Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 52
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 52
ВИГНАНКА
Шукала в серці спонуку нуді,
Й чому, збагнула, в нім сум бринить:
Мене втомили розмови й люди,
Місто набридло, й лиш море манить.
Зріть хочу бризок сіль над водою,
Що з хвиль зриває їх бриз морський,
Щодня вслухатись хочу в прибою
То шурхіт тихий, то грім гучний.
Завжди раніше, межу явивши,
Куди взимку море могло сягти,
Духмяний горошок, в піску вкоренившись,
Встигав загорожу всю обплести.
Раніш я хвилю сідлала зранку,
Й трусила ввечері з туфель пісок; --
Тепер же стрінеш будівель бранку,
Що їй вже й шум – гніт, а світло – шок.
Почути б знову, як стогнуть палі,
Коли здійметься раптом буревій,
Як бочки гуркочуть, звалені на причалі,
Й загата явля частокіл з рейок свій.
Побачити б ще раз із мідій кірку,
Що вкрила струхлі уламки кораблів;
Ще б слухати, й ще пронизливу говірку
Голодних чайок над піною валів.
Відчути б знову хатинки хитання,
Як прибій бешкетує біля її стін;
Ще більш налякатись вод прісних здійманням,
Про що й крізь туман оповіщує дзвін.
Й була б щаслива тоді, як бувала
Там, на березі Менськім, в рідних краях
В ті пам’ятні дні, коли толк я знала
В черепашках, і в суднах, і в якорях.
Й була б щаслива, як не була ніколи
З тих пір, як закинула доля сюди,
Від моря далеко, де лиш гори й доли; --
То ж в серці жага -- ближче буть до води.
Edna St. Vincent Millay
Exiled
Searching my heart for its true sorrow,
This is the thing I find to be:
That I am weary of words and people,
Sick of the city, wanting the sea;
Wanting the sticky, salty sweetness
Of the strong wind and shattered spray;
Wanting the loud sound and the soft sound
Of the big surf that breaks all day.
Always before about my dooryard,
Marking the reach of the winter sea,
Rooted in sand and dragging drift-wood,
Straggled the purple wild sweet-pea;
Always I climbed the wave at morning,
Shook the sand from my shoes at night,
That now am caught beneath great buildings,
Stricken with noise, confused with light.
If I could hear the green piles groaning
Under the windy wooden piers,
See once again the bobbing barrels,
And the black sticks that fence the weirs,
If I could see the weedy mussels
Crusting the wrecked and rotting hulls,
Hear once again the hungry crying
Overhead, of the wheeling gulls,
Feel once again the shanty straining
Under the turning of the tide,
Fear once again the rising freshet,
Dread the bell in the fog outside,—
I should be happy,—that was happy
All day long on the coast of Maine!
I have a need to hold and handle
Shells and anchors and ships again!
I should be happy, that am happy
Never at all since I came here.
I am too long away from water.
I have a need of water near.
ПІСНЯ ПРО 2-ГЕ КВІТНЯ
Цьогорічний квітень, як і завжди,
Такий же, яким він був і рік тому:
Зітхання і шепіт несе знов сюди;
Знову сніг стає гряззю; і біля дому
Печіночниць гурт на іще рудому
Подвір’ї, що так любувавсь ними ти.
Гармидер чутно з кожного двора,
Що стріть весну жадає у обновах;
Уже і саду квітнути пора;
Відлунює стук дятла у дібровах;
Дорослі жартівливі у розмовах,
Й завзята в своїх іграх дітвора.
Повільні й тихі ріки лиш одні,
Швидких струмків же гомін не змовкає;
З’являються вже й вівці у ці дні
На пагорбів схилах, де сонечко сяє.
Й тебе тільки поруч зі мною немає –
Тебе, що один лиш потрібен мені.
Edna St. Vincent Millay
Song Of a Second April
April this year, not otherwise
Than April of a year ago,
Is full of whispers, full of sighs,
Of dazzling mud and dingy snow;
Hepaticas that pleased you so
Are here again, and butterflies.
There rings a hammering all day,
And shingles lie about the doors;
In orchards near and far away
The grey wood-pecker taps and bores;
The men are merry at their chores,
And children earnest at their play.
The larger streams run still and deep,
Noisy and swift the small brooks run
Among the mullein stalks the sheep
Go up the hillside in the sun,
Pensively,—only you are gone,
You that alone I cared to keep.
