Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
Девід Кройтор: про що повідають його картини?
В житті трапляються різні ситуації. Важливі і не дуже, радісні чи журливі, пов’язані з працею або чимось особистим… Буває ведеш пошук в Інтернеті потрібної інформації, годі знайти, а на очі потрапляє щось інше, але цікаве, ба навіть захоплююче. Ось так я натрапив на світлини робіт румунського живописця Девіда Кройтора (David Croitor). Картини припали до душі, відразу, так буває…
Про що вони промовляють, що намагається донести до глядача митець? Спробую дати своє, звісно, суб’єктивне бачення. В реальному житті з художником не знайомий, окрему інформацію для роздумів взяв з його сторінки у соціальній мережі. Цей текст, то своєрідний творчий експеримент. Отже, розпочну….
Світогляд людини незалежно від її роду занять більш ніж важливий. Він засвідчує яким цінностям і поглядам віддає перевагу особистість. Які цінності є значимими для митця?
Монолог Девіда Кройтора ( частина 1): «Зайшовши в царину 21-го віку, третього тисячоліття, помітив, що з кожним днем котрий минає, стаю біднішим у бажаннях, скромнішим у прагненнях. Моє життя почало кардинально спрощуватися, не маю довгострокових планів, особливих очікувань від будь-кого… Зі мною залишається найнеобхідніше, те, що дає мінімум душевного комфорту. У наступному порядку - це такі речі:
1.Тісніші стосунки з Богом
2. Сімейна гармонія
3. Без жодних обмежень малювати тільки те, що відчуваю
4.Сидіти на пеньку, їсти сливи та слухати шепіт листя
5. Восени спостерігати за листям, яке падає з дерев, неначе то якісь знаки…, не розтоптати їх ногами
6. Налагодити піч в якій можна пекти бараболю, яблука, солодкий буряк, як це робила моя бабуся коли був малим хлопчаком
7. Записувати кожну думку, незалежно від того коли приходить, вдень чи вночі
8. Свої записи укладати в окрему книжку
9. Не забувати, що Час минає безповоротно, та бути з ним у злагоді
10. Нагадувати собі, що після закінчення земного життя настане судний день, він буде вирішальним для мого майбутнього, адже душа вічна…».
Слово містик (грецькою мовою) походить від - берегти тишу. Тиша - теж мова. Якщо бережеш тишу, слово набирає більшої вагомості. Містики дотримуються думки, що Реальність у найчистішому вигляді висловлюють: Музика, Геометрія та Образотворче Мистецтво. Мова має бути негучна і зважена. Значимість кожного слова надто велика, відтак годиться спочатку думати, потім говорити…
Мені невідомо, як пише картини Девід Кройтор: віддає перевагу повній тиші у процесі творчості, чи полюбляє малювати під музичний супровід. Мабуть, залежить від настрою…
Мітологеми (міфологеми) запевняють, що існує одночасно декілька вимірів буття. Більшість людей перебувають у третьому вимірі. Щодо творчих осіб, то їм либонь затісно у третьому вимірі, тому прагнуть виходити за межі… Четвертий вимір характеризується незвичними явищами, почасти – прискоренням Часу.
Богдан-Ігор Антонич у своєму незавершеному романі «На другому березі» писав і таке: «Колишнє, наче тінь за плечима, прийдешнє, наче імла перед очима. Мряка накриває тінь, і розпливаються їхні межі. Усе стає суцільним сутінком. Минуле тане в майбутнім і затираються їхні границі. Приходить безчасова, понадчасова й позачасова хвилина. Існування в четвертому вимірі, у вимірі думки».
Кожен митець є творцем своєрідних мітів, власних… В чому ж призначення міту (міфу) згідно М. Еліаде? Відповідно до його тлумачень, - міти були не просто історіями та переказами – вони повідомляли архаїчній людині, як саме влаштований світ, і чому він таким став. При цьому значення мало не тільки те, про що розповідали у міті, а й як саме розповідали.
У племінних спільнотах міти не розказували просто так…, у повсякденних ситуаціях існували спеціальні ритуали, під час яких слухачі неначе самі ставали учасниками творення Світу та поверталися у позачасовий «мітичний вік». Вони символічно повторювали те, що до них колись зробили творці Всесвіту – боги, герої, пращури, та в такий спосіб долучалися до Світового порядку, набували власної реальності. Міт надавав сенсу життю людини, пояснював її місце і призначення, підносив до трансцендентного.
