ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 Жовтень
Образ твору  
1.

Вечір ~ ніч. Ідеаліст релаксово перебуває на власній кухні
Неначе Господь десь там у своїй наднебесній господі
FM транслює ангельські хори в супроводі цитри й лютні
Співають здається латиною слова прості, сливе народні

За кухонним, кватиркою настіж, вікном далі лютує жовтень
Людиноподібні істоти як риби в невідомих його глибинах
Хапають повітря чи пиво, проминають сумніви вкотре
Проминають радощі й сльози для більшості неочевидні

Місто живе як заведено, містяни говіркують як звикли
Маніяки-таксисти, лесбійкуваті повії, гіпоблуди & гопи
Всі їхні клопоти або подвиги, у темряві чи на світлі
Трохи полум’я, більше тління, чи врешті~ решт попіл

Ідеалістові однаково привабливі, однаково надзвичайні
Хоча із таких марґіналій не постає літопис правдиво
Цікавинки, дрібниці, які полюбляє & все відмічає він
Якщо і не медитація per se, то добряча нагода, чи привід

Отак міркувати собі про знедолених, згублених, божевільних
Їх недоречну, здавалося би, чесність & шибеницький гумор
Ніким не оцінену працю, десь притомні уривки дозвілля
Обов’язки & дивацькі імперативи, які оце сам напридумав

А ще поринати у спогади, фільтруючи нетребне та нице
Конденсуючи еліксири легкі, електричні & фейерверкові
Теплі рампові позитиви, облич сяйво, виблиски у зіницях
Мініатюри у ракурсах іронічних, люстерках роверкових


2.

А ще рефлексії приязні до теми жінок, уявних & явних
Моментами ледь сп’янілих, а загалом, пожиттєво, тверезих
Переважно довірливих подруг, рідше спонтанних коханок
Що не потребують зайвих реплік, ані обіцянок, ані перверзій

Щодо матерій містичних у знаках, снивах, видіннях
Розмислює з особливою ревністю, із майже залежністю
Начебто їхня абстрактність & ніби окремість їхня ~

Трансценденція хмар~ вітрил між обрієм~ узбережжям
Трансценденція нічних ліхтарів~ зір у воді, металі, чи склі

Перестворює все земне, з архетипів посутно відмінних
Не для чиєїсь вигоди, не задля якоїсь іще справедливості
Напростець інтерпретуючи водевілі & пантоміми

Мирські*




 


 
2016
 
_______________________________
Art : Hieronymus Bosch : 1489



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-28 22:09:33
Переглядів сторінки твору 11262
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.25 20:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 21:16:41 ]
Нічого собі, поставилаб 6, як би могла. Сьогодні мені попадаються сильні вірші, а Ваш твір, Сонце Місяцю, для мене приємна несподіванка. Зазвичай у Вас лаконічно і виважено, а тут такий безкрайній потік свідомості, повінь світу. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-10-30 03:38:22 ]
щиро навзаєм всяко, Тетяно

та в мене яксь не складається із поезіями більшого обсягу
аніж 14-16 рядків, навіть не знаю, чому
тобто, мінімальна реакція читацька, помітив таке
видно, не моє

а оцінковий блюз я оминаю вже багато років, як
з одного боку, звісно, менше відгуків, бо
немає трейду, оціночка за оціночку -
з іншого боку, це якось вивільняє від догоджання
пересічному читачеві, який любить, чим простіш

найбільша мабуть печаль у тім, що нема можливості
опротестувати свідоме збивання рейтингу
тобто прийде якийсь неофіт, нізвідки, наставить
із ліпшими навіть намірами, але на свій невимушений розсуд,
оцінок типу 5.0 і щезне

а ти - кричи не кричи - хіба що переопубліковуватися весь час
якщо вже таки важливий той рейтинг

але знаєте, рейтинг насправді - неважливий


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-30 14:56:43 ]
Я Вас розумію. Як би перша оцінка висвітлювалась, то людина подумала б чи ставити чи ні низьку оцінку, а так тишком нишком прийде спортить рейтинг і думай хто тобі свиню підкинув. У мене теж ток буває. А великі оповіді у Вас не виходять лише тому, що Ви вмієте консолідувати думки. Нічого зайвого, це теж не кожен вміє... Глобально і стисло. Недарма афоризми живуть вічно і передаються з покоління нащаткам.
Тож пишайтесь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 22:43:52 ]
...ніби їдучи вночі... десь далеко на південь... на самоті... і нічне шосе пустельне... і це неодмінно літо...

о СоМі - я сумую за такими тревелз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-10-30 03:49:08 ]
всі кудись травелюємо, До....
навіть у снах
хоч ті земні сни терміновані
а ектратеррестіальні снива ~ хто їх зна
Гамлет на тому моменті вмикає собі Канта...

із музичної якби сфери, якщо
(трохи услід попереднім приміткам)
& оскільки музичні метафори мабуть, найулюбленіші ~
то часом досить чистих собі чесних нот, пентатонікою навіть
часом навіть і флажолетика досить так само
а інколи таки буває момент, коли слід потягнути відкриту струну
догори й на себе, і то так добре потягнути

аби струна втримала тільки ~
але тут вже додаткові розумієш, прибамбаси
& заміси...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 06:56:50 ]
Таке густе, смаковите, насичене твориво - рлзглядалося пофрагментово, і влягалося цільно, бачилося багаторакурсово і просто очима пересічного перехожого...і попри все: оте твоє: " врешті решт попіл" якби зібрало усе містечково- суєтне під філософічне покриття, додало особливоі глибинки, овічнило простоденне і моментне...гарно ж


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-11-02 22:39:37 ]
’простоденне і моментне’, саме ось...

це все якби більше пошук, меншою мірою -
віднайдення, атож, є і воно -
своєї власної прозовості, бо все-таки,
текст будується на розвитку персонажа
прозовими по суті засобами
ось такий він є, або і такий, теж
таке він бачить й отак він собі мислить
тут, хотілося вірити, випрбовується проза якогось
трохи святковішого гатунку, не якомога
однозначніше супроводження надуманого сюжету
що їх освячує кінематограф (жодних печалей, хай, звісно)
але може, спроба взяти щось поезійне із
матерій, які скоріше зневажаються
або не враховуються, як безумовно поезійні

хоч, здавалося би, в наш час у віршах можна знайти все
що тільки завгодно, окрім чи й замість поезій
але, як се не дивно, забагато ще, і на ПМ, також
творчих людей із підходом до саме віршування
не то, щоби кастрованим, але намірено
всяко обмеженим, і чим обмеженіш, тим ліпш
(таке не раз враження складається)
аж до зведення наніц вже будь-якого змісту
а ще хороша така злободенна незмінно тема ~
вишукувати будь-який ілюзорний ґандж
у всякому поетичному беззмісті, що скоріше
музика, напевно, якщо вже дивитися, як ідеаліст
а роль ідеаліста неганебна, але і непроста, однак