ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.04.21 16:09
Котилася крашанка
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Тишу синьооку щоби не злякати.

Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Теж яскраві крашанки в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кош

Борис Костиря
2026.04.21 14:09
Зелений лист
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.

Володимир Бойко
2026.04.21 13:50
Нетривіальні думки - 2
Людям справді великим манія величі ні до чого. Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій. Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог. Дика природа надто чутлива до диких звичаїв. Коли відчуваєш листопад у квітні –

Юрій Гундарів
2026.04.21 12:01
Рядок, що запамʼятався
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…

Ігор Шоха
2026.04.21 11:38
За дверима вічності
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.

ІІ

Костянтин Ватульов
2026.04.21 08:53
Голуб мене
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється

Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен

Віктор Кучерук
2026.04.21 05:57
* * *
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.

Охмуд Песецький
2026.04.20 20:28
Код грудня
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.

Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,

Світлана Пирогова
2026.04.20 20:16
Хата
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.

Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.

хома дідим
2026.04.20 17:51
* 48 *
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні

Іван Потьомкін
2026.04.20 17:42
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Ігор Терен
2026.04.20 17:30
Заочні проводи
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.

А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,

Борис Костиря
2026.04.20 15:08
Енергія
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.

Долинають образи трмвожні,

Олена Побийголод
2026.04.20 10:33
1971. Неслухняний трактор
Олександр Чуркін (1903-1971)

В дальнім полі любонька
    жде мене,
а вже сходить сонечко
    весняне,
обрій світлом сяючим
    залило...

Юрій Гундарів
2026.04.20 09:27
Моя чарівна Кльопа
Сум… Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці. Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!». Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк

М Менянин
2026.04.19 23:17
Молю за Мену
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.

Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Як стогне вітер...
Уже на небі… біля тата й мами…
Чого ж ти, брате, назавжди заснув.
Спливає шибка зимними сльозами,
Я в них втонув…
Ти був... ти був… ти був…

Як стогне вітер, кидаючи в небо
Моє виття, закутане у біль:
– Скажи, як жити, брате, тут без тебе?..
Та не приходить відповідь звідтіль.

Весна щедрує, та тобі вже, рідний,
Зозуля сотню літ не накує.
Гортає пам’ять знімками сповідно.
Ти був…
Не був! –
Ти є, мій брате!
Є-є-є-є-є-є-є!!!..




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2016-03-28 14:00:22
Переглядів сторінки твору 6870
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.100 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-28 15:06:18 ]
щодо текстів такої приватної території важко що мовити. угу. а чого весна - щедрує, щедрий вечір ніби 18 січня?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-28 17:41:36 ]
... а добре й мовчати... аби весна... щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-28 23:00:56 ]
дякую за відгук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 00:39:50 ]
звикло не вважаю щирість - чеснотою тексту


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-28 23:12:10 ]
При написанні перебирала різні варіанти, як показати радість весни, що надходить. На "щедрує" спинилась свідомо. Щедрівки виконуються на новий рік - де по старому стилю, де по новому. А у природи новий рік починається таки навесні, а не посеред зими. Тому й щедрує весна в березні.

Чи влаштовує Вас моя відповідь?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 00:39:09 ]
та безперечно що ні, але хіба вас таке може бентежити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 09:22:11 ]
Давайте доб'ємо тему щедрівок. Не люблю невияснене залишати позаду. Чому Вас не влаштувала моя відповідь? Не переживайте, Ваша манера розмови не завадить мені знайти зерно хороше у Ваших словах. Коли воно там є))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 13:50:58 ]
Перепрошую, але видалила так само вдало, як і Ви виставили - подвійно:) І хоч вірте, хоч ні, але ненавмисне.
І таки повернемось до "щедрує".
Із тлумачного словника: ЩЕДРІ́ВКА, и, жін. Старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня."
Новий рік люди в нашій країні святкують хто по новому стилю, хто по старому - в січні. Рідновіри - в березні. А сама природа свій новий рік розпочинає з пробудження навесні і щедрує квітами, співом пташиним, куванням зозулі в тому числі.
В літературі метафори часто зустрічаються, це одна з них.
Не те, щоб я хотіла Вас переконати, але не можу зрозуміти Вашого нерозуміння. Чи воно йде від моїх незграбних пояснень, чи від Вашої впертості або зашореності, чи таки я використала невдалий образ.
Сподіваюсь на Вашу конструктивну відповідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 19:03:45 ]
даруйте, що так відволікся. комент поправив, хоч воно й не дуже охайно. це все безперечно так, і щодо рідновірів і щодо 15го століття, нічого не скажеш. я звісно розумію. що в традиції постмодернізму воно ніби й не має значення якого, але - ну, є ж усталене слововикористання і намагання притягти за вуха яке нове визначення не айс - але, безперечно, для мене. в автора, звісно, може бути своє бачення такого. мда. однією з моїх улюблених цитат є вислів Цветана Тодорова - література як пікнік, автор приніс текст, читач інтерпретацію. зрозуміло, що деякі інтерпретації можуть бути хибними, але така вже інтенція цього читача, ну тобто - зашореність і нечуттєвість до поетичного слова


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 22:45:25 ]
В мене щось збились коментарі під цим віршем, бачу їх тільки в себе на пошті. Але не страшно.
Відносно "усталеного слововикористання" - трохи згодна, а трохи ні. Згодна, що до слова треба бути уважним. Але воно живе, Андрію. Я хочу його смакувати. Не калічити, не перекручувати, але радіти йому.
Відносно "інтенції цього читача" - да ладна косити тут під нечуттєвого. Пилинки видивляєтесь і вимітаєте, око - як об'єктив мікроскопа. Але те, що переживаєте за слово, приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-30 10:55:58 ]
калічити і перекручувати - це також спосіб смакувати, це як з карамеллю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:04:26 ]
Один мій чудовий знайомий якось на прикладі показав, що обидві сторони можуть бути праві. Тому не буду продовжувати дискусію на розпочату тему, бо ми вже і так очі намуляли читачам. Щиро вдячна Вам за розмову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-30 11:18:09 ]
як правило, так і є. власне, на цьому принципі і побудовано трагедії


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілея Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-29 14:19:28 ]
Проникливо…Втрата близької людини – це наболючіше…А на рахунок щедрівок і весни згідна з Вами, пані Ларисо, весна також щедрує!!!
Гарно написано у Вікіпедії: «А ще до 15 століття Новий Рік на Русі святкувався у березні і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль... ("прилетіла ластівочка", ... "ой, сивая зозуленька"), і горобцеподібна пташка "щедрик" також прилітає на терени України лише в кінці березня.».

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:25:39 ]
Дякую, Лілеє.
Намагаюсь не порушувати "усталені") канони, але і до себе дослухаюсь.
Кожен має право на вільний прояв своїх відчуттів. На помилку також. Ну і на відповідну реакцію оточуючих услід:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Сливко (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-29 14:32:12 ]
Дуже сумно і боляче втрачати найрідніших. Вірш написано майстерно .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:26:40 ]
Дякую за чуйний відгук, пані Тетяно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 21:29:16 ]
Світла пам*ять...
*
Автору - довгих років життя і нових віршів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 23:02:28 ]
Дякую.
Ваше читаю все. Колись знайду час і назад ще пройдусь по Вашій сторінці.