***
Нарешті ця судова тяганина що наробила стільки галасу в місті та його околицях завершилась. Злочинець отримав своє довічне з конфіскацією і тепер до скону може гріти нари одиночної камери. Дивно, але здається його родичі не зважаючи на неспростовні докази так до кінця й не змогли повірили в те що їх пестунчик здатен вчинити таке жахіття. Однак це їхня справа, в даній ситуації їм теж не позаздриш. Шкода тільки людей яких вже ніколи не повернути до життя. Шкода зламаних, понівечених доль і цей вправний лікар на ім'я час наврядчи зможе вилікувати їхні глибокі душевні рани. А місто? А що місто? Пошумить ще трішки, поговорить, обсмокче кісточки тих подій, отямиться, та й забуде до слушного часу, як у нас заведено. У нього купа своїх проблем, не вічно ж йому перейматись чужою бідою.
***
У темний кабінет увійшло двоє. В ту ж мить під стелею загорілась тьмяна лампочка освітивши своїм невиразним світлом невеличке приміщення. Стіл, біля нього стілець, шафа, вікно наглухо затулене шторами з цупкої тканини ось і весь перелік його обстановки.
- Отож вас цікавлять його речі? - запитав один із прибулих.
- Вірно.
- Можна поцікавитись навіщо?
- Розумієте я представляю багатіїв, а у них свої болячки, одні колекціонують машини, інші коштовності, треті речі які належали кривавим злочинцям.
- Дивне захоплення. Можу запропонувати вам його маску.
- Маска маніяка. Це було б чудово.
- Це не просто маска. Це... Зараз покажу.
Чоловік відчинив шафу й дістав звідти велику рябу сумку. З якої витяг щось незрозуміле, схоже на шкуру ведмедя тільки дуже вже лахмату.
- Кікімора, таке одягають снайпери.
- То він у цьому маскараді вчиняв всі ті злочини.
- У цьому маскараді він безжалісно порішив десятки людей і тільки випадок вивів на його слід. Тут навіть збереглись почорнілі плями крові.
- Ціна?
- Розумієте це ще досі речовий доказ. Я ризикую.
Двоє чоловіків потиснувши один-одному руки розійшлись на тому що в одного в кишені опинилась пачка зелених банкнот в іншого ряба сумка з лахматою шкурою.
***
Крізь широкі вікна готельного номера теплою лавиною накочувалось сонячне світло. Непосидливі промінчики стрибали по люстрах, дзеркалах, відбивались на сніжно білих стінах. На журнальному столику стояла відкоркована пляшка вина, а біля нього у м'якому кріслі загорнувшись в махровий халат сидів худорлявий чоловік. На його підборідді чорнілась акуратна борідка, на голові сяяла розкішна лисина. Примружені очі поглядом бігали з сонячними зайчиками, довгий горбатий ніс тицьнувся в комір халата, а на тонких губах підсихали залишки червоного мускатного вина. Біля вуха чоловік тримав мобільний телефон по якому розповідав шефу як гарно йому вдалось провернути справу і що скоро маска кривавого маніяка поповнить його колекцію. Шеф на радощах дав своєму підлеглому ще один день відпочинку і запросив завтра відсвяткувати на нову яхту. Чоловік задоволено вимкнув телефон, підвівся з крісла та вийшов на балкон свого номера. В низу голубою гладдю вигравав басейн, а біля нього метушились безліч відпочивальників та відпочивальниць в бікіні.
Цілісінький день чолов'яга провів гуляючи та радіючи життю і тільки під вечір хитаючись від випитого ледве відчинивши двері потрапив у свій номер. Не роздягаючись простягнувся на білосніжній постелі одразу поринувши в солодкий хмільний сон. З ранку прокинувшись з важкою головою, трясучими руками і підпухлими очима він здивовано помітив розпростерту на підлозі наче коврик лахмату “кікімору”. В номері нікого не було. Двері зачинені з середини, ключ стирчав з замочної шпарини. Ніхто чужий потрапити в кімнату не міг. Чоловік намагався згадати бодай щось з вчорашнього, проте спогади ховались від нього десь в недоступному місці. На чоло виступив рясний холодний піт, рука що піднялась втерти його раптом завмерла на рівні очей. Вимащена червоною присохлою кров'ю вона в мить навела жах на свого господаря. Цілу годину чоловік провів у ванній кімнаті відмиваючи та відпарюючи своє тіло, приводячи себе до тями.
