ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
2026.01.11
06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..)
Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Михайлик /
Критика | Аналітика
Про вельбучних і не тільки…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про вельбучних і не тільки…
Шановне товариство!
Хочу внести деякі роз"яснення у нещодавню і трішки дивну, якщо поглянути зі сторони, дискусію між мною і Світланою-Майєю Залізняк, стосовно вжитого нею у певному контексті слова «вельбучний». (див. http://maysterni.com/publication.php?id=124685 ).
Саме слово «вельбучний» нічим не завинило ( я про це писала у одному зі своїх коментарів, що не маю нічого проти нього як такого). І якщо читати вірш пані Світлани «Бракне координат» http://maysterni.com/publication.php?id=124674 поза контекстом подій на «Поетичних майстернях» останнього часу, то справді може скластися враження, що моя заувага була надуманою.
Однак, якщо зважити, що після 02.05.2017 – дати опублікування мого допису про поховання нашого колеги* у с.Вельбівному на Рівненщині, на «ПМ» відбувалися певні поетичні баталії між деякими авторами-чоловіками*, а 9.05.2017 з»являється вірш «Бракне координат», у якому є деякі образи, що перегукуються з тими «батальними» (перша і друга строфи):
Ярмарку марнославства
Не обійти за день.
Поні бреде гривастий,
Злізе на нього пень...
Хвацько заткне за пояс
Лавровінець сухий.
Крекче: " ...були запої...".
Стоптані лопухи.
Читаючи третю строфу, у мене виникла асоціація з віршиком про мишеня однієї з авторок* на ПМ:
Миші гризуть папірчик.
Бавиться мишеня.
Віник мете - запічний.
Клаптики... реготня...
І так далі… асоціації, образи, лексика… впізнавання:) :) :
Ось королівни голі.
Шерехи тренів, рук...
Подіум - бараболі.
Тиша... прослави гук...
Де ж у юрмі хлоп`ятко,
Що прокричить крізь джаз,
Вилізши аж на ятку:
"Голі... соромлю вас!"...
Нащо пишнота цвілі
Сливці із-під поли?
Трони проіржавілі.
П`яти в цятках смоли.
Дотепно, іронічно, з гумором! Чудово!!!
Поки не спіткнулась об строфу:
Принци - слони вельбучні.
Завдано крайній мат.
Ховзько словесній тучі,
Бракне координат.
Перлів, єдвабу - гори.
Дятел римує... стриж...
Пагоном мандрагори
Хижо повзе престиж.
Мозок зразу видав асоціативне : ВЕЛЬБучні – ВЕЛЬБівне…
Згадалося, що 03.05.2017 друг* померлого колеги-поета з Вельбівного опублікував на ПМ вірш і статтю, де дуже тепло і високо оцінив талант покійного…
І тут це слово. Чомусь воно мене кольнуло…
Замислило мене: Чому саме тут і саме у цей час авторка його вжила? Адже останнє вживання його нею на цьому сайті датується ще 2009 роком:
«www.maysterni.com/publication.php?id=41149
5 груд. 2009 р. - Час...він - вельбучний дідо... Добрий. Суворий. Я про нього писала "Малево". Є на поезії орг. (якщо цікаво...) Час вручає скептику, але її ...»
ось таке посилання видає опція «пошук» на ПМ у віконечку у правому верхньому кутку екрану.
А ще ж далі іде рядок: завдано крайній мат. Два слова з чіткою смисловою конотацією смерті. "Крайній" - межовий, "мат" - шаховий термін, невідворотний програш.
Отож вернімося до моїх роздумів: "Що це? гадала я – заздрість? До «слави» покійного?.........
Можливо, я не маю рації, можливо занадто асоціативно мислю, занадто багато уява… можливо… але моя інтуїція мене ще ніколи не підводила.
Так, визнаю, я погарячкувала, коли написала вимогу до авторки забрати слово «вельбучний» з того тексту. Звичайно, коли цей вірш буде опублікований у книзі, чи деінде, він сприйматиметься нейтрально, зовсім по-інакшому, аніж у інформаційному контексті ПМ початку травня 2017 року.
Тому у цьому аспекті кажу до пані Світлани-Майї Залізняк: «ВИБАЧТЕ!»
Щодо моїх асоціативних роздумів – це моє право читача і я їх не перекреслюю.
Сподіваюся, що «конфлікт» нарешті вичерпано.
