Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Подвишенний (1993) /
Рецензії
Дебютна іскра Олега Рибалки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дебютна іскра Олега Рибалки
Українська література, яка останніми десятиліттями все швидше позбувається соціал-реалістичних рис і наближається до європейського канону, починає набирати зрілих обрисів, створюючи матеріали не лише споживацькі, а й інтелектуально-філософські. Автори, які пишуть такі тексти, є самотніми вогниками, що жевріють десь далеко у степу, освітлюючи шлях читачеві. Колись, ще в юнацькі роки, до рук мені втрапила книга Марії Штельмах «P.S. Григорія Сковороди». Текст носив науково-популярний характер, однак настільки близьким мені тоді став світогляд українського просвітителя, його «дух і мисль», що довелося перелопатити гору белетристики, щоб внормувати все у своїй голові. Подібне відчуття мене відвідало під час читання «Гри в життя» Олега Рибалки, для якого тема свободи, дружби й добра також є індикаторами творчості.
Свій у видавничих колах, але дебютант на літературній ниві, автор спромігся написати справді якісний текст. Найкраще було те, що де-не-де я повертався і смакував ті сентенції, які, як часто буває в житті, лежать на поверхні, проте люди проходять повз так і не дізнавшись про банальні істини. Взагалі, мотив дороги є провідним у романі: молодий чарівник Іскра мандрує альтернативними світами, намагаючись стати Великим, здолавши в собі негативні людські якості, а заразом і все зло на планеті. Неозброєним оком видно біблійні мотиви (Триєдиний – злий чарівник; народ Долини, якому лише «років за двадцять-п’ятдесят, можливо, й відкриється дорога» до спасіння; свобода вибору, якою Бог нагороджує Іскру після здолання зла), та незважаючи на це, автор апелює й до наукових фактів, як-от чорні діри, великий вибух тощо. Філософська основа роману підкріплена алегоричною складовою. Яскравим моментом є розділ, де позбавлений пам’яті Іскра, звільняє власноруч зачаклованих людей – Людинововка, Людиноїжака та Людиногадюку, які колись бажали заподіяти зло навколишнім, за що їх і було покарано. Загалом, важливими є не тільки досвід, а й знання, пам’ять, те, що людина набуває протягом життя, а коли втрачає ці якості, то знову повертається на циклічну спіраль буття, починаючи свій шлях від початку.
Також роман-триптих Олега Рибалки насичений алюзіями на світову класику, наприклад, фрагмент про Климентія Страхотюка та його «ферму абсурду» відсилає нас до антиутопії Дж. Орвелла «Колгосп тварин», де всі люди сліпо гарують за абстрактну ідею, а потім виявляється, що їх пошили в дурні. Також цікавим є епізод, де старий чарівник та його учень на площі одного з типових міст долають Демона світла, банально його не лякаючись. Таку саму фабулу маємо і в казці чеського письменника Зденека Слабого «Три банани, або Петр на казковій горі», яка згодом стала частиною східноєвропейського фольклору.
Автор нашіптує на вухо читачеві ті думки, які неодноразово переслідують нас протягом життя, але в нас часто немає ані бажання, ані часу, щоб зупинитися й надати цим роздумам сенсу, тим самим зробивши правильні висновки. На перший погляд у романі доволі багато дійових осіб, але насправді протагоніст є лише один – це, власне, сам читач. Іскра, Ліза, Стан, дідок-вартовий, Триєдиний, Гора і Мора та інші – це лише наші іпостасі, які вряди-годи беруть у нашому житті кермо влади й матеріалізуються для навколишнього світу. По суті, роман «Гра в життя» є психологічним аналізом, під час якого ми занурюємося у свою підсвідомість, а тоді борючись зі страхами й бажаннями, торуємо стежку до духовного й поміркованого буття Людини, а не звіра.
Не виключено, що цей роман колись стане обов’язковим для вивчення на факультетах філософії або психології, а поки що його варто прочитати кожній пересічній людині, але для цього безумовно необхідно мати неабиякий вантаж знань за плечима.
Свій у видавничих колах, але дебютант на літературній ниві, автор спромігся написати справді якісний текст. Найкраще було те, що де-не-де я повертався і смакував ті сентенції, які, як часто буває в житті, лежать на поверхні, проте люди проходять повз так і не дізнавшись про банальні істини. Взагалі, мотив дороги є провідним у романі: молодий чарівник Іскра мандрує альтернативними світами, намагаючись стати Великим, здолавши в собі негативні людські якості, а заразом і все зло на планеті. Неозброєним оком видно біблійні мотиви (Триєдиний – злий чарівник; народ Долини, якому лише «років за двадцять-п’ятдесят, можливо, й відкриється дорога» до спасіння; свобода вибору, якою Бог нагороджує Іскру після здолання зла), та незважаючи на це, автор апелює й до наукових фактів, як-от чорні діри, великий вибух тощо. Філософська основа роману підкріплена алегоричною складовою. Яскравим моментом є розділ, де позбавлений пам’яті Іскра, звільняє власноруч зачаклованих людей – Людинововка, Людиноїжака та Людиногадюку, які колись бажали заподіяти зло навколишнім, за що їх і було покарано. Загалом, важливими є не тільки досвід, а й знання, пам’ять, те, що людина набуває протягом життя, а коли втрачає ці якості, то знову повертається на циклічну спіраль буття, починаючи свій шлях від початку.
Також роман-триптих Олега Рибалки насичений алюзіями на світову класику, наприклад, фрагмент про Климентія Страхотюка та його «ферму абсурду» відсилає нас до антиутопії Дж. Орвелла «Колгосп тварин», де всі люди сліпо гарують за абстрактну ідею, а потім виявляється, що їх пошили в дурні. Також цікавим є епізод, де старий чарівник та його учень на площі одного з типових міст долають Демона світла, банально його не лякаючись. Таку саму фабулу маємо і в казці чеського письменника Зденека Слабого «Три банани, або Петр на казковій горі», яка згодом стала частиною східноєвропейського фольклору.
Автор нашіптує на вухо читачеві ті думки, які неодноразово переслідують нас протягом життя, але в нас часто немає ані бажання, ані часу, щоб зупинитися й надати цим роздумам сенсу, тим самим зробивши правильні висновки. На перший погляд у романі доволі багато дійових осіб, але насправді протагоніст є лише один – це, власне, сам читач. Іскра, Ліза, Стан, дідок-вартовий, Триєдиний, Гора і Мора та інші – це лише наші іпостасі, які вряди-годи беруть у нашому житті кермо влади й матеріалізуються для навколишнього світу. По суті, роман «Гра в життя» є психологічним аналізом, під час якого ми занурюємося у свою підсвідомість, а тоді борючись зі страхами й бажаннями, торуємо стежку до духовного й поміркованого буття Людини, а не звіра.
Не виключено, що цей роман колись стане обов’язковим для вивчення на факультетах філософії або психології, а поки що його варто прочитати кожній пересічній людині, але для цього безумовно необхідно мати неабиякий вантаж знань за плечима.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
