
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
2025.07.18
22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
2025.07.18
21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
2025.07.18
17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
2025.07.18
16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
2025.07.18
13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2025.07.18
10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
2025.07.18
05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
2025.07.17
22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
2025.07.17
21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
2025.07.17
20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
2025.07.17
18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
2025.07.17
11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
2025.07.17
06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
2025.07.16
23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
2025.07.16
23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Подвишенний (1993) /
Рецензії
Дебютна іскра Олега Рибалки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дебютна іскра Олега Рибалки
Українська література, яка останніми десятиліттями все швидше позбувається соціал-реалістичних рис і наближається до європейського канону, починає набирати зрілих обрисів, створюючи матеріали не лише споживацькі, а й інтелектуально-філософські. Автори, які пишуть такі тексти, є самотніми вогниками, що жевріють десь далеко у степу, освітлюючи шлях читачеві. Колись, ще в юнацькі роки, до рук мені втрапила книга Марії Штельмах «P.S. Григорія Сковороди». Текст носив науково-популярний характер, однак настільки близьким мені тоді став світогляд українського просвітителя, його «дух і мисль», що довелося перелопатити гору белетристики, щоб внормувати все у своїй голові. Подібне відчуття мене відвідало під час читання «Гри в життя» Олега Рибалки, для якого тема свободи, дружби й добра також є індикаторами творчості.
Свій у видавничих колах, але дебютант на літературній ниві, автор спромігся написати справді якісний текст. Найкраще було те, що де-не-де я повертався і смакував ті сентенції, які, як часто буває в житті, лежать на поверхні, проте люди проходять повз так і не дізнавшись про банальні істини. Взагалі, мотив дороги є провідним у романі: молодий чарівник Іскра мандрує альтернативними світами, намагаючись стати Великим, здолавши в собі негативні людські якості, а заразом і все зло на планеті. Неозброєним оком видно біблійні мотиви (Триєдиний – злий чарівник; народ Долини, якому лише «років за двадцять-п’ятдесят, можливо, й відкриється дорога» до спасіння; свобода вибору, якою Бог нагороджує Іскру після здолання зла), та незважаючи на це, автор апелює й до наукових фактів, як-от чорні діри, великий вибух тощо. Філософська основа роману підкріплена алегоричною складовою. Яскравим моментом є розділ, де позбавлений пам’яті Іскра, звільняє власноруч зачаклованих людей – Людинововка, Людиноїжака та Людиногадюку, які колись бажали заподіяти зло навколишнім, за що їх і було покарано. Загалом, важливими є не тільки досвід, а й знання, пам’ять, те, що людина набуває протягом життя, а коли втрачає ці якості, то знову повертається на циклічну спіраль буття, починаючи свій шлях від початку.
Також роман-триптих Олега Рибалки насичений алюзіями на світову класику, наприклад, фрагмент про Климентія Страхотюка та його «ферму абсурду» відсилає нас до антиутопії Дж. Орвелла «Колгосп тварин», де всі люди сліпо гарують за абстрактну ідею, а потім виявляється, що їх пошили в дурні. Також цікавим є епізод, де старий чарівник та його учень на площі одного з типових міст долають Демона світла, банально його не лякаючись. Таку саму фабулу маємо і в казці чеського письменника Зденека Слабого «Три банани, або Петр на казковій горі», яка згодом стала частиною східноєвропейського фольклору.
Автор нашіптує на вухо читачеві ті думки, які неодноразово переслідують нас протягом життя, але в нас часто немає ані бажання, ані часу, щоб зупинитися й надати цим роздумам сенсу, тим самим зробивши правильні висновки. На перший погляд у романі доволі багато дійових осіб, але насправді протагоніст є лише один – це, власне, сам читач. Іскра, Ліза, Стан, дідок-вартовий, Триєдиний, Гора і Мора та інші – це лише наші іпостасі, які вряди-годи беруть у нашому житті кермо влади й матеріалізуються для навколишнього світу. По суті, роман «Гра в життя» є психологічним аналізом, під час якого ми занурюємося у свою підсвідомість, а тоді борючись зі страхами й бажаннями, торуємо стежку до духовного й поміркованого буття Людини, а не звіра.
Не виключено, що цей роман колись стане обов’язковим для вивчення на факультетах філософії або психології, а поки що його варто прочитати кожній пересічній людині, але для цього безумовно необхідно мати неабиякий вантаж знань за плечима.
Свій у видавничих колах, але дебютант на літературній ниві, автор спромігся написати справді якісний текст. Найкраще було те, що де-не-де я повертався і смакував ті сентенції, які, як часто буває в житті, лежать на поверхні, проте люди проходять повз так і не дізнавшись про банальні істини. Взагалі, мотив дороги є провідним у романі: молодий чарівник Іскра мандрує альтернативними світами, намагаючись стати Великим, здолавши в собі негативні людські якості, а заразом і все зло на планеті. Неозброєним оком видно біблійні мотиви (Триєдиний – злий чарівник; народ Долини, якому лише «років за двадцять-п’ятдесят, можливо, й відкриється дорога» до спасіння; свобода вибору, якою Бог нагороджує Іскру після здолання зла), та незважаючи на це, автор апелює й до наукових фактів, як-от чорні діри, великий вибух тощо. Філософська основа роману підкріплена алегоричною складовою. Яскравим моментом є розділ, де позбавлений пам’яті Іскра, звільняє власноруч зачаклованих людей – Людинововка, Людиноїжака та Людиногадюку, які колись бажали заподіяти зло навколишнім, за що їх і було покарано. Загалом, важливими є не тільки досвід, а й знання, пам’ять, те, що людина набуває протягом життя, а коли втрачає ці якості, то знову повертається на циклічну спіраль буття, починаючи свій шлях від початку.
Також роман-триптих Олега Рибалки насичений алюзіями на світову класику, наприклад, фрагмент про Климентія Страхотюка та його «ферму абсурду» відсилає нас до антиутопії Дж. Орвелла «Колгосп тварин», де всі люди сліпо гарують за абстрактну ідею, а потім виявляється, що їх пошили в дурні. Також цікавим є епізод, де старий чарівник та його учень на площі одного з типових міст долають Демона світла, банально його не лякаючись. Таку саму фабулу маємо і в казці чеського письменника Зденека Слабого «Три банани, або Петр на казковій горі», яка згодом стала частиною східноєвропейського фольклору.
Автор нашіптує на вухо читачеві ті думки, які неодноразово переслідують нас протягом життя, але в нас часто немає ані бажання, ані часу, щоб зупинитися й надати цим роздумам сенсу, тим самим зробивши правильні висновки. На перший погляд у романі доволі багато дійових осіб, але насправді протагоніст є лише один – це, власне, сам читач. Іскра, Ліза, Стан, дідок-вартовий, Триєдиний, Гора і Мора та інші – це лише наші іпостасі, які вряди-годи беруть у нашому житті кермо влади й матеріалізуються для навколишнього світу. По суті, роман «Гра в життя» є психологічним аналізом, під час якого ми занурюємося у свою підсвідомість, а тоді борючись зі страхами й бажаннями, торуємо стежку до духовного й поміркованого буття Людини, а не звіра.
Не виключено, що цей роман колись стане обов’язковим для вивчення на факультетах філософії або психології, а поки що його варто прочитати кожній пересічній людині, але для цього безумовно необхідно мати неабиякий вантаж знань за плечима.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію