Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
2026.04.17
12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
2026.04.16
19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
2026.04.16
19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
2026.04.16
17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
2026.04.16
17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
2026.04.16
13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
2026.04.16
13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
2026.04.16
12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
2026.04.15
12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
2026.04.15
10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
2026.04.15
06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Регул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Регул
Раніше слово важило багато,
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
