У гаю, край села,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.

Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,
хто любив, той ще влітку посватав.

Тільки очі хмурні,
не ясні, як у тебе, коханий.
Темна ніч, день при дні
гострим лезом ножа серце ранить.

Смутком терпне вуста,
зазирає у прірву глибоку.
Пролітають літа,
пудрять скроні... душею нівроку.

Не маруна* в цвіту,
та до сонця тягнусь пелюстками.
Чорні дні золочу,
кружеляю пташам над снігами.

Хай марудні літа,
пропливають листком за водою.
Щира, грішна, свята,
огортаюсь, як небом, тобою.
маруна* - ромашка

17.09.2020р.