Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.27
06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
2025.10.27
00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
2025.10.26
22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
2025.10.26
21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
2025.10.26
21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться
(Що взяти з того, в кого не всі дома?),
Зійшов Корній на гору край села
І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує.
«Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.-
А де ж обіцяні хліб-сіль?»
«Та ж хліб ми вже здал
2025.10.26
18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
2025.10.26
17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
2025.10.26
16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
2025.10.26
15:27
Прадавнина з мого роду)
1
Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо
2025.10.26
15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
2025.10.26
14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
2025.10.26
06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
2025.10.26
05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
2025.10.26
00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
2025.10.25
22:51
Про бійку між Гітлером і Сталіним)
“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,
“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,
2025.10.25
22:26
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Львова (1975) /
Проза
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
Его звали Ежи. В общем, то его звали Егор, но все знакомые называли его Ежи. Ему нравилось. Это придавало солидности и гламурности одновременно. Ему было тридцать лет. Он был женат. Ей было тридцать пять, но его это не смущало, тем более, что он был женат на ней, на её папе и на его, папином, бизнесе. Хотя в нашей стране называть экономическую деятельность бизнесом, это всё равно, что старую разваленную дырявую лодку разукрасить, приукрасить и называть океанским лайнером. Бизнес это у «них» : партнёры, контракты, бизнес-планы, маркетинг, реклама, налоги, корпоративный дух. Если наш бизнес выглядит именно так, значит его руководитель либо быстро «прогорит», либо «понты колотит». Наш бизнес это: идею спёр у соседа, купил дешевле, продал дороже, с проверяющими – кореша, налоговой взятки, чтобы меньше платить налогов, рабочим из зарплаты вычел, недовольных уволил. Его свекор был именно нашим бизнесменом. Сначала он купил помещение на первом этаже у алкашей, за копейки. Там сделал ремонт и открыл продуктовый магазин и назвал его в свою честь. Поскольку фамилия его была Сай, а звали его Константин, то фирма, магазин и все последующие открытые им конторы назывались СайКо. Товар в магазин он покупал подешевле – у которого срок годности заканчивался. Какое-то время ему удавалось так наживаться. Но, со временем народ стал умнее и его магазин стал нерентабельным. Тогда он открыл там гриль-бар и продавал «палёную» водку, а на закуску жареные куры, которые в подпорченном виде покупал в соседнем магазинчике. А что, и у них безотходное производство и ему дёшево. Денег «сколотил» нормально. Но со временем, пару раз отравившись его бар стали избегать даже алкаши. Тогда он открыл агентство по недвижимости (ну в самом деле, не пропадать же помещению). А на заработанные деньги купил ещё одно помещение и открыл там парикмахерскую, нет – салон красоты. Хотя, те кто там работал к красоте отношения не имели. Дочь его, Ирина была там администратором. Это для того, чтобы всё контролировать, хотя она в подобных вещах ничего не понимала. Текучка кадров была сумасшедшая!!! Цены в салоне были запредельные, мастерам они платили мало, поэтому они уходили, поработав там очень короткий срок. Приходили новые, совершенно неопытные, но хотя бы на зарплату не жаловались – довольствовались малым. Потом набирались опыта и уходили на другую, более оплачиваемую работу. И так постоянно. Но хозяев это устраивало, ведь зарплату то они не поднимали.
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Собачья жизнь. глава третья. В новой шкуре"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
Про публікацію
