ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2024.05.20
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
"Сквозь нервы натянутых струн…"
Контекст : "Мозаика", стор. 5–8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Сквозь нервы натянутых струн…"
Поэзия, если она настоящая, – на струнах… и на нерве. Поэзия Сергея Губерначука – и на струнах, и на нерве.
Вниманию читателя предлагаются стихотворения украинского поэта Сергея Губерначука на русском языке, в том числе и ранние, написанные автором в 1985–1987 гг. в возрасте всего 16–17 лет, когда в душе юноши происходил выбор жизненного пути.
"Сколько языков ты знаешь – столько раз ты и человек", – гласит английская пословица, а великий Гёте писал: "Сколько языков ты знаешь, столько раз ты живёшь".
Сергей Губерначук писал на украинском языке, любил всем сердцем родную Украину. В одном из первых стихотворений "Україно рідна!", написанном еще в 12-летнем возрасте, он искренне выразил свои чувства:
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!
Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе...
(2 октября 1981 г.)
И вместе с тем Сергей не отвергал мировую культуру, читал зарубежных классиков, в том числе русских, немецких, французских.
Нашим национальным, всеми любимым поэтом Тарасом Григорьевичем Шевченко написаны повести, письма, личный дневник и ряд стихотворений на русском языке. Часть исследователей относят его творчество не только к украинской, но и к русской литературе.
Вот и Сергей Губерначук заявляет о себе:
"Я – украинский поэт,
спешаще пишущий по-французски.
Думающий иногда, как эстет,
а иногда, как … русский…"
Вспоминается художник Василий Суриков, который считал себя сугубо русским художником, акцентирующим творчество на русской истории и в отдельных случаях не позволяющий себе отображать даже библейских персонажей (речь идёт о картине "Юдифь"). Вместе с тем тот же Василий Суриков любил оперу, очень увлекался музыкой и, несомненно, слушал не только русских композиторов.
Когда в 20–30-е гг. прошлого века великий тенор Леонид Собинов пел в Украине и разучивал музыкальные произведения на украинском языке, он с восторгом отмечал, что они звучат прямо-таки по-итальянски.
Не страшно быть похожим на других, если ты "остаёшься собой". К языкам это тоже относится.
Когда речь идёт о языках, невольно вспоминается то время, когда многие русские аристократы на языке своей родной страны говорили с французским акцентом, а некоторые и вовсе не знали русского. Как же великолепно в этом смысле выглядит Михаил Лермонтов, прекрасно владевший русским, писавший замечательные стихи и на русском, и на французском. Это высота… высота таланта, которая создаёт вершины духа человеческого, создаёт их навечно.
Современный украинский поэт Сергей Губерначук был убеждён в том, что:
"Сьогодні вічним бути варто."
И в этом – его стремление к высоте, совершенству.
Талантливый человек устремляется ввысь – к высокому небу, к звёздам:
"Зірка, осяяна думкою, ближче".
И на каком бы языке он не писал, справедливы слова:
"Я верю в лиру ту и в те слова святые,
которые через века несут
священной правды огненные силы…"
На суд читателя выносятся стихи Сергея Губерначука, в том числе написанные в юном возрасте. Стихи эти не защищены правкой времени. Это своеобразный поэтический дневник-исповедь Сергея.
Великий английский поэт Джордж Гордон Байрон в своё время издал первые стихи, обозначив возраст – "17 лет", что можно трактовать как проявление гордости поэта и как просьбу о снисходительности с оглядкой на возраст.
Сергей Губерначук не планировал печатать свои ранние стихотворения на русском языке. То, что они издаются, – инициатива родных и близких, которые продолжают поиски рукописей поэта и издают то, что удаётся найти.
Сергей ушёл из жизни рано, хотя и писал от имени своего лирического героя:
"Куда уж сердцу праздновать года?!".
В свои 16–17 лет будущий поэт задавался очень серьёзными и важными вопросами, ответы на которые искал все остальные отпущенные ему годы. Ему любопытно было постичь:
"Почему у жизни, любви и смерти женские имена?";
ярко, образно и одновременно просто описать сложные жизненные ситуации:
"Жизненные комбинации – как икс-игрековый зет";
поэтично переосмыслить категории времени:
"Молодость вернет лишь тот, кто состарит вечность".
Сергей Губерначук не успел состарить вечность. Он так и остался молодым в этой жизни, в памяти тех, кто его знал, любил и продолжает любить.
"Я знал любовь – судьбой я избалован."
Сергей действительно умел любить! И поэтому много знал о любви:
"Роза любви, как роза ветров.";
"Жизнь – волшебство, когда любовь – божество."
Впечатляют слова поэта:
"И в эту ночь я ожидаю смерть.
Но видит Бог, что мне не умереть."
Позволю себе продолжить мысль Сергея:
Бог смерти в этот мир не посылает…
Он вызов к нашей новой жизни шлёт.
Душа поэта это понимает…
О том душа поэта и поёт.
Что вызов – через смерть, то не оспорить…
Для нас иного нет пути.
Здесь, на Земле, ещё мы споры,
раскрыться в Небе нам и прорасти.
Всем сердцем, всей душой то понимаю,
но много лишнего – телодвижений, поз.
И всё ж я ощущаю: прорастаю!..
А он, Сергей Губерначук, пророс.
Сергей Губерначук ушёл от нас, к превеликому сожалению, рано, но, как настоящий поэт, оставил нам свой мир – прекрасный мир мыслей, слов и поэзий.
