Липневий вечір, сонце йде на спад.
Жителі міста майже не тішаться сонцем.
Спекотно! Усі стомлені від спеки і марного очікування дощу.
Поодинокі звуки на вулицях,частіше - пісні "Браво".
Середнім планом показують двох людей.
Вони гуляють вулицею.
Скаржаться на сонце, але, як ніхто у місті, тішаться погодою.

Головні герої: Денис - середньостатистичний хлопець;
Божена - середньостатистична дівчина.

Вечір змінюється на ніч.
Вони багато ходять і планують гуляти до останнього граму енергії.
Денис: - Тебе, авжеж, батьки не будуть лаяти, якщо ти повернешся вже вранці?
Божена: - Так, як і тебе. Ти ж сам розумієш.
Денис: - Бісова багатозначність... Але це надто однаково.

Лишились тільки ліхтарі на вулиці.

Вони вирішили гратися, як діти.
Денис провокує Божену словами: - "Ти боїшся тьми".
Вона дійсно боїться, але не виказує цього.
Вони дійшли до вулички, яка тяглася колом.
Ось і поставили умови: Денис з одного боку вирушає вулицею, Божена - іншою.
За планом, вони мають зустрітись, пройшовши однаковий для обох шлях.
Так і вчинили. Він дуже сміливо йшов нічною вулицею, але ква-пився, бо йому здавалось, що він вже сумує за нею. Вона теж ква-питься, але вирішальну роль її мотивації грає страх. Божена дуже погано знає місто.
Стається погане - вона повернула раніше, ніж треба і поринула у лабіринт житлового району.
Вона тремтить, бігає, шукує…
Він обійшов тричі коло і не знайшов Божену.
Телефонує, але вона завше вимикала телефон, коли вони блукали ночами.
Потім він кидається у той житловий район.
Кричить-гукає.
Усю ніч вони картали кожен себе.
Ніч безсонна.
Він почувається ледве не Гамлетом.
Денис ходить і шукає її всю ніч…
…

З першими променями сонця приймає рішення йти у напрямку її будинку.
Коли дістається того місця, бачить, що вона сидить на порозі.
Сцена німа..
Вона помічає його здалеку.
Жодних образ і звинувачень.
Кожен винуватить лише себе.
Він обійняв її…
…

Божена: - Не відпускай більше... Хочу щоб ми не шукали одне од-ного!

Вони вірять, що не відпустять одне одного! Ніколи!

(сценарій маленького кіно)