ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
2026.01.20
10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
2026.01.20
00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
2026.01.19
23:12
Менян вподобання
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
2026.01.19
23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
2026.01.19
21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
2026.01.19
16:35
Із Леоніда Сергєєва
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
2026.01.19
14:43
Немає світла і холодні батареї
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
2026.01.19
13:38
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
2026.01.19
11:24
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
2026.01.19
02:19
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
2026.01.18
23:14
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Клименко Петро Петро (1963) /
Поеми
Гайдамаки
Дніпро - батько, розіллється
Від сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гайдамаки
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі
Горами хвилю підійма.
Т.Г.Шевченко
Дніпро - батько, розіллєтьсяВід сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1553 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1553 seconds