Історія

Наташа

Колись дуже давно їй прийшов сон та хтось промовив при цьому відображалися промовляючого слова на воді:

Єгипетська кобра уособлює богиню Ваджет. Відома як «Око Гора». Це був символ суверенітету фараонів, і тому вони всіяли його на свою діадему. У королеви Клеопатри була така на її діадемі. Якою мужньою дамою була цариця Клеопатра...

Вона була відома своїми очима, що зачаровують. Вона нанесла темно-сині тіні на верхні повіки та пастельно-зелені на нижні. Я хотів заштрихувати його так само, як Око Гора. «Око Гора» — давньоєгипетський символ захисту від злих духів. Але ця погана кобра Ентоні цього не хотіла.

Повільно вона почала співати пісню:

«Послухайте, що каже матінка-природа.

Вода завжди прокладає дорогу.

слідувати протилежному правильному і

Бог сонця змушує прихований світ сяяти яскраво…!»

Одного дня Фріда прибирала в кімнаті і наткнулася на старовинну скриньку та заглянула в неї, побачивши дивну дорогоцінну річь, здалося їй діадема. На діадемі було зображено: дорогоцінний камінь у вигляді Око гори та два чорних каміння у вигляді чорних очей і два білих каміння у вигляді білих очей, а сама діадема зроблена із золота. Та вона вирішила сховати це далеко від чужих очей.

В її очах була знайома порожнеча, яку Фріда часто бачила у своєму власному відображенні у дзеркалі у ванній кімнаті. Фріда знала, що це не справжне відображення, а скоріше уявне і цей образ, який до ранку буде давно забутий, шепчачи такі слова:

«Глибока, як синій океан

Темна, як каштановий відтінок

Зрозуміло, як вода внизу

Відбиває відтінки райдужного світла.

Де ти втратила себе... У безодні...

Не звинувачуй мене в тому, що я вибрала дорогу ... Йти далі.

Не забувай, що це ти вирішила піти цією дорогою

Я продовжувала говорити, що ти той, хто знайде безодню чи долю.

Але в тебе все ще є речь, яка веде тебе в безодню.»

Коли вона приходила до спільних друзів.
Він бачив багато смутку та розпачу в її очах. Чомусь він відчував, що має допомогти їй.

Будучи наймолодшою учасницею, всі любили з нею побалакати. Вона весело розмовляла з усіма навколо, проте в її очах завжди були розпач і смуток, що часто помічав Фред.

Коли вони зустрічалися поглядами в спільній компанії друзів, Фред завжди помічав її очах, що в глибині душі не була щаслива.

Одного світлого дня її друзі напросилися завітати до неї додому, бо їм здавалося, що вона щось приховувала. вона наважилася запросити до себе і Фреда.

він побачив усі ескізи та картини, які Фріда розвісила на стінах своєї кімнати. Усі вони зображали її любов до сім'ї. На більшості карикатур, які вона намалювала, була зображена вся її сім'я, її батько та мати, брат та сестра, які насолоджуються та добре проводять час.

Однак одною картиною вона дорожила і друзі питали її та вона загадково почала розповідати при цьому приховуючи таїну, як вона створювала улюблений портрет:

Перо було вмочено в чорнило, і звук писанини пролунав у майже темній залі, освітленій єдиним маленьким прямокутним вікном. Фріда з рішучою головою, що схилилася над листом, зупинилася на мить, щоб зиркнути на портрет поруч. Це був дивний портрет - дивний у своїй простоті на полотні трималися дві вертикальні постаті, не зовсім людські. Фігура в правій частині полотна була білою примарою на чорному тлі, тоді як інша половина фону була напрочуд білою, на якій стояла зовсім чорна постать. Фігури стояли близько один до одного, майже стикаючись, але насправді їх не було. Вони дивилися на автора без жодного дискомфорту, але доставляли чимало своєму художнику.
Раптом він здивувався від побаченого, бо один маленький витвір мистецтва привернув його увагу. На ньому були зображені дві постаті, одина постать чорна, а інша біла, покладені поруч один з одним. Вона зобразила білого, як чоловіка, а чорного, як дівчинку.
Він почував себе щасливим, коли дивився на них та водночас щось його тривожило…він ніяк не міг зрозуміти. Згодом, Він прийшов до розуміння, що кохання – це найбільша сила, яка є в будь-кого. Це було головне, що завжди пов'язувало докупи будь-які два відносини.

Коли наставала Чорна ніч вона Прикладала очі на полотні, де були намалювані дві постаті, вмить утворювався дивний малюнок, при цьому були примальовані чорні та білі очі та Око гора. Образ очей та Око гора виник із тіней, коли місяць сховав своє обличчя за хмарами.

