
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Буколик /
Проза
Останній (відомий) лист Моцарта [1]
Моя кохана, дорога дружинонько!
Учора, у четвер 3-го, ми з Гофером [3] попрямували до Карла [4], пообідали в нього вдома, тоді повернулися додому, о 6 годині я посадив Сальєрі й Кавальєрі [5] в карету відвіз їх до ложі [6] – потім поспішив по матінку [7] і Карла, яких поки залишав у Гофера. Не уявляєш, скільки ґречних слів і він, і вона мені наговорили, – як їм сподобалася не лише моя музика, але і лібрето, і взагалі все вкупі. Обидва говорили, що така опера [8] гідна прикрашати найрозкішніші свята найбільших монархів, і вони з радістю ще раз би подивилися цю виставу, адже досі не бачили нічого прекраснішого і приємнішого. – Він [9] слухав і дивився якнайуважніше, і, від увертюри до останнього хору, не було такого місця, щодо якого з нього не вирвалися б вигуки “bravo” чи “bello”, вислови вдячності за принесене задоволення не мали кінця-краю. Учора вони в кожному разі мали намір піти до опери. Але мусили б уже о 4 годині приїхати й зайняти місця – а тут вони все змогли спокійно послухати й подивитися. – Після вистави я розпорядився відвезти їх додому і потім пообідав з Карлом у Гофера. – Потім поїхав з ним додому, де обидва ми чудово виспалися. Карлові я приніс неабияке задоволення тим, що повіз його до опери. – Має чудовий вигляд, отож для його здоров’я ліпшого місця не випадає бажати, але з усією рештою, на жаль, просто біда! – можна подумати, що вони хочуть зробити з нього селюка-невігласа! – та годі, оскільки від понеділка в мене починаються такі посилені репетиції, що змилуйся, Боже, я забрав Карла до неділі, до обіду; сказав, що ти дуже хочеш побачитися з ним. – Завтра в неділю привезу його до тебе, або ж по обіді відвезу його назад до Геккера [10], – поміркуй над цим, один-бо місяць удома, гадаю, навряд чи зашкодить йому! – а тимчасом зясується вся ця історія з піярами [11], тут багато вже зроблено. – Загалом він не став гіршим, але й поліпшення порівняно з попереднім станом немає жодного. Він далі бешкетує, полюбляє всім надокучати, як раніше, і ставиться до науки навіть ще менш охоче, ніж раніше, адже через неї гуляє в саду тільки 5 годин до обіду і 5 годин після, як сам мені признався; одне слово, діти там зовсім нічого не роблять,лише їдять, п’ють, сплять і гуляють; зараз у мене Ляйтґеб [12] і Гофер; перший з них залишається пообідати в мене, свого вірного приятеля Примуса [13] я вже відправив по частування до міської лікарні; цим хлопцем я цілком задоволений, він підвів мене лише єдиний раз, і я мусив ночувати в Гофера, а мені це було доволі кепсько, бо всі вони там, гадаю, задовго сплять, а я найліпше почуваюся вдома, адже там усе так, як я звик, і цей-бо єдиний раз дістався мені дорого. Учора цілий день пішов на поїздку до Бернсдорфа [14], тому-то не зміг тобі написати, але те, що ти мені цілих 2 дні не писала, – непростимо, і сьогодні сподіваюся отримати від тебе звістку неодмінно, а завтра вже сам поговорю з тобою та обійму щиро сердно.
Будь здорова
Довіку твій
Моцарт
14 жовтня (1)791 р.
Цілую Зофі [15] тисячу разів, а з N. N. [16] роби що хочеш. Прощавай.
1. Листа написано в Бадені (віденська околиця) та звідти надіслано до Відня.
2. Констанца (Констанція) Моцарт (уроджена – Вебер) (1762–1842) – співачка, дружина Моцарта (від серпня 1782 р.), кузина композитора Карла-Марії фон Вебера. Авторка мемуарів про свого першого чоловіка, які спричинили широкі дискусії щодо їх достеменності в багатьох аспектах і деталях. Удруге (з 1809 р.) була заміжня за данським дипломатом Ґеорґом фон Ніссеном, який допомагав їй упорядковувати спадщину Моцарта і писати мемуари про нього.
