Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
2026.08.13
09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла
Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С
2026.08.13
06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
2026.08.12
22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
2026.08.12
20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
2026.08.12
13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
2026.08.12
12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
2026.08.12
10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона
Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най
2026.08.12
09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
2026.08.12
07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
2026.08.11
22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
2026.08.11
19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
2026.08.11
16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Львова (1975) /
Проза
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
Его звали Ежи. В общем, то его звали Егор, но все знакомые называли его Ежи. Ему нравилось. Это придавало солидности и гламурности одновременно. Ему было тридцать лет. Он был женат. Ей было тридцать пять, но его это не смущало, тем более, что он был женат на ней, на её папе и на его, папином, бизнесе. Хотя в нашей стране называть экономическую деятельность бизнесом, это всё равно, что старую разваленную дырявую лодку разукрасить, приукрасить и называть океанским лайнером. Бизнес это у «них» : партнёры, контракты, бизнес-планы, маркетинг, реклама, налоги, корпоративный дух. Если наш бизнес выглядит именно так, значит его руководитель либо быстро «прогорит», либо «понты колотит». Наш бизнес это: идею спёр у соседа, купил дешевле, продал дороже, с проверяющими – кореша, налоговой взятки, чтобы меньше платить налогов, рабочим из зарплаты вычел, недовольных уволил. Его свекор был именно нашим бизнесменом. Сначала он купил помещение на первом этаже у алкашей, за копейки. Там сделал ремонт и открыл продуктовый магазин и назвал его в свою честь. Поскольку фамилия его была Сай, а звали его Константин, то фирма, магазин и все последующие открытые им конторы назывались СайКо. Товар в магазин он покупал подешевле – у которого срок годности заканчивался. Какое-то время ему удавалось так наживаться. Но, со временем народ стал умнее и его магазин стал нерентабельным. Тогда он открыл там гриль-бар и продавал «палёную» водку, а на закуску жареные куры, которые в подпорченном виде покупал в соседнем магазинчике. А что, и у них безотходное производство и ему дёшево. Денег «сколотил» нормально. Но со временем, пару раз отравившись его бар стали избегать даже алкаши. Тогда он открыл агентство по недвижимости (ну в самом деле, не пропадать же помещению). А на заработанные деньги купил ещё одно помещение и открыл там парикмахерскую, нет – салон красоты. Хотя, те кто там работал к красоте отношения не имели. Дочь его, Ирина была там администратором. Это для того, чтобы всё контролировать, хотя она в подобных вещах ничего не понимала. Текучка кадров была сумасшедшая!!! Цены в салоне были запредельные, мастерам они платили мало, поэтому они уходили, поработав там очень короткий срок. Приходили новые, совершенно неопытные, но хотя бы на зарплату не жаловались – довольствовались малым. Потом набирались опыта и уходили на другую, более оплачиваемую работу. И так постоянно. Но хозяев это устраивало, ведь зарплату то они не поднимали.
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Собачья жизнь. глава третья. В новой шкуре"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
Про публікацію
