
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
2025.08.22
19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
2025.08.22
18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Лев`ячі алго
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лев`ячі алго
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
2025.02.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Буколик /
Інша поезія
П’єра Маттеї. Вибрані вірші
Якщо дивишся з п’ятого поверху готелю
на дерева, вони мають артритні пальці,
молитовно складені руки
старих, які були б не проти
повернутися у весняну пору.
Нижче золото листя
кружляє в безладному танці,
молекули прикидатимуться нерухомими
до свята Великодня,
поки не просотаються вологою.
Ви, Дерева,
слухняні порам року,
безмовно пустили коріння,
підкоряючись Прозерпіні, богині підземного царства,
тоді як ми скеровуємо стопи по землі
в єдиному напрямку,
самі того не бажаючи.
Ночами під шепотіння тиші нас мучить
Усвідомлення власного вибору.
Про недостатність
Не серцева недостатність
лякає,
а сердечна рана;
що ти вирішив, коханий?
ти захистиш мене
од відбиття останньої години
у зіницях?
тільця під мікроскопом
які плавають у червоному,
наче жертви
вибуху в акваріумі.
Вікно Сіменона
Ухваливши рішення,
вона замкнула невелику валізу
і покинула помешкання –
свої Помпеї,
квіти в горщиках, одяг, папери.
У Парижі вона цілі дні проводить біля вікна,
знаючи час надвечір, коли
відшліфовані до блиску птахи
перетинають небо по діагоналі.
Вона називає своє вікно вікном Сіменона,
який кочує з одного твору
до іншого, схожим на автора.
Уява малює
злочини, які відбуваються на її очах.
Простори
Весняна юрма, виходжу з автобуса.
Сліпий зміряв простір тростиною.
Звичні рухи дозволяли
не натикатися на людей довкола,
забезпечуючи те, що в ліжку зветься свободою
одного тіла від другого під незлагоджені зітхання.
Лише прикордонного баобаба бракувало в пустелі.
З оглядового майданчика простір
здається театром.
Вихрасті крони дерев
змінюють уявлення про відстань.
Бані хмар із крицевими облямівками
запалюють відсвіти в кожному
дворі, не минаючи жодного,
де у тривимірних білих будівлях
зі скляними стільниками вікон
мешкають непримиренні люди.
Раніше я не вміла читати, нині навчилася.
А письмо засвоїла давно –
так дитина спершу вчиться говорити,
а тоді вже думати, і врешті
слово і думка гальмують одне одного,
наче близнюки, коли гарячкують,
щось не можуть подіти між собою.
Кожен сам по собі за межею порожнього простору.
Вузол краватки
Смужка шовку, шерсті, шовку з шерстю,
найтонші кольорові малюнки –
ритмічно повторювані вишукані птахи,
дрібні гризуни, пальми, лілії, троянди,
геометричні фантазії,
у тім числі набивані на однокольоровій тканині
(мода останнього десятиріччя).
Призначення – пов’язати на шию,
аби ніжити груди,
ніби шарф, від якого краватка бере початок
і од якого відрізняється
бездоганною строгістю
вузла.
Сьогоднішні квіти присвячують
перші сторінки гучному відкриттю:
кембриджські фізики вивели математичну формулу всіх можливих
краваткових вузлів. Цікаво, від чого залежить
таємниця кожного руху? Від кмітливості?
Від покори рук, пальців
задумові?
А що, коли вчені, увійшовши в раж,
не зупиняться на цьому і відкриють
формулу бездумно кинутого м’яча,
замку на піску, печива, розмоченого в ранковому чаї,
бездоганної гри на фортепіано, на скрипці,
на інших інструментах, слухняних
чутливим пальцям і смичкові, або дадуть
наукове пояснення тому, що я бачу і відчуваю,
водячи у щасливому усамітненні
пензлем по полотну або пером по паперу.
