Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 7
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 7
ХХХІ
За човник мені постіль
Мов човник малий, моя постіль;
Сприяє і няня цьому:
Слідкує, щоб мав я всього вдосталь,
Як вирушу в ночі пітьму.
Щовечора в човник сідаю
Й кажу всім прощальні слова,
Заплющую очі, й у ніч відпливаю –
Тьма й тиша тоді все вкрива.
Слід мати човну оберіг –
Це вже в моряків перейму, –
Й прихоплюю в ліжко пиріг,
Чи іграшку часом візьму.
Триває плавба ця до ранку;
Коли ж проганяє день сни,
Мій човник стає на стоянку
В кімнаті тут, біля стіни.
ХХХІ
My Bed is a Boat
My bed is like a little boat;
Nurse helps me in when I embark;
She girds me in my sailor's coat
And starts me in the dark.
At night I go on board and say
Good-night to all my friends on shore;
I shut my eyes and sail away
And see and hear no more.
And sometimes things to bed I take,
As prudent sailors have to do;
Perhaps a slice of wedding-cake,
Perhaps a toy or two.
All night across the dark we steer;
But when the day returns at last,
Safe in my room beside the pier,
I find my vessel fast.
ХХХІІ
Місяць
Обличчя місяця схоже на годинника циферблат;
Він світло ллє на злодіїв, що крадуться біля хат;
На поля, на вулиці, на кораблі, що в гавань зайшли;
На птахів, що у гніздечках сон і спочинок знайшли.
Муркотлива кішка і писклява миша,
І песик, чиїм скавчанням порушена тиша,
І сова, що вдень їй спочинути треба, –
Люблять гуляти, як місяць вже лиш на небі.
А ті, хто полюбляє на сонечку грітись,
Вважають за краще спати, щоб із місяцем не стрітись;
То ж у дітей і квітів заплющуються очі
До ранку аж, поки сонце не прожене тьму ночі.
ХХХІІ
The Moon
The moon has a face like the clock in the hall;
She shines on thieves on the garden wall,
On streets and fields and harbour quays,
And birdies asleep in the forks of the trees.
The squalling cat and the squeaking mouse,
The howling dog by the door of the house,
The bat that lies in bed at noon,
All love to be out by the light of the moon.
But all of the things that belong to the day
Cuddle to sleep to be out of her way;
And flowers and children close their eyes
Till up in the morning the sun shall arise.
ХХХІІІ
Гойдалка
Чи вам до вподоби на гойдалці летіти
У небеса аж, бездонні й сині?
О, це найкраще з того, що люблять діти,
Й подобається кожній дитині!
Вгору, над тином, а потім ще вище!
І бачу вже, мов на картині,
Річку, й дерева, й корів на пасовищі,
І те все, що діється в долині.
Згори оглядаю всю зелень садову
Й дахи всі, що мають колір хмизу;
Знов я здіймаюсь, і падаю знову; –
Ще раз угору, і ще раз донизу!
ХХХІІІ
The Swing
How do you like to go up in a swing,
Up in the air so blue?
Oh, I do think it the pleasantest thing
Ever a child can do!
Up in the air and over the wall,
Till I can see so wide,
River and trees and cattle and all
Over the countryside--
Till I look down on the garden green,
Down on the roof so brown--
Up in the air I go flying again,
Up in the air and down!
ХХХІV
Вставати час
Ледь розплющив очі сонні –
Пташка вже на підвіконні;
Й та заводить річ таку:
“Спать не соромно, соньку?!”
ХХХІV
Time to Rise
A birdie with a yellow bill
Hopped upon my window sill,
Cocked his shining eye and said:
"Ain't you 'shamed, you sleepy-head!"
ХХХV
Дзеркало ріки
Омиває верби й трави,
В зблисках вся аж до глибин –
О, пісок і гравій!
О, спокійний плин!
Срібні рибки, синь небесна
В лоні вод такі ясні –
Як було б чудесно
Жити там, на дні!
Наші різнобарвні личка
Віддзеркалює вода;
А де глибше, річка
Вже хмурні гойда.
Але варт наморщить вітру
Мерехтливу гладь води,
Як усі вже витре
Тих видінь сліди.
Брижі ширяться кругами –
Й блиск увесь одразу згас,
Так, мов дома, в мами
Згасло б світло враз.
Діти, спокій і терпіння!
Ще хвилинка, мить одна –
Й завмира тремтіння,
Й знову гладь ясна!
ХХХV
Looking-glass River
Smooth it glides upon its travel,
Here a wimple, there a gleam--
O the clean gravel!
O the smooth stream!
Sailing blossoms, silver fishes,
Pave pools as clear as air--
How a child wishes
To live down there!
We can see our colored faces
Floating on the shaken pool
Down in cool places,
Dim and very cool;
Till a wind or water wrinkle,
Dipping marten, plumping trout,
Spreads in a twinkle
And blots all out.
See the rings pursue each other;
All below grows black as night,
Just as if mother
Had blown out the light!
Patience, children, just a minute--
See the spreading circles die;
The stream and all in it
Will clear by-and-by.
