ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Станіслав Настенко (1970) / Публіцистика

 Майкл Ігнатьєфф і його книга Кров і Належність, що так збудила українців в Канаді

No, the Internet Has Not Killed the Printed Book. Most People Still Prefer Them.

Daniel Victor, New York Times, 2 вересня, 2016 р

Ось в чому надрукована книга буде ще довго перемагати Інтернет. Якби Michael Ignatieff написав це в #Інтернет, десь в 2013-му, нехай, текст би досі випав з усіх перших сторінок пошукових машин; книга могла б просто бути видаленою з сервера, неправильно проіндексованою. А тут, книга написана ще молодим випускником Кембріджу "Подоріж у сучасний націоналізм", надрукована в 1993-му році, досі на полицях бібліотек та простих канадців і американців, хто цікавиться темою. Або тих, кого зацікавив вже посивівший автор, який трохи не став премєр міністром Канади. (Він був лідером Ліберальної партії, офіційної опозиції в канадському парламенті 2008-2011). Майкл Ігнатьєфф наробив "багато шороху" в 2011, збудив українську громаду - якраз саме цією книгою, розділом присвяченим українському націоналізму. Яскраво програвши на всеканадських виборах він повернувся в науку, а пізніше, опосередковано, і в політику. Лише тепер в глобальну політику - зараз він очолює Вільний Університет в Будапешті. Вільний Університет чи не центр інтелектуального спротиву режиму Віктора Орбана. А ще вони (цей університет) то "#соросята". Отак його доля, як і доля його родини, без кінця переплітається з українським дискурсом, з Україною і глобальними процесами у цьому світі.

Такі як він заслуговують, на мою думку, на тексти українською мовою, про його і його книги. Особливо зараз, коли він безпосередньо не впливає на інтереси українства, і дуже впливає посередньо на глобальні процеси, як один з лідерів "соросятників", угорського інтелектуального спротиву.

****

Цього ранку я відкрив його книжку Blood and Belonging (Кров і Належність) на сторінці про націоналізм в Ольстері, Північна Ірландія. Розумний і елегантний текст на сторінці 286 про... белфастський, так званий, ламбегський барабан. Або сказати "литаври" українською.

Малоосвічений ольстерський активіст-протестант Дік вдосконавлює цей барабан цілий рік, щоб раз на рік, Дванадцятого Липня, вийти з ним на парад протестантів-оранжистів. Він ходив на ці паради скільки себе памятає, ще коли його водив батько за руку.

Автор мазками, кліпово, через портрети, малює те, що сам намагається в своїх книгах осмислити - що ж наприкінці 20-го сторічча так зарухало європейськими націоналістами?

"Дік витрачає свій рік роблячи і ремонтуючи барабани, приймаючи участь в змаганнях Ордену Оранжистів довкола країни. Дік запрошує мене на один такий поблизу Скарва. Конкурсанти і глядачи стоять в коло на авто парковці, що належить ордену; барабанщики з барабанами проходять парадно, як бики на конкурсі повз суддів. Три старих, з табелями для оцінок в руках, схиляються і слухають, прислуховуються до тієї солодкої вібрації литавр, яку самі майстри називають "серцем". В інших традиціях, скажимо на Карібських островах, акцент був би на власне вправності барабанщиків і приз пішов би до того, хто видає найбільш вправний і винахідливий барабанний бій. Але не з цим ламбегським барабаном. Бій цього барабану настільки ж рівний, як традиція Ольстеру сама по собі: несподіваний надривний звук, який звучить якісь декілька хвилин, поки барабанщик червоніє від зусилля. Як би я не намагався, не скажу який барабан має більше "серця", не скажуть і самі барабанщики. Коли виголосять переможців, це буде по-доброму несправедливо. Що більш важливо, що конкурс розчинений у споживанні багатьох стаканів Bushmill віскі і, само собою, всі стануть і заспівають "Слава Королеві"."

****

Я можу взяти олівець і зробити помітку на полях книжки. Я можу приліпити зручну пластикову закладку. Текст в Інтернет, хіба що зберігати на компютері? Але збережений, навіть правильно названий файл на компютері, його не витягнеш ось так з полиці, щоб повернутися і перечитати дві сторінки до і після. Я не знаю наскільки ця тактильність буде важлива для наступних поколінь. Наши книжки і наши файли текстів будуть викинуті, принаймні мало зрозумілими для нащадків. Тактильність книг, закладки в Мережі можуть стати неважливими, память наступних генерацій буде працювати інакше...

Майкл Ігнатьєв, його дослідження націоналізму, його елітна інтелектуальна звитяга, нарешті його "битва соросят" в Будапешті сьогодні, якраз про це: він все життя неначе намагається передати пас мяча від покоління його шляхетних предків до покоління його невідомих нащадків. Сміливо, відкриваючи і розглядаючи старі рани, холоднокровно, як належить Doctor of Philosophy з Кембріджу.

Контекст : Книжка Blood and Belonging


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-04-07 06:22:28
Переглядів сторінки твору 1077
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.758 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.758 / 5.5)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Еліта і псевдоеліта
Чоловічий клуб, публіцистика
Автор востаннє на сайті 2020.05.09 23:06
Автор у цю хвилину відсутній