
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.18
21:32
Іду у ліс розбійницький, таємний
Там, де чекає лезо і клинок.
І тільки так досягнеш цілей певних
Без жодних перепонів і морок.
Приймає ліс екзамен доленосний,
І винесе він вирок, як тиран.
А ти ітимеш крізь серпанок млосний
Там, де чекає лезо і клинок.
І тільки так досягнеш цілей певних
Без жодних перепонів і морок.
Приймає ліс екзамен доленосний,
І винесе він вирок, як тиран.
А ти ітимеш крізь серпанок млосний
2025.08.18
20:07
До літаків підігнали авто,
червону доріжку поклали військові,
щоб не помітив раптом ніхто
там, на підборах, крові…
Щоб приглушила вибухів грім,
стукіт сердець до відбою,
крики дітей, плач матерів
червону доріжку поклали військові,
щоб не помітив раптом ніхто
там, на підборах, крові…
Щоб приглушила вибухів грім,
стукіт сердець до відбою,
крики дітей, плач матерів
2025.08.18
12:52
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
Як поспліталися вони в екстазі,
Як посхилялися на тиху перемову,
Часом вчуваю
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
Як поспліталися вони в екстазі,
Як посхилялися на тиху перемову,
Часом вчуваю
2025.08.18
12:36
Дональд Трамп і путін вова
для душевної розмови
з миротворчим номіналом
рандеву запланували.
Прилетіли. Тисли руки.
Видавали ротом звуки.
Злігшись в аморальних хащах,
для душевної розмови
з миротворчим номіналом
рандеву запланували.
Прилетіли. Тисли руки.
Видавали ротом звуки.
Злігшись в аморальних хащах,
2025.08.18
10:56
Пустельників- мовчальників катма,
А пустомель-балакунів до біса.
Для перших світ - для розуму тюрма,
Для других - ґвалт, крикнява парадизна.
Немов на пуп галасував і я,
У перехожих зів'ядали вуха.
Але на тирлі випрозорилась яв:
А пустомель-балакунів до біса.
Для перших світ - для розуму тюрма,
Для других - ґвалт, крикнява парадизна.
Немов на пуп галасував і я,
У перехожих зів'ядали вуха.
Але на тирлі випрозорилась яв:
2025.08.18
06:51
За брамою у Содіз одноріг на два зубці
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз
Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алка
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз
Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алка
2025.08.18
06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.
2025.08.17
22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.
У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.
У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,
2025.08.17
21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.
Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.
Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,
2025.08.17
20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…
Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…
Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,
2025.08.17
17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо
2025.08.17
08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.
2025.08.16
22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.
Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.
Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,
2025.08.16
21:40
Із Бориса Заходера
Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.
І Бука про себе промукав:
Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.
І Бука про себе промукав:
2025.08.16
11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
2025.08.16
09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Лариса Пугачук (1967) /
Проза
Ти не побачиш мене іншою
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ти не побачиш мене іншою
– Я приїхала. Прийдеш?
– Через годину. На годину. Знаєш, чим будемо займатися?
– Так. Ти розкажеш мені про мене.
– Чекай біля входу в парк.
Ти такий і не такий, яким я собі уявляла. Не такий за зовнішністю, за манерою рухатися, за тембром голосу. Такий - в основі. Звикати не потрібно, за час віртуального спілкування пізнала тебе. Почула і прийняла з перших слів. І зараз ти підходиш, вітаєшся так, наче це було вже сотні разів.
– Хочу побачити себе твоїми очима. Пофотографуєш?
Даю тобі свій фотоапарат, відходжу трохи. Дивлюсь на твої руки. На пальці. Довгі. Подобається, як вони рухаються. У цих рухах весь ти – впевнений, спокійний, чіткий, чіпкий. Мені не вистачає сигарети в твоїх зубах. Саме в зубах, збоку. Губи так окреслюються по-іншому і тоді можна не звертати на них увагу. Сигарети нема. Тому я дивлюся на твої губи. Знаю, якими вони можуть бути. Боюсь їх? Боюсь тебе? Ні. Чому тоді тримаюсь на відстані?
