
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.12
07:33
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце
2025.08.12
07:30
МАГІСТРАЛ
Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцем казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.
В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцем казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.
В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
2025.08.12
01:23
Асю - в сільмазі і на матраці.
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м
2025.08.12
01:16
Не кажи, не проси, не кляни --
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.
Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.
Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть
2025.08.10
21:55
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність
2025.08.10
15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
2025.08.10
15:46
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
2025.08.10
15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Альфреда Теннісона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Альфреда Теннісона
БИЙ, БИЙ, БИЙ!
Бий, бий, бий,
О море, у скелі міцні!
Хотів би я в слово відлить
Думки, що вирують в мені.
Блаженне рибалки хлоп'я,
Що в іграх проводить всі дні!
Блажен і моряк молодий,
Що пісню співає в човні!
Вертаються в порт кораблі,
Полощеться вимпелів шовк;
Де ж доторк той ніжний руки?
Де голос, навіки що змовк?
Бий, бий, бий,
О море, звільняйсь від оков!
Та день той, що нагло так згас,
До мене не вернеться знов.
ПРОЩАННЯ
Долай, струмку, до моря путь,
Як роблять це всі ріки, --
Вже спів твій тут мені не чуть
Назавжди і навіки.
Біжи, струмку, -- вже тебе ждуть
Річки малі й великі, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
Не раз ще вільхи тут зітхнуть,
Й тремтітимуть осики, --
З тобою тут вже бджолам буть
Назавжди і навіки.
І сонця, й місяця сяйнуть
Не раз ще в тобі лики, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
ДОЛАЮЧИ МЕЖУ
День гасне. Я ніч стрічаю.
Мене кличе вдаль зоря.
Та не хотів би я сліз відчаю,
Як вплав пускаюсь в моря.
Приплив гойдається в сплесках сонних
Без піни й бурлінь води,
Здіймаючись із глибин бездонних
Й вертаючись знов туди.
Вечірній дзвін і смеркання,
Й ніч -- все, чим іще живу.
Та не хотів би журби прощання,
Коли відпливу.
Далеко від цього часу й місця
Без нарікань багажу
Надіюсь там з Лоцманом стріться,
Коли перетну межу.
* * *
Чи ви згодні,
Що сьогодні
Завтра буде уже вчора?
Ще знати б, чому,
Як фіалку візьму,
То пахощі вернуть в ту пору,
Як милим було все для зору?
Замало тут рим лиш повтору.
МИМО ПРОЙДИ
Коли помру я, не приходь
Зронить сльозу фальшиву на могилі,
Топтатись там, де тліє моя плоть,
Тривожить прах, що оживить не в силі.
Риданням вітру втішусь назавжди;
Ти ж -- мимо пройди.
О, не принось свій жаль і каяття --
Нещасному, що з них уже мені;
З ким хоч любись -- втомивсь я від життя,
Дай відпочить у сні.
О, не турбуй, не завертай сюди --
Мимо пройди, мимо пройди.
* * *
Мій дух хай буде вільним і могутнім,
Мов той потік, що мчить в самотині
Від джерела, що на височині,
Відлунюючи й в долах ехом звучним,
Й, зростаючи в напорі, стає чутним
Для міст і сіл, горбів і впадин, веж;
Й посеред моря буде ще відчутним,
Голубизну даруючи без меж.
Хай же мій дух зміцниться -- він тоді
Розсудливості пута скине звичні,
Як до несхожих духом припливу:
Гольфстрім так від Флориди у воді
Своїй приносить у моря північні
Густу південну Мексики траву.
ДУБ
Хай життя
Шлях тернистий --
Будь, мов дуб:
Весною чуб
Золотистий.
Красенем
В літо ввійшов;
Йому й осінь
Чар приносить --
В золоті знов.
Йде зима --
Й без листя буть;
Та холод стріть --
Лиш оголить
Свою могуть.
Бий, бий, бий,
О море, у скелі міцні!
Хотів би я в слово відлить
Думки, що вирують в мені.
Блаженне рибалки хлоп'я,
Що в іграх проводить всі дні!
Блажен і моряк молодий,
Що пісню співає в човні!
Вертаються в порт кораблі,
Полощеться вимпелів шовк;
Де ж доторк той ніжний руки?
Де голос, навіки що змовк?
Бий, бий, бий,
О море, звільняйсь від оков!
Та день той, що нагло так згас,
До мене не вернеться знов.
ПРОЩАННЯ
Долай, струмку, до моря путь,
Як роблять це всі ріки, --
Вже спів твій тут мені не чуть
Назавжди і навіки.
Біжи, струмку, -- вже тебе ждуть
Річки малі й великі, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
Не раз ще вільхи тут зітхнуть,
Й тремтітимуть осики, --
З тобою тут вже бджолам буть
Назавжди і навіки.
І сонця, й місяця сяйнуть
Не раз ще в тобі лики, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
ДОЛАЮЧИ МЕЖУ
День гасне. Я ніч стрічаю.
Мене кличе вдаль зоря.
Та не хотів би я сліз відчаю,
Як вплав пускаюсь в моря.
Приплив гойдається в сплесках сонних
Без піни й бурлінь води,
Здіймаючись із глибин бездонних
Й вертаючись знов туди.
Вечірній дзвін і смеркання,
Й ніч -- все, чим іще живу.
Та не хотів би журби прощання,
Коли відпливу.
Далеко від цього часу й місця
Без нарікань багажу
Надіюсь там з Лоцманом стріться,
Коли перетну межу.
* * *
Чи ви згодні,
Що сьогодні
Завтра буде уже вчора?
Ще знати б, чому,
Як фіалку візьму,
То пахощі вернуть в ту пору,
Як милим було все для зору?
Замало тут рим лиш повтору.
МИМО ПРОЙДИ
Коли помру я, не приходь
Зронить сльозу фальшиву на могилі,
Топтатись там, де тліє моя плоть,
Тривожить прах, що оживить не в силі.
Риданням вітру втішусь назавжди;
Ти ж -- мимо пройди.
О, не принось свій жаль і каяття --
Нещасному, що з них уже мені;
З ким хоч любись -- втомивсь я від життя,
Дай відпочить у сні.
О, не турбуй, не завертай сюди --
Мимо пройди, мимо пройди.
* * *
Мій дух хай буде вільним і могутнім,
Мов той потік, що мчить в самотині
Від джерела, що на височині,
Відлунюючи й в долах ехом звучним,
Й, зростаючи в напорі, стає чутним
Для міст і сіл, горбів і впадин, веж;
Й посеред моря буде ще відчутним,
Голубизну даруючи без меж.
Хай же мій дух зміцниться -- він тоді
Розсудливості пута скине звичні,
Як до несхожих духом припливу:
Гольфстрім так від Флориди у воді
Своїй приносить у моря північні
Густу південну Мексики траву.
ДУБ
Хай життя
Шлях тернистий --
Будь, мов дуб:
Весною чуб
Золотистий.
Красенем
В літо ввійшов;
Йому й осінь
Чар приносить --
В золоті знов.
Йде зима --
Й без листя буть;
Та холод стріть --
Лиш оголить
Свою могуть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію