В житті трапляються різні ситуації. Важливі і не дуже, радісні чи журливі, пов’язані з працею або чимось особистим… Буває ведеш пошук в Інтернеті потрібної інформації, годі знайти, а на очі потрапляє щось інше, але цікаве, ба навіть захоплююче. Ось так я натрапив на світлини робіт румунського живописця Девіда Кройтора (David Croitor). Картини припали до душі, відразу, так буває…

Про що вони промовляють, що намагається донести до глядача митець? Спробую дати своє, звісно, суб’єктивне бачення. В реальному житті з художником не знайомий, окрему інформацію для роздумів взяв з його сторінки у соціальній мережі. Цей текст, то своєрідний творчий експеримент. Отже, розпочну….

Світогляд людини незалежно від її роду занять більш ніж важливий. Він засвідчує яким цінностям і поглядам віддає перевагу особистість. Які цінності є значимими для митця?

Монолог Девіда Кройтора ( частина 1): «Зайшовши в царину 21-го віку, третього тисячоліття, помітив, що з кожним днем котрий минає, стаю біднішим у бажаннях, скромнішим у прагненнях. Моє життя почало кардинально спрощуватися, не маю довгострокових планів, особливих очікувань від будь-кого… Зі мною залишається найнеобхідніше, те, що дає мінімум душевного комфорту. У наступному порядку - це такі речі:

1.Тісніші стосунки з Богом
2. Сімейна гармонія
3. Без жодних обмежень малювати тільки те, що відчуваю
4.Сидіти на пеньку, їсти сливи та слухати шепіт листя
5. Восени спостерігати за листям, яке падає з дерев, неначе то якісь знаки…, не розтоптати їх ногами
6. Налагодити піч в якій можна пекти бараболю, яблука, солодкий буряк, як це робила моя бабуся коли був малим хлопчаком
7. Записувати кожну думку, незалежно від того коли приходить, вдень чи вночі
8. Свої записи укладати в окрему книжку
9. Не забувати, що Час минає безповоротно, та бути з ним у злагоді
10. Нагадувати собі, що після закінчення земного життя настане судний день, він буде вирішальним для мого майбутнього, адже душа вічна…».

Слово містик (грецькою мовою) походить від - берегти тишу. Тиша - теж мова. Якщо бережеш тишу, слово набирає більшої вагомості. Містики дотримуються думки, що Реальність у найчистішому вигляді висловлюють: Музика, Геометрія та Образотворче Мистецтво. Мова має бути негучна і зважена. Значимість кожного слова надто велика, відтак годиться спочатку думати, потім говорити…

Мені невідомо, як пише картини Девід Кройтор: віддає перевагу повній тиші у процесі творчості, чи полюбляє малювати під музичний супровід. Мабуть, залежить від настрою…

Мітологеми (міфологеми) запевняють, що існує одночасно декілька вимірів буття. Більшість людей перебувають у третьому вимірі. Щодо творчих осіб, то їм либонь затісно у третьому вимірі, тому прагнуть виходити за межі… Четвертий вимір характеризується незвичними явищами, почасти – прискоренням Часу.

Богдан-Ігор Антонич у своєму незавершеному романі «На другому березі» писав і таке: «Колишнє, наче тінь за плечима, прийдешнє, наче імла перед очима. Мряка накриває тінь, і розпливаються їхні межі. Усе стає суцільним сутінком. Минуле тане в майбутнім і затираються їхні границі. Приходить безчасова, понадчасова й позачасова хвилина. Існування в четвертому вимірі, у вимірі думки».

Кожен митець є творцем своєрідних мітів, власних… В чому ж призначення міту (міфу) згідно М. Еліаде? Відповідно до його тлумачень, - міти були не просто історіями та переказами – вони повідомляли архаїчній людині, як саме влаштований світ, і чому він таким став. При цьому значення мало не тільки те, про що розповідали у міті, а й як саме розповідали.

У племінних спільнотах міти не розказували просто так…, у повсякденних ситуаціях існували спеціальні ритуали, під час яких слухачі неначе самі ставали учасниками творення Світу та поверталися у позачасовий «мітичний вік». Вони символічно повторювали те, що до них колись зробили творці Всесвіту – боги, герої, пращури, та в такий спосіб долучалися до Світового порядку, набували власної реальності. Міт надавав сенсу життю людини, пояснював її місце і призначення, підносив до трансцендентного.

Мірча Еліаде (1907 – 1986), легендарна постать. Захоплювався новими ідеями, постійно прагнув відкриттів та саморозвитку: філософія, окультизм, вивчення мов, ентомологія – це далеко не весь перелік того, чим він захоплювався у молодечі роки.
Історик релігій, дослідник мітології, філософ, письменник, професор Чиказького університету. Докторську дисертацію писав англійською мовою. Автор багатьох праць, зокрема – «Трактат з історії релігій», «Міфи, сновидіння, містерії», «Священне і мирське», «Міф про вічне повернення», інших…

Живопису художника властива поетичність. Як тут не згадати Міхая Емінеску (1850 – 1889) - світоча румунської літератури, класика світової. Почуймо наступні рядки вірша, співзвучні змісту окремих робіт Девіда Кройтора:

«Коли вже й молитва жагуча не діє
супроти нудьги та лихої зажури,
яким же полегшенням серцю (на диво!)
стає там людська непогасна надія:
і хмари нараз розганяє, як буря!», - уривок з вірша «Надія» (переклад Олега Гончаренка).

Міхай Емінеску… Подорожуючий за життя, став об’єктом визнання опісля фізичної смерті. Румунський письменник Тудор Аргезі зауважував: «Емінеску, певним чином, - пречистий святий румунського вірша». Вшанований в Україні: в Чернівцях відкрито кімнату-музей і пам’ятник Міхаю Емінеску (1989 рік).

Оскільки живописець створив чимало робіт на осінню тематику, наступні рядки великого поета:

«Знов листопад шурхоче падолистом.
Дощу, в колишнім жовтню, гаснуть кроки…», - з вірша «Сонети».

Якщо спробувати знайти суголосність картин румунського митця, який любить осінь, і поетичних взірців українських авторів, - то вона відчутна у таких рядках Максима Рильського (1895 – 1964), видатного поета-академіка:

«Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, -
І свіжі айстри над піском рум’яним
Зоріють за одчиненим вікном».

Цікаво ознайомлюватися з думками митця щодо його картин, він наділений і хистом літератора. Давайте переконаємося…

Монолог Девіда Кройтора (ч.2): «Дуже скучив за цією роботою («Засмучений сонях»), написана ще до пандемії… Шукав фотографію цієї картини, нарешті знайшов. Картини у мене нема, навіть не знаю де поділася, а образ залишився. Подивився на фото і відразу згадав ту довгу осінь з лагідними днями, холодними ночами і такими ж ранками. На початку листопада, одного ранку туман був настільки густий, що соняшники опустили додолу свої капелюхи, втративши золоті пелюстки, змерзли. Після обіду туман розсіявся, на небі з’явилося сонце, але сонячна квітка так і не підняла свій погляд…».

К. Г. Юнг вважав, що особистість має в собі три складники – его, особисте несвідоме, колективне несвідоме. В третю категорію входить поняття архетипу.

Що ж таке архетипи? Це вроджені ідеї або спогади предків, котрі властиві всім людям, та призводять до певного сприйняття і реакції на конкретні явища, події. Кількість архетипів людини, згідно теорії Юнга, може бути необмеженою. За допомоги архетипів можна глибоко зазирнути в самого себе…

Звернімо увагу на роботу «Відчуття». А що про неї мовить сам автор?

Монолог Девіда Кройтора(ч.3): «Кілька років підряд кожної осені малюю ганок… Роблю це, бо кожного разу знаходжу щось нове, що саме не знаю, але знаходжу. Можливо гру світла посеред листя, кущ плюща, який з кожним роком пишнішає, а може то я змінююся, та бачу усе інакше?... Це може бути думка з солодко-гіркуватим присмаком, усвідомленням того, що Світ преображається, а ми залишаємося в душі такими вічно молодими….».

Сто разів був правий іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет коли запевняв: «Життя – це відкриття… Безперервне відкриття, яке ми здійснюємо відносно себе і навколишнього світу».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник «ЛЕЛЕГ – 4» (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і «БУМ» (Брама Українського Мистецтва).

На фото - картина Девіда Кройтора "Осінь в передмісті".