
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Пані Ірена
1
Наївний був біблійний фараон.
Новітній навіть у гадці не мав єврейських сповитух.
Не йшлося в Гітлера про породілля.
Без домішок арійська раса мала буть віднині.
А починати слід (і негайно ж) із семітських зайд,
Що німцями вважали себе більше, аніж самі німці…
Богобоязливі, ретельно виконують вони
Настанову Всевишнього свого:
«Плодіться й множтесь!»
Європу всю собою занапастило іродове плем’я.
Ні, не сповитухам слід довірить те,
Що не вдалося фараону недолугому.
Голодом, хворобами, газом ядучим
Щонайскоріш породу цю плодючу
Всю як один звести зо світу треба.
2
Пан Станіслав не лишав доньці багатства.
Задарма лікував бідноту.
Байдуже – католик чи юдей...
Перед хворобою тіло людське однаково безсиле.
Дар Божий потребує допомоги.
І пан Станіслав надавав її навіть тоді,
Коли колеги відмовлялись, боячись,
Що самі заразяться.
Знав, що йде на ризик, але не зміг
Піти супроти того, чого тримавсь упродовж життя:
«Як бачиш, що хтось тоне, кидайся на поміч,
Навіть, коли й плавати не вмієш»,-
То були слова напутні доньці.
3
Про гетто Ірена дізналася
Тільки-но воно з’явилось у Варшаві.
Навмисне сідала в «гетто лавкове»,
Призначене для студентів-юдеїв.
Хоч і приниженням було це, а все ж дрібниця
Перед тим, з чим стрілась у Варшавськім гетто:
Усіх юдеїв міста німці зігнали в неймовірну тісняву.
Батьківський заповіт привів її в «Жеготу» .
4
Найбільше пацієнтів батько мав серед євреїв.
Отож, коли помер, сам заразившись тифом,
Вони оплачували навчання Ірени в університеті.
Не дивно, що війна покликала студентку віддати борг.
Дорослим по змозі, а дітям - як обов’язок щоденний.
Посада в управлінні охорони здоров’я сприяла цьому.
До яких тільки хитрощів не вдавалася Ірена
З товаришами по «Жеготі»: немовлятам давали снотворне,
Вкладали в коробки із дірочками, щоб не задихнулись,
І вивозили в машинах. А якщо котресь не дай Бог заплаче,
То навчили собаку гавкати в кабіні водія, як виїжджали з гетто.
Старших - виводили підвалами чи й стічними люками...
Ірена записувала ім’я й прізвище кожної дитини,
Папірці вкладала в пляшку й закопувала в саду подруги.
Дві з половиною тисячі дітей врятовано було
Й повернено батькам, що бозна як уціліли,
А сиріт переправляли в Палестину.
Хтось видав есесівцям мужню дівчину
І, якби не охочі до грошей охоронці, котрі доповіли,
Що розстріл виконано належним чином,
Бути б їй серед замордованих євреїв та їх рятівників.
P.S.
В Єрусалимі, в Ядвашемі,тягнеться до сонця деревце,
Посаджене на честь Праведника Миру Ірени Сендлер.
-------------------------------------------------------
Ірена Сендлер (1910-2008). В 2007 році висунута Польщею на Нобелівську Премію Миру.
«Жегота» - польська кодова назва підпільної Ради допомоги євреям. Заснована в грудні 1942 р. й проіснувала до січня 1945р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пані Ірена
«І звернувся цар єгипетський до єврейських сповитух,-
ім’я одної Шіфра, а імя другої – Пуа,
і сказав він: «Як будете приймати пологи в єврейок,
то не спускайте очей з пологового крісла:
коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка,- то нехай живе».
Але сповитухи боялися Всесильного і не робили те,
що казав їм єгипетський цар».
Книга Вихід, 1:15-17
1
Наївний був біблійний фараон.
Новітній навіть у гадці не мав єврейських сповитух.
Не йшлося в Гітлера про породілля.
Без домішок арійська раса мала буть віднині.
А починати слід (і негайно ж) із семітських зайд,
Що німцями вважали себе більше, аніж самі німці…
Богобоязливі, ретельно виконують вони
Настанову Всевишнього свого:
«Плодіться й множтесь!»
Європу всю собою занапастило іродове плем’я.
Ні, не сповитухам слід довірить те,
Що не вдалося фараону недолугому.
Голодом, хворобами, газом ядучим
Щонайскоріш породу цю плодючу
Всю як один звести зо світу треба.
2
Пан Станіслав не лишав доньці багатства.
Задарма лікував бідноту.
Байдуже – католик чи юдей...
Перед хворобою тіло людське однаково безсиле.
Дар Божий потребує допомоги.
І пан Станіслав надавав її навіть тоді,
Коли колеги відмовлялись, боячись,
Що самі заразяться.
Знав, що йде на ризик, але не зміг
Піти супроти того, чого тримавсь упродовж життя:
«Як бачиш, що хтось тоне, кидайся на поміч,
Навіть, коли й плавати не вмієш»,-
То були слова напутні доньці.
3
Про гетто Ірена дізналася
Тільки-но воно з’явилось у Варшаві.
Навмисне сідала в «гетто лавкове»,
Призначене для студентів-юдеїв.
Хоч і приниженням було це, а все ж дрібниця
Перед тим, з чим стрілась у Варшавськім гетто:
Усіх юдеїв міста німці зігнали в неймовірну тісняву.
Батьківський заповіт привів її в «Жеготу» .
4
Найбільше пацієнтів батько мав серед євреїв.
Отож, коли помер, сам заразившись тифом,
Вони оплачували навчання Ірени в університеті.
Не дивно, що війна покликала студентку віддати борг.
Дорослим по змозі, а дітям - як обов’язок щоденний.
Посада в управлінні охорони здоров’я сприяла цьому.
До яких тільки хитрощів не вдавалася Ірена
З товаришами по «Жеготі»: немовлятам давали снотворне,
Вкладали в коробки із дірочками, щоб не задихнулись,
І вивозили в машинах. А якщо котресь не дай Бог заплаче,
То навчили собаку гавкати в кабіні водія, як виїжджали з гетто.
Старших - виводили підвалами чи й стічними люками...
Ірена записувала ім’я й прізвище кожної дитини,
Папірці вкладала в пляшку й закопувала в саду подруги.
Дві з половиною тисячі дітей врятовано було
Й повернено батькам, що бозна як уціліли,
А сиріт переправляли в Палестину.
Хтось видав есесівцям мужню дівчину
І, якби не охочі до грошей охоронці, котрі доповіли,
Що розстріл виконано належним чином,
Бути б їй серед замордованих євреїв та їх рятівників.
P.S.
В Єрусалимі, в Ядвашемі,тягнеться до сонця деревце,
Посаджене на честь Праведника Миру Ірени Сендлер.
-------------------------------------------------------
Ірена Сендлер (1910-2008). В 2007 році висунута Польщею на Нобелівську Премію Миру.
«Жегота» - польська кодова назва підпільної Ради допомоги євреям. Заснована в грудні 1942 р. й проіснувала до січня 1945р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію