Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.24
06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
2026.09.24
05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ
У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле
2026.09.24
00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
2026.09.23
20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
2026.09.23
19:32
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:
– Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме
2026.09.23
15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
2026.09.23
15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
2026.09.23
14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
2026.09.23
11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
2026.09.23
08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ
Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу
2026.09.23
06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.
2026.09.22
23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –
2026.09.22
22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но
2026.09.22
20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті
2026.09.22
17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?
Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?
Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —
2026.09.22
13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Проза
Українці про пилипонів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Українці про пилипонів
Українці поблажливо й іронічно ставилися до пилипонів, що знайшло своє відображення у творчості Степана Руданського, зокрема у його гумористичних віршах "Пилипон", "Варвара", "Скачі,Мікалай" тощо.
Пилипони
Як то за все хапаються
Тії пилипони.
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
Ото поправив, що там було,
До попа вертає.
- Що ж ти, - каже, - все поправив? -
Піп його питає.
- Да, всьо, батька! У Варвари
Башмак доработал,
Богоматері на лоні
Младенца сработал.
А чтоб батька мнє маленько
На водку прибавіл,
То я сзаді уж і духу
Три перя пріставил!
14 окт.1859.
Степан Руданський
Подібне ставлення українців до "кацапів" прослідковується й в оповіданнячку "Москаль", що було вміщене у одному з найперших українських букварів - "Українській абетці" Гатцука (Гаццука), що побачив світ ще 1861 року.
Москаль
Колись-то звіткильсь пригнався на Україну москаль, таких є у нас до біса, либонь-шо з своїх багновиць; ну пригнався, то пригнався, нехай би собі так і був, коли йому своє уже пообридло, чи лихо там яке доїло, адже ж "риба шукає де глибчиш, а чоловік, де гарніш"; дак ні: москаль покидає свій край, а не покидає своєї гаспидської істоти. - Так і сталось: не втримався навіженний і почав виробляти усе зле-лихе. Невважа на викрутні, на які він був дуже здатній, - його злапали, та й у куну запроторили. От, на роспитках, яки почали йому завдавати, він, прикинувчись, назвався українцем, шо-то-бач він здавна уже бурлакує і не зазнає з якого-б-то села він родом; а видко зразу, шо москаль, хоча позвик таки перебуватись нашою мовою, та усе ж якось з московською витинкою - ну, то видко шо воно таке. От, бачучи цеє дознавці, шо б то їм хуччи його на правду звести, спитали його зненаська" - "Коли ж ти правду кажиш, - то як це звецця?" показали йому на чобіт. "Чаботь," _ сказав беззапинки москаль. - "А це як? - спитали, показуючи на горілку. "Гарєлка," - каже москаль. - "Ну, а оцце шо?" показуючи йому на сокиру. "Сякіра," озвавсь худко москаль. -"Добре, от видко зараз українця! А ну-ж оцце як? - спитали його знову, показуючи на його ж бороду. - Москаль, жахаючись, шо-б-то йому не помилитись і знаючи шо, часом з поглуму, москаля у нас звуть "кацапом" збився з паналику, та й квапливе сказав: "Цапка!" - От-тут-то його зараз й цапнули за бороду, й він признався тоді вітки-то він справді ї шо наробив.
Текст подано з максимально можливим наближенням до оригіналу.
Валентин БЕНДЮГ
Пилипони
Як то за все хапаються
Тії пилипони.
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
Ото поправив, що там було,
До попа вертає.
- Що ж ти, - каже, - все поправив? -
Піп його питає.
- Да, всьо, батька! У Варвари
Башмак доработал,
Богоматері на лоні
Младенца сработал.
А чтоб батька мнє маленько
На водку прибавіл,
То я сзаді уж і духу
Три перя пріставил!
14 окт.1859.
Степан Руданський
Подібне ставлення українців до "кацапів" прослідковується й в оповіданнячку "Москаль", що було вміщене у одному з найперших українських букварів - "Українській абетці" Гатцука (Гаццука), що побачив світ ще 1861 року.
Москаль
Колись-то звіткильсь пригнався на Україну москаль, таких є у нас до біса, либонь-шо з своїх багновиць; ну пригнався, то пригнався, нехай би собі так і був, коли йому своє уже пообридло, чи лихо там яке доїло, адже ж "риба шукає де глибчиш, а чоловік, де гарніш"; дак ні: москаль покидає свій край, а не покидає своєї гаспидської істоти. - Так і сталось: не втримався навіженний і почав виробляти усе зле-лихе. Невважа на викрутні, на які він був дуже здатній, - його злапали, та й у куну запроторили. От, на роспитках, яки почали йому завдавати, він, прикинувчись, назвався українцем, шо-то-бач він здавна уже бурлакує і не зазнає з якого-б-то села він родом; а видко зразу, шо москаль, хоча позвик таки перебуватись нашою мовою, та усе ж якось з московською витинкою - ну, то видко шо воно таке. От, бачучи цеє дознавці, шо б то їм хуччи його на правду звести, спитали його зненаська" - "Коли ж ти правду кажиш, - то як це звецця?" показали йому на чобіт. "Чаботь," _ сказав беззапинки москаль. - "А це як? - спитали, показуючи на горілку. "Гарєлка," - каже москаль. - "Ну, а оцце шо?" показуючи йому на сокиру. "Сякіра," озвавсь худко москаль. -"Добре, от видко зараз українця! А ну-ж оцце як? - спитали його знову, показуючи на його ж бороду. - Москаль, жахаючись, шо-б-то йому не помилитись і знаючи шо, часом з поглуму, москаля у нас звуть "кацапом" збився з паналику, та й квапливе сказав: "Цапка!" - От-тут-то його зараз й цапнули за бороду, й він признався тоді вітки-то він справді ї шо наробив.
Текст подано з максимально можливим наближенням до оригіналу.
Валентин БЕНДЮГ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
