ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Критика | Аналітика

 Поэзия в словах и картинках
Есть материи настолько тонкие, что их уловить крайне затруднительно: воспринимаемые каким-то неизвестным науке чувством, они определенно существуют, однако ткнуть пальцем, схватить за краешек и вытянуть на свет Божий всё то, что заставило трепетать то самое чувство, почти невозможно. Помните достославного Магнуса Редькина, который собрал огромную коллекцию определений счастья и тосковал над ними, потому что: «юной девушки услышать пенье вне моего пути, но вслед за тем, как у меня дорогу разузнала»* - это же не алгоритмизируется. Но чувство не обманешь: если случится оно, неалгоритмизируемое счастье, то чувство возликует, возрадуется, вострепещет, возгонит эндорфины, и непонятное, необъяснимое, нематериальное сделается пусть недолговременным, нестойкими и глупым, но вполне реальным состоянием.

Вот из таких же тонких материй шьют поэзию. Читаешь текст – и чувство, которое умеет воспринимать счастье, вновь подсказывает: вот она, здесь, не останавливайся только, прочитай еще раз, пусть воздух наполняется поэзией хотя бы еще 30 секунд… Но что именно этот набор… звуков? слов? строк? катренов? образов? рифм?... – что именно делает эту адскую смесь поэзией, объяснить затруднительно, а те, кто понимает или берется объяснять, подчас только запутывают дело и уводят куда-то в сторону.

Однако бывают и удачные объяснения, пусть не всего, пусть только одного аспекта, но все же. В меня всегда, что называется, попадала мысль Юрия Андруховича, что поэзия случается тогда, когда слова встречаются впервые. Вероятно, эта мысль оказалась «моей» потому, что я люблю стихи Александра Кабанова – у Маэстро что ни строчка, то первая встреча слов, таких непохожих, таких разных, таких несочетаемых, так долго водимых иными по разным книгам, и, наконец, сведенных воедино Мастером. И невозможное вдруг оказывается единственно возможным, несовместимое – идеально гармоничным, и только так, кажется, делается поэзия, и уж теперь, кажется, других вариантов быть не может и не будет… Будет! – ободряюще подмигивает Мастер и, действительно, вскоре выкладывает в сеть новую комбинацию знакомых слов, над которой только и остается, что плакать глупыми счастливыми слезами…

Один из моих любимых прозаиков, Вениамин Каверин, с юношеских лет считал себя поэтом и писал стихи. Люди с развитым и умным поэтическим чувством, которые умели не только рассмотреть поэзию, но и объяснить, настойчиво советовали ему бросить это занятие и сосредоточиться на прозе. Юрий Тынянов, например, объяснял, и Андрей Белый растолковывал, но, увы, тщетно. А как же иначе: кто пишет стихи, знает, что поэзия соблазнительна, как Пандора, и неумолима, как Мойра. Наконец, Каверин пришел к Осипу Мандельштаму, и тот нашел очень точные слова:

«…поэзия не существует сама по себе и что если она не стремиться запечатлеть внутренний мир поэта, никому не нужен даже самый искусный набор рифмованных или белых строк. Тут не было места для иронии. Ему было важно, чтобы я перестал писать стихи, и то, что он говорил, было защитой поэзии от меня и тех десятков и сотен юношей и девушек, которые занимаются игрой в слова…» – и Каверин в тот же день сжег свои тетрадки со стихами и больше никогда к ним не возвращался.

Позднее Мандельштам разложил это по полочкам в коротком и беспощадном эссе «Армия поэтов»; сочинение трудное, даже обидное, с пощечинами и оплеухами типа «вы сами себя слышите?», но обязательное к прочтению и перечитыванию. Я сейчас обращаюсь в значительной мере к себе самому; как и Каверин, я детства что-то рифмовал, но, к счастью, в какой-то момент начал понимать кое-что о поэзии вообще и о своих играх в слова в частности. Самое время было остановиться и бросить это занятие, но я все тянул, не решался, потому что каждое утро начиналось с какой-то новой, многообещающей строки, к которой словно сами собой цеплялись следующие строки, в них было столько поэзии «по Андруховичу» и даже как будто чуть-чуть «по Кабанову»… Как отказаться от эдакого счастья? А как же человечество – оно же ждет от нас очередного стихотворного подвига! И тогда гора поперла на упрямого в своей упрямой тупости Магомета: меня уволили с работы, и от переживаний мне начисто отшибло способность, а главное желание терзать поэтическую лиру. И слава Богу! – я же прозаик, всегда им был, остаюсь и, надеюсь, останусь впредь.

В идеале, конечно, вовсе не требуется эксцессов, аутодафе и прочих жертвоприношений. Игра в слова – одно из самых достойных хобби, возможно, самое достойное. Но есть в ней и немало того, что требует держать это хобби как можно дольше под спудом, при себе. Стихи – это нечто вроде интимного дневника; и то, что там сказано, и то, как это сказано, обнажают тот самый внутренний мир, выставляют его на всеобщий показ, настолько откровенный, что это напоминает анатомический театр. И если мир этот скуден, если кричит он убогим языком, если слова в нем не встречаются впервые…

…Недавно я нашел иллюстрацию к словам Юрия Андруховича. Это 113В, работа современного нидерландского живописца из Утрехта Reinier Lensink. Поразительно! – один смог сформулировать то, что «не алгоритмизируется», а другой – нарисовать. 113В - чтобы ни значило это сочетание, по-моему, это именно то, о чем говорил Андрухович, и очень похоже на то, как пишет Александр Кабанов.

2019

*Магнус Редькин, герой повести "Понедельник начинается в субботу", цитирует стихи Кристофера Лога
*Эссе "Армия поэтов" Осипа Мандельштама https://www.avtoram.com/osip-mandelshtam-armiya-poetov/

Контекст : Reinier Lensink 113B


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст Reinier Lensink 113B
Дата публікації 2019-04-24 05:38:31
Переглядів сторінки твору 577
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПРО ПОЕЗІЮ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній