ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Іван Вазов. Жалоба

Переклав Василь Білоцерківський


- Та що ж це таке, чорт забирай! – досадливо і тривожно вигукнув Димитр Кочов, сидячи в кав’ярні Менделя у Відні й утретє перечитуючи повідомлення однієї німецької газети. – Адже цю газету отримують у Софії, і, звичайно, вона потрапила на очі моїй дружині!.. Бідолашна!.. За яке це число? Двадцять друге липня. Той самий день, коли я звідти поїхав. Чотири дні минуло. Скільки горя і страждань через безглузде непорозуміння! Треба хутчіше надіслати телеграму!
Кочов відразу, на круглому мармуровому столику, накидав телеграму і вийшов.
Він мав підстави для тривоги: газета, яка виходила в тому німецькому містечку, де він, Кочов, простирчав цілий місяць, лікуючись водами, – повідомляла, що двадцять другого липня там помер болгарин Д. Кочов. Ця сумна звістка була, безсумнівно, достеменною: тільки помер не Димитр Кочов, а, певне, Деню Кочов з Варни. Він був дуже плохий вже в той час, коли Димитр перебував там. Наступного ранку Димитр Кочов виїхав до Софії.
У вагоні він усю дорогу безнастанно думав лише про свою молоду дружину. Він жваво уявляв собі її стан у ту хвилину, коли хтось із близьких з усілякими осторогами повідомив їй страшну звістку, вміщену в німецькій газеті. Звичайно, так воно і було. «Добра новина лежить, а погана біжить…» Який струс, який громовий удар над головою бідної Божанки!.. Він замружився, неначе для того, аби не бачити її розпачу і сліз. Димитр знав, що Божанка його кохає, що вона щиро, палко до нього прив’язана. Таке ніжне серце… Напевне, відразу поспішили довідатись, непорозуміння з’ясувалося, і вона заспокоїлася – яка дивовижна річ цей телеграф! Але поки вона знемагала в невідомості, минуло, певне, годин дванадцять. Дванадцять годин мук, смертельної тривоги… Та це може миттєво зістарити людину на десять років!
І перед його мисленим зором поставало миленьке бліде личко Божанки в уборі чорного шовковистого волосся, залите слізьми, зблідле, змінене від болісних переживань… А потім, по тому як вона заспокоїлася, посвітліле і ще гарніше від щастя… Він уявляв її собі у світло-бузковій сукні, у якій вона була така вродлива, така елегантна. Так, Божанка елегантна… і кокетлива: вона має слабкість – моду. А втім, хто її тепер не має? Але Божанка – гарненька жінка, ясна річ, повинна бути добре вдягнена… Трішки легковажна. Але – прекрасна душа… З яким радісним трепетом, певне, вона очікує Димитра, аби на власні очі переконатися, що він живий і здоровий! І він уявляв собі схвильовану зустріч, обійми, радощі…
Тут йому до горла підступало щось гаряче, а в очах блищали непрошені сльози.
Дорога здавалася Кочову страшенно довгою, нескінченною. Коли паровоз загудів, підходячи до перону софійського вокзалу, він із тремтливим серцем побачив своїх домашніх, які прийшли його зустріти. Попереду всіх – Божанка, як завжди, вишукано вдягнена.
Зустріч була надзвичайно зворушливою.
Ще на візнику Божанка квапливо розповіла чоловікові голосом, який дрижав від хвилювання, про всі муки й страхи, які вона відчула, допоки не з’ясувалася правда. А з’ясувати дійсно вдалося лише за десять годин. Як Божанка пережила ці десять годин – вона сама не знає.
Димитр слухав її схвильований.
Він не помилявся щодо почуттів своєї дружини: Божанка його кохала. Можливо, не так палко, як він її кохав, але від серця не можна вимагати більшого, аніж воно може дати… І він почувся щасливим. А стосовно слабкості Божанки до моди та її кокетливості, тут він теж не помилявся. Щоправда, бажання бути «ефектною», приваблювати погляди (без усіляких поганих намірів, просто через жіноче марнославство) вона мала сильніше, аніж він собі уявляв. Це дрібне для нас, але сильне для жінок почуття, розвиткові якого сприяє столичний світ, поглинало певну частку її прив’язаності до Кочова. Метушливість день у день викрадала з її серця частку любові, але тільки частку. Кохання все-таки залишалося достатньо, аби чоловік міг вважати себе щасливим. Певне, її подружнє кохання ще не зазнавало випробування; ані він, ані вона не знали, наскільки воно міцне. Два почуття, які панували в серці Божанки, ще не стикалися між собою, позаяк Димитр випереджав найменше її бажання; навпаки, ці почуття вживалися, не заважаючи, але і не поступаючись місцем одне одному.
Третього дня після свого повернення Димитр вернувся з канцелярії на обід дещо раніше, аніж звичайно. Пройшовши до свого кабінету, він узяв почитати свіжу газету. Але він мусив чимало покрутитися, перш ніж знайшов, куди сісти: диван, стільці – усе було завалено взірцями матерій, модними журналами, пістрявими клаптиками тощо. Було відразу видно, що недавно тут господарювала Божанка… Димитр помружився злегка, окинув поглядом цей безлад.
«Правду кажуть: „Господиня до вбрання – в домі безлад поганя”, – усміхнено подумав він… Раптом почув за стіною, у кімнаті дружини, жіночі голоси. «А, має гостей».
Розмова ставала дедалі жвавішою; почулися вигуки, потім шурхотіння і шелестіння, які зазвичай видають жіночі сукні, спідниці й тому подібні предмети.
- А-а, модистка тут, – проказав Кочов, упізнавши її голос. – Останній паризький журнал ізнову додав Божанці роботи. Якісь нові лахи й витребеньки… А мені нічого не сказала…
І він наново взявся до газети.
- Ах, шик! – захоплено вигукнула модистка в сусідній кімнаті. – Шикарно, пані, шикарно!
- Так? Вам подобається? – спитала Божанка.
- Дивовижно! Прекрасно! Напрочуд ефектно! Ви, пані, маєте білу шкіру і чорні очі. Цей колір вам надзвичайно пасує. Раджу частіше його носити… Ось так, тримайте вуаль… Ця фалбала… ліпшої не може бути... Фасон – розкішна робота… Ви, пані, справляєте царствене враження. Шикарно! Шикарно!
- Чудово, дякую вам… От ми й приміряли… А зараз треба все прибрати й сховати, а то Димитракі скоро прийде. Допоможіть мені, будь ласка, зняти це.
«А, потайки від мене! Готує сюрприз! – подумав Димитр. – Якась нова модна вигадка, котрою вона збирається несподівано мене вразити… Справжня дитина. Дай-но я позбавлю її цього задоволення, застану на гарячому. Вона не помітила, що я вже вдома».
Кочо підвівся, тихенько підійшов до дверей у кімнату Божанки, несподівано відчинив їх. І став скам’янілий на порозі.
Ніколи він не сподівався побачити того, що побачив.
Божанка стояла перед дзеркалом… у жалобі!
Уся в чорному. Довга вуаль із чорного крепу, спускаючись широкими складками на її обличчя, закривала всю її постать від голови до п’ят; інша така сама спадала ззаду; чорний креп оповивав її чорного капелюха з чорними квітами та вкривав усю голову; довга чорна сукня з креповою оздобою, чорні рукавички, чорні черевики – усе чорне!
Якби він у цій зловісній чорній постаті не впізнав своєї дружини, то прийняв би її за привид із Гофманових казок, який блукає вночі по цвинтарю.
Побачивши чоловіка, Божанка найперше рушила, аби втекти, але, заклякла, лишилася на місці, опустивши очі на землю.
Модистка тихенько зникла.
*
Невдовзі над двором здійнявся великий стовп диму.
То палала «жалоба».
Божанка замовила її того самого дня, коли отримала хибну звістку про смерть чоловіка. Незважаючи на страшенний душевний струс від нещастя, їй, закоханій дружині, вистачило на це мужності й завбачливості!
Тепер модистка принесла замовлення, і хоча воно, на щастя, вже було непотрібне, Божанка не змогла спротивитися спокусі приміряти «жалобу» і помилуватися своїм відображенням у дзеркалі…


1. Фалбалá – тканина для оздоблення спідниць, головних уборів, білизни.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-06-25 11:00:36
Переглядів сторінки твору 507
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2025.06.24 19:22
Автор у цю хвилину відсутній