Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Матѳея 15
2 Через що учні твої преступають предання пресвітерів? Бо не миють руки свої, коли хліб їсти.
3 Розсудивший оповів їм: Через що і ви преступаєте заповідь Бога через предання ваше?
4 Бо Бог оповів: Шануй патера і матір; і: Какословлячий патера чи матір смертю хай кінчить.
5 Ви ж глаголите: Хто оповів би патеру чи матері: Дорон, чим би від мене скористався,
6 не не шануватиме патера свого чи матір свою. І скасували логос Бога через предання ваше.
7 Гіпокрити, гарно пророкував про вас Ісая глаголячий:
8 Народ цей губами мене шанує, а серце їхнє далеко утримується від мене.
9 Даремно поклоняються мені навчаючі вченням заповідей антропів.
10 І підкликавший охлос оповів їм: Слухайте і збагніть.
11 Не входяче у рот загальнить антропа, але виходяче з роту, це загальнить антропа.
12 Тоді підійшовші учні глаголять йому: Відаєш, що фарисеї почувші логос оскандалилися?
13 Розсудивший оповів: Всяке насадження не посаджене Патером моїм урановим викоріниться.
14 Відпустіть їх. Сліпі є поводирі сліпих. Сліпий же сліпого якби вів, обидва у яму впадуть.
15 Розсудивший Петро оповів йому: Фразуй нам параболу цю.
16 Оповів: Ще й ви неспівчасні є?
17 Ще не знаєте, що всяке входяче в рот, у порожнину міститься, і в афедрон викидається?
18 А виходяче з роту від серця виходить, і це загальнить антропа.
19 Бо від серця виходять діалоги поносні, вбивства, блуди, порнеї, крадіжки, псевдосвідчення, бласфемії.
20 Це є загальняче антропа, а немитими руками їсти не загальнить антропа.
21 І вийшовший звідти Їсус відступив до країв Тиру і Сидону.
22 І ось гіна ханаанка з меж тих вийшовша кричала глаголяча: Помилуй мене, Киріє, дочка моя какошна демономаюча.
23 І не відповів їй логос. І підійшовші учні його просили його глаголячі: Відв'яжи її, бо кричить поза нами.
24 Розсудивший оповів: Не посланий, якщо не до овець загублених дому Ізраїля.
25 Прийшовша кланялася йому глаголяча: Киріє, поможи мені.
26 Розсудивший оповів: Не є гарно хапати хліб чад і кидати собакам.
27 Оповіла: Так, Киріє, бо й собаки їдять від крихт впавших від трапези господарів їх.
28 Тоді розсудивший Їсус оповів їй: О гіна, велика твоя віра. Хай стантеться тобі, як волієш. І вилікувалася донька її від години тієї.
29 І переступивший звідти Їсус йшов край моря Галілеї, і піднявшийся на гору посів там.
30 І підійшли йому охлоси великі, маючі з собою кульгавих, культявих, сліпих, глухих, і інших багатьох, і поскидали їх до ніг його, і терапіяв їх,
31 щоб охлоси дивувати, зрячі глух[онім]им мовлення, культявим відновлення, кульгавим ходіння, і сліпим зріння; і сдавили Бога Ізраїля.
32 А Їсус підкликавший учнів своїх оповів: Проникся до охлосу, бо вже дні три проминають зі мною, і не мають, чого поїсти б; і відв'язати їх голодних не волію, щоб не заслабли у дорозі.
33 І глаголять йому учні: Звідки нам у пустині хлібин забагато, щоб нагодувати охлос завеликий?
34 І глаголить їм Їсус: Скільки хлібин маєте? І оповіли: Семеро, і кілька рибин.
35 І провістивший охлосу попадати на землю,
36 схопив сім хлібин і рибини, і євхаристивший розламав, і давав учням, а учні охлосам.
37 І їли всі, і нагодувалися, і надлишкових шматків здійняли сім кошиків повних.
38 Їдячих було чотири тисячі андрів окрім гінек і дітей.
39 І відв'язавший охлоси вступив у плойон і прийшов до меж Магадан.
[2023]
2. παράδοσιν - предання, від παρά + δίδωμι (давати).
παραβαίνω - преступати, від παρά + basis (стопа).
πρεσβύτεροι - пресвітери, старійшини.
5. Δῶρον - Дорон, дар, піднесення Богу, корбан на івриті.
11. κοινοῖ - загальнить, хоча часто перекладається як сквернить. Але κοινοῖ не має іншого перекладу, як загальнить. Наприклад в Діях 2:44 цим словом описується, що вони все мали загальним. А тут мається на увазі, що їдячи хліб немитими руками духовний учень узагальнюється, стає як охлос, втрачається його вищість над загалом.
15. Φράσον - фразуй, поясни.
16. ἀσύνετος = "ἀ" (не) + "σύν" (спів) + "ἔτος" (рік). Неспівчасний, несучасний.
17. ἀφεδρῶνα - афедрон, туалет.
19. διαλογισμοὶ - діалоги.
27. τράπεζα - трапеза, стіл.
36. εὐχαριστήσας - євхаристивший, від "εὐ" (добро, благо) + "χάρις" (благодать).
39. Μαγαδάν - Магадан ж.р.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