***
Яхта “Вечірня Зірка” виходила у відкрите море. На її борту знаходилось шестеро людей. Сам власник, мультимільйонер Саша Олійник зі своєю коханкою Катею, його бізнес партнер Антон Бурей з дружиною Софією. Одне питання навіщо Антону дружина? Коли всі і так знали що він гей, так й залишалось без відповіді. Напевно якісь свої бізнес розрахунки. П'ятим був суддя Афанасій Жаба що з власної ініціативи зголосився попрацювати капітаном на яхті приятеля, клептоман, любитель усього красивого, дорогого і блискучого. Довірена особа Саші Олійника, Віття Джміль замикав список гостей своєю особою.
Віття Джміль витяг з рябої сумки волохатий клубок подав шефу. Той потряс його розпрямляючи.
- Шуба! — Захоплено промовив шеф.
- Ціна дійсно як в пристойної шуби — задоволено промовив Віття.
- В моїй колекції якраз такого не вистачало. Курносий помре з заздрощів.
- Той добре і я позбувся тягаря. Мені вже почались снитись кошмари через цей раритет.
- Одіти б цю шубу сьогодні у вечері полякати наших. Як думаєш?
- Кажуть речі зберігають ауру господаря.
- Річ це просто річ. Хто нею володіє той господар.
***
Стемніло. Афанасій Жаба уявивши себе морським вовком ні на крок не відходив від штурвалу. Він сам собі віддавав команди, сам їх виконував, одночасно підспівуючи піратську пісеньку; “П'ятнадцять чоловік на скриню мерця, йо-хо-хо”. Решта пасажирів вечеряли на палубі під відкритим небом. Ніч була світла, зоряна. Молодий місяць грався темними водами, вітер гнав на північ невеличкі галасливі хвильки. Вітті Джмелю від постійної качки закрутилась голова до того ж йому видавалось що до нього підбивають клини одразу двоє членів подружжя Бурей. То один то друга окидають його проникливими поглядами та фразами з багатозначним підтекстом. Тому не витримавши він вирішив поки не пізно заховатись в своїй каюті, подалі від безсоромних очей. По дорозі чоловік зайшов на кухню де з холодильника прихопив пляшку ігристого.
***
Осушивши пляшку Джміль заснув міцним непробудним сном. Нічого його вже не турбувало, ні качка ні біль в голові, ні дивні звуки що доносились з коридору. Він спав як дитина, солодко, безтурботно, безпечно. Завтра ця подорож закінчаться в тихій гавані. Яхта стане на якір доки її власнику знову не захочеться пригод, та це буде не скоро і без нього. А поки що набратись сил і надогоду шефу терпіти все це нудне товариство. Продажний суддя що вже напевно в думках складає плани як заробити на такий самий кораблик. Багатенький гей та його зголодніла до чоловіків дружина. Шефова коханка що дивиться на нього так наче кіт на сметану, теж складає свої плани забуваючи що в дома на її коханця чекає законна дружина яка навіть ні про що не підозрює думаючи що її чоловік на важливих переговорах, ну і шеф теж не подарунок.
