ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.04.08 21:41
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув, що Храм мають зробить таким,
Який той був за царя Шломо,
Спродав усе своє добро,
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходивсь робить ворота з міді,
Що блиском не поступалась золоту

Борис Костиря
2025.04.08 21:36
Після відвідування цвинтаря
важке відчуття,
ніби чорна хмара.
Як його позбутися?
Як поєднати пам'ять
із торжеством життя?
Важке відчуття
гне додолу, наче валун.

Борис Костиря
2025.04.08 21:05
Обгорілі торішні гілки,
гілки, які пройшли
хрещення вогнем
і зараз не розпустилися,
про що вони думають?
Чи здатні вони думати?
Можливо, вони повністю
потрапили у полон смерті.

Адель Станіславська
2025.04.08 18:41
спершу пукла сухою глиною -
перша тріщина
друга - петлями...
розгалузилась павутиною
що зміїлася
бралась вензлями
а відтак розійшлася стрілами
кожна часточка відділилася

Адель Станіславська
2025.04.08 18:37
світ завжди навпіл
навпіл завжди світ
прогалина розлізлася у прірву
а сонце пнеться
пнеться у зеніт
допоки хтось
його звідтіль не вирвв
не вкрав...

Віктор Насипаний
2025.04.08 16:46
Сидить сумна мала Оксана й тихо плаче.
Питається сусідка: - В чім причина?
Напевно, що образив хтось тебе добряче?
- Та ні, сама дурна у всьому винна.

Боліти стали очі, – каже враз Оксана.
При цім зітхає щиро і глибоко.
- Бо підглядала через дірк

Сергій Губерначук
2025.04.08 15:10
З біленьких сходинок атласних
таки змітав сміття!
Тебе оцінено прекрасно,
і ти пішов з життя.

Тебе забито на останній,
коли до пекла – крок,
аби спалити був не в стані

Леся Горова
2025.04.08 14:01
В мене очі вечірнього неба, чи неба з грозою.
А твої - теплі хвилі весни з молодих ковилів.
Схожість, мабуть, шукати між нами немає резону
Ми з тобою, як погляди наші, ми - різносезонні.
Стали ж поруч, побачили, світ навкруги посвітлів.

Стали пор

Олександр Сушко
2025.04.08 11:35
Хто не пише муру, той не відає як це непросто,
Голова не гуде від кошлатих, похняблених рим.
Пегасятко моє манюпуньке, до пояса зростом,
Голосочок писклявий. В колеги ж іржання як грім.

Та не плачу, не заздрю і коси не рву від розпуки,
А моторно с

Віктор Кучерук
2025.04.08 10:57
Є на світі чотири дороги, -
Напрям першої, звісно, до Бога.
Друга буде змією петляти
Від воріт і вертати до хати.
Ну, а третя така автострада,
Де підступність, жадоба і зрада.
Ти четверту обрати повинен,
Що веде до служінь Україні.

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Окремі вірші зарубіжних поетів

 Із Джона Мейсфілда
ШЛЯХИ

Один шлях йде на Лондон,
Інший в Уельс веде;
А мій шлях проліг до моря,
Де біле вітрило жде.

Один шлях йде до річки,
Що тихо несе свій чар;
А мій шлях веде у гавань,
Де бронзовий юнг загар.

Веди, мани, зови мене
Туди, де бризки солоні, --
Без куряви я вибрав шлях
Й навік вже в його полоні.

Шлях мокрий мій, весь у зблисках,
Де чайок не мовкне крик
Й цілунком солоним вітер
Торкнеться пристрасно щік.

Манять на північ і південь,
На захід і схід їх біг;
Веде більшість з них додому,
А мій шлях вперед проліг, --

Щоб ще кілька миль додати
До тих, що уже здолав
В шуканнях краси тієї,
Знайти яку Бог послав.

МОРСЬКА ЛИХОМАНКА

Манить мене море знов, і небо над ним без дна;
І все, що прошу, – стрункий корабель і зоря провідна,
Й руля пульс, і парус, щоб вітру сповнювать забаганку,
І сірий туман на хвилях в сірім такім же світанку.

Манить мене море знов, приплив і відплив зве мене,
Це владний зов, магічний зов, й ніколи він не мине;
І все, що прошу, – вітряний день і хмар білосніжні лики,
І в бризках піни кипіння, і чайок над морем крики.

Манить мене море знов, циганське бродяче життя,
Де чайки лет і шлях кита, рев шторму й вітру виття;
І все, що прошу, – друга-попутника жарти веселі,
А після вахти – втіха сну й видіння солодкі в постелі.

ШУКАЧІ

Ні дружби нам, ні любові, притулку нема ніде,
Лиш надія на Боже Місто, що нас в кінці шляху жде.

Не для нас відрада й спокій, спочинок від суєти,
Бо зве і манить нас Місто, яке повік не знайти.

Таким, як ми, нема вже пейзажу краси, гір і рік, –
Хто сховане Місто шукає, яке не зріти повік.

Лиш сонце й вітер, світанок, дорога й дощу каламуть,
Й бівачне багаття під зорями, й сон, і знов у путь.

Шукаємо Боже Місто, оселю краси, а взамін
Знаходимо гомін базарний або ж похоронний дзвін;

Не Сонячне Місто, де люди щасливі не знають турбот,
А нетрі, де всі понурі, згорблені від гніту скорбот.

Бредемо в пилюці шляхом, поки день не щезне в імлі
Й сонце останній свій промінь сховає за край землі.

Йдемо від світання до смерку, поки день не згасне весь,
Шукаючи Боже Місто, що там десь, за краєм небес.

Ні дружби нам, ні любові, притулку нема ніде,
Лиш надія на Боже місто, що нас в кінці шляху жде.

ВАНТАЖІ

Галера Ніневії з Офіру далей в спеки млості
Вертається на веслах до рідних палестин
Із вантажем слонової кості,
Й мавпочок, і павичів,
Й сандала, й кедра, й солодких білих вин.

Іспанський галеон від Перешийка, що в пальм намисті,
Йде під вітрилами крізь тропіки неозорі,
Й вантаж у трюмі: аметисти,
Й смарагди, й діаманти,
Й топази, й кориця, й золоті моїдори.

Брудний англійський каботажник, вкритий кіптяви сіллю,
Шкутильгає Каналом в пору бур березневих
З вантажем рейок і вугілля,
І свинцевих чушок,
Й залізяччя, й дров, й жерстяних виробів дешевих.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-08-06 06:09:56
Переглядів сторінки твору 2933
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.682
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній