ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.08.13 22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Борис Костиря
2025.08.13 22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,

Артур Курдіновський
2025.08.13 20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,

А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,

Леся Горова
2025.08.13 19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:

Степу руда лямівка

М Менянин
2025.08.13 13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.

Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –

Віктор Кучерук
2025.08.13 07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.

Олег Герман
2025.08.13 00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.

Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,

Олена Побийголод
2025.08.12 23:09
Із Бориса Заходера

– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,

Іван Потьомкін
2025.08.12 22:40
Без кори й коріння
Про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в деревв,-різні:

Борис Костиря
2025.08.12 21:49
На стадіоні перемог і втрат
Стоїш, як початківець перед боєм,
І дивишся на сонце із-за брам,
Що не дають наповнитись собою.

Попереду ще стільки рубежів,
Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
І доля піднімає на ножі

Світлана Майя Залізняк
2025.08.12 17:09
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Наголоси позна

Юрко Бужанин
2025.08.12 17:00
Промені сонця пестливо
Перебирають листя груші.
Поблизу рясніє слива
Гілками необтрушеними

І персики на осонні.
Рум’яняться гордовито.
Немов пастораль-симфонія,

Світлана Пирогова
2025.08.12 13:47
Загубились удвох,
як волошки у полі пшеничнім.
Чи це яв, а чи, може, їм сниться.
Гріє сонце обох.

Доторкнувсь до чола
і ні слова, ні звуку, цілунки.
Ніби той же юнак, і та юнка.

Юрій Гундарєв
2025.08.12 10:06
У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна
та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову,

С М
2025.08.12 07:33
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце

Артур Курдіновський
2025.08.12 07:30
МАГІСТРАЛ

Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.

В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Окремі вірші зарубіжних поетів

 Із Джона Мейсфілда
ШЛЯХИ

Один шлях йде на Лондон,
Інший в Уельс веде;
А мій шлях проліг до моря,
Де біле вітрило жде.

Один шлях йде до річки,
Що тихо несе свій чар;
А мій шлях веде у гавань,
Де бронзовий юнг загар.

Веди, мани, зови мене
Туди, де бризки солоні, --
Без куряви я вибрав шлях
Й навік вже в його полоні.

Шлях мокрий мій, весь у зблисках,
Де чайок не мовкне крик
Й цілунком солоним вітер
Торкнеться пристрасно щік.

Манять на північ і південь,
На захід і схід їх біг;
Веде більшість з них додому,
А мій шлях вперед проліг, --

Щоб ще кілька миль додати
До тих, що уже здолав
В шуканнях краси тієї,
Знайти яку Бог послав.

МОРСЬКА ЛИХОМАНКА

Манить мене море знов, і небо над ним без дна;
І все, що прошу, – стрункий корабель і зоря провідна,
Й руля пульс, і парус, щоб вітру сповнювать забаганку,
І сірий туман на хвилях в сірім такім же світанку.

Манить мене море знов, приплив і відплив зве мене,
Це владний зов, магічний зов, й ніколи він не мине;
І все, що прошу, – вітряний день і хмар білосніжні лики,
І в бризках піни кипіння, і чайок над морем крики.

Манить мене море знов, циганське бродяче життя,
Де чайки лет і шлях кита, рев шторму й вітру виття;
І все, що прошу, – друга-попутника жарти веселі,
А після вахти – втіха сну й видіння солодкі в постелі.

ШУКАЧІ

Ні дружби нам, ні любові, притулку нема ніде,
Лиш надія на Боже Місто, що нас в кінці шляху жде.

Не для нас відрада й спокій, спочинок від суєти,
Бо зве і манить нас Місто, яке повік не знайти.

Таким, як ми, нема вже пейзажу краси, гір і рік, –
Хто сховане Місто шукає, яке не зріти повік.

Лиш сонце й вітер, світанок, дорога й дощу каламуть,
Й бівачне багаття під зорями, й сон, і знов у путь.

Шукаємо Боже Місто, оселю краси, а взамін
Знаходимо гомін базарний або ж похоронний дзвін;

Не Сонячне Місто, де люди щасливі не знають турбот,
А нетрі, де всі понурі, згорблені від гніту скорбот.

Бредемо в пилюці шляхом, поки день не щезне в імлі
Й сонце останній свій промінь сховає за край землі.

Йдемо від світання до смерку, поки день не згасне весь,
Шукаючи Боже Місто, що там десь, за краєм небес.

Ні дружби нам, ні любові, притулку нема ніде,
Лиш надія на Боже місто, що нас в кінці шляху жде.

ВАНТАЖІ

Галера Ніневії з Офіру далей в спеки млості
Вертається на веслах до рідних палестин
Із вантажем слонової кості,
Й мавпочок, і павичів,
Й сандала, й кедра, й солодких білих вин.

Іспанський галеон від Перешийка, що в пальм намисті,
Йде під вітрилами крізь тропіки неозорі,
Й вантаж у трюмі: аметисти,
Й смарагди, й діаманти,
Й топази, й кориця, й золоті моїдори.

Брудний англійський каботажник, вкритий кіптяви сіллю,
Шкутильгає Каналом в пору бур березневих
З вантажем рейок і вугілля,
І свинцевих чушок,
Й залізяччя, й дров, й жерстяних виробів дешевих.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-08-06 06:09:56
Переглядів сторінки твору 2956
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.682
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній