ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.01 22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.

Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,

Ольга Садкова
2026.09.01 21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки

хома дідим
2026.09.01 20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш

Вячеслав Руденко
2026.09.01 17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…

Ірина Вовк
2026.09.01 10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн

Віктор Кучерук
2026.09.01 07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр

хома дідим
2026.08.31 21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт

Ольга Садкова
2026.08.31 20:40
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?

Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,

Вячеслав Руденко
2026.08.31 14:55
Рай балачок бринить у грушах,
Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.

Борис Костиря
2026.08.31 12:25
Ніякі греблі пристрасть не зупинять.
Вона в ріці приречено кипить.
Вона - це зліплена із плоті пишність,
Господніх замислів пророча мить.

Ця пристрасть затопляє все навколо,
Нічим не спинена, палка, нага.
Прадавнє вогнище утворить коло.

Ірина Вовк
2026.08.31 06:25
ЦИКЛ ІІІ. ЮДЕЯ

ПІСНЯ ДВОХ МУДРОСТЕЙ: золото Саби і кедри Сіону
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі, у трьох явах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
СОЛОМОН — цар Ізраїлю, обранець Ягве, чиє серце — наче глибоке море істини.
ЦАРИЦЯ САВСЬКА (МАКЕДА) — володар

Віктор Кучерук
2026.08.31 06:15
Відкладаю сон на потім,
Щоб себе уберегти,
Бо ракети на підльоті,
Бо не сплять мої кати.
Балістична чи крилата
Вже за мить уразить ціль, -
Підлітає їх багато,
Хаотично, звідусіль.

Віктор Насипаний
2026.08.30 22:33
Ще сипле трохи сонця рань в шовки барвисті,
Тепло і радість ми шукаєм в межилисті.
Блукає небо втомлене із птахом низько,
І холоди плетуть путі, бо ж осінь близько.
Приручать нас, як дич, дощі - вітри холодні.
І всі будем, як в татарви, у них в полон

Євген Федчук
2026.08.30 21:36
Як московські комуняки народ свій любили,
Задля «щастя» народного скільки люду вбили,
Хотілось би пригадати. Прикладів чимало.
Про «Антоновщину», звісно всі уже чували.
Хотілось би більш детально на тім зупинитись,
Як більшовики й селяни не змогли уж

Іван Потьомкін
2026.08.30 21:25
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,
Начебто сказать забуло:

С М
2026.08.30 21:06
Це слово про Техаське радіо й такий біґ-біт
Линучі від Віржинських трясин
Неквапливо, із помірною пильністю
Слабша доля дається важко
Дехто каже: це небесна довершеність
Хтось інший: підступні вестернові мрії
Я люблю тих, що я зібрав разом на цей то
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 Жовтень
Образ твору  
1.

Вечір ~ ніч. Ідеаліст релаксово перебуває на власній кухні
Неначе Господь десь там у своїй наднебесній господі
FM транслює ангельські хори в супроводі цитри й лютні
Співають здається латиною слова прості, сливе народні

За кухонним, кватиркою настіж, вікном далі лютує жовтень
Людиноподібні істоти як риби в невідомих його глибинах
Хапають повітря чи пиво, проминають сумніви вкотре
Проминають радощі й сльози для більшості неочевидні

Місто живе як заведено, містяни говіркують як звикли
Маніяки-таксисти, лесбійкуваті повії, гіпоблуди & гопи
Всі їхні клопоти або подвиги, у темряві чи на світлі
Трохи полум’я, більше тління, чи врешті~ решт попіл

Ідеалістові однаково привабливі, однаково надзвичайні
Хоча із таких марґіналій не постає літопис правдиво
Цікавинки, дрібниці, які полюбляє & все відмічає він
Якщо і не медитація per se, то добряча нагода, чи привід

Отак міркувати собі про знедолених, згублених, божевільних
Їх недоречну, здавалося би, чесність & шибеницький гумор
Ніким не оцінену працю, десь притомні уривки дозвілля
Обов’язки & дивацькі імперативи, які оце сам напридумав

А ще поринати у спогади, фільтруючи нетребне та нице
Конденсуючи еліксири легкі, електричні & фейерверкові
Теплі рампові позитиви, облич сяйво, виблиски у зіницях
Мініатюри у ракурсах іронічних, люстерках роверкових


2.

