Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Матѳея 10
2 І дванадцятьох апостолів імена є ці: перший Симон, глаголений Петро, і Андрей, брат його, і Яков Зеведея, і Йоан, брат його,
3 Філіп і Варѳоломей, Ѳома і Матѳей митар, Яков Алфея і Ѳадей,
4 Симон ханаанець і Юда Іскаріот, предавший його.
5 Цих дванадцятьох відіслав Їсус, провістивший їм глаголячий: Дорогою етносів не відходьте, і у поліс самаритян не входьте,
6 рушайте радше до овець загублених дому Ізраїля.
7 Рушаючі ж проповідуюте кажучі: Наблизилась василея уранів.
8 Астенічних терапійте, мертвих піднімайте, лепрових катаризуйте, демонів виганяйте, даром схопили, даром давайте.
9 Не набувайте золота, ані срібла, ані міді у пояси ваші,
10 ані торби у дорогу, ні двох хітонів, ні сандаль, ні верби, бо гідний робітник поживи його.
11 У яке місто чи село не увійшли б, іспитайте, хто в ньому гідний є, і там залишайтеся, поки не вийшли б.
12 Входячі до дому вітайте його.
13 І якщо таки дім є гідний, хай прийде мир ваш на неї, якщо ж не є гідний, мир ваш до вас хай повернеться.
14 І хто не прийняв би вас, не послухав би логоси ваші, виходячі геть з дому чи полісу того, струсіть порох з ніг ваших.
15 Амінь, глаголю вам: Стерпніше буде землі Содому і Гомори у день суду, ніж полісу тому.
16 Ось я посилаю вас як вівці поміж вовків, станьте відтак розсудливі як змії, і незмішані як голубки.
17 Внімайте від антропів, бо предадуть вас у синедріони, і в синагогах їхніх шмагатимуть вас,
18 і перед гегемони і василевси виведетеся через мене у доказ їм і етносам.
19 Коли ж предали б вас, не клопочіться, як чи що мовити би, бо дасться вам у ту годину, що мовити б.
20 Бо не ви є мовлячі, але Дух Патера вашого мовлячий вами.
21 Предасть же брат брата на смерть, і патер чадо. І постануть чада проти батьків, і помертвлять їх.
22 І будете ненавиджені усіма через ім'я моє, вистоявший до кінця буде спасений.
23 Коли ж переслідуватимуть вас у полісі одному, втікайте до іншого. Амінь, бо кажу вам: Не закінчили би поліси Ізраїлю, поки не прийшов би син антропів.
24 Не є учень понад дидаскала, ані раб понад господаря свого.
25 Достатньо учню, щоб став би як дидаскал його, і рабу як господар його. Якщо домодеспота Вельзевулом покликали, наскільки більше домашніх його.
26 Відтак не фобізували б їм, бо нічого немає покритого, що не відкриється, чи прихованого, що не стане знаним.
27 Що глаголю вам у темряві, оповідайте у світлі, і що у вухо чуєте, проповідуйте на домах.
28 І не фобізуйте від вбиваючих тіло, душу ж не здатних вбити; фобізуйте радше здатного і душу, і тіло погубити у геєні.
29 Чи не два струся за асаріона продається? І один з них не впаде на землю без Патера вашого.
30 Вам же і волосся голови все арифметоване є.
31 Відтак не фобізуйте, багатьох струсів переносніші ви.
32 Відтак всякий, хто гомоглоситиме мною перед антропами, гомоглоситиму і я ним перед Патером моїм в уранах.
33 Хто ж зречеться мене перед антропами, зречуся і я того перед Патером моїм в уранах.
34 Не узаконювали б, що прийшов кинути мир на землю, не прийшов кинути мир, але махайру.
35 Бо прийшов роздвоїти антропа проти патера його, і дочку проти матері її, і німфу проти пенѳери її.
36 І ворожі антропа домашні його.
37 Люблячий патера чи матір понад мене не є мене гідний, і люблячий сина чи дочку понад мене не є мене гідний.
38 І хто не хапає хреста свого і не слідує за мною, не є мене гідний.
39 Обрівший душу свою загубить її, і загубивший душу свою через мене обрете її.
40 Приймаючий вас мене приймає, і мене приймаючий приймає пославшого мене.
41 Приймаючий пророка в ім'я пророка винагороду пророка схопить; і приймаючий праведного в ім'я праведного винагороду праведного схопить.
42 І хто напоїв би одного з малих цих потиром холодної єдино в ім'я учня, Амінь, глаголю вам, не загубить винагороди своєї.
[2023]
10. ῥάβδος - лозина, прут від протоіндоєвропейського кореня "urb", що в церковнослов'янській стало "врьба", а в українській "верба".
13. εἰρήνη - мир, у сучасній вимові співзвучно з Іриною, у класичній - з Ейріною.
25. οἰκοδεσπότης - дослівно: дому деспот, у значенні домогосподаря.
27. δῶμα - дах/верхівка дому.
29. στρουθίον - струсь, горобець.
ἀσσάριον - монета, 1/64 шекеля.
30. ἠριθμημέναι - арифметоване, пораховане.
32. ὁμολογήσω - гомоглошу, визнаю відповідним, подібним.
34. μάχαιρα - махайра, різновид меча/ножа.
35. πενθερά - і теща, і свекруха; mother-in-law в англійській мові. Тут вжили оригінальне слово, бо воно йде у зв'язці з німфою, невісткою.
42. ποτίσῃ - напоїв би, співзвучно фонетично і семантично із: потішив би.
ποτήριον - потир, стакан, в богослужіннях - євхаристична чаша.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
