Прочитайте знову
        про Вітьку Корабльова
        й дружка його одвічного
        Ваню Диховичного.

Хто спіймав десь-інколи
в табелі «погано»,
має не канікули,
а гірку оману:

погуляти вийти - зась,
на каток - тим паче,
а сиди й хоч лоб розквась
об якусь задачу.

    Й дуже прикро та завидно,
    бо з вікна прекрасно видно,
    як ватага дітвори
    радо ковзає з гори.

Стукне сніжка у вікно -
і затворник знає:
це дружок його давно
на дворі чекає.

Та у майці - не втекти,
й не для снігу - капці,
і до того ж - стерегти
доручили бабці...

    Й знов ученості заручник
    утикається в підручник:
    там в басейнах А та Б
    пішохід кудись гребе;

а потому уві сні
кляті водовози
в ті басейни навісні
наливають сльози.

...Ну, а хто - не лоботряс,
вчив уроки вчасно, -
той зимовий вільний час
проведе прекрасно!

    Ось і Ваня Диховичний,
    хоч учивсь не феєрично, -
    вчення не занапастив,
    чверть закінчив без «хвостів».

Та і Вітька Корабльов
притягнув потиху
добрий в табелі улов,
дідові на втіху.

    Й мали хлопчаки-спілчани
    найзахоплюючі плани:
    спорудити з часом... Ет!
    Цить, це поки що - секрет.

У дворі стояв сарай,
зручний та просторий,
та чомусь - секретний вкрай,
завше на запорі.

Дід проводив там колись
просто дні та ночі,
й заклопотаний якийсь
повертавсь на спочив;

    не палив і не обідав,
    кривсь від рідних та сусідів,
    й знали всі, з яки́х причин:
    щось там винаходив він.

Для онука дід - взірець!
Чули Вітька й Ваня:
він - відомий фахівець
тканей фарбування.

Дід, щоправда, років п’ять
кривдився неначе,
та продукт його занять
в шпарку Вітька бачив:

    ніби чаклуни-араби,
    дід в цеберко, повне фарби,
    непомітне щось натряс...
    Й колір - інший став ураз!

Та образив, як не слід,
дехто діда, видно,
й відтоді закинув дід
справу винахідну.

Вітька п’ять років шукав
ключик від сараю,
дід же капосний - ричав:
«Де той ключ - не знаю!»

    Й раптом, в перший день канікул,
    обійшлось без грізних ікл, -
    дід сказав: «Ось ключ, тримай;
    фарбу тільки не чіпай!»

Це була найкраща з днин,
ліпше свят футбольних, -
без уроків й перемін,
дзвоників й контрольних!

Ключ від таїн - ось, блищить!
Здрастуйте, пригоди!
Це була велика мить
в перший день свободи.

    Добрий час для Вані й Вітьки, -
    час здійсняти всі намітки!
    Стерли те, що дряпав дід:
    «Для усіх закрито вхід!»

І зайшли... Оце так так!
Інструментів скільки!
Гвинтики, дроти, верстак, -
не барися тільки!

Крутить низку шестерень
древній мотоцикл...
Загалом, прекрасний день -
перший день канікул!

(2020)

*** ОРИГІНАЛ ***

        Прочитайте снова
        про Витьку Кораблёва
        и друга закадычного -
        Ваню Дыховичного.

У кого одни колы
Двойки догоняют,
Для того каникулы
Мало что меняют.

Погулять нельзя пойти,
На каток - тем паче, -
Можно только взаперти
Чахнуть над задачей.

    И обидно и завидно,
    Ведь в окно прекрасно видно,
    Как ватага детворы
    Кувыркается с горы.

Бац! - в окно летит снежок -
И затворник знает:
Там, внизу, его дружок
Знаком вызывает.

Но навряд ли убежит:
Он - в трусах и в тапках,
Да к тому же - сторожит
Бдительная бабка.

    И несчастный неудачник
    Утыкается в задачник:
    Там в бассейны А и Б
    Что-то льется по трубе,

А потом ему во сне
Снятся водовозы,
Что в бассейны А и Б
Наливают слёзы.

...Ну а кто был с головой,
У кого всё ясно, -
Тот каникулы зимой
Проведет прекрасно.

    Вот и Ваня Дыховичный
    Кончил четверть не отлично,
    Не как первый ученик,
    Но - без двоек был дневник.

Да и Витька, друг его,
Хоть бывал он болен,
Кончил четверть ничего, -
Даже дед доволен.

    И имели мальчуганы
    Интереснейшие планы:
    Сделать к сроку... Или нет, -
    Это всё пока секрет.

Был сарай в углу двора,
Только - вот в чем горе -
Старый дедовский сарай
Вечно на запоре.

Раньше дед в нем проводил
Просто дни и ночи
И, бывало, приходил
Чем-то озабочен.

    Не курил и не обедал,
    Почему - никто не ведал,
    Но, конечно, каждый знал:
    Что-то он изобретал.

В своем деле дед - артист,
Знали Витька с Ваней:
Он большой специалист
По окраске тканей.

Правда, деда, говорят,
Кто-то там обидел,
А почти пять лет назад
Витька в щелку видел:

    Как колдун из детской сказки
    Над ведром пахучей краски
    Наклонился его дед...
    И она меняла цвет!

Но обижен дед, видать,
Не на шутку: сразу
Бросил всё - в сарай лет пять
Не ходил ни разу.

Витька спрашивал пять лет,
Где ключи к сараю,
Но превредный Витькин дед
Отвечал: «Не знаю».

    Только в первый день каникул
    Дед ключи отдал - и крикнул:
    «Краску тронете мою -
    Я вас, дьяволы, прибью!»

Это был счастливый день -
День занятий вольных:
Ни звонков, ни перемен,
Никаких контрольных!

Ключ к загадке! Вот сейчас
Распадутся своды...
Это был великий час
В первый день свободы!

    Час великих начинаний! -
    Лучший час для Витьки с Ваней.
    Стерли дедовский запрет
    «Посторонним входа нет».

И вошли... Вот это да!
Инструментов сколько!
Рельсы, трубки, провода, -
Просто клад, и только!

Вон привязан за ремень
Старый мотоцикл...
В общем - что там! - славный день -
Первый день каникул!