Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.28
21:20
Безсилий я стати кращим
В розрізі твоїх амбіцій.
Хіба що зіграю в ящик
В не зовсім старому віці.
Віночком мене прикрасиш,
Про мене подумаєш гарно,
Ще слів теплих скажеш масу.
В розрізі твоїх амбіцій.
Хіба що зіграю в ящик
В не зовсім старому віці.
Віночком мене прикрасиш,
Про мене подумаєш гарно,
Ще слів теплих скажеш масу.
2026.06.28
21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.06.28
20:40
Сосни в білому вбранні —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
2026.06.28
15:32
Сновидіння — схлип свічада,
що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити
що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити
2026.06.28
15:23
Йшов чоловік по дорозі, уже притомився.
Бачить, річка попереду, там село видніє.
Тож у нього відпочити зродилась надія.
Прискорив він свої кроки, до річки спустився.
Через річку місток лежить, а вздовж річки верби.
Можна в вербах відпочити. За річку
Бачить, річка попереду, там село видніє.
Тож у нього відпочити зродилась надія.
Прискорив він свої кроки, до річки спустився.
Через річку місток лежить, а вздовж річки верби.
Можна в вербах відпочити. За річку
2026.06.28
15:21
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Серце смутком зморене, горем розіп'яте.
Посеред нещирості сірого туману
Ніжна ця мелодія стане талісманом.
Сил немає дихати, вірити, чекати...
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Кришталева музика - п
Серце смутком зморене, горем розіп'яте.
Посеред нещирості сірого туману
Ніжна ця мелодія стане талісманом.
Сил немає дихати, вірити, чекати...
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Кришталева музика - п
2026.06.28
13:10
Лютує дикий ураган
І зносить все навколо,
Немов убивця-уркаган.
Він грає з нами в поло.
Стихія люта потряса
Твердині і основи.
І похитнулись небеса
І зносить все навколо,
Немов убивця-уркаган.
Він грає з нами в поло.
Стихія люта потряса
Твердині і основи.
І похитнулись небеса
2026.06.28
10:42
знову цей червень хмарний
зі своїми осоннями
вивуджує тебе мов рибину
із глибини
ти не знаєш чого
може там інший світ
світліше щось
що ти знаєш
зі своїми осоннями
вивуджує тебе мов рибину
із глибини
ти не знаєш чого
може там інший світ
світліше щось
що ти знаєш
2026.06.28
07:33
Не загладити провину,
Як в оцю гарячу днину
Я від ворога загину
У бою за Україну.
Через болісну утрату,
Найдорожчого солдата, -
Буде мати горювати
Як в оцю гарячу днину
Я від ворога загину
У бою за Україну.
Через болісну утрату,
Найдорожчого солдата, -
Буде мати горювати
2026.06.28
07:18
Розділ VIІІ. ЧОРНИЙ ЯР САНЛІСЬКОГО ЛІСУ
«Тому, хто тримає моє серце у своїх долонях.
Раулю, я пишу ці рядки латиною – мовою, якою мої судді виголошуватимуть нам анафему, але пишу їх кров’ю свого серця. Коли ти читатимеш це, я буду серед королівського
2026.06.27
19:25
«ЦЕ БУЛО ВЧОРА, А СЬОГОДНІ…»
Під обкладинкою цієї книжки зібрані доволі відверті і промовисті вірші. Мабуть, про них можна сказати словами одного чужого класика: «виходячи на дорогу, душа озирнулась…» Душа, розхристана на вітрах і на життєвих перехрест
2026.06.27
18:55
СІМ НОТ НА ПАГОРБІ
«ТИ ПОМІЖ МРІЙ ЗАСТРЯГ НАВІЧНО»
ПОШУКИ СПІВРОЗМОВНИКА У ВІРШАХ МИКОЛИ ДУДАРЯ
Микола Дудар – поет трішки наївний, трішки інфантильний, але передусім – дуже балакучий. Поетична картина його поезії базується на діалогах, які часто пер
2026.06.27
14:56
А що, якщо ніщо не є правдивим -
усе лиш неоспале вібрування.
І не здивуєш, аніяким дивом
мене - холоднолику, дику панну.
Хоча, направду, дякую за каву,
за зірну гущу в небному горняті,
заземлення в розмову нелукаву,
усе лиш неоспале вібрування.
І не здивуєш, аніяким дивом
мене - холоднолику, дику панну.
Хоча, направду, дякую за каву,
за зірну гущу в небному горняті,
заземлення в розмову нелукаву,
2026.06.27
13:28
Людина, якій нікуди іти,
Яка блукає в безнадійних хащах.
У криках німоти і пустоти
Вона веде життя своє пропаще.
Безхатько без життєвої мети,
Покинутий навік напризволяще.
Лайдак шукає те, чого нема,
Яка блукає в безнадійних хащах.
У криках німоти і пустоти
Вона веде життя своє пропаще.
Безхатько без життєвої мети,
Покинутий навік напризволяще.