Мірча Еліаде (1907 – 1986), легендарна постать. Захоплювався новими ідеями, постійно прагнув відкриттів та саморозвитку: філософія, окультизм, вивчення мов, ентомологія – це далеко не весь перелік того, чим він захоплювався у молодечі роки.
Історик релігій, дослідник мітології, філософ, письменник, професор Чиказького університету. Докторську дисертацію писав англійською мовою. Автор багатьох праць, зокрема – «Трактат з історії релігій», «Міфи, сновидіння, містерії», «Священне і мирське», «Міф про вічне повернення», інших…
Живопису художника властива поетичність. Як тут не згадати Міхая Емінеску (1850 – 1889) - світоча румунської літератури, класика світової. Почуймо наступні рядки вірша, співзвучні змісту окремих робіт Девіда Кройтора:
«Коли вже й молитва жагуча не діє
супроти нудьги та лихої зажури,
яким же полегшенням серцю (на диво!)
стає там людська непогасна надія:
і хмари нараз розганяє, як буря!», - уривок з вірша «Надія» (переклад Олега Гончаренка).
Міхай Емінеску… Подорожуючий за життя, став об’єктом визнання опісля фізичної смерті. Румунський письменник Тудор Аргезі зауважував: «Емінеску, певним чином, - пречистий святий румунського вірша». Вшанований в Україні: в Чернівцях відкрито кімнату-музей і пам’ятник Міхаю Емінеску (1989 рік).
Оскільки живописець створив чимало робіт на осінню тематику, наступні рядки великого поета:
«Знов листопад шурхоче падолистом.
Дощу, в колишнім жовтню, гаснуть кроки…», - з вірша «Сонети».
Якщо спробувати знайти суголосність картин румунського митця, який любить осінь, і поетичних взірців українських авторів, - то вона відчутна у таких рядках Максима Рильського (1895 – 1964), видатного поета-академіка:
«Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, -
І свіжі айстри над піском рум’яним
Зоріють за одчиненим вікном».
Цікаво ознайомлюватися з думками митця щодо його картин, він наділений і хистом літератора. Давайте переконаємося…
Монолог Девіда Кройтора (ч.2): «Дуже скучив за цією роботою («Засмучений сонях»), написана ще до пандемії… Шукав фотографію цієї картини, нарешті знайшов. Картини у мене нема, навіть не знаю де поділася, а образ залишився. Подивився на фото і відразу згадав ту довгу осінь з лагідними днями, холодними ночами і такими ж ранками. На початку листопада, одного ранку туман був настільки густий, що соняшники опустили додолу свої капелюхи, втративши золоті пелюстки, змерзли. Після обіду туман розсіявся, на небі з’явилося сонце, але сонячна квітка так і не підняла свій погляд…».
К. Г. Юнг вважав, що особистість має в собі три складники – его, особисте несвідоме, колективне несвідоме. В третю категорію входить поняття архетипу.
Що ж таке архетипи? Це вроджені ідеї або спогади предків, котрі властиві всім людям, та призводять до певного сприйняття і реакції на конкретні явища, події. Кількість архетипів людини, згідно теорії Юнга, може бути необмеженою. За допомоги архетипів можна глибоко зазирнути в самого себе…
Звернімо увагу на роботу «Відчуття». А що про неї мовить сам автор?
Монолог Девіда Кройтора(ч.3): «Кілька років підряд кожної осені малюю ганок… Роблю це, бо кожного разу знаходжу щось нове, що саме не знаю, але знаходжу. Можливо гру світла посеред листя, кущ плюща, який з кожним роком пишнішає, а може то я змінююся, та бачу усе інакше?... Це може бути думка з солодко-гіркуватим присмаком, усвідомленням того, що Світ преображається, а ми залишаємося в душі такими вічно молодими….».
Сто разів був правий іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет коли запевняв: «Життя – це відкриття… Безперервне відкриття, яке ми здійснюємо відносно себе і навколишнього світу».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник «ЛЕЛЕГ – 4» (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і «БУМ» (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Девіда Кройтора "Осінь в передмісті".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Девід Кройтор: про що повідають його картини?
В житті трапляються різні ситуації. Важливі і не дуже, радісні чи журливі, пов’язані з працею або чимось особистим… Буває ведеш пошук в Інтернеті потрібної інформації, годі знайти, а на очі потрапляє щось інше, але цікаве, ба навіть захоплююче. Ось так я натрапив на світлини робіт румунського живописця Девіда Кройтора (David Croitor). Картини припали до душі, відразу, так буває…Про що вони промовляють, що намагається донести до глядача митець? Спробую дати своє, звісно, суб’єктивне бачення. В реальному житті з художником не знайомий, окрему інформацію для роздумів взяв з його сторінки у соціальній мережі. Цей текст, то своєрідний творчий експеримент. Отже, розпочну….
Світогляд людини незалежно від її роду занять більш ніж важливий. Він засвідчує яким цінностям і поглядам віддає перевагу особистість. Які цінності є значимими для митця?
Монолог Девіда Кройтора ( частина 1): «Зайшовши в царину 21-го віку, третього тисячоліття, помітив, що з кожним днем котрий минає, стаю біднішим у бажаннях, скромнішим у прагненнях. Моє життя почало кардинально спрощуватися, не маю довгострокових планів, особливих очікувань від будь-кого… Зі мною залишається найнеобхідніше, те, що дає мінімум душевного комфорту. У наступному порядку - це такі речі:
1.Тісніші стосунки з Богом
2. Сімейна гармонія
3. Без жодних обмежень малювати тільки те, що відчуваю
4.Сидіти на пеньку, їсти сливи та слухати шепіт листя
5. Восени спостерігати за листям, яке падає з дерев, неначе то якісь знаки…, не розтоптати їх ногами
6. Налагодити піч в якій можна пекти бараболю, яблука, солодкий буряк, як це робила моя бабуся коли був малим хлопчаком
7. Записувати кожну думку, незалежно від того коли приходить, вдень чи вночі
8. Свої записи укладати в окрему книжку
9. Не забувати, що Час минає безповоротно, та бути з ним у злагоді
10. Нагадувати собі, що після закінчення земного життя настане судний день, він буде вирішальним для мого майбутнього, адже душа вічна…».
Слово містик (грецькою мовою) походить від - берегти тишу. Тиша - теж мова. Якщо бережеш тишу, слово набирає більшої вагомості. Містики дотримуються думки, що Реальність у найчистішому вигляді висловлюють: Музика, Геометрія та Образотворче Мистецтво. Мова має бути негучна і зважена. Значимість кожного слова надто велика, відтак годиться спочатку думати, потім говорити…
Мені невідомо, як пише картини Девід Кройтор: віддає перевагу повній тиші у процесі творчості, чи полюбляє малювати під музичний супровід. Мабуть, залежить від настрою…
Мітологеми (міфологеми) запевняють, що існує одночасно декілька вимірів буття. Більшість людей перебувають у третьому вимірі. Щодо творчих осіб, то їм либонь затісно у третьому вимірі, тому прагнуть виходити за межі… Четвертий вимір характеризується незвичними явищами, почасти – прискоренням Часу.
Богдан-Ігор Антонич у своєму незавершеному романі «На другому березі» писав і таке: «Колишнє, наче тінь за плечима, прийдешнє, наче імла перед очима. Мряка накриває тінь, і розпливаються їхні межі. Усе стає суцільним сутінком. Минуле тане в майбутнім і затираються їхні границі. Приходить безчасова, понадчасова й позачасова хвилина. Існування в четвертому вимірі, у вимірі думки».
Кожен митець є творцем своєрідних мітів, власних… В чому ж призначення міту (міфу) згідно М. Еліаде? Відповідно до його тлумачень, - міти були не просто історіями та переказами – вони повідомляли архаїчній людині, як саме влаштований світ, і чому він таким став. При цьому значення мало не тільки те, про що розповідали у міті, а й як саме розповідали.
У племінних спільнотах міти не розказували просто так…, у повсякденних ситуаціях існували спеціальні ритуали, під час яких слухачі неначе самі ставали учасниками творення Світу та поверталися у позачасовий «мітичний вік». Вони символічно повторювали те, що до них колись зробили творці Всесвіту – боги, герої, пращури, та в такий спосіб долучалися до Світового порядку, набували власної реальності. Міт надавав сенсу життю людини, пояснював її місце і призначення, підносив до трансцендентного.
Мірча Еліаде (1907 – 1986), легендарна постать. Захоплювався новими ідеями, постійно прагнув відкриттів та саморозвитку: філософія, окультизм, вивчення мов, ентомологія – це далеко не весь перелік того, чим він захоплювався у молодечі роки.
Історик релігій, дослідник мітології, філософ, письменник, професор Чиказького університету. Докторську дисертацію писав англійською мовою. Автор багатьох праць, зокрема – «Трактат з історії релігій», «Міфи, сновидіння, містерії», «Священне і мирське», «Міф про вічне повернення», інших…
Живопису художника властива поетичність. Як тут не згадати Міхая Емінеску (1850 – 1889) - світоча румунської літератури, класика світової. Почуймо наступні рядки вірша, співзвучні змісту окремих робіт Девіда Кройтора:
«Коли вже й молитва жагуча не діє
супроти нудьги та лихої зажури,
яким же полегшенням серцю (на диво!)
стає там людська непогасна надія:
і хмари нараз розганяє, як буря!», - уривок з вірша «Надія» (переклад Олега Гончаренка).
Міхай Емінеску… Подорожуючий за життя, став об’єктом визнання опісля фізичної смерті. Румунський письменник Тудор Аргезі зауважував: «Емінеску, певним чином, - пречистий святий румунського вірша». Вшанований в Україні: в Чернівцях відкрито кімнату-музей і пам’ятник Міхаю Емінеску (1989 рік).
Оскільки живописець створив чимало робіт на осінню тематику, наступні рядки великого поета:
«Знов листопад шурхоче падолистом.
Дощу, в колишнім жовтню, гаснуть кроки…», - з вірша «Сонети».
Якщо спробувати знайти суголосність картин румунського митця, який любить осінь, і поетичних взірців українських авторів, - то вона відчутна у таких рядках Максима Рильського (1895 – 1964), видатного поета-академіка:
«Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, -
І свіжі айстри над піском рум’яним
Зоріють за одчиненим вікном».
Цікаво ознайомлюватися з думками митця щодо його картин, він наділений і хистом літератора. Давайте переконаємося…
Монолог Девіда Кройтора (ч.2): «Дуже скучив за цією роботою («Засмучений сонях»), написана ще до пандемії… Шукав фотографію цієї картини, нарешті знайшов. Картини у мене нема, навіть не знаю де поділася, а образ залишився. Подивився на фото і відразу згадав ту довгу осінь з лагідними днями, холодними ночами і такими ж ранками. На початку листопада, одного ранку туман був настільки густий, що соняшники опустили додолу свої капелюхи, втративши золоті пелюстки, змерзли. Після обіду туман розсіявся, на небі з’явилося сонце, але сонячна квітка так і не підняла свій погляд…».
К. Г. Юнг вважав, що особистість має в собі три складники – его, особисте несвідоме, колективне несвідоме. В третю категорію входить поняття архетипу.
Що ж таке архетипи? Це вроджені ідеї або спогади предків, котрі властиві всім людям, та призводять до певного сприйняття і реакції на конкретні явища, події. Кількість архетипів людини, згідно теорії Юнга, може бути необмеженою. За допомоги архетипів можна глибоко зазирнути в самого себе…
Звернімо увагу на роботу «Відчуття». А що про неї мовить сам автор?
Монолог Девіда Кройтора(ч.3): «Кілька років підряд кожної осені малюю ганок… Роблю це, бо кожного разу знаходжу щось нове, що саме не знаю, але знаходжу. Можливо гру світла посеред листя, кущ плюща, який з кожним роком пишнішає, а може то я змінююся, та бачу усе інакше?... Це може бути думка з солодко-гіркуватим присмаком, усвідомленням того, що Світ преображається, а ми залишаємося в душі такими вічно молодими….».
Сто разів був правий іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет коли запевняв: «Життя – це відкриття… Безперервне відкриття, яке ми здійснюємо відносно себе і навколишнього світу».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник «ЛЕЛЕГ – 4» (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і «БУМ» (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Девіда Кройтора "Осінь в передмісті".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Хід думок: про рідний край, творчі пошуки, живопис Яноша Рейті як життєпис"
• Перейти на сторінку •
"Образ жінки, мітологізм, казковість, фольклор в творчості Олександра Чегорки*"
• Перейти на сторінку •
"Образ жінки, мітологізм, казковість, фольклор в творчості Олександра Чегорки*"
Про публікацію
