ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Оскара Вайльда
Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
IV
Була каплиця на замку
В той день -- всіх сором пік;
Збентеженим був капелан
Й тримався віддалік,
Сором'язливо-мовчазний
Відводив очі вбік.
До полудня нас під замком
Тримали -- потім спіх:
Ключі забрязкали в дверях
Й звели на ноги всіх,
Й по сходах вниз ми побрели
З пекельних нір своїх.
І вийшли ми на божий світ,
Та як хто не старавсь,
Не міг в душі лиш страх таїть --
На лицях він читавсь;
І я не бачив ще, щоб хтось
Так смутком переймавсь.
Хто б з відчаєм таким дививсь --
Ніколи не забуть --
В маленький купол голубий,
Що в'язні небом звуть,
В хмаринки, що безжурно так
І вільно в нім пливуть.
Були й такі, хто до землі
Очима прикипів:
Будь божий суд, помер би й він --
З них кожен розумів;
Той обірвав життя -- вони ж
Зневажили й мерців.
Бо хто грішить і в другий раз,
Вертає в душу біль
Й кидає, змучену, у вир
Кривавих божевіль
І кров'ю кров змиває знов
В ній, зраненій суціль.
Мов клоунів чи мавп юрма
В пістрявому вбранні,
Долали ми за кругом круг
В німій самотині;
За кругом круг долали ми,
Похмурі й мовчазні.
По кругу мовчки ми брели
А в наших головах
Жахливі спомини неслись,
Мов ураган в полях;
Й Жорстокість йшла поперед нас,
Позаду ж крався Страх.
Мов стадо ми, й наглядачі
Скрізь, щоб не розбрелось,
В парадній формі -- в будній день
Вдягли її чогось, --
Та знали ми -- взуття в вапні, --
Що їм робить прийшлось.
Бо де зіяв могили рот
Й жах віяв з глибини, --
Лиш клаптик грязі і піску
Виднівсь біля стіни,
Й на нім негашене вапно,
Як саван для труни.
Цей креп він вибрав собі сам --
Де ж інший було брать? --
В землі тюремній голяка,
Щоб сорому додать,
І в путах, в савані з вапна
Не тліть йому -- палать!
Вогонь цей з'їсть і кості, й плоть:
В цім спільник йому -- час;
Він кості спалює вночі
Й плоть, як ще день не згас;
Жере по черзі кості й плоть,
Й лиш серце -- повсякчас.
Три довгі роки тут траві
І квітам не рости,
Три довгі роки цій землі
Тавро проклять нести,
Ні навіть у небесну вись
Не сміть очей звести.
Вважають: вбивця осквернив
Це місце -- та миліш
І ласка Божа, й Божий гнів:
Цвісти -- й не травам лиш --
Червоній розі -- червоніш,
А білій -- ще біліш.
Червоній розі -- з уст його,
А з серця -- білій буть.
Як прийде час, так само й нас
Дари Христа спасуть:
З усохлих віт буя знов квіт --
Така у них могуть.
Та білих і червоних роз
Не знайдеш у тюрмі;
Лиш цегла, камінь, грязь, асфальт --
Усе, що бачим ми,
Бо квіти світло в душу ллють:
Ми ж тут -- в полоні тьми.
Ні білих, ні червоних роз
Пух пелюсток п'янких
Не ляже на пісок і грязь,
Де хазяйнує гріх,
Щоб нам повідать: Божий Син
Вмер на хресті за всіх.
І хоч глухий тюремний мур
Довкіл нього стоїть,
І дух, що в путах весь, у вись
Небесну не злетиь
І може тільки лиш стенать,
Що в цій геєні спить, --
Та все ж він має спокій тут
Чи скоро віднайде;
Вже в його скит не ступить Стид
І Страх не забреде;
Тут сонця й місяця нема,
Й зір не знайдеш ніде.
Він був повішений, як звір,
І не торкнувся вух
Ні спів, ні похоронний дзвін
Щоб заспокоївсь дух;
У яму кинули його
І звивсь над ним рій мух, --
Бо зовсім роздягли його
Й сміялися над тим,
Що горло спухло і очей
Був блиск уже скляним;
Де мав буть сум, творили глум
Над ним, вже неживим.
В той день для нього капелан
Молитви не знайшов,
Й хреста нема там, на який
Колись Ісус зійшов,
Хоч теж один він з тих, кого
Спасти Христос прийшов.
Того, що суджено в житті,
Він досягнув усе ж;
І хай не рідні -- та чужі
Його оплачуть все ж:
Такі ж вигнанці, як і він,
І чий відчай -- без меж.
