ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.05.06 08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?

В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві

Олена Побийголод
2026.05.06 06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)

Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...

Віктор Кучерук
2026.05.06 06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.

Кока Черкаський
2026.05.06 02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!

Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-

Оксана Алексеєва
2026.05.05 22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.

Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо

хома дідим
2026.05.05 22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне

С М
2026.05.05 14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю

Борис Костиря
2026.05.05 13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.

Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!

Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.

Ірина Вовк
2026.05.05 12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча

Вячеслав Руденко
2026.05.05 10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.

В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки

Тетяна Левицька
2026.05.05 08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».

Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон

Віктор Кучерук
2026.05.05 05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби

Кока Черкаський
2026.05.04 23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?

Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-

Артур Курдіновський
2026.05.04 22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!

Татьяна Квашенко
2026.05.04 21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.

Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!

хома дідим
2026.05.04 21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 У щасті...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-03-30 23:50:15
Переглядів сторінки твору 11148
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.520 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.863
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-03-30 23:51:50 ]
Ну да, ну да))) Одне питання- кому, за що і навіщо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-31 00:17:35 ]
Кому? - коханому, кому ж іще. Принаймі, так говорить народна мудрість.
А от за що і навіщо - то не піддається розумінню, Серго, чоловічому))
То стан такий, коли жінка хоче те робити. Мудрі чоловіки в такому випадку просто підкорюються. Бо ж, чого хоче жінка..........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./М.К.) [ 2016-03-31 06:36:45 ]
Як на мене - то занадто, п.Ларисо (ноги мити - воду пити). Нагадує відданість одаліски з гарему. ))) Якщо партнер кохає вас у відповідь - йому не потрібна жертовність, до самоприниження. Бо це вже не кохання, а залежність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-31 15:39:56 ]
Пані Ірино, розумію про що Ви. І частково згодна з Вашими словами. Однак люди різні, кожен вибирає шлях свій, в коханні також.
Звісно, воду пити ніхто не буде, то є образ.
А от відносно самоприниження, то тут вже хто як сприймає. Христом омивав ноги своїм учням і не вважав це приниженням. Прийняти таку жертовність не кожна людина також здатна.
Кожен вибирає сприйнятне для себе. І має на те право. Якось так думаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-03-31 16:19:06 ]
Вибачте, що втручаюся. Але висловлю і свою думку. Ісус Христос омивав своїм учням ноги, бо в цьому є високий сенс, велике значення. Але він ту воду і не мислив пити - бо який в цьому мав би бути сенс?

Тому - й у Вашому вірші "мити" - розумію, "пити" - аж ніяк. Більше того (ще раз вибачте), "я хочу ту воду пити" - звучить як таке собі збочення


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-03-31 09:31:02 ]
"– А любиш як?
– Отак, що мити ноги йому і воду пити ту бажаю." - жодним чином не ототожнюючи ліричну героїню і автора, хочеться проте запитати: "Невже є такі, які і справді на це здатні?" Брррр...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-31 15:45:58 ]
Вітаю!
І відповідаю: сподіваюсь, ще є такі жінки, які люблять безмежно, які готові дарувати світло і тепло, не шкодуючи себе. А воду пити... ото диво, - та з усмішкою на вустах. Бо ж коханий:))
Рада знайомству.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-31 16:38:56 ]
Пані Любове, рада Вас бачити.
Сенс миття ніг в смиренні. Сенс пиття води - в найвищому смиренні. Ці образи взяті з народної мови. Колись так говорили, що жінка повинна мити чоловіку ноги і ту воду пити. Це всього лиш образ, який показує добровільну покору, а не буквальну готовність пити воду з тазу.
На мою думку тільки сильна жінка може проявити справжню покору, і тільки сильному чоловіку, якого любить дуже. І такий чоловік ніколи не буде зловживати її почуттям.
Але, як я вже говорила пані Ірині, кожна людина неповторна і прояви її у різних почуттях також різні.
А відносно збочення... Все, що відступає від норми, мабуть, і є збоченням. Надмірна любов також)) В такому сенсі я згодна з Вами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-03-31 17:26:07 ]
"Сенс миття ніг в смиренні. Сенс пиття води - в найвищому смиренні."
Ви справді вважаєте, що смирення Христа не було (не є) найвищим смиренням? Помити ноги - це і найвище смирення.
Про народну мову, я в курсі. І там - це дійсно образ. Біда в тому, що у Вашому вірші - це звучить і сприймається буквально. Значить, десь щось недопрацьовано, упущено...
Щодо збочення - погоджуюсь із Вами - у кожного воно своє) Але це не рятує вірш від вищевказаної прикрості, на жаль. Бо задум цікавий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-31 17:34:25 ]
Змушена задуматись. Якщо кілька авторів сприймають це так однозначно, то щось я дійсно недопрацювала. Бачила багато Ваших коментарів з конструктивними зауваженнями, тому дослухаюсь.
Тут змінювати не буду нічого, іноді корисно бачити свої помилки))
Дякую, Любове. Приємно було познайомитись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-04-01 09:06:37 ]
ну це просто, м'яко кажучи, дуже непоетично звучить "ноги мити і воду ту пити"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-01 09:56:53 ]
як на мене, то воно просто занадто багатослівне. цей вислів традиційно (о, знову за рибу гроші, тобто мова про усталене слововживання) (само)іронічний, а тут він в якусь мелодраму скотився


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-04-03 08:46:47 ]
так, Андрію - цо задужо, не нездрово


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-31 23:54:52 ]
просто бракнуло темпу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-01 00:21:09 ]
Скажіть, Ви орієнтуєтесь на свої відчуття в момент написання творів, висловлюєте те, що з Вас йде, що Ви хочете сказати, в тому ритмі-темпі-силі-бажанні, котрі Вами в ту мить володіють - чи думаєте про майбутню реакцію читачів на Ваше сприйняття світу і підладновуєтесь під неї?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-01 00:30:42 ]
спочатку пишу, потім редагую. я думаю не про всіх читачів - думаю про ідеального читача, типу про такого умнічку, який дойобується до кожної неувязки, збивки темпу, плеоназму якого - і безперечно, що мені стоїть на тому, щоб він таки дочитав писанину мою - инакше нащо воно я марудився


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-04-01 09:04:08 ]
нмд, неможливо дізнатися, чи дочитав читач до коди, чи кинув чтиво, прочитавши перші рядки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-01 09:47:40 ]
ну бач, тут є традиційна рекомендація - кинь нетлєнку в шухлядку на два-три тижні, займись чимось іншим - о, а якщо потім візьмеш перечитувати і таки спроможешся прочитати, то і читач почитає, а якщо саму набридне на другому рядку - ну і читач як різновид гомосапієнсу вчинить так само


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-04-03 08:49:53 ]
ні, мені ця рекомендація не підходить - коли я заходжу на свою нєтлєнку, закинуту в шухлядку сайту кілька років назад, то відразу берусь її переробляти аж доти, доки й взагалі не викину з тієї шухлядки ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-04-03 09:19:59 ]
а, мо', й підходить - рандомно зайшов на кілька своїх давніших нєтлєнок, ледь підправив - але кожну дочитав до кінця ))