Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
2026.10.15
14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Публіцистика
Руцькім про українське.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Руцькім про українське.
Микола Дудар
23 января 2014 г. ·
Смерти - не избежать, главное встретить Её с достоинством... Достоинство - приоритет избранных! Майдан предложил право выбора: отстраниться, спрятаться, отсидеться иль встретить неизбежность сию - на больничной койке, в полной изоляции своей беспомощности ( в лучшем случаи ), быть подкарауленным госпожой "Смерть" в самый не подходящий момент своего ореола: на пику власти, денег, амбиций… а то и холодным - голодным в подвале живущим… или же стать в один ряд достойных Мира сего. Своим именем войти в историю: в Песню, в Стих… Этим именем будут восторгаться Века, Города, Улицы… Ибо поступок - пожертвовать собой во имя спасения Веры, Надежды и Любви, и есть главный Источник и Вдохновитель достойной жизни, любого гражданина, любой страны. На Сегодня нам предложили единственный путь -- выживать. И это происходит на грани звериного инстинкта - мы пожираем друга взглядом, словом, не желанием понимать, уступить, пожертвовать -- всё как в Жунглях. Теория о том, что человек произошел от обезъяны может и действительно имеет право быть?! человеку стало тесно там и он вышел на равнины, сохранив за собой "лесные" черты?! Мне ближе к сердцу: "спочатку було Слово…" Мнение разделилось - одни живут понятием: здесь всё моё, и все должны работать на меня, другие терпят и молятся, надеются и верят, что когда - нибудь придет время - зверь насытится, успокоится… Тут то не было! Век технологий - мы можем наблюдать "их" быт, роскошь, вседозволенность. Их фамильную принадлежность к благам цивилизации, к ресурсам и т.д. Но им этого мало, подавай не только рабский труд -- Души подавай!!! А кто и когда владел Украинской Душой??? Момент истинны рядом, на Майдане… Жаль не прозревших, слепых… жаль отдаюших себя на прокат за гречку, за 200-300гр в сутки… Жаль. Вечная Слава ребятам, павшим за Веру, Надежду, Любовь!!! Ибо это и есть " Спочатку було Слово…"
И помните:
Неважно кто вы: мизантроп
иль закадычный обыватель --
вас все равно уложит в гроб
безликий жизни Знаменатель…
!!!!!!!!!!!! - используйте свой шанс, мне старику, физически тяжело. Добрым словом поддержу.
***
23 января 2014 г. ·
Смерти - не избежать, главное встретить Её с достоинством... Достоинство - приоритет избранных! Майдан предложил право выбора: отстраниться, спрятаться, отсидеться иль встретить неизбежность сию - на больничной койке, в полной изоляции своей беспомощности ( в лучшем случаи ), быть подкарауленным госпожой "Смерть" в самый не подходящий момент своего ореола: на пику власти, денег, амбиций… а то и холодным - голодным в подвале живущим… или же стать в один ряд достойных Мира сего. Своим именем войти в историю: в Песню, в Стих… Этим именем будут восторгаться Века, Города, Улицы… Ибо поступок - пожертвовать собой во имя спасения Веры, Надежды и Любви, и есть главный Источник и Вдохновитель достойной жизни, любого гражданина, любой страны. На Сегодня нам предложили единственный путь -- выживать. И это происходит на грани звериного инстинкта - мы пожираем друга взглядом, словом, не желанием понимать, уступить, пожертвовать -- всё как в Жунглях. Теория о том, что человек произошел от обезъяны может и действительно имеет право быть?! человеку стало тесно там и он вышел на равнины, сохранив за собой "лесные" черты?! Мне ближе к сердцу: "спочатку було Слово…" Мнение разделилось - одни живут понятием: здесь всё моё, и все должны работать на меня, другие терпят и молятся, надеются и верят, что когда - нибудь придет время - зверь насытится, успокоится… Тут то не было! Век технологий - мы можем наблюдать "их" быт, роскошь, вседозволенность. Их фамильную принадлежность к благам цивилизации, к ресурсам и т.д. Но им этого мало, подавай не только рабский труд -- Души подавай!!! А кто и когда владел Украинской Душой??? Момент истинны рядом, на Майдане… Жаль не прозревших, слепых… жаль отдаюших себя на прокат за гречку, за 200-300гр в сутки… Жаль. Вечная Слава ребятам, павшим за Веру, Надежду, Любовь!!! Ибо это и есть " Спочатку було Слово…"
И помните:
Неважно кто вы: мизантроп
иль закадычный обыватель --
вас все равно уложит в гроб
безликий жизни Знаменатель…
!!!!!!!!!!!! - используйте свой шанс, мне старику, физически тяжело. Добрым словом поддержу.
***
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
