
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Матѳея 15
2 Через що учні твої преступають предання пресвітерів? Бо не миють руки свої, коли хліб їсти.
3 Розсудивший оповів їм: Через що і ви преступаєте заповідь Бога через предання ваше?
4 Бо Бог оповів: Шануй патера і матір; і: Какословлячий патера чи матір смертю хай кінчить.
5 Ви ж глаголите: Хто оповів би патеру чи матері: Дорон, чим би від мене скористався,
6 не не шануватиме патера свого чи матір свою. І скасували логос Бога через предання ваше.
7 Гіпокрити, гарно пророкував про вас Ісая глаголячий:
8 Народ цей губами мене шанує, а серце їхнє далеко утримується від мене.
9 Даремно поклоняються мені навчаючі вченням заповідей антропів.
10 І підкликавший охлос оповів їм: Слухайте і збагніть.
11 Не входяче у рот загальнить антропа, але виходяче з роту, це загальнить антропа.
12 Тоді підійшовші учні глаголять йому: Відаєш, що фарисеї почувші логос оскандалилися?
13 Розсудивший оповів: Всяке насадження не посаджене Патером моїм урановим викоріниться.
14 Відпустіть їх. Сліпі є поводирі сліпих. Сліпий же сліпого якби вів, обидва у яму впадуть.
15 Розсудивший Петро оповів йому: Фразуй нам параболу цю.
16 Оповів: Ще й ви неспівчасні є?
17 Ще не знаєте, що всяке входяче в рот, у порожнину міститься, і в афедрон викидається?
18 А виходяче з роту від серця виходить, і це загальнить антропа.
19 Бо від серця виходять діалоги поносні, вбивства, блуди, порнеї, крадіжки, псевдосвідчення, бласфемії.
20 Це є загальняче антропа, а немитими руками їсти не загальнить антропа.
21 І вийшовший звідти Їсус відступив до країв Тиру і Сидону.
22 І ось гіна ханаанка з меж тих вийшовша кричала глаголяча: Помилуй мене, Киріє, дочка моя какошна демономаюча.
23 І не відповів їй логос. І підійшовші учні його просили його глаголячі: Відв'яжи її, бо кричить поза нами.
24 Розсудивший оповів: Не посланий, якщо не до овець загублених дому Ізраїля.
25 Прийшовша кланялася йому глаголяча: Киріє, поможи мені.
26 Розсудивший оповів: Не є гарно хапати хліб чад і кидати собакам.
27 Оповіла: Так, Киріє, бо й собаки їдять від крихт впавших від трапези господарів їх.
28 Тоді розсудивший Їсус оповів їй: О гіна, велика твоя віра. Хай стантеться тобі, як волієш. І вилікувалася донька її від години тієї.
29 І переступивший звідти Їсус йшов край моря Галілеї, і піднявшийся на гору посів там.
30 І підійшли йому охлоси великі, маючі з собою кульгавих, культявих, сліпих, глухих, і інших багатьох, і поскидали їх до ніг його, і терапіяв їх,
31 щоб охлоси дивувати, зрячі глух[онім]им мовлення, культявим відновлення, кульгавим ходіння, і сліпим зріння; і сдавили Бога Ізраїля.
32 А Їсус підкликавший учнів своїх оповів: Проникся до охлосу, бо вже дні три проминають зі мною, і не мають, чого поїсти б; і відв'язати їх голодних не волію, щоб не заслабли у дорозі.
33 І глаголять йому учні: Звідки нам у пустині хлібин забагато, щоб нагодувати охлос завеликий?
34 І глаголить їм Їсус: Скільки хлібин маєте? І оповіли: Семеро, і кілька рибин.
35 І провістивший охлосу попадати на землю,
36 схопив сім хлібин і рибини, і євхаристивший розламав, і давав учням, а учні охлосам.
37 І їли всі, і нагодувалися, і надлишкових шматків здійняли сім кошиків повних.
38 Їдячих було чотири тисячі андрів окрім гінек і дітей.
39 І відв'язавший охлоси вступив у плойон і прийшов до меж Магадан.
[2023]
2. παράδοσιν - предання, від παρά + δίδωμι (давати).
παραβαίνω - преступати, від παρά + basis (стопа).
πρεσβύτεροι - пресвітери, старійшини.
5. Δῶρον - Дорон, дар, піднесення Богу, корбан на івриті.
11. κοινοῖ - загальнить, хоча часто перекладається як сквернить. Але κοινοῖ не має іншого перекладу, як загальнить. Наприклад в Діях 2:44 цим словом описується, що вони все мали загальним. А тут мається на увазі, що їдячи хліб немитими руками духовний учень узагальнюється, стає як охлос, втрачається його вищість над загалом.
15. Φράσον - фразуй, поясни.
16. ἀσύνετος = "ἀ" (не) + "σύν" (спів) + "ἔτος" (рік). Неспівчасний, несучасний.
17. ἀφεδρῶνα - афедрон, туалет.
19. διαλογισμοὶ - діалоги.
27. τράπεζα - трапеза, стіл.
36. εὐχαριστήσας - євхаристивший, від "εὐ" (добро, благо) + "χάρις" (благодать).
39. Μαγαδάν - Магадан ж.р.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)