
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.03.18
12:03
Не читайте мене по складах —
ще торую стежину до раю.
Недолугі роки зносять дах? —
В темні жмурки* з Альцгеймером** граю.
А можливо, мудріша за тих,
хто плюндрує життя ненароком?
За грудиною видих і вдих,
ще торую стежину до раю.
Недолугі роки зносять дах? —
В темні жмурки* з Альцгеймером** граю.
А можливо, мудріша за тих,
хто плюндрує життя ненароком?
За грудиною видих і вдих,
2025.03.18
09:34
Скоро і слова від Вас не отримаю.
В лютому сніг не випав. Не холодно.
Той голий пейзаж за тонкою шибою –
Писати не стану, не хочу, не здужаю,
В манері поетів Озерної школи.
Що ви…
Скороминучі страждання Вертера.
В лютому сніг не випав. Не холодно.
Той голий пейзаж за тонкою шибою –
Писати не стану, не хочу, не здужаю,
В манері поетів Озерної школи.
Що ви…
Скороминучі страждання Вертера.
2025.03.18
09:24
Французька історична драма «Фаворитка» із Джонні Деппом у ролі Людовіка XV відкрила 76-й Каннський кінофестиваль.
До речі, славетний голлівудський актор та музикант потужно підтримує Україну. Так, під час концерту гурту, з яким він виступає, на великому
До речі, славетний голлівудський актор та музикант потужно підтримує Україну. Так, під час концерту гурту, з яким він виступає, на великому
2025.03.18
07:43
Серія листівок художника-гумориста Василя Гулака
Будь меткий, не дуже п’яний,
стримуй звісний потяг,
й не плети дарма романи
в мазаних чоботях.
Не шукай дружину в хату
Будь меткий, не дуже п’яний,
стримуй звісний потяг,
й не плети дарма романи
в мазаних чоботях.
Не шукай дружину в хату
2025.03.18
03:33
Хтось казав що
все нагадує зоопарк
Я правда вірю
Я правда вірю, так
Є легка стрімка дорога
Від Істсайду через парк
Щоб чарівно прогулятися
все нагадує зоопарк
Я правда вірю
Я правда вірю, так
Є легка стрімка дорога
Від Істсайду через парк
Щоб чарівно прогулятися
2025.03.18
02:18
повертається камінь на місце падіння
повертається злодій на місце злочину
і сновида вертається за сновидіннями
а у тебе поете які збочення?
© Вікторія Осташ, Поетаріум, 2025
повертається злодій на місце злочину
і сновида вертається за сновидіннями
а у тебе поете які збочення?
© Вікторія Осташ, Поетаріум, 2025
2025.03.17
20:14
Я хочу поїхати
із цієї місцевості,
щоб відокремитися від минулого.
Минуле женеться за мною,
як навіжений привид.
У кросворді минулого
закодовані шифри
від прозрінь, медитацій,
із цієї місцевості,
щоб відокремитися від минулого.
Минуле женеться за мною,
як навіжений привид.
У кросворді минулого
закодовані шифри
від прозрінь, медитацій,
2025.03.17
15:46
Дорогі друзі!
Цей вірш написано 1998 року. Трохи редагував Павличко. Я співав сам цю пісню, бо і музика моя. Але нині пепреозвучив.Яка ваша думка?
https://youtu.be/gLMGkDrnh4s
Є ще інший варіант. У роковому стилі.
Цей вірш написано 1998 року. Трохи редагував Павличко. Я співав сам цю пісню, бо і музика моя. Але нині пепреозвучив.Яка ваша думка?
https://youtu.be/gLMGkDrnh4s
Є ще інший варіант. У роковому стилі.
2025.03.17
14:53
У трясовинні ханжеських боліт
Куди не йди – етичні перешкоди.
А тяга до найвищої свободи
Мене веде за мріями услід
У той нецензурований політ,
Де я прославлю плотські насолоди,
А не земний сезонний пустоцвіт –
Про літо і літа щемливі оди.
Куди не йди – етичні перешкоди.
А тяга до найвищої свободи
Мене веде за мріями услід
У той нецензурований політ,
Де я прославлю плотські насолоди,
А не земний сезонний пустоцвіт –
Про літо і літа щемливі оди.
2025.03.17
11:11
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2025.03.17
07:05
Немов знаряддям гострим тесля
Різьбить мереживом бруски, –
Пишу, учитуюся, креслю
Пером піддатливі рядки.
І очі сяють гарячково,
Й душа звучить, немов орган,
Коли рідниться слово з словом,
Коли нема в рядках оман…
Різьбить мереживом бруски, –
Пишу, учитуюся, креслю
Пером піддатливі рядки.
І очі сяють гарячково,
Й душа звучить, немов орган,
Коли рідниться слово з словом,
Коли нема в рядках оман…
2025.03.16
23:41
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ
Пригадалося: Сенека радив звертати «свій дух до того, що вічне!» А вічним філософ вважав мистецтво: Ars longa, vita brevis. Так, життя коротке, але мистецтво вічне. Передусім мистецтво поетичне.
