ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Темрява
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
Літні слайди
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
В очах моїх ти (The Doors)
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Юліуш Словацький «В альбомі Зоф’ї Бобрувни»
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Центр Всесвіту
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
Костянтин та Ірина
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В однім човні
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
* * *
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Мрійник
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти Наступила -- український атмосферік з японським присмаком
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Затаєний дім
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Калейдоскоп (Procol Harum)
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Думки про нездале
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
* * *
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Липнева спека
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Твій дотик такий...
Твій дотик такий несмілий, мій хлопчику сивочубий...
Цілуєш нечутно шию. І губи тремтять чомусь...
І пальці спливають тілом, моя нереальна згубо,
Я саван уже спорола, бо знову тобі приснюсь...
Я знову тобі примарюсь... Постукаю...ні, навіщо?
У мене від твого серця з собою усі ключі...
Тернополем ходить осінь...Тернополем вітер свище...
Як зимно на попелищах кохань несмішних! Дощі –
Їх видно крізь мокру шибку... Вони протікають швидко –
Ця осінь така безумна! Ця осінь така свята!
Тигрова і кольорова, як твій подарунок – квітка,
І одяг, немов позлітка, злітає...
- Зжени кота
Із ліжка! (мені все смішки!) Твій дотик такий несмілий....
Мій сивий ведмедю білий, мій хлопчику-сивочуб,
Стискай мене в сильних лапах, люби мене що є сили!
(Я вголос таке просила?!)
Тоді починай із губ –
Мандрівку з Ітаки в Трою - спускайся, мов морем, мною,
Вивчай острівці, затоки, і течій підводних шал,
Перлинки збирай із мушель... А потім – колись – зимою –
Спустися до мене з неба – як сніг чи
як Марк Шагал...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-11-04 13:16:16
Переглядів сторінки твору 6039
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.283 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.274 / 6  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-11-04 14:59:43 ]
Спускалося з рук так небо - дощами в останню повінь...
І дули вітри по серцю... І квилив відлунням світ
Зимою обновить ракурс Тернопіль... І з ліжка згонить
Тепло що належав поряд ліниво осінній кіт

Цікава манера...
Слідкувати за Вашою думкою - все одно, що мандрувати хащами.
Коли здається, що остаточно заблукав - раптом - з"являється просвіт у гілках,
і розумієш - прийшов саме туди куди прагнув, а не деінде.
Дякую за інтригуючу подорож.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-11-04 16:38:50 ]
Приємно вражена і заворожена несподіваною подорожжю від першого варіанту вірша до цього і чудовою подорожжю відчуттями авторки :)
Вірш виписаний неквапом, як торкання пучками пальців прихованих струн серця, ледь-ледь, щоб не сполохати відчуття ірреальності, плину життєвого, щоб відчуття безмежного щастя не здригнулося від несподіванки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2007-11-04 21:26:53 ]
Чуттєвість попросту заворожлива

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-11-04 22:14:18 ]
Володю, дякую за розуміння. І за "Тепло що належав поряд ліниво осінній кіт":)
Оксанка, ух! Як ти вмієш гарно описати почуття (відчуття)!
Я Велесе, дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Плахтій (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-04 22:42:29 ]
"мій хлопчику сивочубий... " - вражає наповал, особливо коли чуб дійсно сивий сивий. Надзвичайний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-05 10:03:45 ]
чмтаєш такого текста зачудовано і тільки й стримуєшся щоб не бовкнути чогось недоречного.тому мовчатиму, відкривши настіж очі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-11-05 14:32:04 ]
Так чуттєво, ніжно, еротично, читала затамувавши подих... Мої вітання!;)-


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-11-05 15:41:48 ]
Ні, люба Редакціє, жодної іронії:) Чому Марк Шагал? Бо у цього художника, як ні в кого іншого, превалює тема польоту – у нього літають і люди, і тварини, і ангели. Політ – це любов, любов – це політ. Та й життя Марка Шагала було одним суцільним польотом. Він навіть помер у польоті – у 98 років – піднімаючись на ліфті.
Але у даному тексті я мала на увазі славнозвісну картину Шагала «Політ над Вітербськом». Чоловік, що летить над містом. Найскандальніша з картин геніального художника, вона мала неабияку кримінальну історію. У 2001 році її викрали з Нью-Йоркського музею. Викрадач написав працівникам музею листа з вимогами – він не хотів грошей чи інших цінностей, а вимагав… миру на Близькому Сході… Звісно, мистецтвознавці були збентежені – бо ж нечасто злодії ставлять такі нереальні вимоги!
…До слова, картину знайшли випадково через рік працівники пошти – вона лежала серед інших бандеролей – поштарі ніяк не могли доправити її адресату, бо того ніколи не було вдома… Така от химерна історія. То, певно, саме тому я й вибрала таке порівняння «Спустися до мене з неба – як сніг чи як Марк Шагал...»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-11-05 15:42:10 ]
Дякую, Варю:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-06 19:27:53 ]
Дякую, Аню, за пояснення, дуже важливо, що саме так ви й бачите, і все дуже гарно поетично викладено. Тому, зрештою, чи був генієм малярства Марк Шагал, чи не був, для вашої-нашої історії не матиме великого значення.
У цьому, напевно, і суть краси поняття вдалої рими - вона так чи інакше дає гармонійну варіативність будь-якому вимогливому погляду :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-06 21:39:15 ]
Ганно, що тут ще можна додати... Просто геніально! Я в захваті!