Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
                            І
               &
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Драма "Горизонт Хуфу". Візія ІV "Пісня Семи Хатхор"*64
А поки що "перт" -- золотий, як тужаве зерно.
Дія відбувається на одному з піль Нільського правобережжя. Фараон Ху́фу (огорнутий у тонку льняну набедренну спідницю")*66 у супроводі сина Ха́фрі*67 і жриць храму богині Рененуте́т*68 виконує обов'язковий ритуал жнивного обряду. Його "богами ведена" десниця, озброєна звичайним, земним с е р п о м, торкається перших колосявих стебел, що сягають фараону замалу до підборіддя. Хуфу зрізає П е р ш и й С н і п, що його власноручно має принести, як жертву, плодоносній богині -- Змії. Змія-Ренену́т любить Золото, тому її дароносні хранилища повні зерна і амфор золотого, тягучого, як мід, пива."*69 Рененутет насититься, здобріє, і поруч з Володаркою "Небесної Сикомори" Хатхо́р, дарує єгипетському люду достаток і "многая літа" Хемсу́т*70 та Ка благословенній "Оселі бога Птаха".
Свято Врожаю -- одне з найулюбленіших у Єгипті. Єгиптянки, що "на порі", виплітають подвійні вінки: ті перші -- на голови жриць-"плодоносиць", (а то й у дар "живородним" богиням -- Ренену́т і Хатхо́р), ті другі -- на голови собі, аби і їх не минула участь "священного шлюбу", сокровенного таїнства народжень.
Ху́фу і Ха́фрі (підтримуючи Перший Сніп) -- в оточенні храмових жриць, молодих єгиптянок -- немов два символи божественно - земного Чоловічого Начала. Довкола них, вигинаючи "стеблами" - тілами, жіноцтво виводить п е р ш и й обжинковий х о р о в о д. Звучить "Пісня Семи Хатхор").
"Почуй наші кроки, Хатхор величава, всесильна,
Прийми наші танці в небесні могучі склепіння.
Володарко скипетрів царських, намиста і систра,
Владичице музики серця, божественних знаків.
Ликуй, можновладна, пора твоя схожа з п'янінням,
Володарко ритмів безумних, палких піснеспівів.
Владичице вінкоплетіння та юрм хороводних,
Легка і граційна, мов звуки небесної арфи.
Величносте наша, тобі ми возносим похвалу
Від сонцевгасання до зірки ранкової в небі.
Володарко гімнів, владичице Мемфісу грізна,
Велителько книг велемудрих, писців многотрудних.
Прийми наше слово, Хатхор, як уклінну офіру,
Споглянь наші лики, для тебе вінками примітні.
Промов до нас ласкою, вид свій щодень розпогоджуй,
Владичице музики серця, безмежних невтолених ритмів".*71
(Починається ритмічний танок. Спочатку повільний, схожий на хвилювання збіжжя на вітрі. Ритм наростає, супроводжуваний пришвидшеним плесканням розцяцькованих коштовними браслетами і намистами жіночих рук, і потупуванням ніг, перев'язаних кольоровими шнурами від сандалій. Ритм набирає шаленого темпу. Перед очима миготять лише яскраві кольорові плями, наче язики жертовного вогнища. Танцівниці припадають до землі, рухають тілами, наче змії, розкидають руками і ногами, наче променями живого сонця Ра - Атума, чи, може, імітуючи Птаха, що ширяє у висотах небесних піль Іалу.*72 Рухи супроводжуються спонтанним, уривчастим звукописом.
Коли танок доходить апофеозу, він створює відчуття хамсину, неприборканої стихії. Захоплений безумством цієї Стихії Танцю, Хуфу раптово похитується, хапаючись серця).
ХУФУ: Хафрі!
ХАФРІ (помічає болісний жест, підхоплює батька):
Отче ... Володарю "інсі́бйа" Та - Кеме́т!
ХУФУ (промовляє майже беззвучно, одними устами):
Пошли по Хеміуна ...
Слабну ... Слабну ...
(сповзає під Обрядовий Сніп)
... ще трохи -- й відійду ... за г о р и з о н т !
(Танцівниці уривають танок. Побачене неприхованим гучноголосим стогоном прицвяховує їх до землі. "А - а - а" -- вибухає зовсім не святочне голосіння. Щойно вродливі, уквітчані жінки обмащують обличчя і груди брудом.*73 Так велить інший обряд -- "Обряд Анубіса". Обжинкові вінки -- у піску і в болоті.
Натовп, що на відстані, завмирає вражений. З натовпу, заточуючись, стрімголов до Хуфу й Хафрі біжить Хеміун).
ХЕМІУН
(мовчки припадає до брата, підважує голову, даючи пити)
ХУФУ(до Хеміуна):
... У храм зі снопом йтиме першим Хафрі*74 ...
(Пауза. Ковтає повітря)
Мене ж візьмуть ... Інпут*75 та Іміут*76 ...
На Дереві Хатхор забракло листя*77 ...
(До Хуфу наближаються раби з ношами. Хеміун дає знак зупинитись).
ХАФРІ(з острахом, тремтить всім тілом):
Отче ... Не накликай провісників Дуату.
Твій Г о р и з о н т ще не ковтнув Індіф,*78
ще барка Ра застигла в деннім Нілі ...
ХУФУ:
Мужайся, Хафрі, близько ... близько ніч ...
Мій Г о р и з о н т розкрився наді мною ...
От-от Крилатим Диском*79 упаде ...
(Хафрі і Хеміун переглядаються).