Грейфери
я невидима
сиджу, відвернувшись до вікна
і дивлюся долу
з двадцятого поверху
непохитними рейками ковзає трамвай
а все навкруги нерухоме,
незмінне,
недоступне досвідові, усталені
подвійні рами –
пов’язка на роті
вуличного руху
жовті грейфери
дбайливо підіймають
утомлені повіки
до жовтневого неба
чи можливо, що комусь нагорі
ввижається дружній перегук
у вуличному потоці, і цей хтось особисто
повертає його назад, на землю?
Трощі
не встигши переступити порога
готельного номера, я сказала:
якщо ти хочеш, я готова!
номер прибере покоївка це не наша робота
вимкни світло і комп’ютер
а я поділилася з тобою планом перебратися до іншої країни
я запропонувала тобі поїхати зі мною
але ти послався на зірки
мовляв вони проти
так чи інакше
тобі пощастило:
потяг зійшов з рейок
і я попленталася шпалами
сама
ти відмовився їхати
сказав що не можеш
виходить зіркам видніше
я отримала доказ
опинившись у хвилину трощі сама
запевняю тебе я зберегла
свою гідність
навіть знану тобі усмішку
яка трішки відкриває ясна
зберегла в той час
коли сирени
виттям яке віддаляється
гарантували цілість
моїх кісток
Підводні подруги
на суші – на шершавій земній корі –
ми жили, пам’ятаєш?
задля жарту договірні зобов’язання –
дім, робота, кохання –
вибирати було найпростіше
нас коли ми хотіли несла річка
а не хотіли то плили проти течії
сьогодні всі ми з різних річищ
ми мешкаємо
у підводному місті невдоволені
товщею моря яка змушує нас
жити серед інших потонулих
неначе ми живі
ось бачиш ми зберегли легкість
одягнені у веселкову луску
пливемо на великій глибині й дно
шле в пітьму наші світлі відбиття
Наданий час
Поєднаймо в одному ряду хвилини
дорожні години й дні
і запахи й погляди
марні розмови суперечки
боязливі при переході вулиць
овечка білий кролик
на пішохідній зебрі
трясуться мов суб’єкт який
збирає на зупинці
недопалки очікувань
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
П’єра Маттеї. Вибрані вірші
Переклав Василь Буколмк
Полудень
Якщо дивишся з п’ятого поверху готелю
на дерева, вони мають артритні пальці,
молитовно складені руки
старих, які були б не проти
повернутися у весняну пору.
Нижче золото листя
кружляє в безладному танці,
молекули прикидатимуться нерухомими
до свята Великодня,
поки не просотаються вологою.
Ви, Дерева,
слухняні порам року,
безмовно пустили коріння,
підкоряючись Прозерпіні, богині підземного царства,
тоді як ми скеровуємо стопи по землі
в єдиному напрямку,
самі того не бажаючи.
Ночами під шепотіння тиші нас мучить
Усвідомлення власного вибору.
Про недостатність
Не серцева недостатність
лякає,
а сердечна рана;
що ти вирішив, коханий?
ти захистиш мене
од відбиття останньої години
у зіницях?
тільця під мікроскопом
які плавають у червоному,
наче жертви
вибуху в акваріумі.
Вікно Сіменона
Ухваливши рішення,
вона замкнула невелику валізу
і покинула помешкання –
свої Помпеї,
квіти в горщиках, одяг, папери.
У Парижі вона цілі дні проводить біля вікна,
знаючи час надвечір, коли
відшліфовані до блиску птахи
перетинають небо по діагоналі.
Вона називає своє вікно вікном Сіменона,
який кочує з одного твору
до іншого, схожим на автора.
Уява малює
злочини, які відбуваються на її очах.
Простори
Весняна юрма, виходжу з автобуса.
Сліпий зміряв простір тростиною.
Звичні рухи дозволяли
не натикатися на людей довкола,
забезпечуючи те, що в ліжку зветься свободою
одного тіла від другого під незлагоджені зітхання.
Лише прикордонного баобаба бракувало в пустелі.
З оглядового майданчика простір
здається театром.
Вихрасті крони дерев
змінюють уявлення про відстань.
