ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Інша поезія / Моя "інша поезія"

 ...один крок...
НЕНАВИДЖУ!!!!

Усім серцем своїм!

Усією душею своєю!

І….

ДЯКУЮ!!!

Бо

ЗРОЗУМІЛА

нарешті,

ЯК

треба

ЛЮБИТИ…

20.02.2018




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-20 10:21:17
Переглядів сторінки твору 4046
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.278 / 5.5  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 6.127 / 5.5  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 10:51:17 ]
...И ненавижу тебя, и люблю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 18:49:23 ]
найгірше, коли байдуже... А коли є емоція, то ще є надія... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-20 10:53:34 ]
Відчування пересічного читача.
Спершу оте «ненавиджу», яко глибинне, низькочастотне гоготіння у надрах землі, – тривожне, що приголомшує і змушує завмерти в очікуванні…
А далі – ДИВО:
вибух гейзера, який здіймається у височінь на сотні метрів. Струмені кип’ятку і пари, схожі на десятки шабель і списів, поступово закривають біле сліпуче сонце . На максимальній вишині хмарочос гейзера набуває сталевого кольору і затихає, даруючи безхмарному синьому небу білясту хмаринку – символ ЛЮБОВИ…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-20 15:15:16 ]
Осідлав коня, а зверху комоннику видніше якось…
Там ще ж є, може, ключове слово «Війна» – не в тексті, а в таблиці «конкурси, теми»…
І якщо відштовхнутися від нього, то тоді вже инше сприйняття вірша,
де ненависть до загарбника з його «скрєпами»…
І любов до Вітчизни з усіма барвами та відтінками…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 19:05:42 ]
О спасибі величезне, Василю!
Такі влучні мініатюри-замальовки з двох кутів зору - особистісного і громадянського. Воно й справді думалося і так, і так під час написання, тому й виклад думки у творі безособовий, без конкретного адресата.
Тішуся, що сприймається так, як я десь і відчувала.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 13:26:12 ]
назва ніби навіює просту схему, але
тут можна по різному прочитувати
і як відповідність, і як невідповідність
нмд, любов якби багатозначніше чуття, аніж ненависть

я прочитую, як невідповідність:
пристрасна однозначність ненависті всупереч
багатозначності, в тому числі й пристрасної, любові


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 15:19:24 ]
Так. Ненавиджу жувати хліб, оскільки немає зубів. Але як же я його люблю! Поєднання протилежностей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 16:52:36 ]
та я Вам співчуваю, по-людськи чисто, Олександре


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 19:17:35 ]
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 19:16:09 ]
Приємно бути на одній хвилі) Ви дуже точно вловили слабинку - я й справді не зовсім задоволена цією назвою, але поспішала на роботу, то не мала часу підібрати точнішу. Що би Ви порадили?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 19:33:17 ]
і не знаю, Галино, та назва могла би бути поки що,


мені -відверто- здається можливо десь-слабкішим
у порівнянні зі всім текстом, який надзвичайно стрункий, і чіткий, і чіпкий теж

оце місце: ’Дякую за те, що завдяки’


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 19:41:32 ]
А й справді! Зранку й не помітила цей повтор. Спасибі!
Змінила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 19:54:19 ]
якщо безвідносно-універсально
при потребі змінити назву на більш вагому,
можна було би порадити, прикладом ’Подяка Ненависті’
або ’Подяка’

але оцей момент, який гарно зауважив Василь -
якщо десь опублікувати сам текст,
і там не буде де поставити позначки, що це
з рубрики ’Війна’

то сприйматиметься всяко, хтось може і про кохання думатиме...

може все-таки назвати ’Війна’? або дати іншу назву із цим словом

на Ваш розсуд


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 19:22:33 ]
Народження


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 19:45:08 ]
Щось в тому є... Народження для любові після смерті-ненависті...
Дякую! Поміркую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 19:42:11 ]
Акордно=потужно...і одночасно якось так, ніби струни на цій ноті обірвались. Ніби щось суттєве автор недоговорив і читач лише здогадується, про що ці слова мовчать...

Але це тільки такі асоціації, пані Галино.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 21:21:59 ]
Так, коли відчуття нуртують, а висловити годі - краще недомовити ...))
Дякую, за асоціації!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-02-20 20:39:04 ]
Ці два антиподи - вічні... І життя з одним із них - каторга, а з другим - блаженство...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-20 21:50:29 ]
Важливо - кут зору: питати себе не "чому?" чи "за що?", а "для чого?"
От відчула я досить емоційно те перше, і аж злякалася... Запитала себе " а для чого воно мені дане?"... Знайшла відповідь...
Головне - плекати у душі те друге, а не перше...
Отаке щось намислилось )))
Дякую за візит!