
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Матѳея 15
2 Через що учні твої преступають предання пресвітерів? Бо не миють руки свої, коли хліб їсти.
3 Розсудивший оповів їм: Через що і ви преступаєте заповідь Бога через предання ваше?
4 Бо Бог оповів: Шануй патера і матір; і: Какословлячий патера чи матір смертю хай кінчить.
5 Ви ж глаголите: Хто оповів би патеру чи матері: Дорон, чим би від мене скористався,
6 не не шануватиме патера свого чи матір свою. І скасували логос Бога через предання ваше.
7 Гіпокрити, гарно пророкував про вас Ісая глаголячий:
8 Народ цей губами мене шанує, а серце їхнє далеко утримується від мене.
9 Даремно поклоняються мені навчаючі вченням заповідей антропів.
10 І підкликавший охлос оповів їм: Слухайте і збагніть.
11 Не входяче у рот загальнить антропа, але виходяче з роту, це загальнить антропа.
12 Тоді підійшовші учні глаголять йому: Відаєш, що фарисеї почувші логос оскандалилися?
13 Розсудивший оповів: Всяке насадження не посаджене Патером моїм урановим викоріниться.
14 Відпустіть їх. Сліпі є поводирі сліпих. Сліпий же сліпого якби вів, обидва у яму впадуть.
15 Розсудивший Петро оповів йому: Фразуй нам параболу цю.
16 Оповів: Ще й ви неспівчасні є?
17 Ще не знаєте, що всяке входяче в рот, у порожнину міститься, і в афедрон викидається?
18 А виходяче з роту від серця виходить, і це загальнить антропа.
19 Бо від серця виходять діалоги поносні, вбивства, блуди, порнеї, крадіжки, псевдосвідчення, бласфемії.
20 Це є загальняче антропа, а немитими руками їсти не загальнить антропа.
21 І вийшовший звідти Їсус відступив до країв Тиру і Сидону.
22 І ось гіна ханаанка з меж тих вийшовша кричала глаголяча: Помилуй мене, Киріє, дочка моя какошна демономаюча.
23 І не відповів їй логос. І підійшовші учні його просили його глаголячі: Відв'яжи її, бо кричить поза нами.
24 Розсудивший оповів: Не посланий, якщо не до овець загублених дому Ізраїля.
25 Прийшовша кланялася йому глаголяча: Киріє, поможи мені.
26 Розсудивший оповів: Не є гарно хапати хліб чад і кидати собакам.
27 Оповіла: Так, Киріє, бо й собаки їдять від крихт впавших від трапези господарів їх.
28 Тоді розсудивший Їсус оповів їй: О гіна, велика твоя віра. Хай стантеться тобі, як волієш. І вилікувалася донька її від години тієї.
29 І переступивший звідти Їсус йшов край моря Галілеї, і піднявшийся на гору посів там.
30 І підійшли йому охлоси великі, маючі з собою кульгавих, культявих, сліпих, глухих, і інших багатьох, і поскидали їх до ніг його, і терапіяв їх,
31 щоб охлоси дивувати, зрячі глух[онім]им мовлення, культявим відновлення, кульгавим ходіння, і сліпим зріння; і сдавили Бога Ізраїля.
32 А Їсус підкликавший учнів своїх оповів: Проникся до охлосу, бо вже дні три проминають зі мною, і не мають, чого поїсти б; і відв'язати їх голодних не волію, щоб не заслабли у дорозі.
33 І глаголять йому учні: Звідки нам у пустині хлібин забагато, щоб нагодувати охлос завеликий?
34 І глаголить їм Їсус: Скільки хлібин маєте? І оповіли: Семеро, і кілька рибин.
35 І провістивший охлосу попадати на землю,
36 схопив сім хлібин і рибини, і євхаристивший розламав, і давав учням, а учні охлосам.
37 І їли всі, і нагодувалися, і надлишкових шматків здійняли сім кошиків повних.
38 Їдячих було чотири тисячі андрів окрім гінек і дітей.
39 І відв'язавший охлоси вступив у плойон і прийшов до меж Магадан.
[2023]
2. παράδοσιν - предання, від παρά + δίδωμι (давати).
παραβαίνω - преступати, від παρά + basis (стопа).
πρεσβύτεροι - пресвітери, старійшини.
5. Δῶρον - Дорон, дар, піднесення Богу, корбан на івриті.
11. κοινοῖ - загальнить, хоча часто перекладається як сквернить. Але κοινοῖ не має іншого перекладу, як загальнить. Наприклад в Діях 2:44 цим словом описується, що вони все мали загальним. А тут мається на увазі, що їдячи хліб немитими руками духовний учень узагальнюється, стає як охлос, втрачається його вищість над загалом.
15. Φράσον - фразуй, поясни.
16. ἀσύνετος = "ἀ" (не) + "σύν" (спів) + "ἔτος" (рік). Неспівчасний, несучасний.
17. ἀφεδρῶνα - афедрон, туалет.
19. διαλογισμοὶ - діалоги.
27. τράπεζα - трапеза, стіл.
36. εὐχαριστήσας - євхаристивший, від "εὐ" (добро, благо) + "χάρις" (благодать).
39. Μαγαδάν - Магадан ж.р.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)