– Не хочеш пройтись по траві босоніж?
Ти таки запалюєш сигарету. Продовжуєш натискати кнопку фотокамери. А я насолоджуюсь м’якою свіжістю під ногами. Вкотре в мені просинається дитина, і я починаю переступати дрібно-дрібно, потім пробую стояти на одній нозі, потім руки розводжу в сторони і трохи назад, по-дурному виглядаю зі сторони, мабуть, але мені байдуже. Я забуваю про оточення, я в собі зараз. Не знаю, що робиш ти в цю мить. Забула про тебе.
Повертаюсь.
– Хочеш подивитись знімки? – Протягуєш камеру.
– Ні. Потім. Без тебе.
Хтось зателефонував тобі. Розмовляєш. А я знову роздивляюсь тебе. Дивне поєднання. Іноді крізь відстороненість на обличчя проступає тінь ніжності, навіть якоїсь дитячості. Щось таке, що хочеться підійти близько і доторкнутись. Дуже хочеться. Але підійти неможливо. Сила, котра в тобі є, створює потужне поле. Воно не відштовхує. Воно просто не пускає.
– Я мушу йти.
– Так.
– Бувай, мала.
Ти йдеш.
– Гукай при потребі. – Напівобертом.
Усміхаюсь. Потребо моя, ти є в мені і так. Ти знаєш це.
Йду до готелю. Дивитись, якою ти мене побачив.
26.01.2017
– Через годину. На годину. Знаєш, чим будемо займатися?
– Так. Ти розкажеш мені про мене.
– Чекай біля входу в парк.
Ти такий і не такий, яким я собі уявляла. Не такий за зовнішністю, за манерою рухатися, за тембром голосу. Такий - в основі. Звикати не потрібно, за час віртуального спілкування пізнала тебе. Почула і прийняла з перших слів. І зараз ти підходиш, вітаєшся так, наче це було вже сотні разів.
– Хочу побачити себе твоїми очима. Пофотографуєш?
Даю тобі свій фотоапарат, відходжу трохи. Дивлюсь на твої руки. На пальці. Довгі. Подобається, як вони рухаються. У цих рухах весь ти – впевнений, спокійний, чіткий, чіпкий. Мені не вистачає сигарети в твоїх зубах. Саме в зубах, збоку. Губи так окреслюються по-іншому і тоді можна не звертати на них увагу. Сигарети нема. Тому я дивлюся на твої губи. Знаю, якими вони можуть бути. Боюсь їх? Боюсь тебе? Ні. Чому тоді тримаюсь на відстані?
– Не хочеш пройтись по траві босоніж?
Ти таки запалюєш сигарету. Продовжуєш натискати кнопку фотокамери. А я насолоджуюсь м’якою свіжістю під ногами. Вкотре в мені просинається дитина, і я починаю переступати дрібно-дрібно, потім пробую стояти на одній нозі, потім руки розводжу в сторони і трохи назад, по-дурному виглядаю зі сторони, мабуть, але мені байдуже. Я забуваю про оточення, я в собі зараз. Не знаю, що робиш ти в цю мить. Забула про тебе.
Повертаюсь.
– Хочеш подивитись знімки? – Протягуєш камеру.
– Ні. Потім. Без тебе.
Хтось зателефонував тобі. Розмовляєш. А я знову роздивляюсь тебе. Дивне поєднання. Іноді крізь відстороненість на обличчя проступає тінь ніжності, навіть якоїсь дитячості. Щось таке, що хочеться підійти близько і доторкнутись. Дуже хочеться. Але підійти неможливо. Сила, котра в тобі є, створює потужне поле. Воно не відштовхує. Воно просто не пускає.
– Я мушу йти.
– Так.
– Бувай, мала.
Ти йдеш.
– Гукай при потребі. – Напівобертом.
Усміхаюсь. Потребо моя, ти є в мені і так. Ти знаєш це.
Йду до готелю. Дивитись, якою ти мене побачив.
26.01.2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію