Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
07. Пісня про оцінки
Знайте: всі колись були
жертвами шкільних страждань -
й п’ятибальної шкали
для оцінки їхніх знань...
У когось в очах - відчай,
у гріхах батькам виниться?
Це - «погано», навіть вкрай,
тобто - одиниця.
За контрольну, як бува,
ганить вчителька хлопійка?
Це - «незадовільно», «два»,
тобто - чесна двійка.
Ех, раз, іще раз!
Голова одна у нас.
А на цій на голові -
вуха два і шишки дві.
От і дражнять де-не-де,
і сміються глухо:
«Подивіться, он іде
голова - два вуха!
Голова, голова, голова - два вуха!»
Бережіться від спокус, -
є у вчительки журнал...
«Мінус» вигадали й «плюс»,
щоб уточнювати бал.
Вивчив задане так-сяк -
от і маєш, як оскому:
«посередньо»... Це - трояк,
з мінусом, причому.
Теорему був довів,
та забув про перевірку -
отже, «добре» заробив,
це - тверда четвірка.
Ех, раз-два-три! -
Припустили, як з гори,
перегнали трояка
на чотири метрика!
Ось четвірочник біжить,
шпарить що є духу;
ззаду - трієчник сопить,
голова - три вуха,
Голова, голова, голова - три вуха...
Щоб не жити навдалу,
без ніяких знань-понять,
не кляни шкільну шкалу:
раз-два-три-чотири-п’ять.
Хто сумлінням не доріс -
хай вживає самопримус...
Риска - не завжди дефіс,
іноді це мінус.
Очі з радощів блищать,
ушановувати мусим?
Це - «відмінно», тобто - п’ять,
а ще краще - з плюсом!
Ех, раз, іще раз,
є п’ятірочка у нас:
рук та ніг - дивись, по дві,
п’ята - думка в голові.
І замре народ на мить,
мов диктанти слуха,
і ніхто не закричить:
«Голова - два вуха,
голова, голова, голова - два вуха!»
(2018)
*** ОРИГІНАЛ ***
Все должны до одного
Числа знать до цифры пять, -
Ну, хотя бы для того,
Чтоб отметки различать.
Кто-то там домой пришёл -
И глаза поднять боится:
Это - раз, это - «кол»,
Это - единица.
За порог ступил едва,
А ему - головомойка:
Значит, «пара», это - два,
Или просто двойка.
Эх, раз, еще раз!
Голова одна у нас,
Ну а в этой голове -
Уха два и мысли две.
Вот и дразнится народ,
И смеется глухо:
«Посмотрите, вот идёт
Голова - два уха!
Голова, голова, голова - два уха!»
Хорошо смотреть вперёд!
Но сначала нужно знать
Правильный начальный счёт:
Раз, два, три, четыре, пять...
Отвечаешь кое-как,
У доски вздыхая тяжко, -
И трояк, и трояк -
С минусом, с натяжкой!
Стих читаешь наизусть,
Но чуть-чуть скороговорка -
Хлоп! - четыре... Ну и пусть!
Твердая четвёрка!
Эх, раз, два, три! -
Побежали на пари,
Обогнали трояка
На четыре метрика!
Вот четверочник бежит, -
Быстро, легче пуха,
Сзади троечник сопит:
Голова - три уха,
Голова, голова, голова - три уха...
До мильона далеко,
Но сначала нужно знать
То, что просто и легко:
Раз, два, три, четыре, пять.
Есть пятерка, да не та,
Коль на черточку подвинусь:
Ведь черта - не черта,
Это просто минус.
Я же минусов боюсь,
Их исправить тороплюся -
Чёрк! И сразу выйдет плюс:
Крестик - это плюсик.
Эх, раз, еще раз,
Есть пятерочка у нас:
Рук - две, ног - две,
И много мыслей в голове.
И не дразнится народ, -
Не хватает духа,
И никто не обзовёт:
«Голова - два уха,
голова, голова, голова - два уха!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
