
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Матѳея 8
2 І ось лепровий підійшовший поклонявся йому кажучий: Киріє, якщо велиш, здатний мене очистити.
3 І простягнувший руку торкнувся його кажучий: Велю, очистися. І зразу очистилася його лепра.
4 І глаголить йому Їсус: Варуй нікому не оповідати. Але подайся, себе покажи ієрею, і піднеси дар, що наказав Мойсей, у доказ їм.
5 Увійшовшого його у Кафарнауму, підійшов йому гекатонтарх, прикликаючий його,
6 і кажучий: Киріє, хлопець мій покинутий у домі, паралітик, тяжко васанований.
7 І глаголить йому: Я прийшовший терапіятиму його.
8 Розсудивший гекатонтарх пояснив: Киріє, не є я гідний, щоб під мою стелю увійшов, але єдино оповідай логос, і вилікується хлопець мій.
9 Бо і я антроп є під владою, маючий піді мною військовиків, і глаголю цьому: Руш, - і рушає; і іншому: Йди, - і йде; і рабу моєму: Роби це, - і робить.
10 Почувший Їсус здивувався і оповів послідовникам: Амінь, глаголю вам, ні в кого такої великої віри в Ізраїлі не знайшов.
11 Глаголю вам, що багато зі сходу і заходу прийде, і відхилиться з Авраамом, і Ісааком, і Яковом у василеї уранів,
12 сини ж василеї викинуться у темряву зовнішню, там буде квиління і скрегіт зубів.
13 І оповів Їсус гекатонтарху: Подайся, як повірив, хай станеться тобі. І вилікувався хлопець його у годині тій.
14 І прийшовший Їсус до дому Петра видів тещу його покинуту і палаючу.
15 І торкнувся руки її, і відпустила її вогневиця, і піднялася, і прислуговувала їм.
16 Вечірнього настання піднесли йому демономаючих багато, і вигнав духів логосом, і всяких какошних терапіяв,
17 щоб сповнилося речене через Ісаю пророка глаголячого: Він астенії наші схопив, і наші хвороби поніс.
18 Видівший Їсус великі охлоси кругом нього наказав відійти навпроти.
19 І підійшовший один грамотій оповів йому: Дидаскале, послідую тобі, куди б не пішов.
20 І глаголить йому Їсус: Лисиці мають нори, і птахи урану гнізда, а син антропів не має, де голову прихилити.
21 Інший з учнів його оповів йому: Киріє, дозволь мені спершу піти і поховати патера мого.
22 А Їсус глаголить йому: Слідуй мені, і відпусти мертвим ховати їхніх мертвих.
23 І вступившому йому у плойон слідували йому учні його.
24 І ось сейсмос великий піднявся морем, що плойон покривався під хвилями, він же спав.
25 І підійшовші розбудили його кажучі: Киріє, спаси нас, гинемо.
26 І глаголить їм: Чому лякливі ви є, маловірні? Тоді піднявшийся епітимив вітрам і морю, і стала тиша велика.
27 Антропи дивувалися кажучі: Потап є цей, що і вітри, і море його слухаються.
28 І прийшовшого його навпроти, до місцевості Гадаринської, перестріли його двоє демономаючих, з пам'ятників виходячі, халепні сильно, що не дужав ніхто перейти через дорогу ту.
29 І ось закричали кажучі: Що нам і тобі, сину Бога? Прийшов сюди передчасно васанувати нас?
30 Було ж поодаль від них стадо свиней багатьох, паслося.
31 І демони прикликали його кажучі: Якщо виганяєш нас, відішли нас у стадо свиней.
32 І оповів їм: Подайтеся. І вийшовші відійшли у свиней. І ось рушило все стадо вниз кручі у море, і гинуло у водах.
33 Пастухи втекли, і відійшовші у поліс відвістили все, і про демономаючих.
34 І ось цілий поліс вийшов назустріч Їсусу. І видівші його прикликали, щоб переступив від меж їхніх.
[2023]
1. ὄρος - гора, доволі співзвучно.
2. λεπρὸς - прокажений, хворий на лепру. λέπρα - так і буде лепра.
καθαρίσαι - очистити, катаризувати. Від катарсис - очищення.
4. ὁράω від ранішого ϝοράω від протоіндоєвропейського кореня wer. В українській мові варувати - застерігати, як і в англійській - to warn. Варуй.
μαρτύριον - свідчення, доказ від μάρτυς - свідок, очевидець.
5. ἑκατοντάρχης - дослівно сотні старший, сотник, центуріон. Гекатонтарх.
6. παῖς - дитина ч.р., тобто хлопець. Також вживається в значенні прислуги.
παραλυτικός - паралітик, паралізований.
θεραπεύω - терапіяти.
11. ἀνακλίνω = ἀνα (назад (на спину)) + κλίνω (клонитися, хилитися).
14. πενθερά - і теща, і свекруха, mother-in-law. πενθερά від πενθέω - тужити.
πυρέσσουσαν - дієприкметник від πυρ - вогнь, πυρέσσω - бути у вогні.
17. ἀσθενείας - астенії.
19. διδάσκαλος - вчитель, наставник, дидаскал. Так називали вчителів і в Україні в 16-17 століттях.
24. σεισμὸς.
26. ἐπιτιμάω = ἐπῐ (на) + τιμάω (шанувати, чествувати). Посягати на честь, стидити, соромити. У церковному вжитку епітимія має дещо інше значення, ніж дослівне.
27. Ποταπός від ἐκ ποίου δαπεδου - з якого краю. Ποταπός означає "якого роду", "з якого тіста", "що за ...".
ὑπακούω = ὑπό (під) + ακούω (слухати). Не просто слухати, а слухатися.
28. ἐκ τῶν μνημείων - з пам'ятників, тобто з кладовища.
χαλεποὶ - складні, важкі. Халепні, ідентично українській мові.
29. βασανίσαι - васанувати. Коментарі про васани див. до 4:24.
34. παρακαλέω = παρα + καλέω (кликати). Прикликати, просити.
μεταβαίνω = μετα + βάσις. Дослівно: перебазуватися. Перебратися.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)