Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
2025.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Кушнір (1977) /
Інша поезія
/
Новий Завіт
Матѳея 17
Контекст : Κατά Ματθαίον Ευαγγέλιον
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Матѳея 17
1 І через днів шість примає Їсус Петра, і Якова, і Йоана, братів його, і виносить їх на гору високу на сам.
2 І метаморфозувався перед ними, і сяяло обличчя його як сонце, і гіматії його стали білі як світло.
3 І ось воочились їм Мойсей і Ілія співрозмовляючі з ним.
4 Розсудивший Петро оповів Їсусу: Киріє, гарно є нам тут бути. Якщо волієш, зроблю три скинії, тобі одну, і Мойсею одну, і Ілії одну.
5 Ще за його мовлення ось хмара світла накрила їх, і ось голос з хмари глаголячий: Цей є син мій улюблений, у якому євдокіяв. Слухайтеся його.
6 І почувші учні впали на обличчя свої і фобізувалися сильно.
7 І підійшовший Їсус, і торкнувшийся їх, оповів: Підніміться, і не фобізуйте.
8 Здійнявші очі свої нікого не виділи, якщо не самого Їсуса єдиного.
9 І сходячих їх з гори, заповів їм Їсус глаголячий: Нікому не оповідали б видіння, поки Син антропів з мертвих не підніметься.
10 І вопросили його учні глаголячі: Чому відтак грамотії глаголять, що Ілії належить прийти спершу?
11 Розсудивший оповів: Ілія таки приходить і відновить все.
12 Глаголю ж вам, що Ілія вже прийшов, і не впізнали його, але зробили ним, що зволіли. Так і Син антропів має страждати під ними.
13 Тоді зрозуміли учні, що про Йоана баптиста оповів їм.
14 І прийшовшого до охлосу, підійшов йому антроп, коліноприпадаючий йому,
15 і глаголячий: Киріє елейсон мого сина, бо селенізований і какошно страждає, бо часто падає у вогонь, і часто у воду.
16 І підносив його учням твоїм, і не спромоглися його терапіяти.
17 Розсудивший Їсус оповів: О генея невірна і перевернута, допоки з тобою буду? Допоки витримуватиму тебе? Принесіть мені його сюди.
18 І епітимив йому Їсус, і вийшов з нього демон, і витерапіявся хлопець від години тієї.
19 Тоді підійшовші учні Їсусу на сам оповіли: Через що ми не спромоглися вигнати його?
20 Глаголить їм: Через маловір'я ваше. Амінь, бо глаголю вам, якби мали віри як кокк гірчиці, зречете горі цій: Переступи звідти туди, - і переступить. І нічого не буде непідсильного вам.
21 Цей же ген не вирушає, якщо не молитвою і постуванням.
22 За обертання їх у Галілеї оповів їм Їсус: Має Син антропів предатися у руки антропів,
23 і вб'ють його, і третього дня буде піднятий. І журилися сильно.
24 Прийшовших їх у Кафарнауму, підійшли дидрахм збирачі до Петра і оповіли: Дидаскал ваш не платить дидрахми?
25 Глаголить: Так. І прийшовшого у хату випередив його Їсус глаголячий: Що ти вважаєш, Симоне? Василевси геї від кого хапають мито і ценз? Від синів своїх, чи від чужих?
26 Відповівшого: Від чужих; пояснив йому Їсус: Тоді звільнені є сини.
27 Щоб ми не скандалили їх, рушивший у море кинь гачок, і вставший першу рибу здійми, і відкривший рот її обретеш статира. Той схопивший дай їм за мене і себе.
[2023]
2 І метаморфозувався перед ними, і сяяло обличчя його як сонце, і гіматії його стали білі як світло.
3 І ось воочились їм Мойсей і Ілія співрозмовляючі з ним.
4 Розсудивший Петро оповів Їсусу: Киріє, гарно є нам тут бути. Якщо волієш, зроблю три скинії, тобі одну, і Мойсею одну, і Ілії одну.
5 Ще за його мовлення ось хмара світла накрила їх, і ось голос з хмари глаголячий: Цей є син мій улюблений, у якому євдокіяв. Слухайтеся його.
6 І почувші учні впали на обличчя свої і фобізувалися сильно.
7 І підійшовший Їсус, і торкнувшийся їх, оповів: Підніміться, і не фобізуйте.
8 Здійнявші очі свої нікого не виділи, якщо не самого Їсуса єдиного.
9 І сходячих їх з гори, заповів їм Їсус глаголячий: Нікому не оповідали б видіння, поки Син антропів з мертвих не підніметься.
10 І вопросили його учні глаголячі: Чому відтак грамотії глаголять, що Ілії належить прийти спершу?
11 Розсудивший оповів: Ілія таки приходить і відновить все.
12 Глаголю ж вам, що Ілія вже прийшов, і не впізнали його, але зробили ним, що зволіли. Так і Син антропів має страждати під ними.
13 Тоді зрозуміли учні, що про Йоана баптиста оповів їм.
14 І прийшовшого до охлосу, підійшов йому антроп, коліноприпадаючий йому,
15 і глаголячий: Киріє елейсон мого сина, бо селенізований і какошно страждає, бо часто падає у вогонь, і часто у воду.
16 І підносив його учням твоїм, і не спромоглися його терапіяти.
17 Розсудивший Їсус оповів: О генея невірна і перевернута, допоки з тобою буду? Допоки витримуватиму тебе? Принесіть мені його сюди.
18 І епітимив йому Їсус, і вийшов з нього демон, і витерапіявся хлопець від години тієї.
19 Тоді підійшовші учні Їсусу на сам оповіли: Через що ми не спромоглися вигнати його?
20 Глаголить їм: Через маловір'я ваше. Амінь, бо глаголю вам, якби мали віри як кокк гірчиці, зречете горі цій: Переступи звідти туди, - і переступить. І нічого не буде непідсильного вам.
21 Цей же ген не вирушає, якщо не молитвою і постуванням.
22 За обертання їх у Галілеї оповів їм Їсус: Має Син антропів предатися у руки антропів,
23 і вб'ють його, і третього дня буде піднятий. І журилися сильно.
24 Прийшовших їх у Кафарнауму, підійшли дидрахм збирачі до Петра і оповіли: Дидаскал ваш не платить дидрахми?
25 Глаголить: Так. І прийшовшого у хату випередив його Їсус глаголячий: Що ти вважаєш, Симоне? Василевси геї від кого хапають мито і ценз? Від синів своїх, чи від чужих?
26 Відповівшого: Від чужих; пояснив йому Їсус: Тоді звільнені є сини.
27 Щоб ми не скандалили їх, рушивший у море кинь гачок, і вставший першу рибу здійми, і відкривший рот її обретеш статира. Той схопивший дай їм за мене і себе.
[2023]
2. μετεμορφώθη - метаморфозувався, преобразився.
3. ὤφθη - воочилось, від офтальмос - око.
4. σκηνή - скинія - намет, переносний тимчасовий храм.
24. δίδραχμον - монета в дві драхми, = 1/2 шекеля.
27. στατήρ - монета в чотири драхми, шекель.
Контекст : Κατά Ματθαίον Ευαγγέλιον
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