За човник мені постіль
Мов човник малий, моя постіль;
Сприяє і няня цьому:
Слідкує, щоб мав я всього вдосталь,
Як вирушу в ночі пітьму.
Щовечора в човник сідаю
Й кажу всім прощальні слова,
Заплющую очі, й у ніч відпливаю –
Тьма й тиша тоді все вкрива.
Слід мати човну оберіг –
Це вже в моряків перейму, –
Й прихоплюю в ліжко пиріг,
Чи іграшку часом візьму.
Триває плавба ця до ранку;
Коли ж проганяє день сни,
Мій човник стає на стоянку
В кімнаті тут, біля стіни.
ХХХІ
My Bed is a Boat
My bed is like a little boat;
Nurse helps me in when I embark;
She girds me in my sailor's coat
And starts me in the dark.
At night I go on board and say
Good-night to all my friends on shore;
I shut my eyes and sail away
And see and hear no more.
And sometimes things to bed I take,
As prudent sailors have to do;
Perhaps a slice of wedding-cake,
Perhaps a toy or two.
All night across the dark we steer;
But when the day returns at last,
Safe in my room beside the pier,
I find my vessel fast.
ХХХІІ
Місяць
Обличчя місяця схоже на годинника циферблат;
Він світло ллє на злодіїв, що крадуться біля хат;
На поля, на вулиці, на кораблі, що в гавань зайшли;
На птахів, що у гніздечках сон і спочинок знайшли.
Муркотлива кішка і писклява миша,
І песик, чиїм скавчанням порушена тиша,
І сова, що вдень їй спочинути треба, –
Люблять гуляти, як місяць вже лиш на небі.
А ті, хто полюбляє на сонечку грітись,
Вважають за краще спати, щоб із місяцем не стрітись;
То ж у дітей і квітів заплющуються очі
До ранку аж, поки сонце не прожене тьму ночі.
ХХХІІ
The Moon
The moon has a face like the clock in the hall;
She shines on thieves on the garden wall,
On streets and fields and harbour quays,
And birdies asleep in the forks of the trees.
The squalling cat and the squeaking mouse,
The howling dog by the door of the house,
The bat that lies in bed at noon,
All love to be out by the light of the moon.
But all of the things that belong to the day
Cuddle to sleep to be out of her way;
And flowers and children close their eyes
Till up in the morning the sun shall arise.
ХХХІІІ
Гойдалка
Чи вам до вподоби на гойдалці летіти
У небеса аж, бездонні й сині?
О, це найкраще з того, що люблять діти,
Й подобається кожній дитині!
Вгору, над тином, а потім ще вище!
І бачу вже, мов на картині,
Річку, й дерева, й корів на пасовищі,
І те все, що діється в долині.
Згори оглядаю всю зелень садову
Й дахи всі, що мають колір хмизу;
Знов я здіймаюсь, і падаю знову; –
Ще раз угору, і ще раз донизу!
ХХХІІІ
The Swing
How do you like to go up in a swing,
Up in the air so blue?
Oh, I do think it the pleasantest thing
Ever a child can do!
Up in the air and over the wall,
Till I can see so wide,
River and trees and cattle and all
Over the countryside--
Till I look down on the garden green,
Down on the roof so brown--
Up in the air I go flying again,
Up in the air and down!
ХХХІV
Вставати час
Ледь розплющив очі сонні –
Пташка вже на підвіконні;
Й та заводить річ таку:
“Спать не соромно, соньку?!”
ХХХІV
Time to Rise
A birdie with a yellow bill
Hopped upon my window sill,
Cocked his shining eye and said:
"Ain't you 'shamed, you sleepy-head!"
ХХХV
Дзеркало ріки
Омиває верби й трави,
В зблисках вся аж до глибин –
О, пісок і гравій!
О, спокійний плин!
Срібні рибки, синь небесна
В лоні вод такі ясні –
Як було б чудесно
Жити там, на дні!
Наші різнобарвні личка
Віддзеркалює вода;
А де глибше, річка
Вже хмурні гойда.
Але варт наморщить вітру
Мерехтливу гладь води,
Як усі вже витре
Тих видінь сліди.
Брижі ширяться кругами –
Й блиск увесь одразу згас,
Так, мов дома, в мами
Згасло б світло враз.
Діти, спокій і терпіння!
Ще хвилинка, мить одна –
Й завмира тремтіння,
Й знову гладь ясна!
ХХХV
Looking-glass River
Smooth it glides upon its travel,
Here a wimple, there a gleam--
O the clean gravel!
O the smooth stream!
Sailing blossoms, silver fishes,
Pave pools as clear as air--
How a child wishes
To live down there!
We can see our colored faces
Floating on the shaken pool
Down in cool places,
Dim and very cool;
Till a wind or water wrinkle,
Dipping marten, plumping trout,
Spreads in a twinkle
And blots all out.
See the rings pursue each other;
All below grows black as night,
Just as if mother
Had blown out the light!
Patience, children, just a minute--
See the spreading circles die;
The stream and all in it
Will clear by-and-by.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