ХУФУ (до Хеміуна):
Чи знаєш, Хеміуне, як веде
змій "Мехен - Та"*80 до підступів Дуату,
до Зали Правди, що у ній ...
(Довга пауза. Хуфу задихається, тяжко вихоплює повітря, потім нараз широко розкриває очі.)
ХЕМІУН (довершує фразу)
... О з і р і с !
ХУФУ (підіймаючи голову з безумними очима вмираючого):
... Кро ... ко ... дил ... М а г а *81 ...
(Хеміун і Хафрі переглядаються. Потім пластма упадають перед
у п о к о є н и м фараоном).
(Весь натовп, немов О б р я д о в и й Обжинковий С н і п, допіру зрізаний с е р п о м всевидящего Ра - Атума, похиляється до Чорної, родючої землі "Т а - К е м е т").
64 "Сім Хатхор" -- у Древньому царстві шанувалася богиня Хатхор (дослівно "Дім Гора, себто "Небо"). "Велика богиня Неба" в образі Небесної Корови породила Сонце. У Мемфісі Хатхор вважалася володаркою "священною сикомори" (Небесного Дерева), ототожнювалася з Сохмет, називалася дружиною Птаха. Пізніше вшановувалася як богиня любові, музики та веселощів."Сім Хатхор" -- це Хатхор у семи іпостасях.
65 "Перт" -- час виходу суші з води, настає тоді, коли Ніл знову входить у береги. Триває з листопада по лютий включно. "Перт" -- благодатна пора року для єгипетських землеробів.
66 льняна набедрена "спідниця" -- традиційний елемент чоловічого одягу єгиптян. При цьому слід відзначити рівень ткацької майстерності, що досягав у Єгипті небаченого розвитку. З 1кг прядива умільці виробляли 24 метрів тонкого, легкого льняного полотна.
67 царевич Ха́фрі -- син фараона Хуфу (Хеопса), фараон IV династії, роки правління (2520--2494). Продовжувач "епохи будівельників пірамід". Його
піраміда досягла 137 метрів (на 10м нижча від піраміди батька). Для єгипетського простолюддя ім'я Хафри було однаково ненависним.
68 Рененуте́т -- богиня-змія. Напочатку шанувалась як богиня плодючості і врожаю, потім як богиня-Доля, богиня-покровителька.
69 пиво -- традиційно-ритуальний і буденно ужитковий напій єгиптян. У Єгипті зналися на пиві (варили десь до 28 різновидів цього напою).
70 Хемсу́т -- поруч із Ка, боги-покровителі людини.
71 "Пісня семи Хатхор" -- авторська адаптація перекладів оригінального тексту періоду Нового царства.
72 "Поля Іа́лу (Іа́ру)" -- "Поля Очерету". Місце благодаті у потойбічному житті,
аналогії до нам зрозумілих понять "ірій", "рай". У "Текстах Пірамід" "Поля Іалу"-- місце воскресіння померлого фараона, ототожненого з Озірісом. Уявлення про "Поля Іалу" фактично зливаються з описами Дуату, що знаходиться у східній частині неба, де "воскресає", подібно Озірісу і фараону, Сонце-Ра (вірування Древнього Царства).
73 ідеться про звичаї єгиптян щодо померлого (вмираючого). Жінки обмащують
волосся і обличчя у бруд, потім, високо підпоясані, оббігають місто, б'ючись в оголені груди. Чоловіки з протилежної сторони теж б'ють себе у груди. Це -- плачна "прелюдія" до міфообряду "Анубіса".
74 таким чином, Хуфу (Хеопс) наголошує на праві спадкоємності свого сина Хафрі (Хефрена). Хоч у Єгипті трон успадковували жінки. Хеміун до скону вважався "братом фараона", проте носив титул "Великого Будівничого".
75 Інпут -- богиня Дуату, зображалася у вигляді жінки з головою собаки. Пізніше вважалася дружиною Анубіса.
76 Іміут -- один з епітетів Анубіса, що визначав його як бога бальзамування.
Його фетиш - шкіра, загорнута у льняні пелени, котру прикріпляли до деревини і вставляли в амфору. Її поміщали у гробницю покійного.
77 на листках міфічного "Дерева Ішед, або Хатхор" записане минуле і майбутнє, в тому числі і генеалогічне дерево конкретного фараона (його предків і спадкоємців). Записане і теперішнє його життя (дати життя і смерті). Списаний "останній листок на Дереві Хатхор" несе звістку про смерть фараона.
78 Індіф -- гігантський змій, ворог Сонця, уособлення зла і темряви.
79 Крилатий (сонячний) диск -- одна з іпостасей Гора-сокола у Древньому царстві. Це щось на зразок герба, що символізує єдиний Єгипет, а крила диска -- Верхній і Нижній Єгипет.
80 Мехен-Та -- "Той, що оточує землю". Образ змія, що єднає землю з потойбіччям. Звично зображали Мехен-Та обвитим кільцями довкола трону Ра на Ладді Вічності (період Древнього Царства).
81 Мага -- гігантський крокодил, уособлення зла і темряви. Один із свити Сета. Його перемагає Гор-сокіл ("земне втілення фараона") з допомогою бога Сонця Ра- Горахте.
Далі буде: ВІЗІЯ V "ПОЛЯ ІАЛУ"
З авторського циклу "Міфологія Стародавнього Сходу"/уклала Ірина Вовк. - Львів:Логос,2013.
http://irynavovk.blog.net.ua
(Увійшло до двотомника "Сонцетони", Тон ІІ - Драматичний. - Львів:Сполом,2016).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Драма "Горизонт Хуфу". Візія ІІІ."Хеб-Сед""