БИЙ, БИЙ, БИЙ!

Бий, бий, бий,
О море, у скелі міцні!
Хотів би я в слово відлить
Думки, що вирують в мені.

Блаженне рибалки хлоп'я,
Що в іграх проводить всі дні!
Блажен і моряк молодий,
Що пісню співає в човні!

Вертаються в порт кораблі,
Полощеться вимпелів шовк;
Де ж доторк той ніжний руки?
Де голос, навіки що змовк?

Бий, бий, бий,
О море, звільняйсь від оков!
Та день той, що нагло так згас,
До мене не вернеться знов.

ПРОЩАННЯ

Долай, струмку, до моря путь,
Як роблять це всі ріки, --
Вже спів твій тут мені не чуть
Назавжди і навіки.

Біжи, струмку, -- вже тебе ждуть
Річки малі й великі, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.

Не раз ще вільхи тут зітхнуть,
Й тремтітимуть осики, --
З тобою тут вже бджолам буть
Назавжди і навіки.

І сонця, й місяця сяйнуть
Не раз ще в тобі лики, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.

ДОЛАЮЧИ МЕЖУ

День гасне. Я ніч стрічаю.
Мене кличе вдаль зоря.
Та не хотів би я сліз відчаю,
Як вплав пускаюсь в моря.

Приплив гойдається в сплесках сонних
Без піни й бурлінь води,
Здіймаючись із глибин бездонних
Й вертаючись знов туди.

Вечірній дзвін і смеркання,
Й ніч -- все, чим іще живу.
Та не хотів би журби прощання,
Коли відпливу.

Далеко від цього часу й місця
Без нарікань багажу
Надіюсь там з Лоцманом стріться,
Коли перетну межу.

* * *

Чи ви згодні,
Що сьогодні
Завтра буде уже вчора?

Ще знати б, чому,
Як фіалку візьму,
То пахощі вернуть в ту пору,
Як милим було все для зору?
Замало тут рим лиш повтору.

МИМО ПРОЙДИ

Коли помру я, не приходь
Зронить сльозу фальшиву на могилі,
Топтатись там, де тліє моя плоть,
Тривожить прах, що оживить не в силі.
Риданням вітру втішусь назавжди;
Ти ж -- мимо пройди.

О, не принось свій жаль і каяття --
Нещасному, що з них уже мені;
З ким хоч любись -- втомивсь я від життя,
Дай відпочить у сні.
О, не турбуй, не завертай сюди --
Мимо пройди, мимо пройди.

* * *

Мій дух хай буде вільним і могутнім,
Мов той потік, що мчить в самотині
Від джерела, що на височині,
Відлунюючи й в долах ехом звучним,
Й, зростаючи в напорі, стає чутним
Для міст і сіл, горбів і впадин, веж;
Й посеред моря буде ще відчутним,
Голубизну даруючи без меж.
Хай же мій дух зміцниться -- він тоді
Розсудливості пута скине звичні,
Як до несхожих духом припливу:
Гольфстрім так від Флориди у воді
Своїй приносить у моря північні
Густу південну Мексики траву.

ДУБ

Хай життя
Шлях тернистий --
Будь, мов дуб:
Весною чуб
Золотистий.

Красенем
В літо ввійшов;
Йому й осінь
Чар приносить --
В золоті знов.

Йде зима --
Й без листя буть;
Та холод стріть --
Лиш оголить
Свою могуть.