
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.02.01
23:02
Ну що ж, прощай! Ідеш від мене… Осінь.
Де ти ступала – інеєм лежить
Моя самотність. Зглянься ж хоч на мить!
А я кричав колись, що з мене досить
Твого повітря, вижовклих листків,
Дощів, туману... Час вже пролетів
І ти
Де ти ступала – інеєм лежить
Моя самотність. Зглянься ж хоч на мить!
А я кричав колись, що з мене досить
Твого повітря, вижовклих листків,
Дощів, туману... Час вже пролетів
І ти
2023.02.01
22:00
Це маячня, мій любий, тільки сон,
лякає привидом посеред ночі.
Лунає серця срібний камертон,
душа на вістрі леза кровоточить..
То падає узимку дощ: дрібний,
холодний, забобонно-сліпкуватий,
в небесній прірві топить Бог човни,
лякає привидом посеред ночі.
Лунає серця срібний камертон,
душа на вістрі леза кровоточить..
То падає узимку дощ: дрібний,
холодний, забобонно-сліпкуватий,
в небесній прірві топить Бог човни,
2023.02.01
21:33
Сперечались якось троє про життя вар’яти.
Про жінок, яких насправді треба вибирати.
Перший радить чемну й мудру. Другий лиш багату.
Третій хоче іноземку, щоби світ пізнати.
Інший хоче лиш пампушку, теплу, як перина.
Ні, нехай худа, як тріска, наче ба
Про жінок, яких насправді треба вибирати.
Перший радить чемну й мудру. Другий лиш багату.
Третій хоче іноземку, щоби світ пізнати.
Інший хоче лиш пампушку, теплу, як перина.
Ні, нехай худа, як тріска, наче ба
2023.02.01
20:12
Сон рябої кобили
Зранку меле дідусь, -
Мов позичити силу
Може досі комусь.
Бо допоки ми спали,
Чи лічили курчат, -
Він змастив п'яти салом
І гайнув до дівчат.
Зранку меле дідусь, -
Мов позичити силу
Може досі комусь.
Бо допоки ми спали,
Чи лічили курчат, -
Він змастив п'яти салом
І гайнув до дівчат.
2023.02.01
19:37
Чи Громомовиця, чи Громниця,
Це давнє свято нині є.
В моєму місті і в столиці
Весну чекає. Півень п’є
Краплини, що стікають з даху
І цим віщуючи весну,
І перемогу у невдахи,
Це давнє свято нині є.
В моєму місті і в столиці
Весну чекає. Півень п’є
Краплини, що стікають з даху
І цим віщуючи весну,
І перемогу у невдахи,
2023.02.01
19:32
Актор із тебе нікудишній,
шматок несвіжого філе,
та щоки надуваєш пишно,
щосили тужишся – але…
шматок несвіжого філе,
та щоки надуваєш пишно,
щосили тужишся – але…
2023.02.01
18:47
ІНастає глобальне потепління,
тонуть у морях материки,
люди захищають володіння
і... воюють. Людям невтямки,
що потоп великої ріки
буде не по щучому велінню.
Це сама земля уже віки,
поки гавкотіли пустомелі,
тонуть у морях материки,
люди захищають володіння
і... воюють. Людям невтямки,
що потоп великої ріки
буде не по щучому велінню.
Це сама земля уже віки,
поки гавкотіли пустомелі,
2023.02.01
17:31
Левандівка
не Монмартр
Сихів
не Бродвей
вже мене давно нема
там
де п‘ють
глінтвейн
не Монмартр
Сихів
не Бродвей
вже мене давно нема
там
де п‘ють
глінтвейн
2023.02.01
17:29
вітер гілочкою вишеньки
розгойдав колиску-віршенька
поділився тою втіхою
з ластів’ятами під стріхою
ті літали і втішалися
небо в римах колисалося
розгойдав колиску-віршенька
поділився тою втіхою
з ластів’ятами під стріхою
ті літали і втішалися
небо в римах колисалося
2023.02.01
17:27
ця історія
без хвоста
дощ не йшов
рахував до ста
невідкриті ще
парасолі
і кидав
ніби дрібку солі
без хвоста
дощ не йшов
рахував до ста
невідкриті ще
парасолі
і кидав
ніби дрібку солі
2023.02.01
16:53
Приходь в мій дім біду заколихати.
Надворі дощ – злякає і собаку.
Свистять вітри, аж дах зриває з хати.
Добро – дрібне, як насінина маку.
Добро дрібне не стукає у двері, –
Прибились грози знову до порогу.
А ти приходь словами на папері,
Надворі дощ – злякає і собаку.
Свистять вітри, аж дах зриває з хати.
Добро – дрібне, як насінина маку.
Добро дрібне не стукає у двері, –
Прибились грози знову до порогу.