Лайдак шукає те, чого нема,
2026.06.27
08:41
радіо співає про кохання
хмари сунуть і народ снує
заробити порішать питання
до свого усяко по своє
інший навіть
міг продати душу б
за дрібну грошву бо що душа
хто би знав як душу ту відчужить
хмари сунуть і народ снує
заробити порішать питання
до свого усяко по своє
інший навіть
міг продати душу б
за дрібну грошву бо що душа
хто би знав як душу ту відчужить
2026.06.27
07:06
Настане завтра добрий час, -
Всміхнеться сонечко для нас
І згодом тільки грому вибух
Стрясе раптово цілі шиби.
Та довго ще до бідолах
Війна приходитиме в снах, -
І людям будуть свідчить люди
Про те, що точно не забудуть:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всміхнеться сонечко для нас
І згодом тільки грому вибух
Стрясе раптово цілі шиби.
Та довго ще до бідолах
Війна приходитиме в снах, -
І людям будуть свідчить люди
Про те, що точно не забудуть:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Львова (1975) /
Проза
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Cобачья жизнь. часть вторая. Приятно познакомится
Его звали Ежи. В общем, то его звали Егор, но все знакомые называли его Ежи. Ему нравилось. Это придавало солидности и гламурности одновременно. Ему было тридцать лет. Он был женат. Ей было тридцать пять, но его это не смущало, тем более, что он был женат на ней, на её папе и на его, папином, бизнесе. Хотя в нашей стране называть экономическую деятельность бизнесом, это всё равно, что старую разваленную дырявую лодку разукрасить, приукрасить и называть океанским лайнером. Бизнес это у «них» : партнёры, контракты, бизнес-планы, маркетинг, реклама, налоги, корпоративный дух. Если наш бизнес выглядит именно так, значит его руководитель либо быстро «прогорит», либо «понты колотит». Наш бизнес это: идею спёр у соседа, купил дешевле, продал дороже, с проверяющими – кореша, налоговой взятки, чтобы меньше платить налогов, рабочим из зарплаты вычел, недовольных уволил. Его свекор был именно нашим бизнесменом. Сначала он купил помещение на первом этаже у алкашей, за копейки. Там сделал ремонт и открыл продуктовый магазин и назвал его в свою честь. Поскольку фамилия его была Сай, а звали его Константин, то фирма, магазин и все последующие открытые им конторы назывались СайКо. Товар в магазин он покупал подешевле – у которого срок годности заканчивался. Какое-то время ему удавалось так наживаться. Но, со временем народ стал умнее и его магазин стал нерентабельным. Тогда он открыл там гриль-бар и продавал «палёную» водку, а на закуску жареные куры, которые в подпорченном виде покупал в соседнем магазинчике. А что, и у них безотходное производство и ему дёшево. Денег «сколотил» нормально. Но со временем, пару раз отравившись его бар стали избегать даже алкаши. Тогда он открыл агентство по недвижимости (ну в самом деле, не пропадать же помещению). А на заработанные деньги купил ещё одно помещение и открыл там парикмахерскую, нет – салон красоты. Хотя, те кто там работал к красоте отношения не имели. Дочь его, Ирина была там администратором. Это для того, чтобы всё контролировать, хотя она в подобных вещах ничего не понимала. Текучка кадров была сумасшедшая!!! Цены в салоне были запредельные, мастерам они платили мало, поэтому они уходили, поработав там очень короткий срок. Приходили новые, совершенно неопытные, но хотя бы на зарплату не жаловались – довольствовались малым. Потом набирались опыта и уходили на другую, более оплачиваемую работу. И так постоянно. Но хозяев это устраивало, ведь зарплату то они не поднимали.
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
А он, Ежи был директором агентства по недвижимости. В его обязанности тоже входил контроль.
Текучка в нём тоже была большой. Ведь в умных сотрудниках хозяева не нуждались. Им нужны были низкооплачиваемые кадры. А это, как правило, либо молодёжь, временно подрабатывающая, либо не совсем конченые бухари. Вот Ежи их и контролировал. Каждый звонок проверялся, каждая встреча была под его контролем. А если клиенту надо было порассказать, чего, так Ежи был не против, он поговорить любил.
Только вот он был страстным любителем «движений». Почти все свободное время, Ежи проводил в клубах, в барах или просто на пьянках. Поэтому почти каждое утро он был с похмелья злой, и сотрудникам доставалось «на орехи».
А если в офис заходил старый Сай, то в конторе стояли крик и мат. Его мало интересовали рабочие моменты, в основном, целью его визита, было показать, кто тут хозяин. А если он приходил не трезвым, то расхаживал по офису с гордо поднятой головой, задавал работникам вопросы, и, не дожидаясь ответов начинал их обзывать. А если кто-то позволял себе ему возразить, то он в плотную подходил к этому человеку, заглядывал ему в глаза и орал: «Ты что, тут самый умный?!»
Короче говоря, семейка та ещё. Но Ежи всё это нравилось. Нравилось, пока он не стал псом…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Собачья жизнь. глава третья. В новой шкуре"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
• Перейти на сторінку •
"Собаче життя. частина перша. Добрий ранок"
Про публікацію
