* * *
Щастя в птиці.
Пташка в небі.
Що ж, полетіли?

* * *
Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.
У зайвому сяйві осліпнеш.
Шукай джерело.

* * *
Щастя – воно од всіх оском.

* * *
Де ти, щастя?!
Золоте причастя?
Молоде кохання, перше і останнє?

* * *
Щастя від горя рятує.

* * *
Щаслива доля примхлива.

* * *
Чому арханґели – безкрилі, коли приходять чорні дні?

* * *
У горі: допоможуть хіба що молитви
через біль, через біль.

* * *
Горе

Той ранок дійшов до рук,
як сука з останніх сук!
І на прощальному пні
лишились кістки одні…

У відчаю плаче час
про нас, не згадавши за нас,
а глуму накоївши гори…
Цей шлях обізвався:
– Я – Горе…

* * *
Горе постає з глибезних ям.

* * *
Впав згори та й в го́ре, зламавши крил мажори
об нотки найчерствіші – іронію мінорів.

* * *
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.

* * *
Стукає справжня біда в замкнені скроні тривоги.

* * *
Не спокутується в Бога перевірена тривога.

* * *
Маю горе, ніби скло прозоре.
Де та громовиця, щоб йому розбиться?!

* * *
Набралася жінка лиха,
плаче тихо, сміється тихо.

* * *
Яка біда порівняна зі смертю
невинного дитяти чи старця,
коли, шукаючи «достойного» кінця,
стихіє рве і душить землю вперто?

* * *
Серенада тоді замовчаного серця,
коли по венах варикоз нещастя пнеться.
Щастя прозора сутінь виявляється…

* * *
Сум, як нота «ре».

* * *
Надійна печаль. Постійна печаль.
На вік, не на мить, не на день, не на рік.
Так трапляється…

* * *
Чорна-чорна печаль зимою.

* * *
Шторм на озерах печалі.

* * *
На озері печалі – лід.
Під льодом – шторм і скоро льодохід.

* * *
Залиш печаль на покуті спонуки.

* * *
Печаль

Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не́ урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.

І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без тебе, без тебе
повзтиме печально на людях, по людях…

* * *
Є печалі, які людина вимушено жде,
йдучи півколом злої пекторалі,
не зупиняючись подумати ніде́.

* * *
Коли ти у журбі – лікую виключно любов’ю.

* * *
Навіть на дно печалі сонце заглядає.

* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.

* * *
Розбавлю тебе барвами,
розмалюю світлом всі твої печалі.

* * *
Маленькі жіночі радості – в мріях після сну,
в квітах і дітях, у листах та роках,
на краю непроханих сивин.

* * *
Маленькі жіночі радощі – як метелики на згарищі.

* * *
Не треба сліз – вони в твоїх словах.

* * *
Сміх напав на світлі сльози.
Чорний сміх – на білі сльози.

* * *
Чоловічі сльози недовгі.

* * *
Яскравіші за сонце зорі після перших сліз.

* * *
За хвилями сліз веселка ховається.

* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу
й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.

https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-щастя-радість-горе-печаль-роздуми-цитати-вірші-вислови.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497