Беллі Ахмадуліній

Спасение наше — друг в друге,
в божественно замкнутом круге,
куда посторонним нет входа
где третье лицо лишь природа.

Спасение наше — друг в друге,
в разломленной надвое вьюге,
в разломленном надвое солнце.
Всё поровну. Этим спасёмся.

Спасение наше — друг в друге:
в сжимающем сердце испуге
вдвоем не остаться, расстаться
и в руки чужие достаться.

Родители нам — не защита.
Мы дети друг друга — не чьи-то.
Нам выпало няньчиться с нами.
Родители наши — мы сами.

Какие поддельные страсти
толкают к наживе и власти,
и только та страсть неподдельна,
где двое навек неотдельны.

Всемирная слава — лишь призрак,
когда ты любимым не признан.
Хочу я быть всеми забытым
и только в тебе знаменитым!

А чем я тебя обольщаю?
Бессмертье во мне обещаю.
Такую внутри меня славу,
Которой достойна по праву.

Друг в друга навек перелиты,
мы слиты. Мы как сталактиты.
И северное сиянье —
не наше ли это слиянье?

Людей девяносто процентов
не знают любви полноценной,
поэтому так узколобы
апостолы силы и злобы.

Но если среди оскоплённых
осталось лишь двое влюблённых,
надеяться можно нелживо:
ещё человечество живо.

Стоит на любви всё живое.
Великая армия — двое.
Пусть шепчут и губы и руки:
«Спасение наше — друг в друге».

Евгений Евтушенко

Переклад Олександра Сушка

Спасіння - одне у одному,
У замкнутім колі, що Бог дав.
Там входу немає чужому,
А третя особа - природа.

Спасіння - одне у одному,
В розламаній навпіл хуртечі,
В разламанім сонці бездомнім,
Все порівну: наступи, втечі.

Спасіння - одне у одному,
У ляці, що стискує серце.
Удвох не самотньо у домі,
З чужими - ні дня наодинці.

Для нас мати й тато - не захист,
Ми - ціле. Сприйміть це як данність.
Ми діти єдині одвіку.
Батьки наші - я й мила жінка.

А ницих душевнії вади
Штовхають до зиску та влади.
Долається будь-яка відстань
Хто любить по справжньому, чисто.

З народження ми неподільні,
На двох - один хрестик натільний.
Хай буду незнаним для світу,
В тобі я - завжди знаменитий.

Поваблює чим перебендя?
В собі обіцяю безсмертя.
Таку мою внутрішню славу,
Яку заслужила по праву.

Одне ув одне перелиті,
Ми - цілісні. Мов сталактити.
І сяйво північне , вальяжне,
А чи це не сутеча наша?

І майже усім (аксіома!) -
Безцінна любов невідома.
Тому вузьколобі й стервозні
Апостоли сили та злості.

Та раптом помежи кастратів
Є двоє, що вміють кохати,
Надіятись можна уперто,
Що людство живе, а не мертве.

Тримається живність любові,
Армада велика - це двоє.
Хай губи шепочуть невтомно:
"Спасіння - одне у одному"

04.01.2021р.