ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Клименко Петро Петро (1963) /
Поеми
Гайдамаки
Дніпро - батько, розіллється
Від сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гайдамаки
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі
Горами хвилю підійма.
Т.Г.Шевченко
Дніпро - батько, розіллєтьсяВід сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1498 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1498 seconds