ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...

Борис Костиря
2025.09.07 21:52
Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
від усіх нещасть, від усіх гризот.
Я перестав існувати для цього світу,
бо я під заметами снігу.
Замети снігу обігріють узимку,
вони занурять у зимовий сон.
Казка снігу повинна бути доброю.
Від усіх катаклізмів

Євген Федчук
2025.09.07 19:06
Ще один монстр кривавий між «героїв»,
Що носяться із ними москалі.
Ще пошукати треба на Землі,
Хто поливав би отак щедро кров’ю
Своїх солдат поля кривавих битв.
Солдатським трупом він встеляв дорогу,
Хоча не завжди і до перемоги.
Скоріше катом був
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Дар
У житті кожного гомо сапієнса рано чи пізно наступає гормональний дисбаланс і рука тягнеться до пера. Так було і зі мною, так трапилося і з моєю жінкою – берегинею.
Вона – дитя стихії, тому і теми у неї відповідні: про погоду і природу. Як почитав перші її творіння одразу зрозумів: знається жінка і на дубах, і на кущах, і на рясці – не те що деякі писуни сучасності. Інакше і не могло бути, оскільки рослинний світ – невіддільна частина її психічної матриці, кожна травинка генетично споріднена з чарівницею, даючи їй незбагненну для людського розуму силу та здібності.
Спочатку вона творила дванадцятистопним ямбом. Погодьтеся, форма трохи складнувата для початківця, а за змістом провокативна. От як людині сторонній можна прочитати отаке:
«Ось, рецепт даю поету: щоб стояло «пістолетом» та любилося усмак -
Треба взяти трохи меду, хрону жменю перетерту – і покласти все в баняк…»
«Геніально!» вигукнув я і запропонував писати амфібрахієм. Вона і постаралася.
«Рецепт безкоштовно даю для піїтів,
Щоб не підхопити бацил:
В декокта потрібно нектару улити,
А хрону натерти в кінці.»
- А пеоном зможеш? – запитав у жінки і хитро примружився.
- Запросто,- одказала поетеса-народниця і кинулася до столу.
«В амурних справах мед потрібен всім,
Петрушка з хроном - це небес амброзія!
Готова страва! Гей, поет – вкуси!
А потім наварю чогось до прози я.»
За півгодини написала гроно геніальних строф анакрузом, перрихієм, понтоном і трибрахієм.
У мене очі стали як в окуня, який настовбурчив плавці і став у Дніпрі поперек течії. Я теж прудко писав колись, але аж так! Може, і справді геній під боком живе, а я й не помічаю?
Одне трохи докучало: жінка стала млявою, сонливою, увечері ворушу – давай кохатися, а вона вже, як правило, дрімає. За день всю психічну енергію вихлюпне в глибоку поезію і безсило падає на перину. Каже, навіть сновидінь немає.
Пройшов місяць, жінка тулиться і каже:
- Давай книжку видамо. Я вже написала, все упорядкувала. Назвала «Січневий едельвейс». А ти напиши передмову гарну. Ти жінці не відмовиш, правда? – запитала дружина і не очікуючи відповіді ствердно кивнула головою.
- А критики? А рецензія? Можливо варто почати хоча би з альманаху? – сором’язливо запитав у коханої.
- Які такі альманахи? – грізно вигукнула берегиня. – Це братські могили для поетів, а не повноцінні творчі продукти. Нащо мені ці викидні безсилої думки? Тільки книжку! Сторінок на вісімсот, не менше.
- Може у тебе є твори сумнівної якості? – обережно промацую дно поперед себе.
- У мене все вищої якості, бо написане душею та серцем! Геть сумніви, чоловіче!
«Ну да», подумав я. «Коли ти останнього разу чаклувала, то політик рачки повзав по студії та в прямому ефірі сповідав глядачам свої гріхи». Накосячила тоді моя красуня, але хіба про таке можна нагадувати, коли справа стосується таких тонких структур як поезія! Ви шо – це святе! Не дай Боже зробити зауваження – буде « развод і дєвічья хвамілія» однозначно.
- Ну, не хочеш альманаха – давай виставимо в інтернеті, хай читачі скажуть – годиться чи ні?
- Я вже все виставила. Глянь сам – тільки хвалять, кажуть «Геніально!», «Чудо», «Бравіссімо!»…
Подивився. І справді – тисячі лайків, хвалебних дописів сотні. Тільки одна відома поетеса здуру покритикувала, обізвавши творчий доробок мого сонечка ясного «гавриліадою». То сонмище поетів розтерло цю несвідому поетку на порохно.
Але засумнівався я у якості творчого продукту, дав котові Жоржику понюхати ті зошити з безсмертними творіннями. А він раз нюхнув, чхнув, підняв ногу і дав пахучу цівку прямо в розгорнуті рукописи!
І сталося диво: спалахнули зшитки блакитним сяйвом і….щезли! Ми з жінкою аж роти пороззявляли: хто знав, що наш кіт теж чаклунський?
Дружина зажурилася, але згадала, що в комп’ютері та інтернеті є її вірші також.
- Не біда, зараз роздрукую на принтері .
Кинулася до «заліза» , а там теж нічого немає – все зникло. І у фейсбуці, і на «Поетичних майстернях» і в листах, і в коментарях. А у соцмережах виставлене її фото: сидить моя люба жінка на мітлі із котом Жоржиком на руках, а внизу надпис:
«Лікую людські душі. Грошей не беру». І телефон мобільний вказано.
Упав я до ніг своїй красі, поцілував ніжно куди дотягнувся і кажу:
- Може, пора увагу і на людей звернути? Доки ти писала вірші - багато народу приходило. Декого привозили навіть на ношах.
- А що ти казав? – запитала берегиня.
- Казав, що ти хвора. Дуже хвора. І коли видужаєш – невідомо. А біля хвіртки об’яву приліпив: “ Як одужаю – приходьте. Чоловік дасть знати».
Поглянула жіночка у вікно, а на вулиці і справді з десяток стражденників вештається та у вікна зазирає, чи стала на ноги знахурка – чи ще лежить колодою. Не скажу ж я людям, що у жінки творчий сказ.
Зітхнула скрушно жінка, сльозу пустила, що не вдалася її творча кар’єра, і каже:
- Клич людей, пора справою зайнятися. А то і справді трохи того…ну сам розумієш.
Розумію її, так розумію як ніхто, оскільки до знайомства з берегинею мене теж писунка вхопила, трясця її мамі. Можливо колись на старості покажу вам як я про природу писав. І погоду. Але тихенько, коли жінка засне. Бо вона у мене ревнива.
Домовилися?

