ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.21
15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
2026.10.21
15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
2026.10.21
12:43
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
2026.10.21
11:43
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
2026.10.21
10:32
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні.
Нижче наведено повний текст твору:
______________
2026.10.21
08:52
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець
2026.10.21
06:03
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.
2026.10.20
20:08
Здається іншим світ під жовтим листям.
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо
2026.10.20
17:07
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк
2026.10.20
16:18
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?
Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?
Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?
2026.10.20
14:05
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про
2026.10.20
10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
2026.10.20
06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
2026.10.20
03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики.
Взимку страшні не так морози, як відморозки.
Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь.
Питання влади в Україні для декого набагато ва
2026.10.20
00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
2026.10.19
13:58
Я в море заходжу, у розум кипучий
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Філіпа Сідні
Філіп сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Філіп сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла"
ПІСНЯ ПЕРША
Кому діставсь моєї Музи взяток?
З-за кого вже лиш музика -- мій статок?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш і кінець їх, і початок.
В кім очі, що їх погляд -- нагорода?
Кому дала ключ від щедрот Природа?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Твоя лиш й райська неба насолода.
Чиї уста лиш звершення пророчать?
Хто стать прекрасну прославля й порочить?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Про тебе лиш Амур усім торочить.
Чиїх ніг плавні й гордовиті кроки?
Чия ще слава так сяйне крізь роки?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Лиш ти в Венери можеш брать уроки.
З чиїх перс молока зросло терпіння?
Від кого й докір -- вже благовоління?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш Дерева Життя коріння.
Чия рука й без примусу скоряє?
Хто згаслій вроді знов красу вертає?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Ти лиш озвешся -- й заздрість завмирає.
Чиє волосся, мов аркан, вловляє?
Хто й мертвих своїм чаром оживляє?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш лесть обману не являє.
Чий голос суть речей звіща правдиво
Й один лиш тішить вухо дивним співом?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
З тобою лиш і чудо не є дивом.
Кому діставсь моєї Музи взяток?
З-за кого вже лиш музика -- мій статок?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш і кінець їх, і початок.
ПІСНЯ ТРЕТЯ
Як чар такий Орфея голос ніс,
Що не міг встоять і бездушний ліс;
Як зрушивсь камінь -- й храму вже колона, --
Зачувши звуки ліри Амфіона, --
То Стелли голос більш би ще зумів:
Ліс і каміння, вслухайтесь в цей спів!
Як пастушка той шал так засліпив,
Що ящірку незграбну полюбив;
Як так орел влюбивсь в грекині очі,
Що смерть її йому вже -- вічність ночі, --
То Стеллу зріть -- ще більша насолода:
О, звірі й птахи, гляньте, яка врода!
Звір, птах, ліс, камінь все це відчували.
Чому ж до Стелли й досі не примчали?
Мала любов швидка на всі веління,
Великій же збороть слід потрясіння.
Наївні хай -- та взять розумних нас:
О, вуха й очі, чари ці й на вас!
Кому діставсь моєї Музи взяток?
З-за кого вже лиш музика -- мій статок?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш і кінець їх, і початок.
В кім очі, що їх погляд -- нагорода?
Кому дала ключ від щедрот Природа?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Твоя лиш й райська неба насолода.
Чиї уста лиш звершення пророчать?
Хто стать прекрасну прославля й порочить?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Про тебе лиш Амур усім торочить.
Чиїх ніг плавні й гордовиті кроки?
Чия ще слава так сяйне крізь роки?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Лиш ти в Венери можеш брать уроки.
З чиїх перс молока зросло терпіння?
Від кого й докір -- вже благовоління?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш Дерева Життя коріння.
Чия рука й без примусу скоряє?
Хто згаслій вроді знов красу вертає?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
Ти лиш озвешся -- й заздрість завмирає.
Чиє волосся, мов аркан, вловляє?
Хто й мертвих своїм чаром оживляє?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш лесть обману не являє.
Чий голос суть речей звіща правдиво
Й один лиш тішить вухо дивним співом?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
З тобою лиш і чудо не є дивом.
Кому діставсь моєї Музи взяток?
З-за кого вже лиш музика -- мій статок?
Тобі, тобі пісень моїх скарби,
В тобі лиш і кінець їх, і початок.
ПІСНЯ ТРЕТЯ
Як чар такий Орфея голос ніс,
Що не міг встоять і бездушний ліс;
Як зрушивсь камінь -- й храму вже колона, --
Зачувши звуки ліри Амфіона, --
То Стелли голос більш би ще зумів:
Ліс і каміння, вслухайтесь в цей спів!
Як пастушка той шал так засліпив,
Що ящірку незграбну полюбив;
Як так орел влюбивсь в грекині очі,
Що смерть її йому вже -- вічність ночі, --
То Стеллу зріть -- ще більша насолода:
О, звірі й птахи, гляньте, яка врода!
Звір, птах, ліс, камінь все це відчували.
Чому ж до Стелли й досі не примчали?
Мала любов швидка на всі веління,
Великій же збороть слід потрясіння.
Наївні хай -- та взять розумних нас:
О, вуха й очі, чари ці й на вас!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
• Перейти на сторінку •
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
• Перейти на сторінку •
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0903 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0903 seconds