16.05.2017
Хочу внести деякі роз"яснення у нещодавню і трішки дивну, якщо поглянути зі сторони, дискусію між мною і Світланою-Майєю Залізняк, стосовно вжитого нею у певному контексті слова «вельбучний». (див. http://maysterni.com/publication.php?id=124685 ).
Саме слово «вельбучний» нічим не завинило ( я про це писала у одному зі своїх коментарів, що не маю нічого проти нього як такого). І якщо читати вірш пані Світлани «Бракне координат» http://maysterni.com/publication.php?id=124674 поза контекстом подій на «Поетичних майстернях» останнього часу, то справді може скластися враження, що моя заувага була надуманою.
Однак, якщо зважити, що після 02.05.2017 – дати опублікування мого допису про поховання нашого колеги* у с.Вельбівному на Рівненщині, на «ПМ» відбувалися певні поетичні баталії між деякими авторами-чоловіками*, а 9.05.2017 з»являється вірш «Бракне координат», у якому є деякі образи, що перегукуються з тими «батальними» (перша і друга строфи):
Ярмарку марнославства
Не обійти за день.
Поні бреде гривастий,
Злізе на нього пень...
Хвацько заткне за пояс
Лавровінець сухий.
Крекче: " ...були запої...".
Стоптані лопухи.
Читаючи третю строфу, у мене виникла асоціація з віршиком про мишеня однієї з авторок* на ПМ:
Миші гризуть папірчик.
Бавиться мишеня.
Віник мете - запічний.
Клаптики... реготня...
І так далі… асоціації, образи, лексика… впізнавання:) :) :
Ось королівни голі.
Шерехи тренів, рук...
Подіум - бараболі.
Тиша... прослави гук...
Де ж у юрмі хлоп`ятко,
Що прокричить крізь джаз,
Вилізши аж на ятку:
"Голі... соромлю вас!"...
Нащо пишнота цвілі
Сливці із-під поли?
Трони проіржавілі.
П`яти в цятках смоли.
Дотепно, іронічно, з гумором! Чудово!!!
Поки не спіткнулась об строфу:
Принци - слони вельбучні.
Завдано крайній мат.
Ховзько словесній тучі,
Бракне координат.
Перлів, єдвабу - гори.
Дятел римує... стриж...
Пагоном мандрагори
Хижо повзе престиж.
Мозок зразу видав асоціативне : ВЕЛЬБучні – ВЕЛЬБівне…
Згадалося, що 03.05.2017 друг* померлого колеги-поета з Вельбівного опублікував на ПМ вірш і статтю, де дуже тепло і високо оцінив талант покійного…
І тут це слово. Чомусь воно мене кольнуло…
Замислило мене: Чому саме тут і саме у цей час авторка його вжила? Адже останнє вживання його нею на цьому сайті датується ще 2009 роком:
«www.maysterni.com/publication.php?id=41149
5 груд. 2009 р. - Час...він - вельбучний дідо... Добрий. Суворий. Я про нього писала "Малево". Є на поезії орг. (якщо цікаво...) Час вручає скептику, але її ...»
ось таке посилання видає опція «пошук» на ПМ у віконечку у правому верхньому кутку екрану.
А ще ж далі іде рядок: завдано крайній мат. Два слова з чіткою смисловою конотацією смерті. "Крайній" - межовий, "мат" - шаховий термін, невідворотний програш.
Отож вернімося до моїх роздумів: "Що це? гадала я – заздрість? До «слави» покійного?.........
Можливо, я не маю рації, можливо занадто асоціативно мислю, занадто багато уява… можливо… але моя інтуїція мене ще ніколи не підводила.
Так, визнаю, я погарячкувала, коли написала вимогу до авторки забрати слово «вельбучний» з того тексту. Звичайно, коли цей вірш буде опублікований у книзі, чи деінде, він сприйматиметься нейтрально, зовсім по-інакшому, аніж у інформаційному контексті ПМ початку травня 2017 року.
Тому у цьому аспекті кажу до пані Світлани-Майї Залізняк: «ВИБАЧТЕ!»
Щодо моїх асоціативних роздумів – це моє право читача і я їх не перекреслюю.
Сподіваюся, що «конфлікт» нарешті вичерпано.
16.05.2017
*Я свідомо не називаю імен і прізвищ інших фігурантів. Хто в контексті подій на ПМ – той зрозуміє. А хто сторонній – тому і не треба у це все вникати).
**Я видалила всі дискусійні коментарі зі сторінки з дописом про сумну звістку, оскільки їм там не місце. Пані Світлана їх ретельно перекопіювала на свою сторінку http://maysterni.com/publication.php?id=124685 .
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1588 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1588 seconds