ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Критика | Аналітика

 Поэзия в словах и картинках
Есть материи настолько тонкие, что их уловить крайне затруднительно: воспринимаемые каким-то неизвестным науке чувством, они определенно существуют, однако ткнуть пальцем, схватить за краешек и вытянуть на свет Божий всё то, что заставило трепетать то самое чувство, почти невозможно. Помните достославного Магнуса Редькина, который собрал огромную коллекцию определений счастья и тосковал над ними, потому что: «юной девушки услышать пенье вне моего пути, но вслед за тем, как у меня дорогу разузнала»* - это же не алгоритмизируется. Но чувство не обманешь: если случится оно, неалгоритмизируемое счастье, то чувство возликует, возрадуется, вострепещет, возгонит эндорфины, и непонятное, необъяснимое, нематериальное сделается пусть недолговременным, нестойкими и глупым, но вполне реальным состоянием.

Вот из таких же тонких материй шьют поэзию. Читаешь текст – и чувство, которое умеет воспринимать счастье, вновь подсказывает: вот она, здесь, не останавливайся только, прочитай еще раз, пусть воздух наполняется поэзией хотя бы еще 30 секунд… Но что именно этот набор… звуков? слов? строк? катренов? образов? рифм?... – что именно делает эту адскую смесь поэзией, объяснить затруднительно, а те, кто понимает или берется объяснять, подчас только запутывают дело и уводят куда-то в сторону.

Однако бывают и удачные объяснения, пусть не всего, пусть только одного аспекта, но все же. В меня всегда, что называется, попадала мысль Юрия Андруховича, что поэзия случается тогда, когда слова встречаются впервые. Вероятно, эта мысль оказалась «моей» потому, что я люблю стихи Александра Кабанова – у Маэстро что ни строчка, то первая встреча слов, таких непохожих, таких разных, таких несочетаемых, так долго водимых иными по разным книгам, и, наконец, сведенных воедино Мастером. И невозможное вдруг оказывается единственно возможным, несовместимое – идеально гармоничным, и только так, кажется, делается поэзия, и уж теперь, кажется, других вариантов быть не может и не будет… Будет! – ободряюще подмигивает Мастер и, действительно, вскоре выкладывает в сеть новую комбинацию знакомых слов, над которой только и остается, что плакать глупыми счастливыми слезами…

Один из моих любимых прозаиков, Вениамин Каверин, с юношеских лет считал себя поэтом и писал стихи. Люди с развитым и умным поэтическим чувством, которые умели не только рассмотреть поэзию, но и объяснить, настойчиво советовали ему бросить это занятие и сосредоточиться на прозе. Юрий Тынянов, например, объяснял, и Андрей Белый растолковывал, но, увы, тщетно. А как же иначе: кто пишет стихи, знает, что поэзия соблазнительна, как Пандора, и неумолима, как Мойра. Наконец, Каверин пришел к Осипу Мандельштаму, и тот нашел очень точные слова:

«…поэзия не существует сама по себе и что если она не стремиться запечатлеть внутренний мир поэта, никому не нужен даже самый искусный набор рифмованных или белых строк. Тут не было места для иронии. Ему было важно, чтобы я перестал писать стихи, и то, что он говорил, было защитой поэзии от меня и тех десятков и сотен юношей и девушек, которые занимаются игрой в слова…» – и Каверин в тот же день сжег свои тетрадки со стихами и больше никогда к ним не возвращался.

Позднее Мандельштам разложил это по полочкам в коротком и беспощадном эссе «Армия поэтов»; сочинение трудное, даже обидное, с пощечинами и оплеухами типа «вы сами себя слышите?», но обязательное к прочтению и перечитыванию. Я сейчас обращаюсь в значительной мере к себе самому; как и Каверин, я детства что-то рифмовал, но, к счастью, в какой-то момент начал понимать кое-что о поэзии вообще и о своих играх в слова в частности. Самое время было остановиться и бросить это занятие, но я все тянул, не решался, потому что каждое утро начиналось с какой-то новой, многообещающей строки, к которой словно сами собой цеплялись следующие строки, в них было столько поэзии «по Андруховичу» и даже как будто чуть-чуть «по Кабанову»… Как отказаться от эдакого счастья? А как же человечество – оно же ждет от нас очередного стихотворного подвига! И тогда гора поперла на упрямого в своей упрямой тупости Магомета: меня уволили с работы, и от переживаний мне начисто отшибло способность, а главное желание терзать поэтическую лиру. И слава Богу! – я же прозаик, всегда им был, остаюсь и, надеюсь, останусь впредь.

В идеале, конечно, вовсе не требуется эксцессов, аутодафе и прочих жертвоприношений. Игра в слова – одно из самых достойных хобби, возможно, самое достойное. Но есть в ней и немало того, что требует держать это хобби как можно дольше под спудом, при себе. Стихи – это нечто вроде интимного дневника; и то, что там сказано, и то, как это сказано, обнажают тот самый внутренний мир, выставляют его на всеобщий показ, настолько откровенный, что это напоминает анатомический театр. И если мир этот скуден, если кричит он убогим языком, если слова в нем не встречаются впервые…

…Недавно я нашел иллюстрацию к словам Юрия Андруховича. Это 113В, работа современного нидерландского живописца из Утрехта Reinier Lensink. Поразительно! – один смог сформулировать то, что «не алгоритмизируется», а другой – нарисовать. 113В - чтобы ни значило это сочетание, по-моему, это именно то, о чем говорил Андрухович, и очень похоже на то, как пишет Александр Кабанов.

2019

*Магнус Редькин, герой повести "Понедельник начинается в субботу", цитирует стихи Кристофера Лога
*Эссе "Армия поэтов" Осипа Мандельштама https://www.avtoram.com/osip-mandelshtam-armiya-poetov/

Контекст : Reinier Lensink 113B


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст Reinier Lensink 113B
Дата публікації 2019-04-24 05:38:31
Переглядів сторінки твору 611
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПРО ПОЕЗІЮ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній