Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.16
13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
2026.08.16
13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
2026.08.16
11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки
(Минуло двадцять років.)
Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід
2026.08.16
06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів
2026.08.15
23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.
Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.
Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
2026.08.15
23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.
Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.
Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
2026.08.15
21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.
Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.
Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
2026.08.15
20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари
Тло повсякчас одне
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари
Тло повсякчас одне
2026.08.15
19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить
2026.08.15
14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …
2026.08.15
13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.
Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.
Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.
2026.08.15
13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –
2026.08.15
12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.
Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.
Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,
2026.08.15
10:22
Нова зоря над попелищем
Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.
2026.08.15
07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.
2026.08.14
22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 7
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 7
ХХХІ
За човник мені постіль
Мов човник малий, моя постіль;
Сприяє і няня цьому:
Слідкує, щоб мав я всього вдосталь,
Як вирушу в ночі пітьму.
Щовечора в човник сідаю
Й кажу всім прощальні слова,
Заплющую очі, й у ніч відпливаю –
Тьма й тиша тоді все вкрива.
Слід мати човну оберіг –
Це вже в моряків перейму, –
Й прихоплюю в ліжко пиріг,
Чи іграшку часом візьму.
Триває плавба ця до ранку;
Коли ж проганяє день сни,
Мій човник стає на стоянку
В кімнаті тут, біля стіни.
ХХХІ
My Bed is a Boat
My bed is like a little boat;
Nurse helps me in when I embark;
She girds me in my sailor's coat
And starts me in the dark.
At night I go on board and say
Good-night to all my friends on shore;
I shut my eyes and sail away
And see and hear no more.
And sometimes things to bed I take,
As prudent sailors have to do;
Perhaps a slice of wedding-cake,
Perhaps a toy or two.
All night across the dark we steer;
But when the day returns at last,
Safe in my room beside the pier,
I find my vessel fast.
ХХХІІ
Місяць
Обличчя місяця схоже на годинника циферблат;
Він світло ллє на злодіїв, що крадуться біля хат;
На поля, на вулиці, на кораблі, що в гавань зайшли;
На птахів, що у гніздечках сон і спочинок знайшли.
Муркотлива кішка і писклява миша,
І песик, чиїм скавчанням порушена тиша,
І сова, що вдень їй спочинути треба, –
Люблять гуляти, як місяць вже лиш на небі.
А ті, хто полюбляє на сонечку грітись,
Вважають за краще спати, щоб із місяцем не стрітись;
То ж у дітей і квітів заплющуються очі
До ранку аж, поки сонце не прожене тьму ночі.
ХХХІІ
The Moon
The moon has a face like the clock in the hall;
She shines on thieves on the garden wall,
On streets and fields and harbour quays,
And birdies asleep in the forks of the trees.
The squalling cat and the squeaking mouse,
The howling dog by the door of the house,
The bat that lies in bed at noon,
All love to be out by the light of the moon.
But all of the things that belong to the day
Cuddle to sleep to be out of her way;
And flowers and children close their eyes
Till up in the morning the sun shall arise.
ХХХІІІ
Гойдалка
Чи вам до вподоби на гойдалці летіти
У небеса аж, бездонні й сині?
О, це найкраще з того, що люблять діти,
Й подобається кожній дитині!
Вгору, над тином, а потім ще вище!
І бачу вже, мов на картині,
Річку, й дерева, й корів на пасовищі,
І те все, що діється в долині.
Згори оглядаю всю зелень садову
Й дахи всі, що мають колір хмизу;
Знов я здіймаюсь, і падаю знову; –
Ще раз угору, і ще раз донизу!
ХХХІІІ
The Swing
How do you like to go up in a swing,
Up in the air so blue?
Oh, I do think it the pleasantest thing
Ever a child can do!
Up in the air and over the wall,
Till I can see so wide,
River and trees and cattle and all
Over the countryside--
Till I look down on the garden green,
Down on the roof so brown--
Up in the air I go flying again,
Up in the air and down!
ХХХІV
Вставати час
Ледь розплющив очі сонні –
Пташка вже на підвіконні;
Й та заводить річ таку:
“Спать не соромно, соньку?!”
ХХХІV
Time to Rise
A birdie with a yellow bill
Hopped upon my window sill,
Cocked his shining eye and said:
"Ain't you 'shamed, you sleepy-head!"
ХХХV
Дзеркало ріки
Омиває верби й трави,
В зблисках вся аж до глибин –
О, пісок і гравій!
О, спокійний плин!
Срібні рибки, синь небесна
В лоні вод такі ясні –
Як було б чудесно
Жити там, на дні!
Наші різнобарвні личка
Віддзеркалює вода;
А де глибше, річка
Вже хмурні гойда.
Але варт наморщить вітру
Мерехтливу гладь води,
Як усі вже витре
Тих видінь сліди.
Брижі ширяться кругами –
Й блиск увесь одразу згас,
Так, мов дома, в мами
Згасло б світло враз.
Діти, спокій і терпіння!
Ще хвилинка, мить одна –
Й завмира тремтіння,
Й знову гладь ясна!
ХХХV
Looking-glass River
Smooth it glides upon its travel,
Here a wimple, there a gleam--
O the clean gravel!
O the smooth stream!
Sailing blossoms, silver fishes,
Pave pools as clear as air--
How a child wishes
To live down there!
We can see our colored faces
Floating on the shaken pool
Down in cool places,
Dim and very cool;
Till a wind or water wrinkle,
Dipping marten, plumping trout,
Spreads in a twinkle
And blots all out.
See the rings pursue each other;
All below grows black as night,
Just as if mother
Had blown out the light!
Patience, children, just a minute--
See the spreading circles die;
The stream and all in it
Will clear by-and-by.
За човник мені постіль
Мов човник малий, моя постіль;
Сприяє і няня цьому:
Слідкує, щоб мав я всього вдосталь,
Як вирушу в ночі пітьму.
Щовечора в човник сідаю
Й кажу всім прощальні слова,
Заплющую очі, й у ніч відпливаю –
Тьма й тиша тоді все вкрива.
Слід мати човну оберіг –
Це вже в моряків перейму, –
Й прихоплюю в ліжко пиріг,
Чи іграшку часом візьму.
Триває плавба ця до ранку;
Коли ж проганяє день сни,
Мій човник стає на стоянку
В кімнаті тут, біля стіни.
ХХХІ
My Bed is a Boat
My bed is like a little boat;
Nurse helps me in when I embark;
She girds me in my sailor's coat
And starts me in the dark.
At night I go on board and say
Good-night to all my friends on shore;
I shut my eyes and sail away
And see and hear no more.
And sometimes things to bed I take,
As prudent sailors have to do;
Perhaps a slice of wedding-cake,
Perhaps a toy or two.
All night across the dark we steer;
But when the day returns at last,
Safe in my room beside the pier,
I find my vessel fast.
ХХХІІ
Місяць
Обличчя місяця схоже на годинника циферблат;
Він світло ллє на злодіїв, що крадуться біля хат;
На поля, на вулиці, на кораблі, що в гавань зайшли;
На птахів, що у гніздечках сон і спочинок знайшли.
Муркотлива кішка і писклява миша,
І песик, чиїм скавчанням порушена тиша,
І сова, що вдень їй спочинути треба, –
Люблять гуляти, як місяць вже лиш на небі.
А ті, хто полюбляє на сонечку грітись,
Вважають за краще спати, щоб із місяцем не стрітись;
То ж у дітей і квітів заплющуються очі
До ранку аж, поки сонце не прожене тьму ночі.
ХХХІІ
The Moon
The moon has a face like the clock in the hall;
She shines on thieves on the garden wall,
On streets and fields and harbour quays,
And birdies asleep in the forks of the trees.
The squalling cat and the squeaking mouse,
The howling dog by the door of the house,
The bat that lies in bed at noon,
All love to be out by the light of the moon.
But all of the things that belong to the day
Cuddle to sleep to be out of her way;
And flowers and children close their eyes
Till up in the morning the sun shall arise.
ХХХІІІ
Гойдалка
Чи вам до вподоби на гойдалці летіти
У небеса аж, бездонні й сині?
О, це найкраще з того, що люблять діти,
Й подобається кожній дитині!
Вгору, над тином, а потім ще вище!
І бачу вже, мов на картині,
Річку, й дерева, й корів на пасовищі,
І те все, що діється в долині.
Згори оглядаю всю зелень садову
Й дахи всі, що мають колір хмизу;
Знов я здіймаюсь, і падаю знову; –
Ще раз угору, і ще раз донизу!
ХХХІІІ
The Swing
How do you like to go up in a swing,
Up in the air so blue?
Oh, I do think it the pleasantest thing
Ever a child can do!
Up in the air and over the wall,
Till I can see so wide,
River and trees and cattle and all
Over the countryside--
Till I look down on the garden green,
Down on the roof so brown--
Up in the air I go flying again,
Up in the air and down!
ХХХІV
Вставати час
Ледь розплющив очі сонні –
Пташка вже на підвіконні;
Й та заводить річ таку:
“Спать не соромно, соньку?!”
ХХХІV
Time to Rise
A birdie with a yellow bill
Hopped upon my window sill,
Cocked his shining eye and said:
"Ain't you 'shamed, you sleepy-head!"
ХХХV
Дзеркало ріки
Омиває верби й трави,
В зблисках вся аж до глибин –
О, пісок і гравій!
О, спокійний плин!
Срібні рибки, синь небесна
В лоні вод такі ясні –
Як було б чудесно
Жити там, на дні!
Наші різнобарвні личка
Віддзеркалює вода;
А де глибше, річка
Вже хмурні гойда.
Але варт наморщить вітру
Мерехтливу гладь води,
Як усі вже витре
Тих видінь сліди.
Брижі ширяться кругами –
Й блиск увесь одразу згас,
Так, мов дома, в мами
Згасло б світло враз.
Діти, спокій і терпіння!
Ще хвилинка, мить одна –
Й завмира тремтіння,
Й знову гладь ясна!
ХХХV
Looking-glass River
Smooth it glides upon its travel,
Here a wimple, there a gleam--
O the clean gravel!
O the smooth stream!
Sailing blossoms, silver fishes,
Pave pools as clear as air--
How a child wishes
To live down there!
We can see our colored faces
Floating on the shaken pool
Down in cool places,
Dim and very cool;
Till a wind or water wrinkle,
Dipping marten, plumping trout,
Spreads in a twinkle
And blots all out.
See the rings pursue each other;
All below grows black as night,
Just as if mother
Had blown out the light!
Patience, children, just a minute--
See the spreading circles die;
The stream and all in it
Will clear by-and-by.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