«Ваші чорні очі не призначені для того, щоб бачити світло. Ваші чорні очі це чорні очі темряви, і нехай вони залишаться такими». Справді, чорні очі ніколи не бачили світла.
Гляділи у чорному оці. Очі були чорними з різнокольоровими штрихами, що зливаються разом, утворюючи блискучий відтінок рожевого, з молочним сяйвом у них, що змушує дивитися вниз.
Чорний погляд не відображався там. Знаючи те, що мої чорні очі, які жили в тому світі просто не бачили світла.

Потім раптом чорні очі подивилися на незрозумілий колір очей знизу вгору, так само, як білі очі подивилися вниз, зловивши чорний погляд, такий загадковий і сяючий…

Бачачи, що Звідти Чорний погляд зникав, деколи з’являючись в молодик.

Була чорна ніч, коли очі покинули темне царство. Вони залишили позаду густу темряву свого світу і вислизнувши у світлішу темряву світу нагорі. здивовані Чорні очі дивилися на світло, не знаючи, що це був день. Це були найближчі до світла чорні очі, які коли-небудь бачили яскраве світло.

Потім чорний погляд пройшовся повз світло і чорні очі дивилися із темряви на віконне світло, і раптом пролило з неба страшне світло, тримаючись у тіні, ховаючись у темряві і уникаючи слабкого світла вуличних ліхтарів. не знаючи, куди подивитись.
не знаючи, чи доживе до наступної чорної ночі. Бо ніколи не могли дивитися просто в білі очі. Хоч би як хотіли дивитися, чорні очі просто не могли. У білих очах було щось таке, що просто вразило чорні очі, і чорні очі ніколи раніше не зустрічали подібним цим білим очам.

Пробігши мимо чорним поглядом повз неба, раптом чорний погляд зупинився і занурившись у білий погляд. Білі Очі висвітлили його крізь темряву. нерухомий чорний погляд, настільки нерухомий, білі очі спокійно спостерігали за чорним поглядом, і поступово чорні очі могли розрізнити обриси темнішої маси позаду білих очей. Наче чорна ніч чекала останньої розв'язки, і коли чорні очі заплющились, змирившись зі своєю долею, не бачачи там себе і вдень, тому чорні очі почали слідувати за білими очима.

Промовили білі очі:
Ніколи Раніше не бачили чорних очей.

Промовили чорні очі:
Очі нічого не знають про цей світ, крім темряви

Скажіть мої очі, чому б чорним очам не почекати до світанку?

«чорні очі не можуть! Чорні очі живуть у темряві».

Чорні очі ніколи не бачили світанку. Білі очі пропонують побачити його.

Що побачити?

— чорні очі нічого не знаєш про світанок. Цього не має бути. Чорні очі мають знати все: і темряву, і світанок.

- чорні очі нічого не бачили

- але маючи очі на все, що ви хочете побачити. Раптом білі очі зникли.

Чорні Очі довго чекали і дивилися нагору. Ось коли чорні очі побачили зірки. Маленькі, блискучі, сяючі зірки. Чорні Очі дивилися на них з благоговінням і здивуванням — здивуванням дитини, яка вперше побачила незнайомця. Чорні Очі бачили темряву так багато разів, що забули побачити зірки. Тепер, побачивши їх, чорним очам здалося, що вони знають їх цілу вічність. Так чорні очі дочекалися світанку.

Небо тепер було малиновим та кольору водянистого золота. Чорні Очі могли бачити свіже сонце над горизонтом. Чорні Очі дивилися з подивом озирнувшись довкола. Ті ж високі гігантські хмарочоси, які здавались такими грізними, тепер, залиті соковитим золотом нового сонця, здавались невинними і майже привітними. Червоне сяйво сонця заспокоювало все навколо і, здавалося, запрошувало його приєднатися до їх спокою.

Фріда зрозуміла, що тільки чорна ніч закінчується світанком. В цю мить Фріді здавалося, що чорна ніч не була і такою чорною. А Фреду здавалося, що світанок не був і таким білим. Тому Світанок прекрасний сам по собі, як і чорна ніч, але коли ти зустрічаєшь його з коханою жінкою або зустрічаєшь чорну ніч з коханим чоловіком, розквітає діадема, бо у кожної чорної ночі свій світанок.

Використання літератури:

1. Візель Е. Ніч. Світанок. День/ пер. з фр. - К.: Дух і літера, 2006. - 272 с.

2. Thurston C. Novel of suspense The eyes of Horuse: Novel of suspense/ Carol Thurston, - 2001. - 432 p.

3. Кокотюха А. Детектив Лихе око. Павутиння мороку: Детектив/ Андрій Кокотюха, - 2021. - 288 с.