Шукала в серці спонуку нуді,
Й чому, збагнула, в нім сум бринить:
Мене втомили розмови й люди,
Місто набридло, й лиш море манить.
Зріть хочу бризок сіль над водою,
Що з хвиль зриває їх бриз морський,
Щодня вслухатись хочу в прибою
То шурхіт тихий, то грім гучний.
Завжди раніше, межу явивши,
Куди взимку море могло сягти,
Духмяний горошок, в піску вкоренившись,
Встигав загорожу всю обплести.
Раніш я хвилю сідлала зранку,
Й трусила ввечері з туфель пісок; --
Тепер же стрінеш будівель бранку,
Що їй вже й шум – гніт, а світло – шок.
Почути б знову, як стогнуть палі,
Коли здійметься раптом буревій,
Як бочки гуркочуть, звалені на причалі,
Й загата явля частокіл з рейок свій.
Побачити б ще раз із мідій кірку,
Що вкрила струхлі уламки кораблів;
Ще б слухати, й ще пронизливу говірку
Голодних чайок над піною валів.
Відчути б знову хатинки хитання,
Як прибій бешкетує біля її стін;
Ще більш налякатись вод прісних здійманням,
Про що й крізь туман оповіщує дзвін.
Й була б щаслива тоді, як бувала
Там, на березі Менськім, в рідних краях
В ті пам’ятні дні, коли толк я знала
В черепашках, і в суднах, і в якорях.
Й була б щаслива, як не була ніколи
З тих пір, як закинула доля сюди,
Від моря далеко, де лиш гори й доли; --
То ж в серці жага -- ближче буть до води.
Edna St. Vincent Millay
Exiled
Searching my heart for its true sorrow,
This is the thing I find to be:
That I am weary of words and people,
Sick of the city, wanting the sea;
Wanting the sticky, salty sweetness
Of the strong wind and shattered spray;
Wanting the loud sound and the soft sound
Of the big surf that breaks all day.
Always before about my dooryard,
Marking the reach of the winter sea,
Rooted in sand and dragging drift-wood,
Straggled the purple wild sweet-pea;
Always I climbed the wave at morning,
Shook the sand from my shoes at night,
That now am caught beneath great buildings,
Stricken with noise, confused with light.
If I could hear the green piles groaning
Under the windy wooden piers,
See once again the bobbing barrels,
And the black sticks that fence the weirs,
If I could see the weedy mussels
Crusting the wrecked and rotting hulls,
Hear once again the hungry crying
Overhead, of the wheeling gulls,
Feel once again the shanty straining
Under the turning of the tide,
Fear once again the rising freshet,
Dread the bell in the fog outside,—
I should be happy,—that was happy
All day long on the coast of Maine!
I have a need to hold and handle
Shells and anchors and ships again!
I should be happy, that am happy
Never at all since I came here.
I am too long away from water.
I have a need of water near.
ПІСНЯ ПРО 2-ГЕ КВІТНЯ
Цьогорічний квітень, як і завжди,
Такий же, яким він був і рік тому:
Зітхання і шепіт несе знов сюди;
Знову сніг стає гряззю; і біля дому
Печіночниць гурт на іще рудому
Подвір’ї, що так любувавсь ними ти.
Гармидер чутно з кожного двора,
Що стріть весну жадає у обновах;
Уже і саду квітнути пора;
Відлунює стук дятла у дібровах;
Дорослі жартівливі у розмовах,
Й завзята в своїх іграх дітвора.
Повільні й тихі ріки лиш одні,
Швидких струмків же гомін не змовкає;
З’являються вже й вівці у ці дні
На пагорбів схилах, де сонечко сяє.
Й тебе тільки поруч зі мною немає –
Тебе, що один лиш потрібен мені.
Edna St. Vincent Millay
Song Of a Second April
April this year, not otherwise
Than April of a year ago,
Is full of whispers, full of sighs,
Of dazzling mud and dingy snow;
Hepaticas that pleased you so
Are here again, and butterflies.
There rings a hammering all day,
And shingles lie about the doors;
In orchards near and far away
The grey wood-pecker taps and bores;
The men are merry at their chores,
And children earnest at their play.
The larger streams run still and deep,
Noisy and swift the small brooks run
Among the mullein stalks the sheep
Go up the hillside in the sun,
Pensively,—only you are gone,
You that alone I cared to keep.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
