Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
2026.02.24
18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
2026.02.24
14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
2026.02.24
13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
2026.02.24
13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
2026.02.24
12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
2026.02.24
12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
2026.02.24
11:28
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
2026.02.24
05:30
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
2026.02.23
23:31
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
2026.02.23
21:19
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
2026.02.23
17:04
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
2026.02.23
16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галантний Маньєрист /
Критика | Аналітика
Крута ідея, давайте перекладати будь-як!
Переклади російською з української .
Просто цікаво почути коментарі, усе ж таки шановна авторка Світлана-Майя Залізняк хоча і відключила опцію коментування, але надіслала свій вільний переклад на головні сторінки ПМ, тому, є надія, хоч так можна обговорити публікацію?
Світлана Майя Залізняк
***
(полусвободный перевод)
стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
в длинном списке обид согршений причин
не находишь знакомых имен важных чисел
я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на плюс и под такт
исчезает значение "до" или "после"
твой анфас и Медведицы звездная ткань
телефонных бесед снегопад и герань
существует ли грань между режь не порань
нам не важно мы связаны алою нитью
2015
.........................................
першотвір Наталі Пасічник
і листи у яких не буває новин
і кімнати якими блукаєш один
ніби в довгому списку образ і провин
не знаходиш знайомих імен або чисел
так далеко від мене і солодко так
і годинник мугикає: «тік» або «так»
обертаючи мінус на плюс а відтак
вже немає різниці між «до» і «опісля»
і обличчя твоє у сузір’ї ковша
і розмов телефонних осіння іржа
а чия ти межа і чи є тут межа –
неважливо – ми разом – нічого не бійся
Історія ІІ
Переклади з російської.
А тут вже геть інша сторона тієї ж проблематики адекватного перекладу - цього разу з російської.
Автор оригіналу визначний поет, тому скромному перекладачеві Петрові Скоропису доводиться більш ніж важко.
Утім, ціль перекладу, нмсд, залишається не зовсім зрозумілою, бо яке завдання (не кажучи вже про якість його виконання) втілюється?
Взагалі, напевно, можна говорити про:
1) Внесення в українську мову іншомовного досвіду поетичного мислення в царинах урбанізації і віртуалізації, постмодернізму, тощо... Ціль виглядає актуальною.
2) Перекодування Бродського, проекція його поезії на рівень українського "вишиватництва", в кращому випадку - села й веселого хуторянства, з активним використанням відповідної атрибутики. Ціль дещо туманна...
3)Суто перекладацький сюрреалізм Петра Скорописа - мовляв, поперекладаю, як вмію, можливо навчуся чомусь в ході перекладання... Ціль зрозуміла, але, думаю, що малореальна.
4)Може ще щось, просто захоплення Бродським, але відразу виникатиме питання чи повноцінно розуміє перекладач Бродського? Бо навряд чи можливе захоплення без точного розуміння...
Петро Скоропис
З Іосіфа Бродського
Не легковаж кімнатою, не перегни ковіньку.
Куди тобі сонце, щойно паливши Шипку?
Усі сенси – сей бік дверей, осібно – голоси щастя.
Одвідай вбиральню – і нумо опам’ятайся.
О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора,
бо ирії-просторіні зіткані з коридору
і тлумляться лічильником. У разі появи кралі
в одчаї, та ще нагальнім, провадь її куди далі.
Не легковаж кімнатою; лелій обоюду чулість.
Хіба не в тім зацікавлені стіна і стулець?
То нащо рушати відти, куди плентати поночі
таким, як і доти був, або й поготів у розпачі?
О, сиди собі у кімнаті. Танцюй, смакуй босанову
в пальтечку на голе тіло, туфлях на босу ногу.
Вітальня пахне капустою і мастилом лижним.
Ти написав годі букв. Полиш непочаті іншим.
Не легковаж кімнатою. О, мліти їй, притомніти
і од чутого, і од баченого. І взагалі інкогніто
ерго сум, як указує формі вдогін субстанція.
Сиди собі у кімнаті! На улиці, геж, не Франція.
Не будь тупаком! Будь тим, ким не всяк загадує!
Сиди собі у кімнаті! Ба, у ній і канапа є,
шпалір, що тонує з фізією, з шафою. Й підіпри, як сів,
двері од хроноса, космосу, еросу, раси, вірусів.
<1970>
------------------------------------------------
И. Бродский
Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
Зачем тебе солнце, если ты куришь “Шипку”?
За дверью бессмысленно все, особенно — возглас счастья.
Только в уборную — и сразу же возвращайся.
О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
Потому что пространство сделано из коридора
и кончается счетчиком. А если войдет живая
милка, пасть разевая, выгони не раздевая.
Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
Что интересней на свете стены и стула?
Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
таким же, каким ты был, тем более — изувеченным?
О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
Ты написал много букв; еще одна будет лишней.
Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.
Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.
<1970>
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Крута ідея, давайте перекладати будь-як!
Історія І
Переклади російською з української .
Просто цікаво почути коментарі, усе ж таки шановна авторка Світлана-Майя Залізняк хоча і відключила опцію коментування, але надіслала свій вільний переклад на головні сторінки ПМ, тому, є надія, хоч так можна обговорити публікацію?
Світлана Майя Залізняк
***
(полусвободный перевод)
стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
в длинном списке обид согршений причин
не находишь знакомых имен важных чисел
я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на плюс и под такт
исчезает значение "до" или "после"
твой анфас и Медведицы звездная ткань
телефонных бесед снегопад и герань
существует ли грань между режь не порань
нам не важно мы связаны алою нитью
2015
.........................................
першотвір Наталі Пасічник
і листи у яких не буває новин
і кімнати якими блукаєш один
ніби в довгому списку образ і провин
не знаходиш знайомих імен або чисел
так далеко від мене і солодко так
і годинник мугикає: «тік» або «так»
обертаючи мінус на плюс а відтак
вже немає різниці між «до» і «опісля»
і обличчя твоє у сузір’ї ковша
і розмов телефонних осіння іржа
а чия ти межа і чи є тут межа –
неважливо – ми разом – нічого не бійся
Історія ІІ
Переклади з російської.
А тут вже геть інша сторона тієї ж проблематики адекватного перекладу - цього разу з російської.
Автор оригіналу визначний поет, тому скромному перекладачеві Петрові Скоропису доводиться більш ніж важко.
Утім, ціль перекладу, нмсд, залишається не зовсім зрозумілою, бо яке завдання (не кажучи вже про якість його виконання) втілюється?
Взагалі, напевно, можна говорити про:
1) Внесення в українську мову іншомовного досвіду поетичного мислення в царинах урбанізації і віртуалізації, постмодернізму, тощо... Ціль виглядає актуальною.
2) Перекодування Бродського, проекція його поезії на рівень українського "вишиватництва", в кращому випадку - села й веселого хуторянства, з активним використанням відповідної атрибутики. Ціль дещо туманна...
3)Суто перекладацький сюрреалізм Петра Скорописа - мовляв, поперекладаю, як вмію, можливо навчуся чомусь в ході перекладання... Ціль зрозуміла, але, думаю, що малореальна.
4)Може ще щось, просто захоплення Бродським, але відразу виникатиме питання чи повноцінно розуміє перекладач Бродського? Бо навряд чи можливе захоплення без точного розуміння...
Петро Скоропис
З Іосіфа Бродського
Не легковаж кімнатою, не перегни ковіньку.
Куди тобі сонце, щойно паливши Шипку?
Усі сенси – сей бік дверей, осібно – голоси щастя.
Одвідай вбиральню – і нумо опам’ятайся.
О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора,
бо ирії-просторіні зіткані з коридору
і тлумляться лічильником. У разі появи кралі
в одчаї, та ще нагальнім, провадь її куди далі.
Не легковаж кімнатою; лелій обоюду чулість.
Хіба не в тім зацікавлені стіна і стулець?
То нащо рушати відти, куди плентати поночі
таким, як і доти був, або й поготів у розпачі?
О, сиди собі у кімнаті. Танцюй, смакуй босанову
в пальтечку на голе тіло, туфлях на босу ногу.
Вітальня пахне капустою і мастилом лижним.
Ти написав годі букв. Полиш непочаті іншим.
Не легковаж кімнатою. О, мліти їй, притомніти
і од чутого, і од баченого. І взагалі інкогніто
ерго сум, як указує формі вдогін субстанція.
Сиди собі у кімнаті! На улиці, геж, не Франція.
Не будь тупаком! Будь тим, ким не всяк загадує!
Сиди собі у кімнаті! Ба, у ній і канапа є,
шпалір, що тонує з фізією, з шафою. Й підіпри, як сів,
двері од хроноса, космосу, еросу, раси, вірусів.
<1970>
------------------------------------------------
И. Бродский
Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
Зачем тебе солнце, если ты куришь “Шипку”?
За дверью бессмысленно все, особенно — возглас счастья.
Только в уборную — и сразу же возвращайся.
О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
Потому что пространство сделано из коридора
и кончается счетчиком. А если войдет живая
милка, пасть разевая, выгони не раздевая.
Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
Что интересней на свете стены и стула?
Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
таким же, каким ты был, тем более — изувеченным?
О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
Ты написал много букв; еще одна будет лишней.
Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.
Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.
<1970>
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