3. Франц де Паула-Гофер (1755–1796) – перший чоловік старшої сестри Моцартової дружини Марії-Йозефи, скрипаль при австрійському імперському дворі.
4. А саме до Перхтольдсдорфа – містечка під Віднем, де старший син Моцарта, Карл-Томас, перебував у виховному закладі Венцеля-Бернгарда Гееґера.
5. Катеріна-Маґдалена-Джузеппа Кавальєрі (1755–1801) – австрійська співачка (сопрано), учениця Антоніо Сальєрі. Виконувала низку ролей в операх та зингшпілях Моцарта, зокрема співала партію Донни Ельвіри у віденській постановці “Дон Жуана” (травень 1788 р.).
6. Себто до “Theater auf der Wieden”, де того вечора давали виставу “Чарівної флейти”.
7. Мова про Марію-Цецилію Вебер, Моцартову тещу.
8. Себто “Чарівна флейта”.
9. Себто Антоніо Сальєрі.
10. Геккер – перекручена форма прізвища згаданого педагога Гееґера.
11. Моцарт мав намір віддати свого сина на виховання до ченців-піярів.
12. Йозеф Ляйтґеб (Лойтґеб) (1732–1811) – визначний австрійський валторніст, приятель Гайдна і Моцарта, які нерідко писали для свої твори.
13. Примус – прізвисько Моцартового слуги Йозефа Дайнера.
14. Бернсдорф – спрощено-перекручена форма назви Пеpхтольдсдорф.
15. Мова про сестру Моцартової дружини – Марію-Софію Вебер (1763–1846) – талановиту співачку, яка залишила змістовні й зворушливі спогади про композитора.
16. Імовірно, Моцарт натякає на Франца-Ксавера Зюсмайра (1766–1803), відомого головно тим, що йому композитор доручив закінчити свій “Реквієм”, хоча його ж підозрював у любовних стосунках зі своєю дружиною.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Останній (відомий) лист Моцарта [1]
Переклад і коментарі – Василь Білоцерківський
(Дружині Констанці [2])
Моя кохана, дорога дружинонько!
Учора, у четвер 3-го, ми з Гофером [3] попрямували до Карла [4], пообідали в нього вдома, тоді повернулися додому, о 6 годині я посадив Сальєрі й Кавальєрі [5] в карету відвіз їх до ложі [6] – потім поспішив по матінку [7] і Карла, яких поки залишав у Гофера. Не уявляєш, скільки ґречних слів і він, і вона мені наговорили, – як їм сподобалася не лише моя музика, але і лібрето, і взагалі все вкупі. Обидва говорили, що така опера [8] гідна прикрашати найрозкішніші свята найбільших монархів, і вони з радістю ще раз би подивилися цю виставу, адже досі не бачили нічого прекраснішого і приємнішого. – Він [9] слухав і дивився якнайуважніше, і, від увертюри до останнього хору, не було такого місця, щодо якого з нього не вирвалися б вигуки “bravo” чи “bello”, вислови вдячності за принесене задоволення не мали кінця-краю. Учора вони в кожному разі мали намір піти до опери. Але мусили б уже о 4 годині приїхати й зайняти місця – а тут вони все змогли спокійно послухати й подивитися. – Після вистави я розпорядився відвезти їх додому і потім пообідав з Карлом у Гофера. – Потім поїхав з ним додому, де обидва ми чудово виспалися. Карлові я приніс неабияке задоволення тим, що повіз його до опери. – Має чудовий вигляд, отож для його здоров’я ліпшого місця не випадає бажати, але з усією рештою, на жаль, просто біда! – можна подумати, що вони хочуть зробити з нього селюка-невігласа! – та годі, оскільки від понеділка в мене починаються такі посилені репетиції, що змилуйся, Боже, я забрав Карла до неділі, до обіду; сказав, що ти дуже хочеш побачитися з ним. – Завтра в неділю привезу його до тебе, або ж по обіді відвезу його назад до Геккера [10], – поміркуй над цим, один-бо місяць удома, гадаю, навряд чи зашкодить йому! – а тимчасом зясується вся ця історія з піярами [11], тут багато вже зроблено. – Загалом він не став гіршим, але й поліпшення порівняно з попереднім станом немає жодного. Він далі бешкетує, полюбляє всім надокучати, як раніше, і ставиться до науки навіть ще менш охоче, ніж раніше, адже через неї гуляє в саду тільки 5 годин до обіду і 5 годин після, як сам мені признався; одне слово, діти там зовсім нічого не роблять,лише їдять, п’ють, сплять і гуляють; зараз у мене Ляйтґеб [12] і Гофер; перший з них залишається пообідати в мене, свого вірного приятеля Примуса [13] я вже відправив по частування до міської лікарні; цим хлопцем я цілком задоволений, він підвів мене лише єдиний раз, і я мусив ночувати в Гофера, а мені це було доволі кепсько, бо всі вони там, гадаю, задовго сплять, а я найліпше почуваюся вдома, адже там усе так, як я звик, і цей-бо єдиний раз дістався мені дорого. Учора цілий день пішов на поїздку до Бернсдорфа [14], тому-то не зміг тобі написати, але те, що ти мені цілих 2 дні не писала, – непростимо, і сьогодні сподіваюся отримати від тебе звістку неодмінно, а завтра вже сам поговорю з тобою та обійму щиро сердно.
Будь здорова
Довіку твій
Моцарт
14 жовтня (1)791 р.
Цілую Зофі [15] тисячу разів, а з N. N. [16] роби що хочеш. Прощавай.
1. Листа написано в Бадені (віденська околиця) та звідти надіслано до Відня.
2. Констанца (Констанція) Моцарт (уроджена – Вебер) (1762–1842) – співачка, дружина Моцарта (від серпня 1782 р.), кузина композитора Карла-Марії фон Вебера. Авторка мемуарів про свого першого чоловіка, які спричинили широкі дискусії щодо їх достеменності в багатьох аспектах і деталях. Удруге (з 1809 р.) була заміжня за данським дипломатом Ґеорґом фон Ніссеном, який допомагав їй упорядковувати спадщину Моцарта і писати мемуари про нього.
3. Франц де Паула-Гофер (1755–1796) – перший чоловік старшої сестри Моцартової дружини Марії-Йозефи, скрипаль при австрійському імперському дворі.
4. А саме до Перхтольдсдорфа – містечка під Віднем, де старший син Моцарта, Карл-Томас, перебував у виховному закладі Венцеля-Бернгарда Гееґера.
5. Катеріна-Маґдалена-Джузеппа Кавальєрі (1755–1801) – австрійська співачка (сопрано), учениця Антоніо Сальєрі. Виконувала низку ролей в операх та зингшпілях Моцарта, зокрема співала партію Донни Ельвіри у віденській постановці “Дон Жуана” (травень 1788 р.).
6. Себто до “Theater auf der Wieden”, де того вечора давали виставу “Чарівної флейти”.
7. Мова про Марію-Цецилію Вебер, Моцартову тещу.
8. Себто “Чарівна флейта”.
9. Себто Антоніо Сальєрі.
10. Геккер – перекручена форма прізвища згаданого педагога Гееґера.
11. Моцарт мав намір віддати свого сина на виховання до ченців-піярів.
12. Йозеф Ляйтґеб (Лойтґеб) (1732–1811) – визначний австрійський валторніст, приятель Гайдна і Моцарта, які нерідко писали для свої твори.
13. Примус – прізвисько Моцартового слуги Йозефа Дайнера.
14. Бернсдорф – спрощено-перекручена форма назви Пеpхтольдсдорф.
15. Мова про сестру Моцартової дружини – Марію-Софію Вебер (1763–1846) – талановиту співачку, яка залишила змістовні й зворушливі спогади про композитора.
16. Імовірно, Моцарт натякає на Франца-Ксавера Зюсмайра (1766–1803), відомого головно тим, що йому композитор доручив закінчити свій “Реквієм”, хоча його ж підозрював у любовних стосунках зі своєю дружиною.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ромен Роллан. Причини занепаду живопису в Італії XVI сторіччя"
• Перейти на сторінку •
"Перший (відомий) лист Моцарта"
• Перейти на сторінку •
"Перший (відомий) лист Моцарта"
Про публікацію