Франческо Петрарка –
2025.03.16
20:21
Сніг наступає звідусюди,
оточуючи будинок,
як агресивна армія.
Сніг насувається
монголо-татарською ордою.
Він пускає свої списи
у саме серце.
Колючки снігу
оточуючи будинок,
як агресивна армія.
Сніг насувається
монголо-татарською ордою.
Він пускає свої списи
у саме серце.
Колючки снігу
2025.03.16
19:29
Якщо померти молодим,
Якщо скінчитися зарано,
Якщо розвіюсь, наче дим,
То пожалію за одним:
Не втілю грандіозні плани,
Якщо померти молодим.
Якщо скінчитися зарано,
Якщо розвіюсь, наче дим,
То пожалію за одним:
Не втілю грандіозні плани,
Якщо померти молодим.
2025.03.16
19:00
Розчиняюся в передвЕсні.
ПередрАння хрустить морозом.
Небо-море і хмари-весла,
Човник-місяць на обрій зносить.
В зорях-блискітках розсипаюсь
І в колоїднім сниві висну:
В часі, де лиш пускали парость
ПередрАння хрустить морозом.
Небо-море і хмари-весла,
Човник-місяць на обрій зносить.
В зорях-блискітках розсипаюсь
І в колоїднім сниві висну:
В часі, де лиш пускали парость
2025.03.16
17:12
Пробачаю усім, бо, напевно, й мені,
як не вибачу, Бог не пробачить...
Потонуло минуле у темнім багні —
на світ Божий не витягти наче.
То навіщо ж тобі я вчинила сама
правосуддя за скоєний злочин?
Чи спроможна у грішній душі крадькома
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як не вибачу, Бог не пробачить...
Потонуло минуле у темнім багні —
на світ Божий не витягти наче.
То навіщо ж тобі я вчинила сама
правосуддя за скоєний злочин?
Чи спроможна у грішній душі крадькома
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.03.03
2025.02.28
2025.02.20
2025.02.13
2025.02.13
2025.02.12
2025.02.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олексій Відьмак /
Вірші
Двадцять сім
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Двадцять сім
Немає часу причиняти двері тихо
Ти щойно вийшла, і весь світ розпавсь на друзки
Ми поспішали жити вільно, жити дико
Пігулок від дитинства ми прийняли вдосталь
Приспів:
Мала кумедна смерть,
Ти гостриш леза бритв,
Крадеш мої слова,
Збиваєш серця ритм.
У мене на устах
Терпкий настій отрут
Я п’ю його до дна -
Вино, любов та блуд
Пройдіть повз нас та нам пробачте наше щастя
Ступити в тридев’яте царство вам завадить страх
Ми мрії на палких устах або прокляття
Для тих, хто бачить лиш трюїзм в моїх словах
Приспів
Костюмований бал почуттів лиш підсилить жагу до страждання
Адже маски приховують сльози й тремтіння на спраглих устах
Ми повинні піти доки стихне останній акорд, без прощання
Я дивлюся у очі глибокі твої й вже не відаю страх
Мала кумедна смерть,
Ти гостриш леза бритв,
Крадеш мої слова,
Збиваєш серця ритм.
Я щойно вийшов в світ,
Покинув отчий дім,
Я б рахував до ста,
Та ось вже двадцять сім…
Я ухопивсь за край,
Відскочив з-під коліс,
Я не потраплю в рай,
Але навік залишусь
Молодим.
Ти щойно вийшла, і весь світ розпавсь на друзки
Ми поспішали жити вільно, жити дико
Пігулок від дитинства ми прийняли вдосталь
Приспів:
Мала кумедна смерть,
Ти гостриш леза бритв,
Крадеш мої слова,
Збиваєш серця ритм.
У мене на устах
Терпкий настій отрут
Я п’ю його до дна -
Вино, любов та блуд
Пройдіть повз нас та нам пробачте наше щастя
Ступити в тридев’яте царство вам завадить страх
Ми мрії на палких устах або прокляття
Для тих, хто бачить лиш трюїзм в моїх словах
Приспів
Костюмований бал почуттів лиш підсилить жагу до страждання
Адже маски приховують сльози й тремтіння на спраглих устах
Ми повинні піти доки стихне останній акорд, без прощання
Я дивлюся у очі глибокі твої й вже не відаю страх
Мала кумедна смерть,
Ти гостриш леза бритв,
Крадеш мої слова,
Збиваєш серця ритм.
Я щойно вийшов в світ,
Покинув отчий дім,
Я б рахував до ста,
Та ось вже двадцять сім…
Я ухопивсь за край,
Відскочив з-під коліс,
Я не потраплю в рай,
Але навік залишусь
Молодим.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію