
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

07. Пісня про оцінки
Знайте: всі колись були
жертвами шкільних страждань -
й п’ятибальної шкали
для оцінки їхніх знань...
У когось в очах - відчай,
у гріхах батькам виниться?
Це - «погано», навіть вкрай,
тобто - одиниця.
За контрольну, як бува,
ганить вчителька хлопійка?
Це - «незадовільно», «два»,
тобто - чесна двійка.
Ех, раз, іще раз!
Голова одна у нас.
А на цій на голові -
вуха два і шишки дві.
От і дражнять де-не-де,
і сміються глухо:
«Подивіться, он іде
голова - два вуха!
Голова, голова, голова - два вуха!»
Бережіться від спокус, -
є у вчительки журнал...
«Мінус» вигадали й «плюс»,
щоб уточнювати бал.
Вивчив задане так-сяк -
от і маєш, як оскому:
«посередньо»... Це - трояк,
з мінусом, причому.
Теорему був довів,
та забув про перевірку -
отже, «добре» заробив,
це - тверда четвірка.
Ех, раз-два-три! -
Припустили, як з гори,
перегнали трояка
на чотири метрика!
Ось четвірочник біжить,
шпарить що є духу;
ззаду - трієчник сопить,
голова - три вуха,
Голова, голова, голова - три вуха...
Щоб не жити навдалу,
без ніяких знань-понять,
не кляни шкільну шкалу:
раз-два-три-чотири-п’ять.
Хто сумлінням не доріс -
хай вживає самопримус...
Риска - не завжди дефіс,
іноді це мінус.
Очі з радощів блищать,
ушановувати мусим?
Це - «відмінно», тобто - п’ять,
а ще краще - з плюсом!
Ех, раз, іще раз,
є п’ятірочка у нас:
рук та ніг - дивись, по дві,
п’ята - думка в голові.
І замре народ на мить,
мов диктанти слуха,
і ніхто не закричить:
«Голова - два вуха,
голова, голова, голова - два вуха!»
(2018)
*** ОРИГІНАЛ ***
Все должны до одного
Числа знать до цифры пять, -
Ну, хотя бы для того,
Чтоб отметки различать.
Кто-то там домой пришёл -
И глаза поднять боится:
Это - раз, это - «кол»,
Это - единица.
За порог ступил едва,
А ему - головомойка:
Значит, «пара», это - два,
Или просто двойка.
Эх, раз, еще раз!
Голова одна у нас,
Ну а в этой голове -
Уха два и мысли две.
Вот и дразнится народ,
И смеется глухо:
«Посмотрите, вот идёт
Голова - два уха!
Голова, голова, голова - два уха!»
Хорошо смотреть вперёд!
Но сначала нужно знать
Правильный начальный счёт:
Раз, два, три, четыре, пять...
Отвечаешь кое-как,
У доски вздыхая тяжко, -
И трояк, и трояк -
С минусом, с натяжкой!
Стих читаешь наизусть,
Но чуть-чуть скороговорка -
Хлоп! - четыре... Ну и пусть!
Твердая четвёрка!
Эх, раз, два, три! -
Побежали на пари,
Обогнали трояка
На четыре метрика!
Вот четверочник бежит, -
Быстро, легче пуха,
Сзади троечник сопит:
Голова - три уха,
Голова, голова, голова - три уха...
До мильона далеко,
Но сначала нужно знать
То, что просто и легко:
Раз, два, три, четыре, пять.
Есть пятерка, да не та,
Коль на черточку подвинусь:
Ведь черта - не черта,
Это просто минус.
Я же минусов боюсь,
Их исправить тороплюся -
Чёрк! И сразу выйдет плюс:
Крестик - это плюсик.
Эх, раз, еще раз,
Есть пятерочка у нас:
Рук - две, ног - две,
И много мыслей в голове.
И не дразнится народ, -
Не хватает духа,
И никто не обзовёт:
«Голова - два уха,
голова, голова, голова - два уха!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)