ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
2024.03.26
22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
2024.03.26
21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
2024.03.26
19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мойсей Фішбейн (1946) /
Проза
/
ПЕРЕКЛАДИ
Aviva Fishbein. WIR LIEBEN
Авіва Фішбейн у перекладі Мойсея Фішбейна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Aviva Fishbein. WIR LIEBEN
Авіва Фішбейн у перекладі Мойсея Фішбейна
Wir lieben, jedoch wissen wir überhaupt was Liebe ist? Und wenn, dann woher? Sind es die Schmetterling die wir glauben ganz genau spüren zu können, oder ist es doch nur der Wunsch den wir zu verspüren glauben, der Wunsch eines jeden von uns nicht alleine sein zu wollen, „geliebt“ zu werden.
Doch ist Liebe tatsächlich nur dieses eine Gefühl nicht alleine zu sein, dieses Gefühl welches bei den meisten von uns in den Zukunftsgedanken geistert? Die Liebe ist das Hauptthema der Menschen, über sie wurde bisher mehr als über jedes andere Thema geschrieben, gesungen, gefühlt, es wurden Tränen ob aus Freude oder auch aus Leid wegen dieser so bekannten und genannten Liebe vergossen. Und doch weiß keiner genau was die Liebe für ein Phänomen ist, ist sie „nur“ ein Gefühl, aus dem Bauch heraus, oder doch aus dem Kopf oder vielleicht sogar aus beidem???!
Wir lernen jemanden kennen, treffen uns einige Male mit diesem Menschen und fühlen entweder Symphatie oder jedoch Antipathie, wir Frauen stellen uns meistens schon die ganze Zukunft mit diesem Menschen vor. Gedanklich sind wir schon mit diesem Menschen verheiratet und ehe wir uns versehen sehen wir uns schon als glückliches altes Ehepaar zufrieden vor unserem netten kleinen Häuschen im Jahre 2060 sitzen, doch kaum öffnen wir die Augen sehen wir einen Menschen vor uns stehen den wir erst seit kurzer Zeit kennen doch dieser verlockende Gedanke der ewigen Zweisamkeit, lässt uns vieles vergessen mit dem einen Ziel; „NICHT ALLEINE ZU SEIN“!
Die Liebe besteht aus so vielen Zutaten dass sie der beste Koch nicht nachkochen könnte, und doch glaubt jeder die Zutaten zu kennen, na dann, bon appétit!!
München, 2005.
Auf dem Bild: Aviva Fishbein, Maria Fishbein, Moses Fishbein (Czernowitz, 02.12.2006)
Авіва Фішбейн
МИ КОХАЄМО
Ми кохаємо, та чи знаємо ми взагалі, що це таке – кохання? А якщо знаємо – звідки воно? Це метелик, і ми віримо, що напевне можемо його доторк відчути, чи це тільки бажання, й ми віримо, що його відчуваємо, бажання кожного з нас не бути самотнім, стати „коханим”.
Та чи справді кохання – лише це єдине чуття: не бути самотнім, те чуття, що в більшості з нас миготить у думках про майбутнє? Кохання – чільна тема людей, досі про нього щонайбільше писано, співано й відчуто, сльози радості й горя пролито через нього – знане й згадуване кохання. Втім, цей феномен не знаний нікому, чи це „тільки” чуття – назовні з утроби чи таки з голови, чи й з обох?!!!
Ми знайомимось з кимось, стрічаємось з ним кілька разів і відчуваємо приязнь або й неприязнь, ми, жінки, уявляємо: все прийдешнє вже пов’язане з ним. Подумки ми вже у шлюбі й, не встигнувши оком змигнути, вже бачимо нас щасливим літнім подружжям, що розчулено сидить перед нашим милим маленьким будиночком 2060 року, та, щойно розплющимо очі, перед нами ледь знайома людина, проте ця спокуслива думка про вічність удвох змушує нас чимало забути заради одного „НЕ БУТИ САМОТНІМ!”
Кохання – то стільки присмáк, що навіть найліпший кухар тут неспроможний, втім, кожен певен, що йому ці присмáки знані, що ж, тоді – bon appétit !!!
Мюнхен, 2005.
* Bon appétit! (франц.) – Смачного!
З німецької переклав
Мойсей ФІШБЕЙН.
На фото: Авіва Фішбейн, Марія Фішбейн, Мойсей Фішбейн (Чернівці, 02.12.2006).
Doch ist Liebe tatsächlich nur dieses eine Gefühl nicht alleine zu sein, dieses Gefühl welches bei den meisten von uns in den Zukunftsgedanken geistert? Die Liebe ist das Hauptthema der Menschen, über sie wurde bisher mehr als über jedes andere Thema geschrieben, gesungen, gefühlt, es wurden Tränen ob aus Freude oder auch aus Leid wegen dieser so bekannten und genannten Liebe vergossen. Und doch weiß keiner genau was die Liebe für ein Phänomen ist, ist sie „nur“ ein Gefühl, aus dem Bauch heraus, oder doch aus dem Kopf oder vielleicht sogar aus beidem???!
Wir lernen jemanden kennen, treffen uns einige Male mit diesem Menschen und fühlen entweder Symphatie oder jedoch Antipathie, wir Frauen stellen uns meistens schon die ganze Zukunft mit diesem Menschen vor. Gedanklich sind wir schon mit diesem Menschen verheiratet und ehe wir uns versehen sehen wir uns schon als glückliches altes Ehepaar zufrieden vor unserem netten kleinen Häuschen im Jahre 2060 sitzen, doch kaum öffnen wir die Augen sehen wir einen Menschen vor uns stehen den wir erst seit kurzer Zeit kennen doch dieser verlockende Gedanke der ewigen Zweisamkeit, lässt uns vieles vergessen mit dem einen Ziel; „NICHT ALLEINE ZU SEIN“!
Die Liebe besteht aus so vielen Zutaten dass sie der beste Koch nicht nachkochen könnte, und doch glaubt jeder die Zutaten zu kennen, na dann, bon appétit!!
München, 2005.
Auf dem Bild: Aviva Fishbein, Maria Fishbein, Moses Fishbein (Czernowitz, 02.12.2006)
Авіва Фішбейн
МИ КОХАЄМО
Ми кохаємо, та чи знаємо ми взагалі, що це таке – кохання? А якщо знаємо – звідки воно? Це метелик, і ми віримо, що напевне можемо його доторк відчути, чи це тільки бажання, й ми віримо, що його відчуваємо, бажання кожного з нас не бути самотнім, стати „коханим”.
Та чи справді кохання – лише це єдине чуття: не бути самотнім, те чуття, що в більшості з нас миготить у думках про майбутнє? Кохання – чільна тема людей, досі про нього щонайбільше писано, співано й відчуто, сльози радості й горя пролито через нього – знане й згадуване кохання. Втім, цей феномен не знаний нікому, чи це „тільки” чуття – назовні з утроби чи таки з голови, чи й з обох?!!!
Ми знайомимось з кимось, стрічаємось з ним кілька разів і відчуваємо приязнь або й неприязнь, ми, жінки, уявляємо: все прийдешнє вже пов’язане з ним. Подумки ми вже у шлюбі й, не встигнувши оком змигнути, вже бачимо нас щасливим літнім подружжям, що розчулено сидить перед нашим милим маленьким будиночком 2060 року, та, щойно розплющимо очі, перед нами ледь знайома людина, проте ця спокуслива думка про вічність удвох змушує нас чимало забути заради одного „НЕ БУТИ САМОТНІМ!”
Кохання – то стільки присмáк, що навіть найліпший кухар тут неспроможний, втім, кожен певен, що йому ці присмáки знані, що ж, тоді – bon appétit !!!
Мюнхен, 2005.
* Bon appétit! (франц.) – Смачного!
З німецької переклав
Мойсей ФІШБЕЙН.
На фото: Авіва Фішбейн, Марія Фішбейн, Мойсей Фішбейн (Чернівці, 02.12.2006).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію