ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2023.02.05 12:04
Галина
І. У нічному небі згасали зірки. Падали. Одна з них упала прямо до її рук. Це померла мати. Вона, Галина, тримала зірку в долонях і відчувала, як усе горе втрати близької людини повільно перетікає у кришталеву порожнечу, заповнюючи ядучою отрутою. Нарешт

Володимир Каразуб
2023.02.05 10:12
Наше місто
Наше місто, поглянь, в обладунках зими,
Подалі від сонця, закуте в края туманів
Оточене хмарами стиглими до землі
Що струшують душу над містом, — летять над нами.

Вони промовляють до нас німотою снігів:
- Це ангели тут пролітають по небу і пір'я,

Володимир Каразуб
2023.02.05 10:11
Солілоквій
В облозі смутку вечір догорить,
І сон торкне в пустій кімнаті травня
Холодні струни місяця. Заснуть
Птахи і ті, що слухали птахів
Під клавіші класичного зітхання.
Згадаєш врешті солілоквій: "За-
Снути, вмерти. Спати. Може й снити,"
Щоб зупинити

Тетяна Левицька
2023.02.05 09:02
Веселковий
Сяйво моє рожеве,
Трепет у кожнім слові,
Все, що було до тебе —
Крапля в морі любові.

Де б не блукала завше —
Тану в очах бездонних.
Квітне кохання наше —

Ніна Виноградська
2023.02.05 08:50
Із полону
Повернулись воїни з полону,
На коліна впали на землі
І цілують мовчки, мов ікону,
У долонях грудочки малі…

Яблуко в руці тримає воїн,
Бажаний і довгожданий плід.
Бо пів року був у неспокої

Микола Соболь
2023.02.05 06:26
Нотатничок поета
Від слів уже втомився записник,
але й без слова, як людина тужить,
любов йому відома і байдужість,
до вічних правок поетичних звик
і знає після крапки у кінці
десь на глухих теренах інтернету
шукає хтось бальзамові куплети,
що залікують зранені руб

Ярослав Чорногуз
2023.02.04 23:07
Кохана, де ти?
Кохана де ти? Я сумую,
Не можу, ні, без тебе я.
Усе життя минає всує,
Душа сама вже не своя.

Лише печаль всього вгортає,
Оповиває аж до ніг.
В лещата болю і одчаю

Ніна Виноградська
2023.02.04 19:55
Важкий день
Лютневий день, укутаний снігами,
Наскрізь пробитий пострілами куль,
Ракет і «градів». Ці смертельні гами
Щодня тут чує захисник, патруль.

Перелітає і недолітає
Убивча сила. Скільки ворогів
Ідуть на нас від краю і до краю!

Іван Потьомкін
2023.02.04 19:54
***
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Баха далі слухали удвох –
Прелюдію і фугу, і ще хоральних п’ять прелюдій...
Здава

Ніна Виноградська
2023.02.04 19:53
Здирають з воїна сорочку
На частини рвуть мою державу
Інородці, люті вороги.
Убивають в ній добро і славу,
Втягують нас у свої борги.

Обкрадають сидячи у владі,
Забирають хліб в захисника.
Це у них при цій страшній армаді

Ніна Виноградська
2023.02.04 19:51
Одні вечори
Засмучений день у лютневім світанні
Блукає марою по згарищах хат.
Будинків немає, лиш подихи ранні
Тоненького диму. Гіркий аромат.

Народ під землею! В зимовому часі
Ховається люд од страшної війни.
Та чує, як скрізь вибухають фугаси,

Віктор Кучерук
2023.02.04 17:33
* * *
Сніжинки сіються нечутно,
Мов неозвучені думки
Про швидкоплинні й незабутні
Моєї юності роки.
Дрібні й легенькі, як пушинки,
І незраховані завжди, -
Вони припудрюють стежинки
Та замасковують сліди.

Хельґі Йогансен
2023.02.04 15:52
Зимовий етюд
Зима приходить в дім,
В життя і у вірші.
А я щось не збагну, чому настільки сумно.
Невже немає мрій
В засніженій душі?
Та підла заметіль тепла їй не пропустить.

Нема вогню в зірках.

Володимир Каразуб
2023.02.04 14:59
Вона завжди вдивлялася так
Вона завжди вдивлялася так,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Усе скінчиться: на її вустах
З'являлася усмішка умиротворення.
Коли ж до ніг підступала зима,
Як комір біла її сорочки,
Вона бувала завжди сумна,
І сум спихала на хворий жовчний.

Нічия Муза
2023.02.04 11:58
Самокритика
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
що не додає вендета честі
діячу у марній боротьбі.

Ну, буває – у душі ми діти...
Згідно філософії людей,
ми усі є жертвами ідей...

Ігор Деркач
2023.02.04 11:54
Критика протистояння
Щось комусь деінде не на часі
і турбує іноді когось,
що його(її) у біомасі
ображає видумками хтось.

Їй(йому) дорога у піїти –
це аби лише себе явити
з конопель Пилипом і мерщій,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Дафна Міллер
2023.02.02

володимир вільха
2023.01.25

Дядечко Богдана Дядечко Богдана
2023.01.17

Іван Іван
2023.01.12

Юраня Войтовецька
2023.01.10

Аннабель Коваль
2023.01.09

Гриць Янківська
2023.01.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Як стогне вітер...
Уже на небі… біля тата й мами…
Чого ж ти, брате, назавжди заснув.
Спливає шибка зимними сльозами,
Я в них втонув…
Ти був... ти був… ти був…

Як стогне вітер, кидаючи в небо
Моє виття, закутане у біль:
– Скажи, як жити, брате, тут без тебе?..
Та не приходить відповідь звідтіль.

Весна щедрує, та тобі вже, рідний,
Зозуля сотню літ не накує.
Гортає пам’ять знімками сповідно.
Ти був…
Не був! –
Ти є, мій брате!
Є-є-є-є-є-є-є!!!..




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2016-03-28 14:00:22
Переглядів сторінки твору 5498
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.100 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-28 15:06:18 ]
щодо текстів такої приватної території важко що мовити. угу. а чого весна - щедрує, щедрий вечір ніби 18 січня?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-28 17:41:36 ]
... а добре й мовчати... аби весна... щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-28 23:00:56 ]
дякую за відгук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 00:39:50 ]
звикло не вважаю щирість - чеснотою тексту


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-28 23:12:10 ]
При написанні перебирала різні варіанти, як показати радість весни, що надходить. На "щедрує" спинилась свідомо. Щедрівки виконуються на новий рік - де по старому стилю, де по новому. А у природи новий рік починається таки навесні, а не посеред зими. Тому й щедрує весна в березні.

Чи влаштовує Вас моя відповідь?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 00:39:09 ]
та безперечно що ні, але хіба вас таке може бентежити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 09:22:11 ]
Давайте доб'ємо тему щедрівок. Не люблю невияснене залишати позаду. Чому Вас не влаштувала моя відповідь? Не переживайте, Ваша манера розмови не завадить мені знайти зерно хороше у Ваших словах. Коли воно там є))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 13:50:58 ]
Перепрошую, але видалила так само вдало, як і Ви виставили - подвійно:) І хоч вірте, хоч ні, але ненавмисне.
І таки повернемось до "щедрує".
Із тлумачного словника: ЩЕДРІ́ВКА, и, жін. Старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня."
Новий рік люди в нашій країні святкують хто по новому стилю, хто по старому - в січні. Рідновіри - в березні. А сама природа свій новий рік розпочинає з пробудження навесні і щедрує квітами, співом пташиним, куванням зозулі в тому числі.
В літературі метафори часто зустрічаються, це одна з них.
Не те, щоб я хотіла Вас переконати, але не можу зрозуміти Вашого нерозуміння. Чи воно йде від моїх незграбних пояснень, чи від Вашої впертості або зашореності, чи таки я використала невдалий образ.
Сподіваюсь на Вашу конструктивну відповідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 19:03:45 ]
даруйте, що так відволікся. комент поправив, хоч воно й не дуже охайно. це все безперечно так, і щодо рідновірів і щодо 15го століття, нічого не скажеш. я звісно розумію. що в традиції постмодернізму воно ніби й не має значення якого, але - ну, є ж усталене слововикористання і намагання притягти за вуха яке нове визначення не айс - але, безперечно, для мене. в автора, звісно, може бути своє бачення такого. мда. однією з моїх улюблених цитат є вислів Цветана Тодорова - література як пікнік, автор приніс текст, читач інтерпретацію. зрозуміло, що деякі інтерпретації можуть бути хибними, але така вже інтенція цього читача, ну тобто - зашореність і нечуттєвість до поетичного слова


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 22:45:25 ]
В мене щось збились коментарі під цим віршем, бачу їх тільки в себе на пошті. Але не страшно.
Відносно "усталеного слововикористання" - трохи згодна, а трохи ні. Згодна, що до слова треба бути уважним. Але воно живе, Андрію. Я хочу його смакувати. Не калічити, не перекручувати, але радіти йому.
Відносно "інтенції цього читача" - да ладна косити тут під нечуттєвого. Пилинки видивляєтесь і вимітаєте, око - як об'єктив мікроскопа. Але те, що переживаєте за слово, приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-30 10:55:58 ]
калічити і перекручувати - це також спосіб смакувати, це як з карамеллю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:04:26 ]
Один мій чудовий знайомий якось на прикладі показав, що обидві сторони можуть бути праві. Тому не буду продовжувати дискусію на розпочату тему, бо ми вже і так очі намуляли читачам. Щиро вдячна Вам за розмову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-30 11:18:09 ]
як правило, так і є. власне, на цьому принципі і побудовано трагедії


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілея Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-29 14:19:28 ]
Проникливо…Втрата близької людини – це наболючіше…А на рахунок щедрівок і весни згідна з Вами, пані Ларисо, весна також щедрує!!!
Гарно написано у Вікіпедії: «А ще до 15 століття Новий Рік на Русі святкувався у березні і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль... ("прилетіла ластівочка", ... "ой, сивая зозуленька"), і горобцеподібна пташка "щедрик" також прилітає на терени України лише в кінці березня.».

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:25:39 ]
Дякую, Лілеє.
Намагаюсь не порушувати "усталені") канони, але і до себе дослухаюсь.
Кожен має право на вільний прояв своїх відчуттів. На помилку також. Ну і на відповідну реакцію оточуючих услід:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Сливко (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-29 14:32:12 ]
Дуже сумно і боляче втрачати найрідніших. Вірш написано майстерно .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:26:40 ]
Дякую за чуйний відгук, пані Тетяно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 21:29:16 ]
Світла пам*ять...
*
Автору - довгих років життя і нових віршів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 23:02:28 ]
Дякую.
Ваше читаю все. Колись знайду час і назад ще пройдусь по Вашій сторінці.