Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.02
06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
2026.10.01
23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
2026.10.01
22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
2026.10.01
21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2026.10.01
20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
2026.10.01
19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
2026.10.01
19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
2026.10.01
16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
2026.10.01
14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
2026.10.01
12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
2026.10.01
11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
2026.10.01
07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
2026.10.01
06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
2026.10.01
00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -
2026.09.30
23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
2026.09.30
20:55
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Летюча Мишка /
Публіцистика
ВІЧНА ПАМЯТЬ ЖИВИМ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ВІЧНА ПАМЯТЬ ЖИВИМ
„Затянувшаяся война в конце концов уничтожает и самого победителя”
Пауло Коельо
Скільки їх було – помилок людства? Хрестові походи, завоювання, революції, перша світова війна... Здавалося б люди добре вивчили урок. Проте... проте люди звикли повторювати свої помилки. Скільки їх ще буде? Земля вже втомилася від крові на своєму ґрунті.
Веселий, сонячний день 21 червня 1941 року став останнім днем спокійного життя.
...Вона вдарила як грім. Несподівано і боляче вдарила по життю мільйонів, мільярдів людей. Вона несла з собою Горе, Відчай, Страх, Смерть... Вона безжально розвіяла мрії дітей і розлучила батьків на довгі чотири роки. Правду кажуть, що дитинство вмирає, коли починається війна.
Скільки життів вона забрала з собою і кому вона була потрібна не знає ніхто. Люди йшли на смерть за чужі ідеї і переконання, за чужі амбіції. А що вийшло? Хто переміг? Кому стало краще? – Може тим, хто вже ніколи не повернеться додому, чи тим, хто вже ніколи не зможе спати спокійно? Велика туга в очах людей, що бачили її на сласні очі, що відчули на собі її руйнівну силу, що вже ніколи не забудуть той страх.
Туди, на поля, йшли ще хлопці, а поверталися втомлені, часто сиві чоловіки... Вони йшли, напівголі, голодні, виснажені. Їх зброя була набагато гірша за зброю ворога. Проте, це не давало їм приводу здатися, і вони не втрачали сили волі бо знали, там, у майбутньому, їх будуть знати поіменно.
Ті чотири роки для всього світу йшли мов сторіччя. Тому, ті 60, що пройшли вже після тієї страшної події, ім’я якої – Війна, для них, ветеранів-фронтовиків, здаються не такими довгими. Кожен рік весна змінює зиму. І у це свято, святе свято Перемоги, ми частіше бачимо сльози на очах у наших дідусів та бабусь. Кожного року їх стає все менше, час – єдине, що їм не подолати. Але всі ми знаємо, що джерело безсмертя народу в його історичній пам’яті. Тому, Вони житимуть у нашій пам’яті і кожного року ми віддаватимемо Їм шану і пускатимемо у Їх честь салют.
Для когось вона була загарбницькою, для когось національно-визвольною, але нікому не принесла ні радості ні вдачі. За неповними даними загинуло близько 98 мільйонів чоловік. ...Дивно... але ніхто не рахує тих, хто повернувся.
Пауло Коельо
Скільки їх було – помилок людства? Хрестові походи, завоювання, революції, перша світова війна... Здавалося б люди добре вивчили урок. Проте... проте люди звикли повторювати свої помилки. Скільки їх ще буде? Земля вже втомилася від крові на своєму ґрунті.
Веселий, сонячний день 21 червня 1941 року став останнім днем спокійного життя.
...Вона вдарила як грім. Несподівано і боляче вдарила по життю мільйонів, мільярдів людей. Вона несла з собою Горе, Відчай, Страх, Смерть... Вона безжально розвіяла мрії дітей і розлучила батьків на довгі чотири роки. Правду кажуть, що дитинство вмирає, коли починається війна.
Скільки життів вона забрала з собою і кому вона була потрібна не знає ніхто. Люди йшли на смерть за чужі ідеї і переконання, за чужі амбіції. А що вийшло? Хто переміг? Кому стало краще? – Може тим, хто вже ніколи не повернеться додому, чи тим, хто вже ніколи не зможе спати спокійно? Велика туга в очах людей, що бачили її на сласні очі, що відчули на собі її руйнівну силу, що вже ніколи не забудуть той страх.
Туди, на поля, йшли ще хлопці, а поверталися втомлені, часто сиві чоловіки... Вони йшли, напівголі, голодні, виснажені. Їх зброя була набагато гірша за зброю ворога. Проте, це не давало їм приводу здатися, і вони не втрачали сили волі бо знали, там, у майбутньому, їх будуть знати поіменно.
Ті чотири роки для всього світу йшли мов сторіччя. Тому, ті 60, що пройшли вже після тієї страшної події, ім’я якої – Війна, для них, ветеранів-фронтовиків, здаються не такими довгими. Кожен рік весна змінює зиму. І у це свято, святе свято Перемоги, ми частіше бачимо сльози на очах у наших дідусів та бабусь. Кожного року їх стає все менше, час – єдине, що їм не подолати. Але всі ми знаємо, що джерело безсмертя народу в його історичній пам’яті. Тому, Вони житимуть у нашій пам’яті і кожного року ми віддаватимемо Їм шану і пускатимемо у Їх честь салют.
Для когось вона була загарбницькою, для когось національно-визвольною, але нікому не принесла ні радості ні вдачі. За неповними даними загинуло близько 98 мільйонів чоловік. ...Дивно... але ніхто не рахує тих, хто повернувся.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
