ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Львова (1975) / Проза

 Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
Его звали Ежи. В общем, то его звали Егор, но все знакомые называли его Ежи. Ему нравилось. Это придавало солидности и гламурности одновременно. Ему было тридцать лет. Он был женат. Ей было тридцать пять, но его это не смущало, тем более, что он был женат на ней, на её папе и на его, папином, бизнесе. Хотя в нашей стране называть экономическую деятельность бизнесом, это всё равно, что старую разваленную дырявую лодку разукрасить, приукрасить и называть океанским лайнером. Бизнес это у «них» : партнёры, контракты, бизнес-планы, маркетинг, реклама, налоги, корпоративный дух. Если наш бизнес выглядит именно так, значит его руководитель либо быстро «прогорит», либо «понты колотит». Наш бизнес это: идею спёр у соседа, купил дешевле, продал дороже, с проверяющими – кореша, налоговой взятки, чтобы меньше платить налогов, рабочим из зарплаты вычел, недовольных уволил. Его свекор был именно нашим бизнесменом. Сначала он купил помещение на первом этаже у алкашей, за копейки. Там сделал ремонт и открыл продуктовый магазин и назвал его в свою честь. Поскольку фамилия его была Сай, а звали его Константин, то фирма, магазин и все последующие открытые им конторы назывались СайКо. Товар в магазин он покупал подешевле – у которого срок годности заканчивался. Какое-то время ему удавалось так наживаться. Но, со временем народ стал умнее и его магазин стал нерентабельным. Тогда он открыл там гриль-бар и продавал «палёную» водку, а на закуску жареные куры, которые в подпорченном виде покупал в соседнем магазинчике. А что, и у них безотходное производство и ему дёшево. Денег «сколотил» нормально. Но со временем, пару раз отравившись его бар стали избегать даже алкаши. Тогда он открыл агентство по недвижимости (ну в самом деле, не пропадать же помещению). А на заработанные деньги купил ещё одно помещение и открыл там парикмахерскую, нет – салон красоты. Хотя, те кто там работал к красоте отношения не имели. Дочь его, Ирина была там администратором. Это для того, чтобы всё контролировать, хотя она в подобных вещах ничего не понимала. Текучка кадров была сумасшедшая!!! Цены в салоне были запредельные, мастерам они платили мало, поэтому они уходили, поработав там очень короткий срок. Приходили новые, совершенно неопытные, но хотя бы на зарплату не жаловались – довольствовались малым. Потом набирались опыта и уходили на другую, более оплачиваемую работу. И так постоянно. Но хозяев это устраивало, ведь зарплату то они не поднимали.
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-12-12 11:44:12
Переглядів сторінки твору 704
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2017.12.27 15:46
Автор у цю хвилину відсутній