Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З холодом сердечних потрясінь,
Гірша, ніж були позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З холодом сердечних потрясінь,
Гірша, ніж були позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
2026.04.20
09:27
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!».
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк
2026.04.19
23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
2026.04.19
22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
2026.04.19
21:41
Мій друг питав мене
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
2026.04.19
21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
2026.04.19
18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
2026.04.19
17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
2026.04.19
17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Регул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Регул
Раніше слово важило багато,
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
