ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Уже майже тиждень, як повернулася я з Києва, та все не могла зібратися з думками, щоб описати все побачене і почуте. Їхала туди на дві дуже важливі для мене події: перша це наша зустріч авторів з нагоди 5-ї річниці виходу у світ нашої збірки поезій «Материнська молитва» Українки – героям Майдану, яку організовували Тетяна і Юрій Пароганичі, друга це Презентація книги поета Василя Ковтуна «Дорогою через Майдан», виходу якої у світ я дуже чекала.
Кожний мій приїзд у столицю розпочинається з Майдану, який є для мене священним місцем. І цього разу рано-вранці пройшлася вверх по Інститутській, вклонилася усім місцям де гинули наші Герої, зупинилася біля кожного портрету, поговорила з ними подумки, поплакала, бо я жінка і мати, посиділа біля них. А через якусь годинку почав Майдан оживати. Молодих людей приїхало багато, школярів на екскурсію. Безперервним потоком ішли на Інститутську, вклонялися Героям, потім фотографувалися, усміхалися – життя продовжується тільки уже без них – Героїв Небесної Сотні.
А потім була наша тепла, зворушлива зустріч. Про неї уже багато написано, а я додам сьогодні, що відчуття було таке, ніби зібралася рідня. Повне взаєморозуміння, підтримка один одного. Я на них не могла надивитися і навтішатися спілкуванням. Я стільки узнала нового про декого з присутніх. Розповіді западали глибоко в серце і відчуття, що нічого в світі не відбувається просто так, не полишало мене. Дякую кожному, хто приїхав і прийшов на цю світлу подію. І велика подяка організаторам цього дійства –Тетяні і Юрію Пероганичам. Вони нам усім подарували день добра і світла. Є такі люди в Україні, яким хочеться робити такі справи, від яких добрішає світ.
Зустрічала мене, поселила в себе, турбувалася, водила на екскурсію у м. Вишгород Галинка Войцехівська – чудова молода жінка, член нашої волонтерської команди. Два дні промайнули, як одна мить.
І от ми уже збираємося на другу подію на презентацію книг Василя Ковтуна, яка має відбутися у приміщенні Дарницької Державної Адміністрації. Уже на вході в зал зустрілися з Раїсою Шматко і дуже зраділи цій зустрічі, а в залі уже знайомі поети і відомі артисти, і політики, волонтери. А поряд з нами, рядом вище, сидить найдорожча для пана Василя людина – його матуся. Як добре коли матері доживають до такої миті у житті своїх дітей. Я не буду нікого називати поіменно із присутніх, когось ви побачите і впізнаєте на світлинах. Усі були на своєму місці і тому ця подія була високодуховною, патріотичною і відбулася на найвищому рівні. В залі були присутні воїни, матусі Героїв Небесної Сотні і Героїв, які загинули у цій війні. Мами читали вірші, які їм і їх синам присвятив поет. Зал тричі вставав, щоб вшанувати полеглих Героїв. Запам’ятався зворушливий до сліз виступ матусі, яка втратила сина на війні. Вона розповіла нам, що вона росіянка і не хотіла відпускати сина туди, де вбивають, та Він зробив свій вибір і пішов нас усіх захищати влітку 2014р. Напередодні Іловайської трагедії син зателефонував і попросив маму пофарбувати ворота у кольори прапору України. Мама виконала прохання сина, та синочку уже не довелося їх побачити, його через ці ворота занесли побратими. В кінці ця мужня жінка сказала, що наші сини підняли дуже високо планку, і опустити її ми не маємо права. Слухаючи ці слова ми не соромилися своїх сліз. Зал співпереживав і чув поета. Василь чудово декламував свої вірші і в залі панувала неймовірно висока атмосфера.
Як і було обіцяно був і сюрприз, це ще одна збірка ліричних віршів «Як пахне тобою кава», були пісні на слова автора, чудові пісні і виконавці, а наприкінці ми відкрили для себе і артиста - Василя Ковтуна, коли у складі тріо Він співав свою пісню. А потім була велика черга за автографом до автора і тепле щире спілкування між знайомими і світлини напам’ять. Я дякую Надії Семені за подаровану книгу, а Світлані Кас’яненко за диск з її піснями. Люблю і шаную Вашу творчість дорогі подруги. А потім був фуршет, наприкінці якого так гарно співали чоловіки. Чоловіки – у яких є крила.
Опісля коли Галинка мене проводжала на вокзал, я її запитала, як же їй почувалося на цьому вечорі, а вона відповіла, що усе всередині перевернулося від побаченого і почутого і що цей вечір багато що у ній змінив. Як добре, коли відбуваються такі події, які здатні нас змінювати у найвищому розумінні цього слова.
25.02.2019р. Надія Таршин
Кожний мій приїзд у столицю розпочинається з Майдану, який є для мене священним місцем. І цього разу рано-вранці пройшлася вверх по Інститутській, вклонилася усім місцям де гинули наші Герої, зупинилася біля кожного портрету, поговорила з ними подумки, поплакала, бо я жінка і мати, посиділа біля них. А через якусь годинку почав Майдан оживати. Молодих людей приїхало багато, школярів на екскурсію. Безперервним потоком ішли на Інститутську, вклонялися Героям, потім фотографувалися, усміхалися – життя продовжується тільки уже без них – Героїв Небесної Сотні.
А потім була наша тепла, зворушлива зустріч. Про неї уже багато написано, а я додам сьогодні, що відчуття було таке, ніби зібралася рідня. Повне взаєморозуміння, підтримка один одного. Я на них не могла надивитися і навтішатися спілкуванням. Я стільки узнала нового про декого з присутніх. Розповіді западали глибоко в серце і відчуття, що нічого в світі не відбувається просто так, не полишало мене. Дякую кожному, хто приїхав і прийшов на цю світлу подію. І велика подяка організаторам цього дійства –Тетяні і Юрію Пероганичам. Вони нам усім подарували день добра і світла. Є такі люди в Україні, яким хочеться робити такі справи, від яких добрішає світ.
Зустрічала мене, поселила в себе, турбувалася, водила на екскурсію у м. Вишгород Галинка Войцехівська – чудова молода жінка, член нашої волонтерської команди. Два дні промайнули, як одна мить.
І от ми уже збираємося на другу подію на презентацію книг Василя Ковтуна, яка має відбутися у приміщенні Дарницької Державної Адміністрації. Уже на вході в зал зустрілися з Раїсою Шматко і дуже зраділи цій зустрічі, а в залі уже знайомі поети і відомі артисти, і політики, волонтери. А поряд з нами, рядом вище, сидить найдорожча для пана Василя людина – його матуся. Як добре коли матері доживають до такої миті у житті своїх дітей. Я не буду нікого називати поіменно із присутніх, когось ви побачите і впізнаєте на світлинах. Усі були на своєму місці і тому ця подія була високодуховною, патріотичною і відбулася на найвищому рівні. В залі були присутні воїни, матусі Героїв Небесної Сотні і Героїв, які загинули у цій війні. Мами читали вірші, які їм і їх синам присвятив поет. Зал тричі вставав, щоб вшанувати полеглих Героїв. Запам’ятався зворушливий до сліз виступ матусі, яка втратила сина на війні. Вона розповіла нам, що вона росіянка і не хотіла відпускати сина туди, де вбивають, та Він зробив свій вибір і пішов нас усіх захищати влітку 2014р. Напередодні Іловайської трагедії син зателефонував і попросив маму пофарбувати ворота у кольори прапору України. Мама виконала прохання сина, та синочку уже не довелося їх побачити, його через ці ворота занесли побратими. В кінці ця мужня жінка сказала, що наші сини підняли дуже високо планку, і опустити її ми не маємо права. Слухаючи ці слова ми не соромилися своїх сліз. Зал співпереживав і чув поета. Василь чудово декламував свої вірші і в залі панувала неймовірно висока атмосфера.
Як і було обіцяно був і сюрприз, це ще одна збірка ліричних віршів «Як пахне тобою кава», були пісні на слова автора, чудові пісні і виконавці, а наприкінці ми відкрили для себе і артиста - Василя Ковтуна, коли у складі тріо Він співав свою пісню. А потім була велика черга за автографом до автора і тепле щире спілкування між знайомими і світлини напам’ять. Я дякую Надії Семені за подаровану книгу, а Світлані Кас’яненко за диск з її піснями. Люблю і шаную Вашу творчість дорогі подруги. А потім був фуршет, наприкінці якого так гарно співали чоловіки. Чоловіки – у яких є крила.
Опісля коли Галинка мене проводжала на вокзал, я її запитала, як же їй почувалося на цьому вечорі, а вона відповіла, що усе всередині перевернулося від побаченого і почутого і що цей вечір багато що у ній змінив. Як добре, коли відбуваються такі події, які здатні нас змінювати у найвищому розумінні цього слова.
25.02.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію