Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.16
17:58
Бурлить Польща, шипить Польща, Польща вимагає,
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську
2026.07.16
16:43
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,
2026.07.16
15:58
Мене могла спасти віра, і вона це зробила.
Така, як моя, напевно, відома багатьом — тим, які йдуть (о, цей вічний образ руху до безсмертя) і знаходять себе.
Це легше зробити, коли перебуваєш наодинці із собою, інколи переходячи від самоти зовнішньої
2026.07.16
13:43
Сповільнений легкий сніжок,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.
Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.
Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,
2026.07.16
13:05
Таємно, щоб ніхто не знав,
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.
Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.
Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –
2026.07.16
12:36
що хотів сказати
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад
2026.07.16
10:27
ЧАСТИНА ПЕРША: ЮЛІЙ
«Я знайшов її в пісках, де час не має влади. Вона була маленькою, але її очі вже вміли рахувати чужі страхи».
(З неофіційних записів ветерана Х ЛЕГІОНУ)
Розділ І: Вага золотого жука
2026.07.16
10:05
У грудині стогне вітровій,
ветхими нитками губи зшито.
Мабуть, що не варто в буревій
кочергою згадки ворушити.
Блискавиця вдарила, ніяк
з того пекла вирватись на волю.
Знепритомніла, зневірилась, ще б пак,
ветхими нитками губи зшито.
Мабуть, що не варто в буревій
кочергою згадки ворушити.
Блискавиця вдарила, ніяк
з того пекла вирватись на волю.
Знепритомніла, зневірилась, ще б пак,
2026.07.16
06:28
Вклоняюся низько високому слову,
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -
2026.07.16
05:29
казка для дітей і їх батьків)
Щороку 4 червня поминають діточок, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Символом цього дня є дзвіночок, який означає чисті та обірвані війною дитячі життя, а також запалені свічки у вікнах.
Стан
2026.07.16
00:05
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.
Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.
Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо
2026.07.15
23:19
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©
2026.07.15
16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Щастя, радість, горе, печаль (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 114–118
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щастя, радість, горе, печаль (роздуми, цитати)
* * *
Щастя в птиці.
Пташка в небі.
Що ж, полетіли?
* * *
Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.
У зайвому сяйві осліпнеш.
Шукай джерело.
* * *
Щастя – воно од всіх оском.
* * *
Де ти, щастя?!
Золоте причастя?
Молоде кохання, перше і останнє?
* * *
Щастя від горя рятує.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
Чому арханґели – безкрилі, коли приходять чорні дні?
* * *
У горі: допоможуть хіба що молитви
через біль, через біль.
* * *
Горе
Той ранок дійшов до рук,
як сука з останніх сук!
І на прощальному пні
лишились кістки одні…
У відчаю плаче час
про нас, не згадавши за нас,
а глуму накоївши гори…
Цей шлях обізвався:
– Я – Горе…
* * *
Горе постає з глибезних ям.
* * *
Впав згори та й в го́ре, зламавши крил мажори
об нотки найчерствіші – іронію мінорів.
* * *
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.
* * *
Стукає справжня біда в замкнені скроні тривоги.
* * *
Не спокутується в Бога перевірена тривога.
* * *
Маю горе, ніби скло прозоре.
Де та громовиця, щоб йому розбиться?!
* * *
Набралася жінка лиха,
плаче тихо, сміється тихо.
* * *
Яка біда порівняна зі смертю
невинного дитяти чи старця,
коли, шукаючи «достойного» кінця,
стихіє рве і душить землю вперто?
* * *
Серенада тоді замовчаного серця,
коли по венах варикоз нещастя пнеться.
Щастя прозора сутінь виявляється…
* * *
Сум, як нота «ре».
* * *
Надійна печаль. Постійна печаль.
На вік, не на мить, не на день, не на рік.
Так трапляється…
* * *
Чорна-чорна печаль зимою.
* * *
Шторм на озерах печалі.
* * *
На озері печалі – лід.
Під льодом – шторм і скоро льодохід.
* * *
Залиш печаль на покуті спонуки.
* * *
Печаль
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не́ урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.
І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без тебе, без тебе
повзтиме печально на людях, по людях…
* * *
Є печалі, які людина вимушено жде,
йдучи півколом злої пекторалі,
не зупиняючись подумати ніде́.
* * *
Коли ти у журбі – лікую виключно любов’ю.
* * *
Навіть на дно печалі сонце заглядає.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
* * *
Розбавлю тебе барвами,
розмалюю світлом всі твої печалі.
* * *
Маленькі жіночі радості – в мріях після сну,
в квітах і дітях, у листах та роках,
на краю непроханих сивин.
* * *
Маленькі жіночі радощі – як метелики на згарищі.
* * *
Не треба сліз – вони в твоїх словах.
* * *
Сміх напав на світлі сльози.
Чорний сміх – на білі сльози.
* * *
Чоловічі сльози недовгі.
* * *
Яскравіші за сонце зорі після перших сліз.
* * *
За хвилями сліз веселка ховається.
* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу
й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.
Щастя в птиці.
Пташка в небі.
Що ж, полетіли?
* * *
Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.
У зайвому сяйві осліпнеш.
Шукай джерело.
* * *
Щастя – воно од всіх оском.
* * *
Де ти, щастя?!
Золоте причастя?
Молоде кохання, перше і останнє?
* * *
Щастя від горя рятує.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
Чому арханґели – безкрилі, коли приходять чорні дні?
* * *
У горі: допоможуть хіба що молитви
через біль, через біль.
* * *
Горе
Той ранок дійшов до рук,
як сука з останніх сук!
І на прощальному пні
лишились кістки одні…
У відчаю плаче час
про нас, не згадавши за нас,
а глуму накоївши гори…
Цей шлях обізвався:
– Я – Горе…
* * *
Горе постає з глибезних ям.
* * *
Впав згори та й в го́ре, зламавши крил мажори
об нотки найчерствіші – іронію мінорів.
* * *
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.
* * *
Стукає справжня біда в замкнені скроні тривоги.
* * *
Не спокутується в Бога перевірена тривога.
* * *
Маю горе, ніби скло прозоре.
Де та громовиця, щоб йому розбиться?!
* * *
Набралася жінка лиха,
плаче тихо, сміється тихо.
* * *
Яка біда порівняна зі смертю
невинного дитяти чи старця,
коли, шукаючи «достойного» кінця,
стихіє рве і душить землю вперто?
* * *
Серенада тоді замовчаного серця,
коли по венах варикоз нещастя пнеться.
Щастя прозора сутінь виявляється…
* * *
Сум, як нота «ре».
* * *
Надійна печаль. Постійна печаль.
На вік, не на мить, не на день, не на рік.
Так трапляється…
* * *
Чорна-чорна печаль зимою.
* * *
Шторм на озерах печалі.
* * *
На озері печалі – лід.
Під льодом – шторм і скоро льодохід.
* * *
Залиш печаль на покуті спонуки.
* * *
Печаль
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не́ урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.
І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без тебе, без тебе
повзтиме печально на людях, по людях…
* * *
Є печалі, які людина вимушено жде,
йдучи півколом злої пекторалі,
не зупиняючись подумати ніде́.
* * *
Коли ти у журбі – лікую виключно любов’ю.
* * *
Навіть на дно печалі сонце заглядає.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
* * *
Розбавлю тебе барвами,
розмалюю світлом всі твої печалі.
* * *
Маленькі жіночі радості – в мріях після сну,
в квітах і дітях, у листах та роках,
на краю непроханих сивин.
* * *
Маленькі жіночі радощі – як метелики на згарищі.
* * *
Не треба сліз – вони в твоїх словах.
* * *
Сміх напав на світлі сльози.
Чорний сміх – на білі сльози.
* * *
Чоловічі сльози недовгі.
* * *
Яскравіші за сонце зорі після перших сліз.
* * *
За хвилями сліз веселка ховається.
* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу
й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-щастя-радість-горе-печаль-роздуми-цитати-вірші-вислови.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 114–118
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