Настав ранок. Яскраве сонячне проміння пробилось крізь ілюмінатор осяявши каюту осяйним-сліпучим світлом. Віття Джміль змахнув рукою відганяючи набридливу жирну муху що літала над його головою і так противно гуділа. Напасна муха відлітала, а потім коли минала загроза бути розчавленою знову поверталась. Віття не витримавши морального натиску підвівся звісивши ноги. Муха одразу капітулювала десь затаївшись. Умивши закисле обличчя, одягнувши білу майку і шорти Джміль вийшов з каюти. Довкола стояла підозріла тиша. Піднявшись на палубу йому в обличчя подув свіжий ранковий бриз. Дотягнути до обіду і додому, кінець мандрів, заспокоював він себе. Суддя Афанасій Жаба знаходився на своєму місці. Морський вовк чи то від утоми, чи то від суму оперся на штурвал опустивши голову вивчаючи навігаційні прилади. За столиком сидів Антон Бурей теж чомусь з опущеною на груди головою. Мабуть дрімає на ранковому ще зовсім не пекучому сонечку. Віття теж вирішив присісти поруч забувши про вчорашні домагання цього хтивого типа. Вдалині на горизонті вимальовувались обриси великого круїзного лайнера що ніби вітаючись з крихітною на його фоні яхтою подав гучний гудок. Віття розкрив рота щоб привітатись з сонним шефовим компаньйоном коли раптом побачив що з носа того капають червоні краплі крові. Джміль стрибнув з крісла наче ошпарений на підлозі під столом червонілась ціла бордового кольору калюжа. Він підняв голову Бурею, обличчя того нагадувало криваве місиво, наче його розбили кувалдою. Пульс не прослуховувався. Мужик труп. Віття зблід, ноги від побаченого підкосились, світ пішов обертом і серце що в нестямі калатало заглушило всі інші звуки. В очах почорніло. І все стихло.
***
Віття Джміль отямився лежачи на палубі, сонце світило просто над його головою яка чомусь нестямно боліла з тильної сторони. Рука рефлекторно схопилась за болюче місце. Голова повернулась на право, з права наліво. З права відкривався вид на широку палубу і бездонне голубе небо, з ліва на скорчене від жаху і болю обличчя Софії Бурей. Воно було зовсім близько на відстані витягнутої руки. Спотворене мімікою небаченого страху дивилось своїми мертвими очима просто в очі Вітті. Джміль знову підскочив на ходу окинувши поглядом понівечене тіло жінки. З її розрізаного навпіл живота виднілись нутрощі. Вона лежала біля крісла на якому продовжував сидіти її мертвий чоловік Антон. Віття розгублено стрибав з ноги на ногу приготувавшись в котре зомліти і гепнутись без тями на підлогу. Проте в останню мить все таки зумів опанувати себе. Декілька ударів долонями по лиці виявилось достатньо. А що ж з морським вовком Афанасієм Жабою? Віття негайно ж вирішив це з'ясувати. Суддя обпершись на штурвал явно не подавав ознак життя і коли чоловік потяг його за плече, Жаба мішком сповз до долу. З його грудей стирчала ручка добрячого ножа.
- Що за біда? - Викрикнув в повній істериці Віття. Його усього трусило, з чола ріками стікав піт. Згадавши про шефа та його коханку що напевно ще й досі ніжаться в своїй каюті вирішив негайно бігти туди. Лиш мить йому знадобилась щоб опинитись біля дверей Саші Олійника. В двері шефа він не стукав а просто безпам'ятті лупив кулаками доки ті не відхилились утворивши невеличку щілину. Вони не були ніким зачинені ні з середини ні з зовні, а просто прикриті. Віття набравши повні груди повітря, повільно потягнув на себе клямку. З середини війнуло холодом і поганим запахом. Двері відкрились навстіж. Катя лежала на закривавленому ліжку тихо схлипуючи. Чоловік підійшов до закривавленої жінки з якої вивітрювалось життя.
- Хто це зробив? Хто?
Катя нічого не відповіла лиш показала вказівним пальцем в гору і схлипнувши в останнє віддала Богу душу.
Віття Джміль зовсім впав у паніку, він вбіг у свою каюту закрившись з середини і забарикадувавши двері ліжком. Сам примостився в кутку чекаючи своєї долі. Повільно темніло. Згасав день, а голод як відомо не тітка і порожній шлунок все частіше давав про себе знати голосним бурчанням та кольками, але Джміль не міг думати про їжу, його гризло інше. Всі кого він ще вчора бачив в живих сьогодні відправились мандрувати в небеса при чому в такий жахливий спосіб. Афанасій Жаба зарізаний ножем в серце, Антон Бурей з перерізаною горлянкою і розчавленим обличчям його дружина Софія з розпореним животом, Катя понівечена численними кривавими ранами. Шеф, Саша Олійник, єдиний кого немає у списку мертвих. Невже це його рук справа? І чому його Джмеля залишено в живих? Питання ще те.
Зовсім стемніло. Стало тихо наче у гробі. В тиші кожен найменший звук посилювався в сотні разів, а уява домальовувала і дочіпала до нього свої відтінки. З коридору час від часу долинали приглушені звуки схожі на людські кроки. Одного разу навіть щось сильно грюкнуло в двері Джмелевої каюти. Саша Олійник, невже це він злетів з котушок і все це вчинив. Гад, зараз блукає яхтою лоскоче нерви. Справа для Агати Крісті хто з шести чоловік злочинець коли четверо з них мертві, а один точно не причетний до злочину. Чи не зійти з розуму на яхті з чотирма трупами і ймовірним вбивцею.
***
Знову світало. Черговий день входив в свої права. Це морська подорож мала завершитись ще вчора в обід, але по чиїсь злі волі триває й досі. Віття Джміль минулої ночі ні на мить не зімкнув очей. Пильнував своє життя від оскаженілого холоднокровного вбивці. Природні потреби і голод дедалі більше заявляли про себе. Робити нічого озброївшись дрючком, відсунувши ліжко і несміливо прочинивши двері він вибрався в коридор. Ступаючи як можна тихіше, після кожного кроку оглядаючи Джміль пройшов повз каюту шефа. Двері в ній були прочинені навстіж. Мертва так само лежала в своєму червоному від крові ліжку. Звідти вже доносився неприємний трупний сморід . Літня спека робила свою справу. Ось й кухня в раковині для миття посуди лежав закривавлений мисливський ніж. Все таки холодна зброя. На столі стояли якісь страви обмотані поліетиленовою плівкою. Схоже салати. Вітьові нерви напружені на повну котушку ледь не дали збій коли до вух донісся гучний гудок пропливаючого повз корабля. Чогось би випити міцненького для заспокоєння. Рвучко відчинивши дверцята холодильника де поміж різних продуктів мали були пляшки вина і шампанського Джміль знову остовпів від нового сюрпризу. На верхній полиці стояла голова Саші Олійника покрита білим інеєм. Під нею ноги та руки. Внутрішні органи вирізані вправним різником ще нижче. Чоловік вражений таким поворотом подій відчув як в порожньому шлунку піднімаються рвотні маси. Спантеличено всівшись на підлогу Віття вже і не знав що думати. Зараз йому стало навіть важче ніж учора. Учора він був переконаний кривавий вбивця Саша Олійник, сьогоднішній ранок перевернув всю його теорію з ніг на голову.
Ні, це не я — сам себе переконував Віття. Але зразу ж виникало логічне запитання. — Тоді хто ж? На це запитання відповіді не було. І де її шукати невідомо. Можливо на борту є ще хтось? Цей хтось, десь ховається. Але навіщо? А можливо цей хтось вчинивши всі ці злочини якимось чином покинув яхту. Камера спостереження. Блискавкою пронеслось в голові. На палубі є камера спостереження. Вона повинна щось таки та й прояснити. Запис з камери спостереження можна було переглянути тільки в каюті шефа і як Джмелю не хотілось туди заходити все одно доведеться.