Ольга Диденко-Шипкова,
15 декабря 2019 г.
Вниманию читателя предлагаются стихотворения украинского поэта Сергея Губерначука на русском языке, в том числе и ранние, написанные автором в 1985–1987 гг. в возрасте всего 16–17 лет, когда в душе юноши происходил выбор жизненного пути.
"Сколько языков ты знаешь – столько раз ты и человек", – гласит английская пословица, а великий Гёте писал: "Сколько языков ты знаешь, столько раз ты живёшь".
Сергей Губерначук писал на украинском языке, любил всем сердцем родную Украину. В одном из первых стихотворений "Україно рідна!", написанном еще в 12-летнем возрасте, он искренне выразил свои чувства:
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!
Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе...
(2 октября 1981 г.)
И вместе с тем Сергей не отвергал мировую культуру, читал зарубежных классиков, в том числе русских, немецких, французских.
Нашим национальным, всеми любимым поэтом Тарасом Григорьевичем Шевченко написаны повести, письма, личный дневник и ряд стихотворений на русском языке. Часть исследователей относят его творчество не только к украинской, но и к русской литературе.
Вот и Сергей Губерначук заявляет о себе:
"Я – украинский поэт,
спешаще пишущий по-французски.
Думающий иногда, как эстет,
а иногда, как … русский…"
Вспоминается художник Василий Суриков, который считал себя сугубо русским художником, акцентирующим творчество на русской истории и в отдельных случаях не позволяющий себе отображать даже библейских персонажей (речь идёт о картине "Юдифь"). Вместе с тем тот же Василий Суриков любил оперу, очень увлекался музыкой и, несомненно, слушал не только русских композиторов.
Когда в 20–30-е гг. прошлого века великий тенор Леонид Собинов пел в Украине и разучивал музыкальные произведения на украинском языке, он с восторгом отмечал, что они звучат прямо-таки по-итальянски.
Не страшно быть похожим на других, если ты "остаёшься собой". К языкам это тоже относится.
Когда речь идёт о языках, невольно вспоминается то время, когда многие русские аристократы на языке своей родной страны говорили с французским акцентом, а некоторые и вовсе не знали русского. Как же великолепно в этом смысле выглядит Михаил Лермонтов, прекрасно владевший русским, писавший замечательные стихи и на русском, и на французском. Это высота… высота таланта, которая создаёт вершины духа человеческого, создаёт их навечно.
Современный украинский поэт Сергей Губерначук был убеждён в том, что:
"Сьогодні вічним бути варто."
И в этом – его стремление к высоте, совершенству.
Талантливый человек устремляется ввысь – к высокому небу, к звёздам:
"Зірка, осяяна думкою, ближче".
И на каком бы языке он не писал, справедливы слова:
"Я верю в лиру ту и в те слова святые,
которые через века несут
священной правды огненные силы…"
На суд читателя выносятся стихи Сергея Губерначука, в том числе написанные в юном возрасте. Стихи эти не защищены правкой времени. Это своеобразный поэтический дневник-исповедь Сергея.
Великий английский поэт Джордж Гордон Байрон в своё время издал первые стихи, обозначив возраст – "17 лет", что можно трактовать как проявление гордости поэта и как просьбу о снисходительности с оглядкой на возраст.
Сергей Губерначук не планировал печатать свои ранние стихотворения на русском языке. То, что они издаются, – инициатива родных и близких, которые продолжают поиски рукописей поэта и издают то, что удаётся найти.
Сергей ушёл из жизни рано, хотя и писал от имени своего лирического героя:
"Куда уж сердцу праздновать года?!".
В свои 16–17 лет будущий поэт задавался очень серьёзными и важными вопросами, ответы на которые искал все остальные отпущенные ему годы. Ему любопытно было постичь:
"Почему у жизни, любви и смерти женские имена?";
ярко, образно и одновременно просто описать сложные жизненные ситуации:
"Жизненные комбинации – как икс-игрековый зет";
поэтично переосмыслить категории времени:
"Молодость вернет лишь тот, кто состарит вечность".
Сергей Губерначук не успел состарить вечность. Он так и остался молодым в этой жизни, в памяти тех, кто его знал, любил и продолжает любить.
"Я знал любовь – судьбой я избалован."
Сергей действительно умел любить! И поэтому много знал о любви:
"Роза любви, как роза ветров.";
"Жизнь – волшебство, когда любовь – божество."
Впечатляют слова поэта:
"И в эту ночь я ожидаю смерть.
Но видит Бог, что мне не умереть."
Позволю себе продолжить мысль Сергея:
Бог смерти в этот мир не посылает…
Он вызов к нашей новой жизни шлёт.
Душа поэта это понимает…
О том душа поэта и поёт.
Что вызов – через смерть, то не оспорить…
Для нас иного нет пути.
Здесь, на Земле, ещё мы споры,
раскрыться в Небе нам и прорасти.
Всем сердцем, всей душой то понимаю,
но много лишнего – телодвижений, поз.
И всё ж я ощущаю: прорастаю!..
А он, Сергей Губерначук, пророс.
Сергей Губерначук ушёл от нас, к превеликому сожалению, рано, но, как настоящий поэт, оставил нам свой мир – прекрасный мир мыслей, слов и поэзий.
Ольга Диденко-Шипкова,
15 декабря 2019 г.
Рецензія написана як передмова збірки "Мозаика", Київ: ArtHuss, 2020 р.
http://lukl.kiev.ua/elib/index.php/h-2
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015158
Контекст : "Мозаика", стор. 5–8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію