Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Матѳея 10
2 І дванадцятьох апостолів імена є ці: перший Симон, глаголений Петро, і Андрей, брат його, і Яков Зеведея, і Йоан, брат його,
3 Філіп і Варѳоломей, Ѳома і Матѳей митар, Яков Алфея і Ѳадей,
4 Симон ханаанець і Юда Іскаріот, предавший його.
5 Цих дванадцятьох відіслав Їсус, провістивший їм глаголячий: Дорогою етносів не відходьте, і у поліс самаритян не входьте,
6 рушайте радше до овець загублених дому Ізраїля.
7 Рушаючі ж проповідуюте кажучі: Наблизилась василея уранів.
8 Астенічних терапійте, мертвих піднімайте, лепрових катаризуйте, демонів виганяйте, даром схопили, даром давайте.
9 Не набувайте золота, ані срібла, ані міді у пояси ваші,
10 ані торби у дорогу, ні двох хітонів, ні сандаль, ні верби, бо гідний робітник поживи його.
11 У яке місто чи село не увійшли б, іспитайте, хто в ньому гідний є, і там залишайтеся, поки не вийшли б.
12 Входячі до дому вітайте його.
13 І якщо таки дім є гідний, хай прийде мир ваш на неї, якщо ж не є гідний, мир ваш до вас хай повернеться.
14 І хто не прийняв би вас, не послухав би логоси ваші, виходячі геть з дому чи полісу того, струсіть порох з ніг ваших.
15 Амінь, глаголю вам: Стерпніше буде землі Содому і Гомори у день суду, ніж полісу тому.
16 Ось я посилаю вас як вівці поміж вовків, станьте відтак розсудливі як змії, і незмішані як голубки.
17 Внімайте від антропів, бо предадуть вас у синедріони, і в синагогах їхніх шмагатимуть вас,
18 і перед гегемони і василевси виведетеся через мене у доказ їм і етносам.
19 Коли ж предали б вас, не клопочіться, як чи що мовити би, бо дасться вам у ту годину, що мовити б.
20 Бо не ви є мовлячі, але Дух Патера вашого мовлячий вами.
21 Предасть же брат брата на смерть, і патер чадо. І постануть чада проти батьків, і помертвлять їх.
22 І будете ненавиджені усіма через ім'я моє, вистоявший до кінця буде спасений.
23 Коли ж переслідуватимуть вас у полісі одному, втікайте до іншого. Амінь, бо кажу вам: Не закінчили би поліси Ізраїлю, поки не прийшов би син антропів.
24 Не є учень понад дидаскала, ані раб понад господаря свого.
25 Достатньо учню, щоб став би як дидаскал його, і рабу як господар його. Якщо домодеспота Вельзевулом покликали, наскільки більше домашніх його.
26 Відтак не фобізували б їм, бо нічого немає покритого, що не відкриється, чи прихованого, що не стане знаним.
27 Що глаголю вам у темряві, оповідайте у світлі, і що у вухо чуєте, проповідуйте на домах.
28 І не фобізуйте від вбиваючих тіло, душу ж не здатних вбити; фобізуйте радше здатного і душу, і тіло погубити у геєні.
29 Чи не два струся за асаріона продається? І один з них не впаде на землю без Патера вашого.
30 Вам же і волосся голови все арифметоване є.
31 Відтак не фобізуйте, багатьох струсів переносніші ви.
32 Відтак всякий, хто гомоглоситиме мною перед антропами, гомоглоситиму і я ним перед Патером моїм в уранах.
33 Хто ж зречеться мене перед антропами, зречуся і я того перед Патером моїм в уранах.
34 Не узаконювали б, що прийшов кинути мир на землю, не прийшов кинути мир, але махайру.
35 Бо прийшов роздвоїти антропа проти патера його, і дочку проти матері її, і німфу проти пенѳери її.
36 І ворожі антропа домашні його.
37 Люблячий патера чи матір понад мене не є мене гідний, і люблячий сина чи дочку понад мене не є мене гідний.
38 І хто не хапає хреста свого і не слідує за мною, не є мене гідний.
39 Обрівший душу свою загубить її, і загубивший душу свою через мене обрете її.
40 Приймаючий вас мене приймає, і мене приймаючий приймає пославшого мене.
41 Приймаючий пророка в ім'я пророка винагороду пророка схопить; і приймаючий праведного в ім'я праведного винагороду праведного схопить.
42 І хто напоїв би одного з малих цих потиром холодної єдино в ім'я учня, Амінь, глаголю вам, не загубить винагороди своєї.
[2023]
10. ῥάβδος - лозина, прут від протоіндоєвропейського кореня "urb", що в церковнослов'янській стало "врьба", а в українській "верба".
13. εἰρήνη - мир, у сучасній вимові співзвучно з Іриною, у класичній - з Ейріною.
25. οἰκοδεσπότης - дослівно: дому деспот, у значенні домогосподаря.
27. δῶμα - дах/верхівка дому.
29. στρουθίον - струсь, горобець.
ἀσσάριον - монета, 1/64 шекеля.
30. ἠριθμημέναι - арифметоване, пораховане.
32. ὁμολογήσω - гомоглошу, визнаю відповідним, подібним.
34. μάχαιρα - махайра, різновид меча/ножа.
35. πενθερά - і теща, і свекруха; mother-in-law в англійській мові. Тут вжили оригінальне слово, бо воно йде у зв'язці з німфою, невісткою.
42. ποτίσῃ - напоїв би, співзвучно фонетично і семантично із: потішив би.
ποτήριον - потир, стакан, в богослужіннях - євхаристична чаша.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