***
Тіло покійної розкладалось, поганий запах витав в повітрі. Мухи літали над нею і пригощались її плоттю. Під шкірою Вітті Джмеля повзли велетенські моторошні мурахи. Ні це вже не був страх, це вже було щось інше. Те відчуття коли ти вляпався по вуха і треба якось витягати себе з цього лайна. Якраз воно тепер керувало чоловіком. А ще було велике бажання докопатись до істини і воно переважало всі інші. Увімкнувши телевізор Джміль почав проглядати запис. Ось той першій вечір коли все сталось. Всі п'ятеро сидять за столиком. Антон та Софія по черзі підбивають клини до Вітті Джмеля. Це можна зрозуміти навіть без звуку. Значить не показалось тоді, а було на справді. Саша Олійник цілується зі своєю коханкою Катею. Віття оглянувся окинувши оком мертву шефову подружку лежачу без руху. Ось яке воно життя. Вчора тішилась і раділа, сьогодні лежиш нерухомою колодою. Їжа для бактерій та мух. Далі в кутику монітору навіть видно Афанасія Жабу що пританцьовує біля щтурвалу. Ось той момент коли Віття попрощавшись іде геть, Софія навіть намагалась його затримати. Не вийшло. Через десять хвилин компанію покидають Саша з Катею. Голубки явно настроєні на любовні ігри. Антон Бурей щось розповідає своїй другій половині яка абсолютно не проявляє інтересу до його балачок її голова відвернута в другу сторону. Раптом в кадрі стрімко з'являється воно, поріддя пекла, лахмате чудовисько. Воно по звірячому рухається від капітанського мостика й нападає на Антона, завдаючи йому смертельних ран, а потім на Софію що якраз за мить до того побачивши звірину встигла піднятись з крісла. Все тривало долі секунди. Навіть розгледіти добре не вдалось. Справу зроблено. Чудовисько переможно пройшло повз камеру тримаючи над головою скривавлений ніж. Тут Віття побачив в моніторі щось від чого як би у нього було волосся на голові то воно неодмінно стало б дибки. Перемотати на зад і знову увімкнути. Чудовисько торжествуючи проходить повз камеру тримаючи ніж над головою. Стоп кадр. Золота печатка блиснула на його пальці. Віття розпростер пальці своєї правої руки. На середньому блиснула ідентична золота прикраса.
Джміль зірвався з місця підбіг до шафи шефа. Розчинив її навстіж. Тут повинна бути кікімора, але її не було. Подумавши трішки він кинувся в свою каюту розкрив шафу. Висить. Ніби нічого не сталось. Маска маніяка якимось чином перекочувала з однієї шафи в іншу. Віття Джміль відчув себе настільки погано що й словами не передати. Виходить все це накоїв він. Своїми власними руками, але чому нічого не пам'ятає. Чому так зле жартує над ним доля?
***
Лежачи в своєму ліжку Віття не проявляв жодного інтересу до життя. Набридлива жирна муха абсолютно втративши страх лазила по його лисій голові. В котре приходила ніч. В каюті темніло. Тільки що лише за сотню метрів повз яхту пропливло велетенське вантажне судно прорізавши сутінки гудком своєї сирени. На верху щось загуркотіло і зразу ж замовкло. Віття підвівся з ліжка з тухлими підпухлими очима й наче примара потинявся темним коридором, піднявся сходами опинившись на палубі. Ця ніч була дещо холодніша від минулих ночей. Прохолодний вітер гуляв палубою, грюкаючи залізними предметами. Мертві тіла лежали на своїх місцях в чоловіка навіть виникло божевільне бажання покидати їх всіх за борт. Хай пливуть на корм рибам, або самому стрибнути. Проте ні одного ні другого він так і не зробив. Не вистачило волі. Постоявши біля борту, оглядаючи почорніле море він зайшов на капітанський мостик. Радіо не працювало. Трішки оговтавшись його шлях проліг на кухню де знявши поліетиленову обгортку зі страв він їв їх як навіжений без вилки чи ложки просто голими руками. Потім упившись вина витягнутого з холодильника з під заморожених нутрощів шефа спав безпробудним сном. Завтра він не відчуватиме нічого крім голоду. На сковорідці потріскуючи піджарюватиметься шефова печінка. Знову порція вина і сон поки якось його не розбудила сирена і чийсь гучний командний голос пробрався в каюту: “Берегова охорона. Ви порушили територіальні води. Приготуйте документи для перевірки.”
Джміль розплющив свої страхітливо порожні заспані очі. В цей час у ньому боролись декілька почуттів радості що нарешті покине цей корабель з мерцями і суму що можливо доведеться відповідати за все це жахіття. Тим часом двері його шафи відчинились самі по собі і у всій своїй красі постала волохата кікімора. Маска маніяка. Вона жива...
***
Того ж дня всі газети вийшли з сенсаційними новинами та інформацією про зниклу яхту.
“Яхту “Вечірня Зоря” що належала мільйонеру Олександру Олійнику нарешті знайдено. На жаль п'ятеро з її пасажирів в тому числі і власника були по звірячому вбито. Підозрюваний у цьому важкому злочині затриманий. Поліція не розголошує його ім'я. Мотиви встановлюються.”


30.04.2016