ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.03.26
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
2023.09.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Інша поезія
П’єра Маттеї. Вибрані вірші
Якщо дивишся з п’ятого поверху готелю
на дерева, вони мають артритні пальці,
молитовно складені руки
старих, які були б не проти
повернутися у весняну пору.
Нижче золото листя
кружляє в безладному танці,
молекули прикидатимуться нерухомими
до свята Великодня,
поки не просотаються вологою.
Ви, Дерева,
слухняні порам року,
безмовно пустили коріння,
підкоряючись Прозерпіні, богині підземного царства,
тоді як ми скеровуємо стопи по землі
в єдиному напрямку,
самі того не бажаючи.
Ночами під шепотіння тиші нас мучить
Усвідомлення власного вибору.
Про недостатність
Не серцева недостатність
лякає,
а сердечна рана;
що ти вирішив, коханий?
ти захистиш мене
од відбиття останньої години
у зіницях?
тільця під мікроскопом
які плавають у червоному,
наче жертви
вибуху в акваріумі.
Вікно Сіменона
Ухваливши рішення,
вона замкнула невелику валізу
і покинула помешкання –
свої Помпеї,
квіти в горщиках, одяг, папери.
У Парижі вона цілі дні проводить біля вікна,
знаючи час надвечір, коли
відшліфовані до блиску птахи
перетинають небо по діагоналі.
Вона називає своє вікно вікном Сіменона,
який кочує з одного твору
до іншого, схожим на автора.
Уява малює
злочини, які відбуваються на її очах.
Простори
Весняна юрма, виходжу з автобуса.
Сліпий зміряв простір тростиною.
Звичні рухи дозволяли
не натикатися на людей довкола,
забезпечуючи те, що в ліжку зветься свободою
одного тіла від другого під незлагоджені зітхання.
Лише прикордонного баобаба бракувало в пустелі.
З оглядового майданчика простір
здається театром.
Вихрасті крони дерев
змінюють уявлення про відстань.
Бані хмар із крицевими облямівками
запалюють відсвіти в кожному
дворі, не минаючи жодного,
де у тривимірних білих будівлях
зі скляними стільниками вікон
мешкають непримиренні люди.
Раніше я не вміла читати, нині навчилася.
А письмо засвоїла давно –
так дитина спершу вчиться говорити,
а тоді вже думати, і врешті
слово і думка гальмують одне одного,
наче близнюки, коли гарячкують,
щось не можуть подіти між собою.
Кожен сам по собі за межею порожнього простору.
Вузол краватки
Смужка шовку, шерсті, шовку з шерстю,
найтонші кольорові малюнки –
ритмічно повторювані вишукані птахи,
дрібні гризуни, пальми, лілії, троянди,
геометричні фантазії,
у тім числі набивані на однокольоровій тканині
(мода останнього десятиріччя).
Призначення – пов’язати на шию,
аби ніжити груди,
ніби шарф, від якого краватка бере початок
і од якого відрізняється
бездоганною строгістю
вузла.
Сьогоднішні квіти присвячують
перші сторінки гучному відкриттю:
кембриджські фізики вивели математичну формулу всіх можливих
краваткових вузлів. Цікаво, від чого залежить
таємниця кожного руху? Від кмітливості?
Від покори рук, пальців
задумові?
А що, коли вчені, увійшовши в раж,
не зупиняться на цьому і відкриють
формулу бездумно кинутого м’яча,
замку на піску, печива, розмоченого в ранковому чаї,
бездоганної гри на фортепіано, на скрипці,
на інших інструментах, слухняних
чутливим пальцям і смичкові, або дадуть
наукове пояснення тому, що я бачу і відчуваю,
водячи у щасливому усамітненні
пензлем по полотну або пером по паперу.
Грейфери
я невидима
сиджу, відвернувшись до вікна
і дивлюся долу
з двадцятого поверху
непохитними рейками ковзає трамвай
а все навкруги нерухоме,
незмінне,
недоступне досвідові, усталені
подвійні рами –
пов’язка на роті
вуличного руху
жовті грейфери
дбайливо підіймають
утомлені повіки
до жовтневого неба
чи можливо, що комусь нагорі
ввижається дружній перегук
у вуличному потоці, і цей хтось особисто
повертає його назад, на землю?
Трощі
не встигши переступити порога
готельного номера, я сказала:
якщо ти хочеш, я готова!
номер прибере покоївка це не наша робота
вимкни світло і комп’ютер
а я поділилася з тобою планом перебратися до іншої країни
я запропонувала тобі поїхати зі мною
але ти послався на зірки
мовляв вони проти
так чи інакше
тобі пощастило:
потяг зійшов з рейок
і я попленталася шпалами
сама
ти відмовився їхати
сказав що не можеш
виходить зіркам видніше
я отримала доказ
опинившись у хвилину трощі сама
запевняю тебе я зберегла
свою гідність
навіть знану тобі усмішку
яка трішки відкриває ясна
зберегла в той час
коли сирени
виттям яке віддаляється
гарантували цілість
моїх кісток
Підводні подруги
на суші – на шершавій земній корі –
ми жили, пам’ятаєш?
задля жарту договірні зобов’язання –
дім, робота, кохання –
вибирати було найпростіше
нас коли ми хотіли несла річка
а не хотіли то плили проти течії
сьогодні всі ми з різних річищ
ми мешкаємо
у підводному місті невдоволені
товщею моря яка змушує нас
жити серед інших потонулих
неначе ми живі
ось бачиш ми зберегли легкість
одягнені у веселкову луску
пливемо на великій глибині й дно
шле в пітьму наші світлі відбиття
Наданий час
Поєднаймо в одному ряду хвилини
дорожні години й дні
і запахи й погляди
марні розмови суперечки
боязливі при переході вулиць
овечка білий кролик
на пішохідній зебрі
трясуться мов суб’єкт який
збирає на зупинці
недопалки очікувань
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
П’єра Маттеї. Вибрані вірші
Переклав Василь Буколмк
Полудень
Якщо дивишся з п’ятого поверху готелю
на дерева, вони мають артритні пальці,
молитовно складені руки
старих, які були б не проти
повернутися у весняну пору.
Нижче золото листя
кружляє в безладному танці,
молекули прикидатимуться нерухомими
до свята Великодня,
поки не просотаються вологою.
Ви, Дерева,
слухняні порам року,
безмовно пустили коріння,
підкоряючись Прозерпіні, богині підземного царства,
тоді як ми скеровуємо стопи по землі
в єдиному напрямку,
самі того не бажаючи.
Ночами під шепотіння тиші нас мучить
Усвідомлення власного вибору.
Про недостатність
Не серцева недостатність
лякає,
а сердечна рана;
що ти вирішив, коханий?
ти захистиш мене
од відбиття останньої години
у зіницях?
тільця під мікроскопом
які плавають у червоному,
наче жертви
вибуху в акваріумі.
Вікно Сіменона
Ухваливши рішення,
вона замкнула невелику валізу
і покинула помешкання –
свої Помпеї,
квіти в горщиках, одяг, папери.
У Парижі вона цілі дні проводить біля вікна,
знаючи час надвечір, коли
відшліфовані до блиску птахи
перетинають небо по діагоналі.
Вона називає своє вікно вікном Сіменона,
який кочує з одного твору
до іншого, схожим на автора.
Уява малює
злочини, які відбуваються на її очах.
Простори
Весняна юрма, виходжу з автобуса.
Сліпий зміряв простір тростиною.
Звичні рухи дозволяли
не натикатися на людей довкола,
забезпечуючи те, що в ліжку зветься свободою
одного тіла від другого під незлагоджені зітхання.
Лише прикордонного баобаба бракувало в пустелі.
З оглядового майданчика простір
здається театром.
Вихрасті крони дерев
змінюють уявлення про відстань.
Бані хмар із крицевими облямівками
запалюють відсвіти в кожному
дворі, не минаючи жодного,
де у тривимірних білих будівлях
зі скляними стільниками вікон
мешкають непримиренні люди.
Раніше я не вміла читати, нині навчилася.
А письмо засвоїла давно –
так дитина спершу вчиться говорити,
а тоді вже думати, і врешті
слово і думка гальмують одне одного,
наче близнюки, коли гарячкують,
щось не можуть подіти між собою.
Кожен сам по собі за межею порожнього простору.
Вузол краватки
Смужка шовку, шерсті, шовку з шерстю,
найтонші кольорові малюнки –
ритмічно повторювані вишукані птахи,
дрібні гризуни, пальми, лілії, троянди,
геометричні фантазії,
у тім числі набивані на однокольоровій тканині
(мода останнього десятиріччя).
Призначення – пов’язати на шию,
аби ніжити груди,
ніби шарф, від якого краватка бере початок
і од якого відрізняється
бездоганною строгістю
вузла.
Сьогоднішні квіти присвячують
перші сторінки гучному відкриттю:
кембриджські фізики вивели математичну формулу всіх можливих
краваткових вузлів. Цікаво, від чого залежить
таємниця кожного руху? Від кмітливості?
Від покори рук, пальців
задумові?
А що, коли вчені, увійшовши в раж,
не зупиняться на цьому і відкриють
формулу бездумно кинутого м’яча,
замку на піску, печива, розмоченого в ранковому чаї,
бездоганної гри на фортепіано, на скрипці,
на інших інструментах, слухняних
чутливим пальцям і смичкові, або дадуть
наукове пояснення тому, що я бачу і відчуваю,
водячи у щасливому усамітненні
пензлем по полотну або пером по паперу.
Грейфери
я невидима
сиджу, відвернувшись до вікна
і дивлюся долу
з двадцятого поверху
непохитними рейками ковзає трамвай
а все навкруги нерухоме,
незмінне,
недоступне досвідові, усталені
подвійні рами –
пов’язка на роті
вуличного руху
жовті грейфери
дбайливо підіймають
утомлені повіки
до жовтневого неба
чи можливо, що комусь нагорі
ввижається дружній перегук
у вуличному потоці, і цей хтось особисто
повертає його назад, на землю?
Трощі
не встигши переступити порога
готельного номера, я сказала:
якщо ти хочеш, я готова!
номер прибере покоївка це не наша робота
вимкни світло і комп’ютер
а я поділилася з тобою планом перебратися до іншої країни
я запропонувала тобі поїхати зі мною
але ти послався на зірки
мовляв вони проти
так чи інакше
тобі пощастило:
потяг зійшов з рейок
і я попленталася шпалами
сама
ти відмовився їхати
сказав що не можеш
виходить зіркам видніше
я отримала доказ
опинившись у хвилину трощі сама
запевняю тебе я зберегла
свою гідність
навіть знану тобі усмішку
яка трішки відкриває ясна
зберегла в той час
коли сирени
виттям яке віддаляється
гарантували цілість
моїх кісток
Підводні подруги
на суші – на шершавій земній корі –
ми жили, пам’ятаєш?
задля жарту договірні зобов’язання –
дім, робота, кохання –
вибирати було найпростіше
нас коли ми хотіли несла річка
а не хотіли то плили проти течії
сьогодні всі ми з різних річищ
ми мешкаємо
у підводному місті невдоволені
товщею моря яка змушує нас
жити серед інших потонулих
неначе ми живі
ось бачиш ми зберегли легкість
одягнені у веселкову луску
пливемо на великій глибині й дно
шле в пітьму наші світлі відбиття
Наданий час
Поєднаймо в одному ряду хвилини
дорожні години й дні
і запахи й погляди
марні розмови суперечки
боязливі при переході вулиць
овечка білий кролик
на пішохідній зебрі
трясуться мов суб’єкт який
збирає на зупинці
недопалки очікувань
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Наполеон Бонапарт. Максими й думки в’язня Святої Олени."
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. «Севільський цирульник»"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. «Севільський цирульник»"
Про публікацію