Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.11
16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
2026.08.11
16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)
Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.
Тягнула зі стаканчика
Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.
Тягнула зі стаканчика
2026.08.11
14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.
Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.
Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти
2026.08.11
12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.
Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.
Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
2026.08.11
10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,
Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,
Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -
2026.08.11
06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.
2026.08.11
05:59
Роздмухане полум’я у серці диктатора
Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві
2026.08.10
22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
2026.08.10
19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
2026.08.10
18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
2026.08.10
17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
2026.08.10
12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
2026.08.10
12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
2026.08.10
12:22
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Регул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Регул
Раніше слово важило багато,
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