Була каплиця на замку
В той день -- всіх сором пік;
Збентеженим був капелан
Й тримався віддалік,
Сором'язливо-мовчазний
Відводив очі вбік.
До полудня нас під замком
Тримали -- потім спіх:
Ключі забрязкали в дверях
Й звели на ноги всіх,
Й по сходах вниз ми побрели
З пекельних нір своїх.
І вийшли ми на божий світ,
Та як хто не старавсь,
Не міг в душі лиш страх таїть --
На лицях він читавсь;
І я не бачив ще, щоб хтось
Так смутком переймавсь.
Хто б з відчаєм таким дививсь --
Ніколи не забуть --
В маленький купол голубий,
Що в'язні небом звуть,
В хмаринки, що безжурно так
І вільно в нім пливуть.
Були й такі, хто до землі
Очима прикипів:
Будь божий суд, помер би й він --
З них кожен розумів;
Той обірвав життя -- вони ж
Зневажили й мерців.
Бо хто грішить і в другий раз,
Вертає в душу біль
Й кидає, змучену, у вир
Кривавих божевіль
І кров'ю кров змиває знов
В ній, зраненій суціль.
Мов клоунів чи мавп юрма
В пістрявому вбранні,
Долали ми за кругом круг
В німій самотині;
За кругом круг долали ми,
Похмурі й мовчазні.
По кругу мовчки ми брели
А в наших головах
Жахливі спомини неслись,
Мов ураган в полях;
Й Жорстокість йшла поперед нас,
Позаду ж крався Страх.
Мов стадо ми, й наглядачі
Скрізь, щоб не розбрелось,
В парадній формі -- в будній день
Вдягли її чогось, --
Та знали ми -- взуття в вапні, --
Що їм робить прийшлось.
Бо де зіяв могили рот
Й жах віяв з глибини, --
Лиш клаптик грязі і піску
Виднівсь біля стіни,
Й на нім негашене вапно,
Як саван для труни.
Цей креп він вибрав собі сам --
Де ж інший було брать? --
В землі тюремній голяка,
Щоб сорому додать,
І в путах, в савані з вапна
Не тліть йому -- палать!
Вогонь цей з'їсть і кості, й плоть:
В цім спільник йому -- час;
Він кості спалює вночі
Й плоть, як ще день не згас;
Жере по черзі кості й плоть,
Й лиш серце -- повсякчас.
Три довгі роки тут траві
І квітам не рости,
Три довгі роки цій землі
Тавро проклять нести,
Ні навіть у небесну вись
Не сміть очей звести.
Вважають: вбивця осквернив
Це місце -- та миліш
І ласка Божа, й Божий гнів:
Цвісти -- й не травам лиш --
Червоній розі -- червоніш,
А білій -- ще біліш.
Червоній розі -- з уст його,
А з серця -- білій буть.
Як прийде час, так само й нас
Дари Христа спасуть:
З усохлих віт буя знов квіт --
Така у них могуть.
Та білих і червоних роз
Не знайдеш у тюрмі;
Лиш цегла, камінь, грязь, асфальт --
Усе, що бачим ми,
Бо квіти світло в душу ллють:
Ми ж тут -- в полоні тьми.
Ні білих, ні червоних роз
Пух пелюсток п'янких
Не ляже на пісок і грязь,
Де хазяйнує гріх,
Щоб нам повідать: Божий Син
Вмер на хресті за всіх.
І хоч глухий тюремний мур
Довкіл нього стоїть,
І дух, що в путах весь, у вись
Небесну не злетиь
І може тільки лиш стенать,
Що в цій геєні спить, --
Та все ж він має спокій тут
Чи скоро віднайде;
Вже в його скит не ступить Стид
І Страх не забреде;
Тут сонця й місяця нема,
Й зір не знайдеш ніде.
Він був повішений, як звір,
І не торкнувся вух
Ні спів, ні похоронний дзвін
Щоб заспокоївсь дух;
У яму кинули його
І звивсь над ним рій мух, --
Бо зовсім роздягли його
Й сміялися над тим,
Що горло спухло і очей
Був блиск уже скляним;
Де мав буть сум, творили глум
Над ним, вже неживим.
В той день для нього капелан
Молитви не знайшов,
Й хреста нема там, на який
Колись Ісус зійшов,
Хоч теж один він з тих, кого
Спасти Христос прийшов.
Того, що суджено в житті,
Він досягнув усе ж;
І хай не рідні -- та чужі
Його оплачуть все ж:
Такі ж вигнанці, як і він,
І чий відчай -- без меж.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
• Перейти на сторінку •
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
• Перейти на сторінку •
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
Про публікацію