Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Матѳея 15
2 Через що учні твої преступають предання пресвітерів? Бо не миють руки свої, коли хліб їсти.
3 Розсудивший оповів їм: Через що і ви преступаєте заповідь Бога через предання ваше?
4 Бо Бог оповів: Шануй патера і матір; і: Какословлячий патера чи матір смертю хай кінчить.
5 Ви ж глаголите: Хто оповів би патеру чи матері: Дорон, чим би від мене скористався,
6 не не шануватиме патера свого чи матір свою. І скасували логос Бога через предання ваше.
7 Гіпокрити, гарно пророкував про вас Ісая глаголячий:
8 Народ цей губами мене шанує, а серце їхнє далеко утримується від мене.
9 Даремно поклоняються мені навчаючі вченням заповідей антропів.
10 І підкликавший охлос оповів їм: Слухайте і збагніть.
11 Не входяче у рот загальнить антропа, але виходяче з роту, це загальнить антропа.
12 Тоді підійшовші учні глаголять йому: Відаєш, що фарисеї почувші логос оскандалилися?
13 Розсудивший оповів: Всяке насадження не посаджене Патером моїм урановим викоріниться.
14 Відпустіть їх. Сліпі є поводирі сліпих. Сліпий же сліпого якби вів, обидва у яму впадуть.
15 Розсудивший Петро оповів йому: Фразуй нам параболу цю.
16 Оповів: Ще й ви неспівчасні є?
17 Ще не знаєте, що всяке входяче в рот, у порожнину міститься, і в афедрон викидається?
18 А виходяче з роту від серця виходить, і це загальнить антропа.
19 Бо від серця виходять діалоги поносні, вбивства, блуди, порнеї, крадіжки, псевдосвідчення, бласфемії.
20 Це є загальняче антропа, а немитими руками їсти не загальнить антропа.
21 І вийшовший звідти Їсус відступив до країв Тиру і Сидону.
22 І ось гіна ханаанка з меж тих вийшовша кричала глаголяча: Помилуй мене, Киріє, дочка моя какошна демономаюча.
23 І не відповів їй логос. І підійшовші учні його просили його глаголячі: Відв'яжи її, бо кричить поза нами.
24 Розсудивший оповів: Не посланий, якщо не до овець загублених дому Ізраїля.
25 Прийшовша кланялася йому глаголяча: Киріє, поможи мені.
26 Розсудивший оповів: Не є гарно хапати хліб чад і кидати собакам.
27 Оповіла: Так, Киріє, бо й собаки їдять від крихт впавших від трапези господарів їх.
28 Тоді розсудивший Їсус оповів їй: О гіна, велика твоя віра. Хай стантеться тобі, як волієш. І вилікувалася донька її від години тієї.
29 І переступивший звідти Їсус йшов край моря Галілеї, і піднявшийся на гору посів там.
30 І підійшли йому охлоси великі, маючі з собою кульгавих, культявих, сліпих, глухих, і інших багатьох, і поскидали їх до ніг його, і терапіяв їх,
31 щоб охлоси дивувати, зрячі глух[онім]им мовлення, культявим відновлення, кульгавим ходіння, і сліпим зріння; і сдавили Бога Ізраїля.
32 А Їсус підкликавший учнів своїх оповів: Проникся до охлосу, бо вже дні три проминають зі мною, і не мають, чого поїсти б; і відв'язати їх голодних не волію, щоб не заслабли у дорозі.
33 І глаголять йому учні: Звідки нам у пустині хлібин забагато, щоб нагодувати охлос завеликий?
34 І глаголить їм Їсус: Скільки хлібин маєте? І оповіли: Семеро, і кілька рибин.
35 І провістивший охлосу попадати на землю,
36 схопив сім хлібин і рибини, і євхаристивший розламав, і давав учням, а учні охлосам.
37 І їли всі, і нагодувалися, і надлишкових шматків здійняли сім кошиків повних.
38 Їдячих було чотири тисячі андрів окрім гінек і дітей.
39 І відв'язавший охлоси вступив у плойон і прийшов до меж Магадан.
[2023]
2. παράδοσιν - предання, від παρά + δίδωμι (давати).
παραβαίνω - преступати, від παρά + basis (стопа).
πρεσβύτεροι - пресвітери, старійшини.
5. Δῶρον - Дорон, дар, піднесення Богу, корбан на івриті.
11. κοινοῖ - загальнить, хоча часто перекладається як сквернить. Але κοινοῖ не має іншого перекладу, як загальнить. Наприклад в Діях 2:44 цим словом описується, що вони все мали загальним. А тут мається на увазі, що їдячи хліб немитими руками духовний учень узагальнюється, стає як охлос, втрачається його вищість над загалом.
15. Φράσον - фразуй, поясни.
16. ἀσύνετος = "ἀ" (не) + "σύν" (спів) + "ἔτος" (рік). Неспівчасний, несучасний.
17. ἀφεδρῶνα - афедрон, туалет.
19. διαλογισμοὶ - діалоги.
27. τράπεζα - трапеза, стіл.
36. εὐχαριστήσας - євхаристивший, від "εὐ" (добро, благо) + "χάρις" (благодать).
39. Μαγαδάν - Магадан ж.р.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)