ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.21
19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків.
Все складалося так
2026.07.21
18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
2026.07.21
17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
2026.07.21
12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
2026.07.21
11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
2026.07.21
10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?
2026.07.21
10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.
Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.
Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує
2026.07.21
07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у
2026.07.21
07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон»
Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади.
Клеопат
2026.07.21
06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини
«Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів».
(З написів на піра
2026.07.21
02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
2026.07.20
22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
2026.07.20
22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
2026.07.20
15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
2026.07.20
13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
2026.07.20
12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Клименко Петро Петро (1963) /
Поеми
Гайдамаки
Дніпро - батько, розіллється
Від сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гайдамаки
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі
Горами хвилю підійма.
Т.Г.Шевченко
Дніпро - батько, розіллєтьсяВід сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1073 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1073 seconds