«І звернувся цар єгипетський до єврейських сповитух,-
ім’я одної Шіфра, а імя другої – Пуа,
і сказав він: «Як будете приймати пологи в єврейок,
то не спускайте очей з пологового крісла:
коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка,- то нехай живе».
Але сповитухи боялися Всесильного і не робили те,
що казав їм єгипетський цар».
Книга Вихід, 1:15-17

1
Наївний був біблійний фараон.
Новітній навіть у гадці не мав єврейських сповитух.
Не йшлося в Гітлера про породілля.
Без домішок арійська раса мала буть віднині.
А починати слід (і негайно ж) із семітських зайд,
Що німцями вважали себе більше, аніж самі німці…
Богобоязливі, ретельно виконують вони
Настанову Всевишнього свого:
«Плодіться й множтесь!»
Європу всю собою занапастило іродове плем’я.
Ні, не сповитухам слід довірить те,
Що не вдалося фараону недолугому.
Голодом, хворобами, газом ядучим
Щонайскоріш породу цю плодючу
Всю як один звести зо світу треба.

2
Пан Станіслав не лишав доньці багатства.
Задарма лікував бідноту.
Байдуже – католик чи юдей...
Перед хворобою тіло людське однаково безсиле.
Дар Божий потребує допомоги.
І пан Станіслав надавав її навіть тоді,
Коли колеги відмовлялись, боячись,
Що самі заразяться.
Знав, що йде на ризик, але не зміг
Піти супроти того, чого тримавсь упродовж життя:
«Як бачиш, що хтось тоне, кидайся на поміч,
Навіть, коли й плавати не вмієш»,-
То були слова напутні доньці.
3
Про гетто Ірена дізналася
Тільки-но воно з’явилось у Варшаві.
Навмисне сідала в «гетто лавкове»,
Призначене для студентів-юдеїв.
Хоч і приниженням було це, а все ж дрібниця
Перед тим, з чим стрілась у Варшавськім гетто:
Усіх юдеїв міста німці зігнали в неймовірну тісняву.
Батьківський заповіт привів її в «Жеготу» .
4
Найбільше пацієнтів батько мав серед євреїв.
Отож, коли помер, сам заразившись тифом,
Вони оплачували навчання Ірени в університеті.
Не дивно, що війна покликала студентку віддати борг.
Дорослим по змозі, а дітям - як обов’язок щоденний.
Посада в управлінні охорони здоров’я сприяла цьому.
До яких тільки хитрощів не вдавалася Ірена
З товаришами по «Жеготі»: немовлятам давали снотворне,
Вкладали в коробки із дірочками, щоб не задихнулись,
І вивозили в машинах. А якщо котресь не дай Бог заплаче,
То навчили собаку гавкати в кабіні водія, як виїжджали з гетто.
Старших - виводили підвалами чи й стічними люками...
Ірена записувала ім’я й прізвище кожної дитини,
Папірці вкладала в пляшку й закопувала в саду подруги.
Дві з половиною тисячі дітей врятовано було
Й повернено батькам, що бозна як уціліли,
А сиріт переправляли в Палестину.
Хтось видав есесівцям мужню дівчину
І, якби не охочі до грошей охоронці, котрі доповіли,
Що розстріл виконано належним чином,
Бути б їй серед замордованих євреїв та їх рятівників.
P.S.
В Єрусалимі, в Ядвашемі,тягнеться до сонця деревце,
Посаджене на честь Праведника Миру Ірени Сендлер.
-------------------------------------------------------
Ірена Сендлер (1910-2008). В 2007 році висунута Польщею на Нобелівську Премію Миру.
«Жегота» - польська кодова назва підпільної Ради допомоги євреям. Заснована в грудні 1942 р. й проіснувала до січня 1945р.