26.01.2019р.

Сповідь

Казав своїй жінці «Не дивися політичну рекламу та не читай передвиборчі обіцянки кандидатів, інакше будеш журитися». Не повірила берегиня, - сіла і проштудіювала програму Юлії Володимирівни Шенко. А я в цей час капусту у погребі перебирав: де підгнила – обрізав, де листя почало буріти – обламував пелюстя. А потім перекинувся на моркву. Полінувався восени пару ящиків покласти в поліетиленові пакети, а вона усихати почала. Доведеться півмішка почистити, нашаткувати, перетерти разом із сіллю та запхати в півлітрові баняки. А це півдня роботи. Добре що зараз зима лютує кусюча, і собаки в буди поховалися, не те що люди. То що залишається робити, як не куховарити?
Раніше ходив на зимову риболовлю. Разів п’ять провалився у річку на тонкій кризі. Останнього разу довелося проплисти у кожусі під водою метрів десять до промоїни. Насилу вибрався: лід обламувався під руками, а кожух тягнув під воду. Добре, що водяник місцевий, який залицявся до моєї дружини до нашого знайомства, підсобив – пхнув у гузно вилами так, що я кулею вилетів із води. Валянки залишив йому на дні у подяку за спасіння. Босим, підтюпцем біг до села по глибокому снігу та морозі. І що цікаво – було навіть жарко. Тут головне - не спинятися ні на хвилину, інакше гіпотермія скує миттєво.
А вдома хутенько скинув із себе мокру одежу, одягся гарненько, напився чаю гарячого з медом та глодом і влігся під боком у жінки спати. І хоч би хни – ніяка холєра не пристала! Навіть не чхав!
Так про що я? Ага, згадав!
Надивилася моя дружина – берегиня і чаклунка - передач, де владоможці вихваляють своїх лідерів та лають конкурентів і каже:
- Хоч вона баба і ротата, але мудра. Хочу їй підсобити.
Я тоді млинця жував, то ледь не подавився. Питаю:
- І як це ти їй підсобляти будеш? Згадай, до нас уже приїздив один претендент на папаху, прізвище якого закінчується на шко, то ти його одбрила. А ця відьма чим краща?
- Вона – жінка! – з пафосом мовила берегиня. І підняла палець догори. Не смій так говорити про жінок! –і луснула ложкою по столу.
- І шо ? Це ж не Ангела Меркель. Обіцянки дає, але не виконує. Не можна популістам владу давати, бо це не що інше як брехня. Як людина живе без владних повноважень, так вона і з булавою буде чинити – красти і брехати.
- Нічого ти не розумієш! – вигукнула дружина. – Людина хоче взяти на себе суспільний тягар, ощасливити власний народ, а ти їй не довіряєш! Всі мужики лише безсовісні експлуататори жіночої плоті. Все – іду їй підсобляти! – гримнула наостанок дружина і пішла на кухню.
Чухаючи потилицю влігся на дивані та ввімкнув телевізора. І на тобі – одразу натрапив на жінку з косою!
Все вона робила правильно: мудро кивала, коли хтось говорив дурниці, коли журналісти задавали слизькі питання – переводила розмову на іншу тему, громила конкурентів, і обіцяла, обіцяла, обіцяла… Все робила по фень-шую: товкла воду у ступі – тобто повторювала одні і ті ж обіцянки - сім разів поспіль. Аби краще запам’ятовувалося.
Я вже хотів перемкнути на інший канал з битвою екстрасенсів, від якої у моєї дружини піднімався тонус, але тональність і мова у політика кардинально змінилися.
Спочатку вона злетіла у повітря, за мить у неї і справді виросли на спині ангельські крила. Ну викапана фея! Їй Богу!
Гугнявий і деренчливий голос ображеної дівчинки перетворився на шикарне колоратурне сопрано. Камера телестудії взяла це диво широким планом, а фокус та позиція до кінця програми вже не мінялися: оператори втратили дар мови. А от у лідера політичної сили відкрився фонтан красномовства:
- Обіцяю, як тільки стану Президентом держави, то першим ділом посаджу до в’язниці десять найближчих соратників. Всі вони злодії, всі крадуть, всі мають офшорні рахунки та незадекларовані доходи. Не бути їм міністрами ніколи! -
Політик в прямому ефірі назвала прізвища всіх злодюг із власної політичної сили, а потім продовжила:
- Але починати потрібно, усе ж таки, із себе. Тому я чесно заявляю: є й у мене приховані доходи, а майно переписане на підставних осіб.
І давай називати банківські установи та номера банківських рахунків, де лежить бабло! Закінчила з грошима – перейшла на матеріальні цінності: такий то завод переписано на такого, такі машини та пароплави – на такого.
А потім був номер на біс. Я потім довго не спав, а як закімарив то мучили жахи.
Політик став на коліна і почав сповідатися. В прямому ефірі! В усіх гріхах, які вчинив протягом всього життя: кому показала дулю, кого вигнала з роботи, на кого зробила наклеп, кому і за що заздрила та давала хабарі.
Прожогом кинувся до дружини на кухню, а вона там у ковшику воду гладить та примовляє:
- Очищайся від усієї скверни, умий душу свою водою правди, відсторонися від лукавого, йди шляхом праведним…
Обхопивши жінку ззаду за талію я поволочив її в кімнату. Кричала вона на мене, дряпалася, навіть вкусити хотіла, але якось обійшлося. А коли заспокоїлася то показав у ютубі запис цієї програми. Дивилася жінка мовчки, аж губу до крові прикусила.
- Бач,- кажу,- до чого твоя поміч привела? Сповідь – справа глибоко інтимна. Не можна людину насильно примушувати вивертати себе навиворіт. Та ще й прилюдно! Так і покалічити можна!
А оці фокуси із крильцями? Що це таке? Ти ж доросла людина! Хоча ти і берегиня, кришталево чиста істота, але чиниш не подумавши. Шлях у пекло вистелений благими намірами – чула таке?
Запала довга мовчанка. Розгубилася моя могутня але безпорадна у простих житейських питаннях жінка. Хотіла як краще.
- Якщо наступного разу захочеш допомогти якомусь політику, спочатку біжи до мене, - резюмував я свою доповідь і погладив її по голові.
- А що ж тепер буде? – тихо запитала вона.
- Та нічого не буде,- відказую. – Люди у нас хоча і довірливі, але ж не настільки!
-Але ж треба щось міняти! - прошепотіла дружина.
- Звичайно. Колись ти зрозумієш, що найбільші зміни, які міняють цей світ у кращу сторону людина робить сама з собою: щось придумає путнє, а люди самі підхоплять і втілять ідею; щось напише гарне, а люди будуть читати самі і своїм дітям показуватимуть; посадять власними руками сад, а люди прийдуть за плодами. І коли на вогник людської душі тягнуться спраглі – це і є справжнє чудо. Тому хай усе іде як іде, а нам своє робити – лікувати людей. Чуєш, у дворі люди гомонять? Вони прийшли за чудом. За твоїм чудом зцілення. А ми тут час втрачаємо на якесь глупство.
Коли останній відвідувач покинув наше обійстя і ми, зморені, упали в подружнє ліжко, дружина довго дивилася своїми карими очима на мене і, нарешті, вимовила:
- Ти мольфар, мій муже! Але чому не користуєшся своїм даром?
Нічого їй не сказав, тільки пригорнув кріпко. Який такий дар у мені жінка розгледіла – ніяк не второпаю. Може ви підкажете, шановні читачі? Га?
25.01.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-26 05:53:59
Переглядів сторінки твору 1300
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.285 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.284 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній