Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
2026.10.16
23:45
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
2026.10.16
23:06
чи ти прокидався із чуттями
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
2026.10.16
22:35
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
2026.10.16
20:23
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
2026.10.16
19:44
Тихо жоржиною
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
2026.10.16
15:09
Життя запрошує до школи
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
2026.10.16
13:35
Намагався заснути, та тільки дарма.
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
В Україні більше цінують поетів-публіцистів, ніж поетів кохання або відповідь Ігорю Шосі
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
В Україні більше цінують поетів-публіцистів, ніж поетів кохання або відповідь Ігорю Шосі
Добре, Ігорю, вважаймо, що ми порозумілися і примирилися. Я свідомо не вибачався першим, бо вважав, що першим це має зробити той, хто цю кашу заварив. Ви це зробили і тепер вибачаюсь я за свої суперрізкості. Вони породжені моєю надмірною чутливістю і тонкошкурістю, вразливістю і уявою, яка розвинена досить для того, щоб за долі секунди зробити з мухи слона і спровокувати емоційний вибух. Суперечка справді породжує істину і ми пізнаємо краще одне одного.
Я колись діставав колег своїми перчистими пародіями, м"яко, як у Гентоша, з гуморком, я не вмію. Мене кидає в крайноші - або перехвалюю або переперчую. Через те втратив кількох дуже дорогих мені людей і по суті перестав писати в цьому жанрі, хоч знаю, що будь з ким можу потягатись і втерти носа.
Жодна поетеса не мала впливу на моє рішення, як про те подумали Ви, Ігорю. Після жахливого розчарування в коханні, я уникаю жінок і їх порад, хоч не злюсь на них, а тільки на себе, що був настільки засліплений почуттям, як у суперечці з Вами - раптовою злістю. Якась магнітна буря певно була в той день. Моє рішення продиктоване здоровим глуздом, який повернувся, коли відбувся, як в океані, відплив емоцій. Життя коротке, Ви це знаєте ще краще ніж я, бо значно старший, а встигнути зробити треба ще дуже багато, а займатись війною - знищувати себе самого зсередини.
Скажу тільки дещо для Вас заради справедливості. Ніколи мені не доводилося за 8 років мого існування на "ПМ" пояснювати, що і чому я написав у тому чи іншому вірші і що я мав на увазі. Бо це роблять слабі письменники і на жаль, графомани, які багато пишуть і мало себе шліфують і бачать себе на п`єдесталі. Пишу м'яко, Вам є над чим замислитись. Потім - коефіціент прозорості є ознакою мелодійності письма, але не завжди глибини його, що повинна давати й істинно високий рейтинг. А на "ПМ" дає його коефіціент прозорості. Пушкін дуже легко писав з російських, але багато хто з українців мені казав, що вважає найкращим поетом Росії Лермонтова, потім Некрасова, в яких значно важче, але глибше письмо, а вже тоді - Пушкіна.
Тому Ви можете зрозуміти, чому мені прикро за себе і за таких сильних і справді майстерних поетів, як Василь Кузан, Любов Бенедишин, Ніна Виноградська... що у них нижчий рейтинг, ніж у Вас тепер.
Редакція Майстерень має регулювати такі речі, бо розумію, Вам самому буде важко відмовитися від цієї вершини. Думаю, не останню роль відіграла у Вашому злеті тема війни - її кровоточива актуальність, і розкрили Ви її не слабо, чесно кажучи.
На жаль чи на щастя, війна - це не мій коник, мені на цю тему не пишеться, а все більше про кохання і природу. Мені іноді прикро, що я не італієць чи француз. Там співців кохання цінують значно вище, ніж в Україні. Приклад - мої улюблені Данте, Петрарка і Ронсар.
Я - переможець конкурсу "ПМ" у темі кохання. Думаю, що і в темі природи переміг би. Останнім часом мене вабить краса життя, а не його пекло. Мені хочеться цим ділитися з людьми, моїми читачами. А в темі війни піднімаю руки догори перед Вами і багатьма іншими. Іноді мені прикро, що співці війни хочуть, щоб і всім боліло і було погано, як їм. Я намагаюся ділитися з читачами більше своєю радістю і приємністю, ніж смутком.
Якби тематика й актуальність не стояла на першому плані, а тільки Майстерність, як і має бути на "Поетичних майстернях", на мою скромну думку, то ми могли б з Вами сильно позмагатись. А так...
Життя несправедливе і мусиш до цього звикати. Попри все сказане, вибачаюсь і перед Редакцією Майстерень за мої якісь надумані підозріння (деякі мої предки мали манію підозріливості). Несправедливість і суб"єктивність на "ПМ" зведена до мінімуму порівняно із навколишнім життям.
Як шляхетний лицар Ланселот, видаляю першим свої необ"єктивні писання і вірю, що це зробите і Ви, Ігорю, бо інакше відповідатимете тим Образам, які в них є. Роблю це і на прохання Редакції Майстерень.
По суті, це мої письменницькі роздуми на теми нашого внутрісайтового життя і про місце поета в житті суспільства. Публікую цей коментар і на сторінці в Ігоря Шохи і в себе - окремою публікацією в надії, що вона - публікація - буде цікавою для інших "ПМівців" і викличе когось на відвертість взаємно поділитися своїми думками на дані згадані тут теми.
Я колись діставав колег своїми перчистими пародіями, м"яко, як у Гентоша, з гуморком, я не вмію. Мене кидає в крайноші - або перехвалюю або переперчую. Через те втратив кількох дуже дорогих мені людей і по суті перестав писати в цьому жанрі, хоч знаю, що будь з ким можу потягатись і втерти носа.
Жодна поетеса не мала впливу на моє рішення, як про те подумали Ви, Ігорю. Після жахливого розчарування в коханні, я уникаю жінок і їх порад, хоч не злюсь на них, а тільки на себе, що був настільки засліплений почуттям, як у суперечці з Вами - раптовою злістю. Якась магнітна буря певно була в той день. Моє рішення продиктоване здоровим глуздом, який повернувся, коли відбувся, як в океані, відплив емоцій. Життя коротке, Ви це знаєте ще краще ніж я, бо значно старший, а встигнути зробити треба ще дуже багато, а займатись війною - знищувати себе самого зсередини.
Скажу тільки дещо для Вас заради справедливості. Ніколи мені не доводилося за 8 років мого існування на "ПМ" пояснювати, що і чому я написав у тому чи іншому вірші і що я мав на увазі. Бо це роблять слабі письменники і на жаль, графомани, які багато пишуть і мало себе шліфують і бачать себе на п`єдесталі. Пишу м'яко, Вам є над чим замислитись. Потім - коефіціент прозорості є ознакою мелодійності письма, але не завжди глибини його, що повинна давати й істинно високий рейтинг. А на "ПМ" дає його коефіціент прозорості. Пушкін дуже легко писав з російських, але багато хто з українців мені казав, що вважає найкращим поетом Росії Лермонтова, потім Некрасова, в яких значно важче, але глибше письмо, а вже тоді - Пушкіна.
Тому Ви можете зрозуміти, чому мені прикро за себе і за таких сильних і справді майстерних поетів, як Василь Кузан, Любов Бенедишин, Ніна Виноградська... що у них нижчий рейтинг, ніж у Вас тепер.
Редакція Майстерень має регулювати такі речі, бо розумію, Вам самому буде важко відмовитися від цієї вершини. Думаю, не останню роль відіграла у Вашому злеті тема війни - її кровоточива актуальність, і розкрили Ви її не слабо, чесно кажучи.
На жаль чи на щастя, війна - це не мій коник, мені на цю тему не пишеться, а все більше про кохання і природу. Мені іноді прикро, що я не італієць чи француз. Там співців кохання цінують значно вище, ніж в Україні. Приклад - мої улюблені Данте, Петрарка і Ронсар.
Я - переможець конкурсу "ПМ" у темі кохання. Думаю, що і в темі природи переміг би. Останнім часом мене вабить краса життя, а не його пекло. Мені хочеться цим ділитися з людьми, моїми читачами. А в темі війни піднімаю руки догори перед Вами і багатьма іншими. Іноді мені прикро, що співці війни хочуть, щоб і всім боліло і було погано, як їм. Я намагаюся ділитися з читачами більше своєю радістю і приємністю, ніж смутком.
Якби тематика й актуальність не стояла на першому плані, а тільки Майстерність, як і має бути на "Поетичних майстернях", на мою скромну думку, то ми могли б з Вами сильно позмагатись. А так...
Життя несправедливе і мусиш до цього звикати. Попри все сказане, вибачаюсь і перед Редакцією Майстерень за мої якісь надумані підозріння (деякі мої предки мали манію підозріливості). Несправедливість і суб"єктивність на "ПМ" зведена до мінімуму порівняно із навколишнім життям.
Як шляхетний лицар Ланселот, видаляю першим свої необ"єктивні писання і вірю, що це зробите і Ви, Ігорю, бо інакше відповідатимете тим Образам, які в них є. Роблю це і на прохання Редакції Майстерень.
По суті, це мої письменницькі роздуми на теми нашого внутрісайтового життя і про місце поета в житті суспільства. Публікую цей коментар і на сторінці в Ігоря Шохи і в себе - окремою публікацією в надії, що вона - публікація - буде цікавою для інших "ПМівців" і викличе когось на відвертість взаємно поділитися своїми думками на дані згадані тут теми.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
