Висоцький. «Іван та Мар’я»

На голому плацу й на вахтпараді,
в казармі й на позиції гармат -
без жодної цивільної поради
свій ратний подвиг здійснює солдат.

І нехай вищать, як кулі,
урагани будь-котрі,
він - в дозорі, в караулі
від зорі і до зорі.

«Шикуйсь! Кру-гом!
Рівняйсь! Бігом!..»
Хоч комір - мокрий й витертий,
солдат - в строю.
Крокуй, як кінь!
До зброї! На ре-мінь!
Тому, хто вчення витерпів, -
щастить в бою.

Коли ворог пре, в селах сльози ллють -
перевір мерщій озброєння!
Перед боєм - цить, в битві - видай лють,
аж потому - заспокоєння.

В житті солдата - вдосталь тарараму
і часом - обмаль глузду та мети,
та все ж таки - найголовнішу браму
солдату доручають стерегти.

Й навіть стягнення минулі
не звели його внівець:
хоч дурні, як кажуть, кулі -
та з кебетою стрілець.

«Зім-кнись! Ставай!
В похід рушай!»
Хоч комір - мокрий й витертий,
солдат - в строю.
Йдуть геть слабі,
to be or not to be,
тому, хто вчення витерпів, -
щастить в бою.

Вороги біжать, в нашу честь салют -
повертай у схов озброєння...
Перед боєм - цить, в битві - видай лють,
після бою - заспокоєння.

* * *

Це ж зовсім не солдати винуваті,
що зброю ще не кинули вони:
навколо - супостат на супостаті,
отож - не обійтися без війни.

Я б гармати та мортири
зовсім би не заряджав,
не ходив би навіть в тири,
а ялинки наряджав.

Але ж - як раз
приспів наказ...
Хоч комір - мокрий й витертий,
та я - в строю.
Хода тверда,
бо горе - не біда,
коли в ученні витерпів -
терпи в бою.

Розверни плече, покажи могуть,
налаштовуй знов озброєння!
Перед боєм - цить, серед бою - лють,
наостанок - упокоєння...

(2018)

*** ОРИГІНАЛ ***

Песня солдата

На голом на плацу, на вахтпараде,
В казарме, на часах - все дни подряд
Безвестный, не представленный к награде,
Справляет службу ратную солдат.

И какие бы ни дули
Ураганные ветра,
Он - в дозоре, в карауле
От утра и до утра.

«Напра!.. Нале!..
В ружье! На пле!..
Бегом - в расположение!»
А я пою:
Ать-два, ать-два,
Живем мы однова,
А тяжело в учении -
Легко в бою!

Если ломит враг - бабы слёзы льют, -
Ядра к пушечкам подтаскивай!
Я пред боем - тих, я в атаке - лют,
Ну а после боя - ласковый.

Меня гоняют до седьмого пота,
Всяк может младшим чином помыкать, -
Но все-таки центральные ворота
Солдату поручают охранять.

Как бы в рог его ни гнули,
Распрямится снова он.
Штык - дурак, и дуры пули,
Ежели солдат умён.

«В штыки! К но-ги!
Равняйсь! Беги!
Ползком - в расположение!»
А я - пою.
«Коли! Руби!»
To be or not to be, -
Но тяжело в учении -
Легко в бою!

Если враг бежит и гремит салют -
Зелена вина подтаскивай!
Я пред боем - тих, я в атаке - лют,
Ну а после боя - ласковый.

* * *

Ну чем же мы, солдаты, виноваты,
Что наши пушки не зачехлены?
Пока еще ершатся супостаты -
Не обойтись без драки и войны.

Я бы пушки и мортиры
Никогда не заряжал,
Не ходил бы даже в тиры -
Детям елки наряжал.

Но вот как раз
Пришел приказ
Идти на усмирение,
И я пою,
Как и всегда,
Что горе - не беда.
Но тяжело в учении,
Да и в бою.

Раззудись, плечо, если наших бьют!
Сбитых, сваленных - оттаскивай!
Я пред боем - тих, я в атаке - лют,
Ну, а после боя - ласковый!