ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 7
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 7
ХХХІ
За човник мені постіль
Мов човник малий, моя постіль;
Сприяє і няня цьому:
Слідкує, щоб мав я всього вдосталь,
Як вирушу в ночі пітьму.
Щовечора в човник сідаю
Й кажу всім прощальні слова,
Заплющую очі, й у ніч відпливаю –
Тьма й тиша тоді все вкрива.
Слід мати човну оберіг –
Це вже в моряків перейму, –
Й прихоплюю в ліжко пиріг,
Чи іграшку часом візьму.
Триває плавба ця до ранку;
Коли ж проганяє день сни,
Мій човник стає на стоянку
В кімнаті тут, біля стіни.
ХХХІ
My Bed is a Boat
My bed is like a little boat;
Nurse helps me in when I embark;
She girds me in my sailor's coat
And starts me in the dark.
At night I go on board and say
Good-night to all my friends on shore;
I shut my eyes and sail away
And see and hear no more.
And sometimes things to bed I take,
As prudent sailors have to do;
Perhaps a slice of wedding-cake,
Perhaps a toy or two.
All night across the dark we steer;
But when the day returns at last,
Safe in my room beside the pier,
I find my vessel fast.
ХХХІІ
Місяць
Обличчя місяця схоже на годинника циферблат;
Він світло ллє на злодіїв, що крадуться біля хат;
На поля, на вулиці, на кораблі, що в гавань зайшли;
На птахів, що у гніздечках сон і спочинок знайшли.
Муркотлива кішка і писклява миша,
І песик, чиїм скавчанням порушена тиша,
І сова, що вдень їй спочинути треба, –
Люблять гуляти, як місяць вже лиш на небі.
А ті, хто полюбляє на сонечку грітись,
Вважають за краще спати, щоб із місяцем не стрітись;
То ж у дітей і квітів заплющуються очі
До ранку аж, поки сонце не прожене тьму ночі.
ХХХІІ
The Moon
The moon has a face like the clock in the hall;
She shines on thieves on the garden wall,
On streets and fields and harbour quays,
And birdies asleep in the forks of the trees.
The squalling cat and the squeaking mouse,
The howling dog by the door of the house,
The bat that lies in bed at noon,
All love to be out by the light of the moon.
But all of the things that belong to the day
Cuddle to sleep to be out of her way;
And flowers and children close their eyes
Till up in the morning the sun shall arise.
ХХХІІІ
Гойдалка
Чи вам до вподоби на гойдалці летіти
У небеса аж, бездонні й сині?
О, це найкраще з того, що люблять діти,
Й подобається кожній дитині!
Вгору, над тином, а потім ще вище!
І бачу вже, мов на картині,
Річку, й дерева, й корів на пасовищі,
І те все, що діється в долині.
Згори оглядаю всю зелень садову
Й дахи всі, що мають колір хмизу;
Знов я здіймаюсь, і падаю знову; –
Ще раз угору, і ще раз донизу!
ХХХІІІ
The Swing
How do you like to go up in a swing,
Up in the air so blue?
Oh, I do think it the pleasantest thing
Ever a child can do!
Up in the air and over the wall,
Till I can see so wide,
River and trees and cattle and all
Over the countryside--
Till I look down on the garden green,
Down on the roof so brown--
Up in the air I go flying again,
Up in the air and down!
ХХХІV
Вставати час
Ледь розплющив очі сонні –
Пташка вже на підвіконні;
Й та заводить річ таку:
“Спать не соромно, соньку?!”
ХХХІV
Time to Rise
A birdie with a yellow bill
Hopped upon my window sill,
Cocked his shining eye and said:
"Ain't you 'shamed, you sleepy-head!"
ХХХV
Дзеркало ріки
Омиває верби й трави,
В зблисках вся аж до глибин –
О, пісок і гравій!
О, спокійний плин!
Срібні рибки, синь небесна
В лоні вод такі ясні –
Як було б чудесно
Жити там, на дні!
Наші різнобарвні личка
Віддзеркалює вода;
А де глибше, річка
Вже хмурні гойда.
Але варт наморщить вітру
Мерехтливу гладь води,
Як усі вже витре
Тих видінь сліди.
Брижі ширяться кругами –
Й блиск увесь одразу згас,
Так, мов дома, в мами
Згасло б світло враз.
Діти, спокій і терпіння!
Ще хвилинка, мить одна –
Й завмира тремтіння,
Й знову гладь ясна!
ХХХV
Looking-glass River
Smooth it glides upon its travel,
Here a wimple, there a gleam--
O the clean gravel!
O the smooth stream!
Sailing blossoms, silver fishes,
Pave pools as clear as air--
How a child wishes
To live down there!
We can see our colored faces
Floating on the shaken pool
Down in cool places,
Dim and very cool;
Till a wind or water wrinkle,
Dipping marten, plumping trout,
Spreads in a twinkle
And blots all out.
See the rings pursue each other;
All below grows black as night,
Just as if mother
Had blown out the light!
Patience, children, just a minute--
See the spreading circles die;
The stream and all in it
Will clear by-and-by.
За човник мені постіль
Мов човник малий, моя постіль;
Сприяє і няня цьому:
Слідкує, щоб мав я всього вдосталь,
Як вирушу в ночі пітьму.
Щовечора в човник сідаю
Й кажу всім прощальні слова,
Заплющую очі, й у ніч відпливаю –
Тьма й тиша тоді все вкрива.
Слід мати човну оберіг –
Це вже в моряків перейму, –
Й прихоплюю в ліжко пиріг,
Чи іграшку часом візьму.
Триває плавба ця до ранку;
Коли ж проганяє день сни,
Мій човник стає на стоянку
В кімнаті тут, біля стіни.
ХХХІ
My Bed is a Boat
My bed is like a little boat;
Nurse helps me in when I embark;
She girds me in my sailor's coat
And starts me in the dark.
At night I go on board and say
Good-night to all my friends on shore;
I shut my eyes and sail away
And see and hear no more.
And sometimes things to bed I take,
As prudent sailors have to do;
Perhaps a slice of wedding-cake,
Perhaps a toy or two.
All night across the dark we steer;
But when the day returns at last,
Safe in my room beside the pier,
I find my vessel fast.
ХХХІІ
Місяць
Обличчя місяця схоже на годинника циферблат;
Він світло ллє на злодіїв, що крадуться біля хат;
На поля, на вулиці, на кораблі, що в гавань зайшли;
На птахів, що у гніздечках сон і спочинок знайшли.
Муркотлива кішка і писклява миша,
І песик, чиїм скавчанням порушена тиша,
І сова, що вдень їй спочинути треба, –
Люблять гуляти, як місяць вже лиш на небі.
А ті, хто полюбляє на сонечку грітись,
Вважають за краще спати, щоб із місяцем не стрітись;
То ж у дітей і квітів заплющуються очі
До ранку аж, поки сонце не прожене тьму ночі.
ХХХІІ
The Moon
The moon has a face like the clock in the hall;
She shines on thieves on the garden wall,
On streets and fields and harbour quays,
And birdies asleep in the forks of the trees.
The squalling cat and the squeaking mouse,
The howling dog by the door of the house,
The bat that lies in bed at noon,
All love to be out by the light of the moon.
But all of the things that belong to the day
Cuddle to sleep to be out of her way;
And flowers and children close their eyes
Till up in the morning the sun shall arise.
ХХХІІІ
Гойдалка
Чи вам до вподоби на гойдалці летіти
У небеса аж, бездонні й сині?
О, це найкраще з того, що люблять діти,
Й подобається кожній дитині!
Вгору, над тином, а потім ще вище!
І бачу вже, мов на картині,
Річку, й дерева, й корів на пасовищі,
І те все, що діється в долині.
Згори оглядаю всю зелень садову
Й дахи всі, що мають колір хмизу;
Знов я здіймаюсь, і падаю знову; –
Ще раз угору, і ще раз донизу!
ХХХІІІ
The Swing
How do you like to go up in a swing,
Up in the air so blue?
Oh, I do think it the pleasantest thing
Ever a child can do!
Up in the air and over the wall,
Till I can see so wide,
River and trees and cattle and all
Over the countryside--
Till I look down on the garden green,
Down on the roof so brown--
Up in the air I go flying again,
Up in the air and down!
ХХХІV
Вставати час
Ледь розплющив очі сонні –
Пташка вже на підвіконні;
Й та заводить річ таку:
“Спать не соромно, соньку?!”
ХХХІV
Time to Rise
A birdie with a yellow bill
Hopped upon my window sill,
Cocked his shining eye and said:
"Ain't you 'shamed, you sleepy-head!"
ХХХV
Дзеркало ріки
Омиває верби й трави,
В зблисках вся аж до глибин –
О, пісок і гравій!
О, спокійний плин!
Срібні рибки, синь небесна
В лоні вод такі ясні –
Як було б чудесно
Жити там, на дні!
Наші різнобарвні личка
Віддзеркалює вода;
А де глибше, річка
Вже хмурні гойда.
Але варт наморщить вітру
Мерехтливу гладь води,
Як усі вже витре
Тих видінь сліди.
Брижі ширяться кругами –
Й блиск увесь одразу згас,
Так, мов дома, в мами
Згасло б світло враз.
Діти, спокій і терпіння!
Ще хвилинка, мить одна –
Й завмира тремтіння,
Й знову гладь ясна!
ХХХV
Looking-glass River
Smooth it glides upon its travel,
Here a wimple, there a gleam--
O the clean gravel!
O the smooth stream!
Sailing blossoms, silver fishes,
Pave pools as clear as air--
How a child wishes
To live down there!
We can see our colored faces
Floating on the shaken pool
Down in cool places,
Dim and very cool;
Till a wind or water wrinkle,
Dipping marten, plumping trout,
Spreads in a twinkle
And blots all out.
See the rings pursue each other;
All below grows black as night,
Just as if mother
Had blown out the light!
Patience, children, just a minute--
See the spreading circles die;
The stream and all in it
Will clear by-and-by.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію