Гей, забава, забава аж до рання
Гей, забава, забава цілу ніч!
Ти гуляла, гуляла аж до рання,
Ти гуляла. гуляла цілу ніч…
На подвір’ї в Іщуків грали троїсті музики. Віддавали заміж свою єдину дочку Ольгу. А тішилися всі, як тішилися! Є чим тішитись. Хлопець жениться з Олькою – перший на селі! Високий, статний , заможний, освічений ще й багатий! Не одне дівоче серденько за ним мліло, а вибрав він Оленьку. І тішився нею, і пригортав, і цілував. Батьки бачили, що діти щасливі та й самі до себе посміхались. Хто не хоче щастя своїм дітям? А музики вигравали вже на ціле село! Як вдарив бубон – то аж дух перехоплювало!
Влодко збирався до Василя за першого дружбу. Костюм на ньому чорний, мешти новісінькі, сорочка білосніжна. Старший дружба має виглядати на всі сто, аби за ним дружки заглядали. Якраз готував конверта з грошима, як на подвір’ї загавкав пес. Виглянув у вікно, приїхала цьотка Галя зі Львова, далека родичка, яка не була у них вже купу років. Влодкова мама і цьоця Галя були сестрами в третьому коліні. Чом би вона раптом вирішила приїхати? Цьоця привіталась. Усі перецілувались між собою. Дві сестри довго обнімались. Ще з дитинства Галя і Любка дружили. А потім життя якось розвело їх. Одна в селі, друга в місті…Тепер Галя приїхала просто усіх побачити, бо дуже давно не була у рідному селі!
Цьоцю відразу запросили до столу. Як кажуть, чим хата багата, тим і рада. Тай почалась розмова…Про се, про те. Про здоров’я, як завжди, про родичів усіх…
-А я бачу, у селі сьогодні весілля! То в кого така радість?
-Та то Олька Іщукова заміж виходить…-відповіла Любка. І тут з з Галею щось сталось, спочатку ніхто не зрозумів що.
-Як Олька Іщукова? Та Олька Іщукова здибається з моїм сином вже цілий рік.
Всі повідкривали роти, ніхто нічого не зрозумів…
-Та ще того тижня була у нас в хаті, - цьоця Галя шукала валідол, потім накрапала корвалол…
-Боже, як буде переживати таку зраду її син? Він так її любив, оту дівку, оту Ольку…Що ж тепер? Як йому про то сказати?
Всі далі дивились на Галю…Потім Влодків тато якось так кинув знехотя:
-Заспокійся , Галю, та видно така доля…
Влодко пішов на весілля. Вирішив Василю нічого не говорити. Ну як він скаже. Що Василева кохана Олька зраджувала йому?
Ксьондз давав шлюб, довго тягнулась проповідь. Влодко переминався з ноги на ногу…Вже притомився корону тримати над головою Василя…Ну, нарешті шлюб закінчився, рушили до господи, гостей запросили до столу…На подвір’ї далі вигравали музики, ішли гості, вітали молодих. Весілля було в розпалі. Всі собі вже трохи випили…
Влодко теж собі випив, розчервонівся…І все йому сиділа ота думка в голові, як то так Олька мала ще одного кавалєра? І як зустрічалась одночасно з двома? Не витримав:
-Василю, а йдем перекурим…Щось маю тобі повісти.
-Та давай,- молодий був щасливим, кохана Олюня стала його дружиною.
Вже за хатою на перекурі Влодко обережно так до Василя мовив:
-Василю, приїхала моя якась там далека цьотка зі Львова…і знаєш, що вона каже?
-Що?
-Каже, що твоя Олька у Львові зустрічалась цілий рік з її сином Андрієм.
-Не може того бути…-ледве вимовив Василь.
Він мусив відразу вияснити все. Нервово скурив папіроса, кинув цюк до землі і кинувся до Ольги. Стримував себе з усіх сил, аби не наробити лиха.
-То кажуть люди, ти мене дурила! Кажуть, що з мала ще одного кавалєра у Львові! І як то ти зробила такий вибір? Я багатший за нього чи гарніший ? Ольго, не мовчи…
Ольга не знала, що сі робить…Почала плакати, розмазала по обличчю туш:
-Васильку, та що ти таке кажеш…Кому ти віриш? Та я одного тебе в житті любила…а більше нікого…
Василь настояв на тому, щоб піти вияснити все до Влодкової цьоці зараз і негайно…
Йой, люди, молодий біг наперед, молода з плачем за ним. Влодко вже й був нерадий, що ото все розказав…
Всі троє залетіли до Влодкової хати.
-Слава Йсу… а де тут пані Галя? Бо я до неї.- Василь кинувся на кухню.
Пані Галя сиділа вже трохи спокійніша та й щось собі говорили з Любкою.
-Пані Галю, то кажете, що моя жінка з Вашим сином сі здибали?-Василь весь аж тремтів зі злості…
Молода стояла за Василем і плакала…
Галя подивилась на молоду…Раз-другий…І здивовано відповіла:
-Ні, то не вона…Та Оля така біленька, з великими блакитними очима…І нижча. Нижча ростом.
Всі знову відкрили роти. Нічого не могли відповісти. Аж тут крикнув Влодко:
-Люди, та то інша Оля Іщукова, та що жиє на краю села. Бо в селі ми всі її кличемо Оля Панькова, а направду вона сі пише Іщук…
Йой, всі полегшено зітхнули…Тільки молода нервово перебирала подол кружевної сукні…і не могла стриматись від плачу…
На подвір’ї далі вигравали музики. Гості танцювали польку…