Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
2025.11.16
10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
2025.11.16
02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.
Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.
Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
2025.11.15
22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
2025.11.15
18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
2025.11.15
13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
2025.11.15
10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
2025.11.15
10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
2025.11.15
09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
2025.11.14
22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Проза
Українці про пилипонів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Українці про пилипонів
Українці поблажливо й іронічно ставилися до пилипонів, що знайшло своє відображення у творчості Степана Руданського, зокрема у його гумористичних віршах "Пилипон", "Варвара", "Скачі,Мікалай" тощо.
Пилипони
Як то за все хапаються
Тії пилипони.
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
Ото поправив, що там було,
До попа вертає.
- Що ж ти, - каже, - все поправив? -
Піп його питає.
- Да, всьо, батька! У Варвари
Башмак доработал,
Богоматері на лоні
Младенца сработал.
А чтоб батька мнє маленько
На водку прибавіл,
То я сзаді уж і духу
Три перя пріставил!
14 окт.1859.
Степан Руданський
Подібне ставлення українців до "кацапів" прослідковується й в оповіданнячку "Москаль", що було вміщене у одному з найперших українських букварів - "Українській абетці" Гатцука (Гаццука), що побачив світ ще 1861 року.
Москаль
Колись-то звіткильсь пригнався на Україну москаль, таких є у нас до біса, либонь-шо з своїх багновиць; ну пригнався, то пригнався, нехай би собі так і був, коли йому своє уже пообридло, чи лихо там яке доїло, адже ж "риба шукає де глибчиш, а чоловік, де гарніш"; дак ні: москаль покидає свій край, а не покидає своєї гаспидської істоти. - Так і сталось: не втримався навіженний і почав виробляти усе зле-лихе. Невважа на викрутні, на які він був дуже здатній, - його злапали, та й у куну запроторили. От, на роспитках, яки почали йому завдавати, він, прикинувчись, назвався українцем, шо-то-бач він здавна уже бурлакує і не зазнає з якого-б-то села він родом; а видко зразу, шо москаль, хоча позвик таки перебуватись нашою мовою, та усе ж якось з московською витинкою - ну, то видко шо воно таке. От, бачучи цеє дознавці, шо б то їм хуччи його на правду звести, спитали його зненаська" - "Коли ж ти правду кажиш, - то як це звецця?" показали йому на чобіт. "Чаботь," _ сказав беззапинки москаль. - "А це як? - спитали, показуючи на горілку. "Гарєлка," - каже москаль. - "Ну, а оцце шо?" показуючи йому на сокиру. "Сякіра," озвавсь худко москаль. -"Добре, от видко зараз українця! А ну-ж оцце як? - спитали його знову, показуючи на його ж бороду. - Москаль, жахаючись, шо-б-то йому не помилитись і знаючи шо, часом з поглуму, москаля у нас звуть "кацапом" збився з паналику, та й квапливе сказав: "Цапка!" - От-тут-то його зараз й цапнули за бороду, й він признався тоді вітки-то він справді ї шо наробив.
Текст подано з максимально можливим наближенням до оригіналу.
Валентин БЕНДЮГ
Пилипони
Як то за все хапаються
Тії пилипони.
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
Ото поправив, що там було,
До попа вертає.
- Що ж ти, - каже, - все поправив? -
Піп його питає.
- Да, всьо, батька! У Варвари
Башмак доработал,
Богоматері на лоні
Младенца сработал.
А чтоб батька мнє маленько
На водку прибавіл,
То я сзаді уж і духу
Три перя пріставил!
14 окт.1859.
Степан Руданський
Подібне ставлення українців до "кацапів" прослідковується й в оповіданнячку "Москаль", що було вміщене у одному з найперших українських букварів - "Українській абетці" Гатцука (Гаццука), що побачив світ ще 1861 року.
Москаль
Колись-то звіткильсь пригнався на Україну москаль, таких є у нас до біса, либонь-шо з своїх багновиць; ну пригнався, то пригнався, нехай би собі так і був, коли йому своє уже пообридло, чи лихо там яке доїло, адже ж "риба шукає де глибчиш, а чоловік, де гарніш"; дак ні: москаль покидає свій край, а не покидає своєї гаспидської істоти. - Так і сталось: не втримався навіженний і почав виробляти усе зле-лихе. Невважа на викрутні, на які він був дуже здатній, - його злапали, та й у куну запроторили. От, на роспитках, яки почали йому завдавати, він, прикинувчись, назвався українцем, шо-то-бач він здавна уже бурлакує і не зазнає з якого-б-то села він родом; а видко зразу, шо москаль, хоча позвик таки перебуватись нашою мовою, та усе ж якось з московською витинкою - ну, то видко шо воно таке. От, бачучи цеє дознавці, шо б то їм хуччи його на правду звести, спитали його зненаська" - "Коли ж ти правду кажиш, - то як це звецця?" показали йому на чобіт. "Чаботь," _ сказав беззапинки москаль. - "А це як? - спитали, показуючи на горілку. "Гарєлка," - каже москаль. - "Ну, а оцце шо?" показуючи йому на сокиру. "Сякіра," озвавсь худко москаль. -"Добре, от видко зараз українця! А ну-ж оцце як? - спитали його знову, показуючи на його ж бороду. - Москаль, жахаючись, шо-б-то йому не помилитись і знаючи шо, часом з поглуму, москаля у нас звуть "кацапом" збився з паналику, та й квапливе сказав: "Цапка!" - От-тут-то його зараз й цапнули за бороду, й він признався тоді вітки-то він справді ї шо наробив.
Текст подано з максимально можливим наближенням до оригіналу.
Валентин БЕНДЮГ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