Бані хмар із крицевими облямівками
запалюють відсвіти в кожному
дворі, не минаючи жодного,
де у тривимірних білих будівлях
зі скляними стільниками вікон
мешкають непримиренні люди.
Раніше я не вміла читати, нині навчилася.
А письмо засвоїла давно –
так дитина спершу вчиться говорити,
а тоді вже думати, і врешті
слово і думка гальмують одне одного,
наче близнюки, коли гарячкують,
щось не можуть подіти між собою.
Кожен сам по собі за межею порожнього простору.
Вузол краватки
Смужка шовку, шерсті, шовку з шерстю,
найтонші кольорові малюнки –
ритмічно повторювані вишукані птахи,
дрібні гризуни, пальми, лілії, троянди,
геометричні фантазії,
у тім числі набивані на однокольоровій тканині
(мода останнього десятиріччя).
Призначення – пов’язати на шию,
аби ніжити груди,
ніби шарф, від якого краватка бере початок
і од якого відрізняється
бездоганною строгістю
вузла.
Сьогоднішні квіти присвячують
перші сторінки гучному відкриттю:
кембриджські фізики вивели математичну формулу всіх можливих
краваткових вузлів. Цікаво, від чого залежить
таємниця кожного руху? Від кмітливості?
Від покори рук, пальців
задумові?
А що, коли вчені, увійшовши в раж,
не зупиняться на цьому і відкриють
формулу бездумно кинутого м’яча,
замку на піску, печива, розмоченого в ранковому чаї,
бездоганної гри на фортепіано, на скрипці,
на інших інструментах, слухняних
чутливим пальцям і смичкові, або дадуть
наукове пояснення тому, що я бачу і відчуваю,
водячи у щасливому усамітненні
пензлем по полотну або пером по паперу.
Грейфери
я невидима
сиджу, відвернувшись до вікна
і дивлюся долу
з двадцятого поверху
непохитними рейками ковзає трамвай
а все навкруги нерухоме,
незмінне,
недоступне досвідові, усталені
подвійні рами –
пов’язка на роті
вуличного руху
жовті грейфери
дбайливо підіймають
утомлені повіки
до жовтневого неба
чи можливо, що комусь нагорі
ввижається дружній перегук
у вуличному потоці, і цей хтось особисто
повертає його назад, на землю?
Трощі
не встигши переступити порога
готельного номера, я сказала:
якщо ти хочеш, я готова!
номер прибере покоївка це не наша робота
вимкни світло і комп’ютер
а я поділилася з тобою планом перебратися до іншої країни
я запропонувала тобі поїхати зі мною
але ти послався на зірки
мовляв вони проти
так чи інакше
тобі пощастило:
потяг зійшов з рейок
і я попленталася шпалами
сама
ти відмовився їхати
сказав що не можеш
виходить зіркам видніше
я отримала доказ
опинившись у хвилину трощі сама
запевняю тебе я зберегла
свою гідність
навіть знану тобі усмішку
яка трішки відкриває ясна
зберегла в той час
коли сирени
виттям яке віддаляється
гарантували цілість
моїх кісток
Підводні подруги
на суші – на шершавій земній корі –
ми жили, пам’ятаєш?
задля жарту договірні зобов’язання –
дім, робота, кохання –
вибирати було найпростіше
нас коли ми хотіли несла річка
а не хотіли то плили проти течії
сьогодні всі ми з різних річищ
ми мешкаємо
у підводному місті невдоволені
товщею моря яка змушує нас
жити серед інших потонулих
неначе ми живі
ось бачиш ми зберегли легкість
одягнені у веселкову луску
пливемо на великій глибині й дно
шле в пітьму наші світлі відбиття
Наданий час
Поєднаймо в одному ряду хвилини
дорожні години й дні
і запахи й погляди
марні розмови суперечки
боязливі при переході вулиць
овечка білий кролик
на пішохідній зебрі
трясуться мов суб’єкт який
збирає на зупинці
недопалки очікувань
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Наполеон Бонапарт. Максими й думки в’язня Святої Олени."
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. «Севільський цирульник»"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. «Севільський цирульник»"
Про публікацію