А ти приходь словами на папері,
2023.02.01
12:50
Ти мрієш про квиток у невагомість.
Про дорогу в один кінець
до чогось неозореного.
Ти мрієш про єднання
з природою.
Ти мрієш почути
тихий плескіт води.
Мрієш відчути
Про дорогу в один кінець
до чогось неозореного.
Ти мрієш про єднання
з природою.
Ти мрієш почути
тихий плескіт води.
Мрієш відчути
2023.02.01
10:11
Грішу щоночі. А уранці каюсь,
Бо змалку не байдужий до краси.
Без грішників монахи б не рождались,
Монашки теж пощезли би усі.
Та що монашки! Не було б пророків,
Апостолів та сонмища святих!
О, зохен вей, русалі кароокі!
Бо змалку не байдужий до краси.
Без грішників монахи б не рождались,
Монашки теж пощезли би усі.
Та що монашки! Не було б пророків,
Апостолів та сонмища святих!
О, зохен вей, русалі кароокі!
2023.02.01
00:14
Життя завмерло, хоч іще не осінь.
Колись гуляла пристрасна жара,
Палка, жагуча, змінюючись зливою.
Тепер нудьга спішить до мене в гості.
Момент прощання... а мої слова
Тремтять ледь чутно нотами тужливими.
Сумую, сам на себе я сердитий,
Колись гуляла пристрасна жара,
Палка, жагуча, змінюючись зливою.
Тепер нудьга спішить до мене в гості.
Момент прощання... а мої слова
Тремтять ледь чутно нотами тужливими.
Сумую, сам на себе я сердитий,
2023.01.31
21:29
Так густо, гучно
До сліз і крику,
До гупоту тисяч що кинулись в танець,
"Скажи мені люба, чому не танцюєш,
Скажи, мені люба, що з голосом сталось?"
Так густо і гучно,
До темного крику,
До гупоту тисяч підкинутих грудок,
До сліз і крику,
До гупоту тисяч що кинулись в танець,
"Скажи мені люба, чому не танцюєш,
Скажи, мені люба, що з голосом сталось?"
Так густо і гучно,
До темного крику,
До гупоту тисяч підкинутих грудок,
2023.01.31
20:26
Дихає темрява вогкою довгою піснею.
Слів не розчути, бубніння лірично сумне.
Шепче у вухо, стискає виски доброзичливо.
Все це мине, ось подивишся, все це мине.
Чому ти, темряво, лізеш до мене в розрадниці?
Чому вважаєш минання доречним кінцем?
Чут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Слів не розчути, бубніння лірично сумне.
Шепче у вухо, стискає виски доброзичливо.
Все це мине, ось подивишся, все це мине.
Чому ти, темряво, лізеш до мене в розрадниці?
Чому вважаєш минання доречним кінцем?
Чут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.01.25
2023.01.25
2023.01.17
2023.01.12
2023.01.10
2023.01.09
2023.01.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Регул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Регул
Раніше слово важило багато,
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
Мабуть, тому, що менше було слів.
Ніхто на вітер їх не смів кидати,
А вже коли хто слово говорив,
То знав напевно справжню його ціну.
А слово честі коли хто давав,
То вже тримав – нехай би і загинув.
Під страхом смерті, навіть, не ламав
Був колись в Римі полководець знаний.
Регулом звали. Рим якраз тоді
Із Карфагеном захопився саме.
Війна ішла на суші й на воді.
В одній із битв Регул в полон потрапив.
Ну, звісно, знатний, тож рабом не став.
У Карфагені спочивав під вартой,
Кінці війни чи викупу чекав.
А тут якраз доходить йому звістка,
Що має він негайно їхать в Рим.
Що вже за звістка – я не знаю, звісно,
Але для чогось кликав рідний дім.
І той Регул до ворогів звернувся,
Щоб відпустили на якиїсь час.
Сказав: - Я, слово честі, повернуся!
І ще й богами римськими поклявсь.
А вороги…взяли і відпустили.
Під слово честі. Чи дурні були?
Чи знали справжню слова честі силу?
Вони, хоча в війні перед вели,
Та бачили, що Рим уміє битись,
Тож думали: приїде в Рим, нехай,
Почне вмовляти римлян замиритись,
Дивись – війні-таки наступить край.
Регул же, в Рим прибувши, без упину
Вмовляв до перемоги битись всіх.
Знав – шпигуни аж дихають у спину,
Але інакше говорить не міг.
При всім при тому в визначену дату
Його бірема в Карфаген ввійшла.
Хоч знав – крім смерті нічого чекати,
А смерть та буде люта і страшна.
І смерть прийняв, але дотримав слова,
І не вважав, що він переплатив.
Бо ціну слова честі знав чудово
І з честю вмер, так само, як і жив.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію