Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.23
15:23
Цей липень кольору мохіто
Теплом двори поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Теплом двори поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
2026.07.23
14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п
2026.07.23
12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
2026.07.23
12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
2026.07.23
11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ
(Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери)
Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се
2026.07.23
07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
2026.07.23
03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
2026.07.22
22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
2026.07.22
18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
2026.07.22
11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
2026.07.22
09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева
Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося.
Антоній стояв на стіні палацу,
2026.07.22
08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
2026.07.22
07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
2026.07.21
19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків.
Все складалося так
2026.07.21
18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
2026.07.21
17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Останній (відомий) лист Моцарта [1]
Моя кохана, дорога дружинонько!
Учора, у четвер 3-го, ми з Гофером [3] попрямували до Карла [4], пообідали в нього вдома, тоді повернулися додому, о 6 годині я посадив Сальєрі й Кавальєрі [5] в карету відвіз їх до ложі [6] – потім поспішив по матінку [7] і Карла, яких поки залишав у Гофера. Не уявляєш, скільки ґречних слів і він, і вона мені наговорили, – як їм сподобалася не лише моя музика, але і лібрето, і взагалі все вкупі. Обидва говорили, що така опера [8] гідна прикрашати найрозкішніші свята найбільших монархів, і вони з радістю ще раз би подивилися цю виставу, адже досі не бачили нічого прекраснішого і приємнішого. – Він [9] слухав і дивився якнайуважніше, і, від увертюри до останнього хору, не було такого місця, щодо якого з нього не вирвалися б вигуки “bravo” чи “bello”, вислови вдячності за принесене задоволення не мали кінця-краю. Учора вони в кожному разі мали намір піти до опери. Але мусили б уже о 4 годині приїхати й зайняти місця – а тут вони все змогли спокійно послухати й подивитися. – Після вистави я розпорядився відвезти їх додому і потім пообідав з Карлом у Гофера. – Потім поїхав з ним додому, де обидва ми чудово виспалися. Карлові я приніс неабияке задоволення тим, що повіз його до опери. – Має чудовий вигляд, отож для його здоров’я ліпшого місця не випадає бажати, але з усією рештою, на жаль, просто біда! – можна подумати, що вони хочуть зробити з нього селюка-невігласа! – та годі, оскільки від понеділка в мене починаються такі посилені репетиції, що змилуйся, Боже, я забрав Карла до неділі, до обіду; сказав, що ти дуже хочеш побачитися з ним. – Завтра в неділю привезу його до тебе, або ж по обіді відвезу його назад до Геккера [10], – поміркуй над цим, один-бо місяць удома, гадаю, навряд чи зашкодить йому! – а тимчасом зясується вся ця історія з піярами [11], тут багато вже зроблено. – Загалом він не став гіршим, але й поліпшення порівняно з попереднім станом немає жодного. Він далі бешкетує, полюбляє всім надокучати, як раніше, і ставиться до науки навіть ще менш охоче, ніж раніше, адже через неї гуляє в саду тільки 5 годин до обіду і 5 годин після, як сам мені признався; одне слово, діти там зовсім нічого не роблять,лише їдять, п’ють, сплять і гуляють; зараз у мене Ляйтґеб [12] і Гофер; перший з них залишається пообідати в мене, свого вірного приятеля Примуса [13] я вже відправив по частування до міської лікарні; цим хлопцем я цілком задоволений, він підвів мене лише єдиний раз, і я мусив ночувати в Гофера, а мені це було доволі кепсько, бо всі вони там, гадаю, задовго сплять, а я найліпше почуваюся вдома, адже там усе так, як я звик, і цей-бо єдиний раз дістався мені дорого. Учора цілий день пішов на поїздку до Бернсдорфа [14], тому-то не зміг тобі написати, але те, що ти мені цілих 2 дні не писала, – непростимо, і сьогодні сподіваюся отримати від тебе звістку неодмінно, а завтра вже сам поговорю з тобою та обійму щиро сердно.
Будь здорова
Довіку твій
Моцарт
14 жовтня (1)791 р.
Цілую Зофі [15] тисячу разів, а з N. N. [16] роби що хочеш. Прощавай.
1. Листа написано в Бадені (віденська околиця) та звідти надіслано до Відня.
2. Констанца (Констанція) Моцарт (уроджена – Вебер) (1762–1842) – співачка, дружина Моцарта (від серпня 1782 р.), кузина композитора Карла-Марії фон Вебера. Авторка мемуарів про свого першого чоловіка, які спричинили широкі дискусії щодо їх достеменності в багатьох аспектах і деталях. Удруге (з 1809 р.) була заміжня за данським дипломатом Ґеорґом фон Ніссеном, який допомагав їй упорядковувати спадщину Моцарта і писати мемуари про нього.
3. Франц де Паула-Гофер (1755–1796) – перший чоловік старшої сестри Моцартової дружини Марії-Йозефи, скрипаль при австрійському імперському дворі.
4. А саме до Перхтольдсдорфа – містечка під Віднем, де старший син Моцарта, Карл-Томас, перебував у виховному закладі Венцеля-Бернгарда Гееґера.
5. Катеріна-Маґдалена-Джузеппа Кавальєрі (1755–1801) – австрійська співачка (сопрано), учениця Антоніо Сальєрі. Виконувала низку ролей в операх та зингшпілях Моцарта, зокрема співала партію Донни Ельвіри у віденській постановці “Дон Жуана” (травень 1788 р.).
6. Себто до “Theater auf der Wieden”, де того вечора давали виставу “Чарівної флейти”.
7. Мова про Марію-Цецилію Вебер, Моцартову тещу.
8. Себто “Чарівна флейта”.
9. Себто Антоніо Сальєрі.
10. Геккер – перекручена форма прізвища згаданого педагога Гееґера.
11. Моцарт мав намір віддати свого сина на виховання до ченців-піярів.
12. Йозеф Ляйтґеб (Лойтґеб) (1732–1811) – визначний австрійський валторніст, приятель Гайдна і Моцарта, які нерідко писали для свої твори.
13. Примус – прізвисько Моцартового слуги Йозефа Дайнера.
14. Бернсдорф – спрощено-перекручена форма назви Пеpхтольдсдорф.
15. Мова про сестру Моцартової дружини – Марію-Софію Вебер (1763–1846) – талановиту співачку, яка залишила змістовні й зворушливі спогади про композитора.
16. Імовірно, Моцарт натякає на Франца-Ксавера Зюсмайра (1766–1803), відомого головно тим, що йому композитор доручив закінчити свій “Реквієм”, хоча його ж підозрював у любовних стосунках зі своєю дружиною.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Останній (відомий) лист Моцарта [1]
Переклад і коментарі – Василь Білоцерківський
(Дружині Констанці [2])
Моя кохана, дорога дружинонько!
Учора, у четвер 3-го, ми з Гофером [3] попрямували до Карла [4], пообідали в нього вдома, тоді повернулися додому, о 6 годині я посадив Сальєрі й Кавальєрі [5] в карету відвіз їх до ложі [6] – потім поспішив по матінку [7] і Карла, яких поки залишав у Гофера. Не уявляєш, скільки ґречних слів і він, і вона мені наговорили, – як їм сподобалася не лише моя музика, але і лібрето, і взагалі все вкупі. Обидва говорили, що така опера [8] гідна прикрашати найрозкішніші свята найбільших монархів, і вони з радістю ще раз би подивилися цю виставу, адже досі не бачили нічого прекраснішого і приємнішого. – Він [9] слухав і дивився якнайуважніше, і, від увертюри до останнього хору, не було такого місця, щодо якого з нього не вирвалися б вигуки “bravo” чи “bello”, вислови вдячності за принесене задоволення не мали кінця-краю. Учора вони в кожному разі мали намір піти до опери. Але мусили б уже о 4 годині приїхати й зайняти місця – а тут вони все змогли спокійно послухати й подивитися. – Після вистави я розпорядився відвезти їх додому і потім пообідав з Карлом у Гофера. – Потім поїхав з ним додому, де обидва ми чудово виспалися. Карлові я приніс неабияке задоволення тим, що повіз його до опери. – Має чудовий вигляд, отож для його здоров’я ліпшого місця не випадає бажати, але з усією рештою, на жаль, просто біда! – можна подумати, що вони хочуть зробити з нього селюка-невігласа! – та годі, оскільки від понеділка в мене починаються такі посилені репетиції, що змилуйся, Боже, я забрав Карла до неділі, до обіду; сказав, що ти дуже хочеш побачитися з ним. – Завтра в неділю привезу його до тебе, або ж по обіді відвезу його назад до Геккера [10], – поміркуй над цим, один-бо місяць удома, гадаю, навряд чи зашкодить йому! – а тимчасом зясується вся ця історія з піярами [11], тут багато вже зроблено. – Загалом він не став гіршим, але й поліпшення порівняно з попереднім станом немає жодного. Він далі бешкетує, полюбляє всім надокучати, як раніше, і ставиться до науки навіть ще менш охоче, ніж раніше, адже через неї гуляє в саду тільки 5 годин до обіду і 5 годин після, як сам мені признався; одне слово, діти там зовсім нічого не роблять,лише їдять, п’ють, сплять і гуляють; зараз у мене Ляйтґеб [12] і Гофер; перший з них залишається пообідати в мене, свого вірного приятеля Примуса [13] я вже відправив по частування до міської лікарні; цим хлопцем я цілком задоволений, він підвів мене лише єдиний раз, і я мусив ночувати в Гофера, а мені це було доволі кепсько, бо всі вони там, гадаю, задовго сплять, а я найліпше почуваюся вдома, адже там усе так, як я звик, і цей-бо єдиний раз дістався мені дорого. Учора цілий день пішов на поїздку до Бернсдорфа [14], тому-то не зміг тобі написати, але те, що ти мені цілих 2 дні не писала, – непростимо, і сьогодні сподіваюся отримати від тебе звістку неодмінно, а завтра вже сам поговорю з тобою та обійму щиро сердно.
Будь здорова
Довіку твій
Моцарт
14 жовтня (1)791 р.
Цілую Зофі [15] тисячу разів, а з N. N. [16] роби що хочеш. Прощавай.
1. Листа написано в Бадені (віденська околиця) та звідти надіслано до Відня.
2. Констанца (Констанція) Моцарт (уроджена – Вебер) (1762–1842) – співачка, дружина Моцарта (від серпня 1782 р.), кузина композитора Карла-Марії фон Вебера. Авторка мемуарів про свого першого чоловіка, які спричинили широкі дискусії щодо їх достеменності в багатьох аспектах і деталях. Удруге (з 1809 р.) була заміжня за данським дипломатом Ґеорґом фон Ніссеном, який допомагав їй упорядковувати спадщину Моцарта і писати мемуари про нього.
3. Франц де Паула-Гофер (1755–1796) – перший чоловік старшої сестри Моцартової дружини Марії-Йозефи, скрипаль при австрійському імперському дворі.
4. А саме до Перхтольдсдорфа – містечка під Віднем, де старший син Моцарта, Карл-Томас, перебував у виховному закладі Венцеля-Бернгарда Гееґера.
5. Катеріна-Маґдалена-Джузеппа Кавальєрі (1755–1801) – австрійська співачка (сопрано), учениця Антоніо Сальєрі. Виконувала низку ролей в операх та зингшпілях Моцарта, зокрема співала партію Донни Ельвіри у віденській постановці “Дон Жуана” (травень 1788 р.).
6. Себто до “Theater auf der Wieden”, де того вечора давали виставу “Чарівної флейти”.
7. Мова про Марію-Цецилію Вебер, Моцартову тещу.
8. Себто “Чарівна флейта”.
9. Себто Антоніо Сальєрі.
10. Геккер – перекручена форма прізвища згаданого педагога Гееґера.
11. Моцарт мав намір віддати свого сина на виховання до ченців-піярів.
12. Йозеф Ляйтґеб (Лойтґеб) (1732–1811) – визначний австрійський валторніст, приятель Гайдна і Моцарта, які нерідко писали для свої твори.
13. Примус – прізвисько Моцартового слуги Йозефа Дайнера.
14. Бернсдорф – спрощено-перекручена форма назви Пеpхтольдсдорф.
15. Мова про сестру Моцартової дружини – Марію-Софію Вебер (1763–1846) – талановиту співачку, яка залишила змістовні й зворушливі спогади про композитора.
16. Імовірно, Моцарт натякає на Франца-Ксавера Зюсмайра (1766–1803), відомого головно тим, що йому композитор доручив закінчити свій “Реквієм”, хоча його ж підозрював у любовних стосунках зі своєю дружиною.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ромен Роллан. Причини занепаду живопису в Італії XVI сторіччя"
• Перейти на сторінку •
"Перший (відомий) лист Моцарта"
• Перейти на сторінку •
"Перший (відомий) лист Моцарта"
Про публікацію
