ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Клименко Петро Петро (1963) /
Поеми
Гайдамаки
Дніпро - батько, розіллється
Від сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гайдамаки
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі
Горами хвилю підійма.
Т.Г.Шевченко
Дніпро - батько, розіллєтьсяВід сліз та від крові,
А москаль лишень сміється:
Українська повінь…
І могили наші славні
Москаль розриває…
добре риє, риє вправно,
Бо свою шукає,
А тим часом перевертні
з сходу нападають
Помагають москалеві -
у своїх стріляють.
Начетверо розкопані,
Розриті могили.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Вже понесло кров ворожу
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Повернулась з димом,
Москалям усім на горе
В славі Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Співа тужно, наче виє, -
Тугу навіває:
Налетіла чорна хмара,
Сонце загасила –
То прокляті Регіони…
Терпіти не сила!
Регіони й комуняки –
Поросячі рила…
Скоро прийдуть гайдамаки –
От буде їм діло!
Співа кобза під Михайлом,
Співа у Андрія –
Її пісня, як молитва,
Слова душу гріють.
Де поділись гайдамаки,
Де сховали силу?
Пішли світом небораки,
Під Савур-могилу?
Заросли стежки, могили
Та й піснями стали…
Чуби свої поголили,
Чи в рабство пристали?
Отак співав Кобзар сивий,
Питав у народу:
Мій народе маєш силу?
Козацького роду?
Розлетілась його туга…
У душі трапляла…
Відгукнулась душа, друга –
На Майдані стала.
Юнь, студентство – не намолиш -
Серцями зібрались.
Клятий Віктор Янукович
Й Беркут обісрались.
Скільки ж було тих сердешних
Вночі на Майдані…
Розігнали і побили
Нелюди погані.
Жирні, ситі, у шоломах
Кийками та газом:
Щоб сиділи нишком дома –
Не збирались разом!
Звучить кобза – будить спогад,
Кличе вольну волю,
Гука її на дорогах,
Пита вітру в полі…
Налякали? Розбудили!!!
Прокинулись люди!
Яке ж падло та й киями
Дітей наших губить!
Не стерпіла Україна
Панського нагаю:
Устав батько поряд з сином
Від краю до краю.
Взяли киї, взяли в руки
Що у кого було,
Старі дідівські хоругви
У зиму роздуло!
Які свята? Новий рік?
Тих козлів на палю!
Всю сволоту за поріг!
Всю бандитську зграю!
Рве кобзар як нерви струни,
Плаче, надихає,
Будить, будить людську совість,
Спати не пускає.
Пішов народ веселіше:
Козаки – до бою!
На Майдан усі скоріше:
Битись зі жлобою!
Хто з дровами, хто з камінням –
Всі на барикади!
Хто з яким своїм умінням –
Перемоги ради!
Став Майдан! Усьому світу:
Гідність є народу!
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
Стали мирно, стали миром…
Намети напнули.
На морозі – не до жиру,
Шини підтягнули…
Зека – геть! Вирує лава,
Йде луна до нині…
Слава ненці Україні!
І героям – слава!
Дзвенять струни на морозі,
Зиновій співає,
Весь Майдан стоїть в облозі,
Кобзар надихає…
Горіла шина палала,
Горіла шина палала,
Там барикада стояла,
Там барикада стояла!
Горять шини, БеТееРи,
Беркути стріляють,
Горить серце України,
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Нас гнобили і вбивали…
Плаче кобза лютня…
Піднялася над Майданом
Небесная сотня…
Запеклася кров в ганчір'ях,
І з Хреста по схилах…
Затопила Межигір’я,
Дала нові сили.
Не спинити більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Сидить Кобзар у Києві,
Співа стару пісню…
Народ слуха, підспівує –
Луна Дніпром плисне:
Ой на горі там женці жнуть…
Ой на горі там женці жнуть…
А попід горою, яром долиною
Козаки йдуть!
Ген, долиною, гей, широкою…
козаки йдуть…
Попе.. попереду Дорошенко…
Попе.. попереду Дорошенко…
Веде своє військо, військо українське…
Хорошенько!
Ген, долиною, гей, широкою…
Хорошенько!
І тепер лишень полину
До самого Бога,
Молитися …
Молитися в днину
За народ, за честь,
За славу, рідну Україну!
Душа піснею співає,
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
В вишиванки вбрані.
Прихилюся, покаюся,
Подякую богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
І мене в сім'ї єдиній,
В Україні новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
20.06.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2646 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2646 seconds