
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анна Львова (1975) /
Проза
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
Его звали Ежи. В общем, то его звали Егор, но все знакомые называли его Ежи. Ему нравилось. Это придавало солидности и гламурности одновременно. Ему было тридцать лет. Он был женат. Ей было тридцать пять, но его это не смущало, тем более, что он был женат на ней, на её папе и на его, папином, бизнесе. Хотя в нашей стране называть экономическую деятельность бизнесом, это всё равно, что старую разваленную дырявую лодку разукрасить, приукрасить и называть океанским лайнером. Бизнес это у «них» : партнёры, контракты, бизнес-планы, маркетинг, реклама, налоги, корпоративный дух. Если наш бизнес выглядит именно так, значит его руководитель либо быстро «прогорит», либо «понты колотит». Наш бизнес это: идею спёр у соседа, купил дешевле, продал дороже, с проверяющими – кореша, налоговой взятки, чтобы меньше платить налогов, рабочим из зарплаты вычел, недовольных уволил. Его свекор был именно нашим бизнесменом. Сначала он купил помещение на первом этаже у алкашей, за копейки. Там сделал ремонт и открыл продуктовый магазин и назвал его в свою честь. Поскольку фамилия его была Сай, а звали его Константин, то фирма, магазин и все последующие открытые им конторы назывались СайКо. Товар в магазин он покупал подешевле – у которого срок годности заканчивался. Какое-то время ему удавалось так наживаться. Но, со временем народ стал умнее и его магазин стал нерентабельным. Тогда он открыл там гриль-бар и продавал «палёную» водку, а на закуску жареные куры, которые в подпорченном виде покупал в соседнем магазинчике. А что, и у них безотходное производство и ему дёшево. Денег «сколотил» нормально. Но со временем, пару раз отравившись его бар стали избегать даже алкаши. Тогда он открыл агентство по недвижимости (ну в самом деле, не пропадать же помещению). А на заработанные деньги купил ещё одно помещение и открыл там парикмахерскую, нет – салон красоты. Хотя, те кто там работал к красоте отношения не имели. Дочь его, Ирина была там администратором. Это для того, чтобы всё контролировать, хотя она в подобных вещах ничего не понимала. Текучка кадров была сумасшедшая!!! Цены в салоне были запредельные, мастерам они платили мало, поэтому они уходили, поработав там очень короткий срок. Приходили новые, совершенно неопытные, но хотя бы на зарплату не жаловались – довольствовались малым. Потом набирались опыта и уходили на другую, более оплачиваемую работу. И так постоянно. Но хозяев это устраивало, ведь зарплату то они не поднимали.
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Собачья жизнь. глава третья. В новой шкуре"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
Про публікацію