А ще рефлексії приязні до теми жінок, уявних & явних
Моментами ледь сп’янілих, а загалом, пожиттєво, тверезих
Переважно довірливих подруг, рідше спонтанних коханок
Що не потребують зайвих реплік, ані обіцянок, ані перверзій

Щодо матерій містичних у знаках, снивах, видіннях
Розмислює з особливою ревністю, із майже залежністю
Начебто їхня абстрактність & ніби окремість їхня ~

Трансценденція хмар~ вітрил між обрієм~ узбережжям
Трансценденція нічних ліхтарів~ зір у воді, металі, чи склі

Перестворює все земне, з архетипів посутно відмінних
Не для чиєїсь вигоди, не задля якоїсь іще справедливості
Напростець інтерпретуючи водевілі & пантоміми

Мирські*




 


 
2016
 
_______________________________
Art : Hieronymus Bosch : 1489



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-28 22:09:33
Переглядів сторінки твору 11889
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.08.17 10:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 21:16:41 ]
Нічого собі, поставилаб 6, як би могла. Сьогодні мені попадаються сильні вірші, а Ваш твір, Сонце Місяцю, для мене приємна несподіванка. Зазвичай у Вас лаконічно і виважено, а тут такий безкрайній потік свідомості, повінь світу. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-10-30 03:38:22 ]
щиро навзаєм всяко, Тетяно

та в мене яксь не складається із поезіями більшого обсягу
аніж 14-16 рядків, навіть не знаю, чому
тобто, мінімальна реакція читацька, помітив таке
видно, не моє

а оцінковий блюз я оминаю вже багато років, як
з одного боку, звісно, менше відгуків, бо
немає трейду, оціночка за оціночку -
з іншого боку, це якось вивільняє від догоджання
пересічному читачеві, який любить, чим простіш

найбільша мабуть печаль у тім, що нема можливості
опротестувати свідоме збивання рейтингу
тобто прийде якийсь неофіт, нізвідки, наставить
із ліпшими навіть намірами, але на свій невимушений розсуд,
оцінок типу 5.0 і щезне

а ти - кричи не кричи - хіба що переопубліковуватися весь час
якщо вже таки важливий той рейтинг

але знаєте, рейтинг насправді - неважливий


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-30 14:56:43 ]
Я Вас розумію. Як би перша оцінка висвітлювалась, то людина подумала б чи ставити чи ні низьку оцінку, а так тишком нишком прийде спортить рейтинг і думай хто тобі свиню підкинув. У мене теж ток буває. А великі оповіді у Вас не виходять лише тому, що Ви вмієте консолідувати думки. Нічого зайвого, це теж не кожен вміє... Глобально і стисло. Недарма афоризми живуть вічно і передаються з покоління нащаткам.
Тож пишайтесь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 22:43:52 ]
...ніби їдучи вночі... десь далеко на південь... на самоті... і нічне шосе пустельне... і це неодмінно літо...

о СоМі - я сумую за такими тревелз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-10-30 03:49:08 ]
всі кудись травелюємо, До....
навіть у снах
хоч ті земні сни терміновані
а ектратеррестіальні снива ~ хто їх зна
Гамлет на тому моменті вмикає собі Канта...

із музичної якби сфери, якщо
(трохи услід попереднім приміткам)
& оскільки музичні метафори мабуть, найулюбленіші ~
то часом досить чистих собі чесних нот, пентатонікою навіть
часом навіть і флажолетика досить так само
а інколи таки буває момент, коли слід потягнути відкриту струну
догори й на себе, і то так добре потягнути

аби струна втримала тільки ~
але тут вже додаткові розумієш, прибамбаси
& заміси...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 06:56:50 ]
Таке густе, смаковите, насичене твориво - рлзглядалося пофрагментово, і влягалося цільно, бачилося багаторакурсово і просто очима пересічного перехожого...і попри все: оте твоє: " врешті решт попіл" якби зібрало усе містечково- суєтне під філософічне покриття, додало особливоі глибинки, овічнило простоденне і моментне...гарно ж

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-11-02 22:39:37 ]
’простоденне і моментне’, саме ось...

це все якби більше пошук, меншою мірою -
віднайдення, атож, є і воно -
своєї власної прозовості, бо все-таки,
текст будується на розвитку персонажа
прозовими по суті засобами
ось такий він є, або і такий, теж
таке він бачить й отак він собі мислить
тут, хотілося вірити, випрбовується проза якогось
трохи святковішого гатунку, не якомога
однозначніше супроводження надуманого сюжету
що їх освячує кінематограф (жодних печалей, хай, звісно)
але може, спроба взяти щось поезійне із
матерій, які скоріше зневажаються
або не враховуються, як безумовно поезійні

хоч, здавалося би, в наш час у віршах можна знайти все
що тільки завгодно, окрім чи й замість поезій
але, як се не дивно, забагато ще, і на ПМ, також
творчих людей із підходом до саме віршування
не то, щоби кастрованим, але намірено
всяко обмеженим, і чим обмеженіш, тим ліпш
(таке не раз враження складається)
аж до зведення наніц вже будь-якого змісту
а ще хороша така злободенна незмінно тема ~
вишукувати будь-який ілюзорний ґандж
у всякому поетичному беззмісті, що скоріше
музика, напевно, якщо вже дивитися, як ідеаліст
а роль ідеаліста неганебна, але і непроста, однак