Wir lieben, jedoch wissen wir überhaupt was Liebe ist? Und wenn, dann woher? Sind es die Schmetterling die wir glauben ganz genau spüren zu können, oder ist es doch nur der Wunsch den wir zu verspüren glauben, der Wunsch eines jeden von uns nicht alleine sein zu wollen, „geliebt“ zu werden.

Doch ist Liebe tatsächlich nur dieses eine Gefühl nicht alleine zu sein, dieses Gefühl welches bei den meisten von uns in den Zukunftsgedanken geistert? Die Liebe ist das Hauptthema der Menschen, über sie wurde bisher mehr als über jedes andere Thema geschrieben, gesungen, gefühlt, es wurden Tränen ob aus Freude oder auch aus Leid wegen dieser so bekannten und genannten Liebe vergossen. Und doch weiß keiner genau was die Liebe für ein Phänomen ist, ist sie „nur“ ein Gefühl, aus dem Bauch heraus, oder doch aus dem Kopf oder vielleicht sogar aus beidem???!

Wir lernen jemanden kennen, treffen uns einige Male mit diesem Menschen und fühlen entweder Symphatie oder jedoch Antipathie, wir Frauen stellen uns meistens schon die ganze Zukunft mit diesem Menschen vor. Gedanklich sind wir schon mit diesem Menschen verheiratet und ehe wir uns versehen sehen wir uns schon als glückliches altes Ehepaar zufrieden vor unserem netten kleinen Häuschen im Jahre 2060 sitzen, doch kaum öffnen wir die Augen sehen wir einen Menschen vor uns stehen den wir erst seit kurzer Zeit kennen doch dieser verlockende Gedanke der ewigen Zweisamkeit, lässt uns vieles vergessen mit dem einen Ziel; „NICHT ALLEINE ZU SEIN“!

Die Liebe besteht aus so vielen Zutaten dass sie der beste Koch nicht nachkochen könnte, und doch glaubt jeder die Zutaten zu kennen, na dann, bon appétit!!


München, 2005.

Auf dem Bild: Aviva Fishbein, Maria Fishbein, Moses Fishbein (Czernowitz, 02.12.2006)

---

Авіва Фішбейн

МИ КОХАЄМО

Ми кохаємо, та чи знаємо ми взагалі, що це таке – кохання? А якщо знаємо – звідки воно? Це метелик, і ми віримо, що напевне можемо його доторк відчути, чи це тільки бажання, й ми віримо, що його відчуваємо, бажання кожного з нас не бути самотнім, стати „коханим”.

Та чи справді кохання – лише це єдине чуття: не бути самотнім, те чуття, що в більшості з нас миготить у думках про майбутнє? Кохання – чільна тема людей, досі про нього щонайбільше писано, співано й відчуто, сльози радості й горя пролито через нього – знане й згадуване кохання. Втім, цей феномен не знаний нікому, чи це „тільки” чуття – назовні з утроби чи таки з голови, чи й з обох?!!!

Ми знайомимось з кимось, стрічаємось з ним кілька разів і відчуваємо приязнь або й неприязнь, ми, жінки, уявляємо: все прийдешнє вже пов’язане з ним. Подумки ми вже у шлюбі й, не встигнувши оком змигнути, вже бачимо нас щасливим літнім подружжям, що розчулено сидить перед нашим милим маленьким будиночком 2060 року, та, щойно розплющимо очі, перед нами ледь знайома людина, проте ця спокуслива думка про вічність удвох змушує нас чимало забути заради одного „НЕ БУТИ САМОТНІМ!”

Кохання – то стільки присмáк, що навіть найліпший кухар тут неспроможний, втім, кожен певен, що йому ці присмáки знані, що ж, тоді – bon appétit !!!

Мюнхен, 2005.

---

* Bon appétit! (франц.) – Смачного!

З німецької переклав
Мойсей ФІШБЕЙН.

На фото: Авіва Фішбейн, Марія Фішбейн, Мойсей Фішбейн (Чернівці, 02.12.2006).