Уже майже тиждень, як повернулася я з Києва, та все не могла зібратися з думками, щоб описати все побачене і почуте. Їхала туди на дві дуже важливі для мене події: перша це наша зустріч авторів з нагоди 5-ї річниці виходу у світ нашої збірки поезій «Материнська молитва» Українки – героям Майдану, яку організовували Тетяна і Юрій Пароганичі, друга це Презентація книги поета Василя Ковтуна «Дорогою через Майдан», виходу якої у світ я дуже чекала.
Кожний мій приїзд у столицю розпочинається з Майдану, який є для мене священним місцем. І цього разу рано-вранці пройшлася вверх по Інститутській, вклонилася усім місцям де гинули наші Герої, зупинилася біля кожного портрету, поговорила з ними подумки, поплакала, бо я жінка і мати, посиділа біля них. А через якусь годинку почав Майдан оживати. Молодих людей приїхало багато, школярів на екскурсію. Безперервним потоком ішли на Інститутську, вклонялися Героям, потім фотографувалися, усміхалися – життя продовжується тільки уже без них – Героїв Небесної Сотні.
А потім була наша тепла, зворушлива зустріч. Про неї уже багато написано, а я додам сьогодні, що відчуття було таке, ніби зібралася рідня. Повне взаєморозуміння, підтримка один одного. Я на них не могла надивитися і навтішатися спілкуванням. Я стільки узнала нового про декого з присутніх. Розповіді западали глибоко в серце і відчуття, що нічого в світі не відбувається просто так, не полишало мене. Дякую кожному, хто приїхав і прийшов на цю світлу подію. І велика подяка організаторам цього дійства –Тетяні і Юрію Пероганичам. Вони нам усім подарували день добра і світла. Є такі люди в Україні, яким хочеться робити такі справи, від яких добрішає світ.
Зустрічала мене, поселила в себе, турбувалася, водила на екскурсію у м. Вишгород Галинка Войцехівська – чудова молода жінка, член нашої волонтерської команди. Два дні промайнули, як одна мить.
І от ми уже збираємося на другу подію на презентацію книг Василя Ковтуна, яка має відбутися у приміщенні Дарницької Державної Адміністрації. Уже на вході в зал зустрілися з Раїсою Шматко і дуже зраділи цій зустрічі, а в залі уже знайомі поети і відомі артисти, і політики, волонтери. А поряд з нами, рядом вище, сидить найдорожча для пана Василя людина – його матуся. Як добре коли матері доживають до такої миті у житті своїх дітей. Я не буду нікого називати поіменно із присутніх, когось ви побачите і впізнаєте на світлинах. Усі були на своєму місці і тому ця подія була високодуховною, патріотичною і відбулася на найвищому рівні. В залі були присутні воїни, матусі Героїв Небесної Сотні і Героїв, які загинули у цій війні. Мами читали вірші, які їм і їх синам присвятив поет. Зал тричі вставав, щоб вшанувати полеглих Героїв. Запам’ятався зворушливий до сліз виступ матусі, яка втратила сина на війні. Вона розповіла нам, що вона росіянка і не хотіла відпускати сина туди, де вбивають, та Він зробив свій вибір і пішов нас усіх захищати влітку 2014р. Напередодні Іловайської трагедії син зателефонував і попросив маму пофарбувати ворота у кольори прапору України. Мама виконала прохання сина, та синочку уже не довелося їх побачити, його через ці ворота занесли побратими. В кінці ця мужня жінка сказала, що наші сини підняли дуже високо планку, і опустити її ми не маємо права. Слухаючи ці слова ми не соромилися своїх сліз. Зал співпереживав і чув поета. Василь чудово декламував свої вірші і в залі панувала неймовірно висока атмосфера.
Як і було обіцяно був і сюрприз, це ще одна збірка ліричних віршів «Як пахне тобою кава», були пісні на слова автора, чудові пісні і виконавці, а наприкінці ми відкрили для себе і артиста - Василя Ковтуна, коли у складі тріо Він співав свою пісню. А потім була велика черга за автографом до автора і тепле щире спілкування між знайомими і світлини напам’ять. Я дякую Надії Семені за подаровану книгу, а Світлані Кас’яненко за диск з її піснями. Люблю і шаную Вашу творчість дорогі подруги. А потім був фуршет, наприкінці якого так гарно співали чоловіки. Чоловіки – у яких є крила.
Опісля коли Галинка мене проводжала на вокзал, я її запитала, як же їй почувалося на цьому вечорі, а вона відповіла, що усе всередині перевернулося від побаченого і почутого і що цей вечір багато що у ній змінив. Як добре, коли відбуваються такі події, які здатні нас змінювати у найвищому розумінні цього слова.
25.02.2019р. Надія Таршин