Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
Леонід Коврига - львівський художник, літератор, мандрівник
Знайомство з Леонідом Ковригою, географом за освітою, художником, літератором та мандрівником за станом душі, відбулося завдяки Василеві Гутковському, священнику, знаному видавцеві, по-справжньому душевній людині. Змістовний, цікавий діалог, тривав близько 4-х годин, проходив у помешканні пана Леоніда. Велика книгозбірня, чимала кількість картин, колекція СД дисків, промовисто вказують на вподобання та смаки власника житла.
А що кажуть з приводу спілкування, діалогів, філософи? Чарльз Тейлор, канадський філософ, в праці «Етика автентичності» писав і таке: «Головна риса людського життя, про яку я хочу нагадати, це його докорінно діалогічний характер. Ми стаємо повноправними людьми, здатними зрозуміти себе і, отже, визначити свою ідентичність, коли опановуємо мовами людського спілкування. Для завдань цієї дискусії я хочу вживати слово «мова» у широкому сенсі, що охоплює не лише слова, якими спілкуємося, а й інші способи вираження, якими визначаємо себе, зокрема, «мову» мистецтва, жестів, кохання тощо. Але ми прилучаємося до них у процесі спілкування з іншими. Ніхто не засвоює мов, необхідних для самовизначення, наодинці з собою. Ми знайомимось з ними через спілкування з іншими людьми, які багато важать для нас – Джордж Герберт Мід назвав це «значущі інші».
Народжений у селі Острів, яка гарна назва, що на Рівненщині. Батьки вчителі, мама вчителька початкових класів, батько – вчитель географії та директор школи. « В мене було щасливе дитинство, якщо на Світі існує рай, то він у дитинстві. Наше село розташоване на правому березі річки Стир, за селом – красиве озеро, ліс…», - ділиться спогадом митець.
Студіював науки у Львівському державному університеті імені Івана Франка, географічний факультет (1976 – 1981 рр.). Працював в одному з Львівських НДІ, займався картографією, аерофотографуванням. Малювати почав у віці 32 – 33-х років. Подарували книжку А. Віннера «Як працювати над пейзажем олійними фарбами». Знайомство з нею дало сильний поштовх до серйозного зацікавлення малярством. «Мені до вподоби живопис різних часів і митців, зокрема: Веласкес, Рубенс, постімпресіоністи, Д. Бурлюк, М. Бойчук та бойчукісти, велет у царині скульптури - О. Архипенко. В живописі пріоритетним для мене є колір…», - розповідає Леонід.
Створює – міські пейзажі, краєвиди, натюрморти, ню, абстрактні та графічні роботи, ілюструє книжки. Працює у різних техніках.
Мандрівник. Багато подорожував по Україні, окрім того, відвідав такі країни: Швейцарія, Франція, Італія, Австрія, Чехія, Польща, Словаччина… Мандрував одинаком, іноді – велосипедом.
«Читаю все життя. Тепер перечитую книжки. Сам пишу, ілюструю свої книжки та інших авторів», - повідає Леонід Коврига. Літературний доробок автора: «На ратуші годинник б’є» (вірші, 1996 р.); «Небесна Сотня» (поема, 2015 р.); «Викриття Христофора Колумба» (поема, 2019 р.); «Геобіографія часу» (2022 р.). У 2021 році вийшов з друку альбом «Ботанічний сад Львівського університету» (репродукції малярських творів Л. Ковриги, 110 робіт). Переднє слово Володимира Мельника, професор, ректор ЛНУ; переклад англійською – Ірини Одрехівської.
Тримаю в руках ошатну, гарно оформлену книжку Х’ю Лофтінга «Мандри доктора Дуліттла» (2021 р.), ілюстрації Леоніда Ковриги… Він ілюстрував книжку «Історія доктора Дуліттла», цього ж автора. Його малюнки прикрашають такі видання: Ю. Винничука «Місце для дракона», Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», М. Дрюона «Тісту-чудотворець», Д. Грінвуда «Невигадана історія маленького обірванця», чимало інших.
Десь років з десять тому придбав книжку невідомого на той час для мене автора - Хорхе Букай… Це збірка історій-притч аргентинського письменника та психотерапевта. Надзвичайно цікава, змістовна…. Так от, в одній з історій під назвою «Шукач», автор пише про таке: «Шукач – це той, хто щось шукає, не обов’язково той, хто знаходить. Це також не той, хто обов’язково знає, що саме він шукає. Це всього лише той, для кого власне життя – це пошук».
Леонід Коврига – Шукач… В іншій історії – «Три істини» аргентинський автор твердить: «Необхідно зрозуміти, що, якщо я отримую ззовні щось хороше, якщо зі мною відбуваються радісні та хороші події – це тому, що я їх заслужив».
Бажання слід напрацьовувати, вони мають бути наповненими духовними устремліннями. Ким ми є – то є наслідок того, як живемо, що думаємо, як діємо.
Творча радість…, буває двоякою. Є люди, які люблять творити, будувати, відчувають радість від того, що роблять. У шляхетних осіб – шляхетні прагнення. Є творці руїн, дух руїни теж творчий. Пан Леонід однозначно належить до першої когорти.
Та повернімось до живопису… Немало посеред створених картин міських пейзажів, найбільше – Львова. Техніка письма пастозна. Пастозні прийоми використовують для посилення експресивності, окрім того, густий, рельєфний мазок підкреслює форму та рельєфність предметів, що зображаються. З допомогою цієї техніки можна створити ефект руху та об’єму.
Львів… В. Кирунчик (езотерик) не випадково наголошував: «…саме Львів сформувався як форпост сакралу волхвів-укрів (П’ємонт культури країни укрів) і є ідейно духовним центром відродження.
Археологічно доведено, що найдревніші поселення людей на території міста датуються близько 2,5 тис. років до Р.Х.! На території Львова розкопано п’ять давньослов’янських святилищ, так, на Знесінні є місцина, яка віддавна називалася Світовидове поле, а біля неї гора Рода…». І, трохи далі: «Відомий галицький вчений Ізидор Шараневич довів, що первісно Львів був збудований на Знесінні, а замок короля Лева стояв на Чортовій скелі, і це мало слугувати свідоцтвом перемоги Духа».
Глибинний пласт історії Львівського краю (ширше – Західної України) – арійський, а ближча за часом історія культурологічно переплетена з європейськими впливами…
Звернімо увагу на картину «Відень. Собор Святого Стефана». Цей храм є одним з головних символів столиці Австрії. З будь-якого куточка міста видніється величний шпиль будови, висота якого сягає 136 метрів. У храмі окрім ікон, можна побачити велику кількість творів Світового мистецтва. Перший камінь в будівництво собору був закладений в 1359 році, зберігся до наших днів майже без змін.
Австрійські будинки старого Львова (збудовані: кінець 18 – початок 19 ст.)… Монументальні, красиво оздоблені, одні з найгарніших будівель Львова.
Леонід Коврига працелюб, тому робіт ним створено багацько: краєвиди довкілля, старовинні дерев’яні церкви, мальовничі натюрморти, графічні твори, загадкові абстракції…
Розмова поволі наближалася до завершення. На моє запитання: «Щоб Ви хотіли сказати насамкінець?...». Пан Леонід відповів так: «Все що я хочу сказати відображено на картинах. А кожен другий українець – філософ…».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Леоніда Ковриги "Волинь. Озеро Олеандра".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леонід Коврига - львівський художник, літератор, мандрівник
Знайомство з Леонідом Ковригою, географом за освітою, художником, літератором та мандрівником за станом душі, відбулося завдяки Василеві Гутковському, священнику, знаному видавцеві, по-справжньому душевній людині. Змістовний, цікавий діалог, тривав близько 4-х годин, проходив у помешканні пана Леоніда. Велика книгозбірня, чимала кількість картин, колекція СД дисків, промовисто вказують на вподобання та смаки власника житла.А що кажуть з приводу спілкування, діалогів, філософи? Чарльз Тейлор, канадський філософ, в праці «Етика автентичності» писав і таке: «Головна риса людського життя, про яку я хочу нагадати, це його докорінно діалогічний характер. Ми стаємо повноправними людьми, здатними зрозуміти себе і, отже, визначити свою ідентичність, коли опановуємо мовами людського спілкування. Для завдань цієї дискусії я хочу вживати слово «мова» у широкому сенсі, що охоплює не лише слова, якими спілкуємося, а й інші способи вираження, якими визначаємо себе, зокрема, «мову» мистецтва, жестів, кохання тощо. Але ми прилучаємося до них у процесі спілкування з іншими. Ніхто не засвоює мов, необхідних для самовизначення, наодинці з собою. Ми знайомимось з ними через спілкування з іншими людьми, які багато важать для нас – Джордж Герберт Мід назвав це «значущі інші».
Народжений у селі Острів, яка гарна назва, що на Рівненщині. Батьки вчителі, мама вчителька початкових класів, батько – вчитель географії та директор школи. « В мене було щасливе дитинство, якщо на Світі існує рай, то він у дитинстві. Наше село розташоване на правому березі річки Стир, за селом – красиве озеро, ліс…», - ділиться спогадом митець.
Студіював науки у Львівському державному університеті імені Івана Франка, географічний факультет (1976 – 1981 рр.). Працював в одному з Львівських НДІ, займався картографією, аерофотографуванням. Малювати почав у віці 32 – 33-х років. Подарували книжку А. Віннера «Як працювати над пейзажем олійними фарбами». Знайомство з нею дало сильний поштовх до серйозного зацікавлення малярством. «Мені до вподоби живопис різних часів і митців, зокрема: Веласкес, Рубенс, постімпресіоністи, Д. Бурлюк, М. Бойчук та бойчукісти, велет у царині скульптури - О. Архипенко. В живописі пріоритетним для мене є колір…», - розповідає Леонід.
Створює – міські пейзажі, краєвиди, натюрморти, ню, абстрактні та графічні роботи, ілюструє книжки. Працює у різних техніках.
Мандрівник. Багато подорожував по Україні, окрім того, відвідав такі країни: Швейцарія, Франція, Італія, Австрія, Чехія, Польща, Словаччина… Мандрував одинаком, іноді – велосипедом.
«Читаю все життя. Тепер перечитую книжки. Сам пишу, ілюструю свої книжки та інших авторів», - повідає Леонід Коврига. Літературний доробок автора: «На ратуші годинник б’є» (вірші, 1996 р.); «Небесна Сотня» (поема, 2015 р.); «Викриття Христофора Колумба» (поема, 2019 р.); «Геобіографія часу» (2022 р.). У 2021 році вийшов з друку альбом «Ботанічний сад Львівського університету» (репродукції малярських творів Л. Ковриги, 110 робіт). Переднє слово Володимира Мельника, професор, ректор ЛНУ; переклад англійською – Ірини Одрехівської.
Тримаю в руках ошатну, гарно оформлену книжку Х’ю Лофтінга «Мандри доктора Дуліттла» (2021 р.), ілюстрації Леоніда Ковриги… Він ілюстрував книжку «Історія доктора Дуліттла», цього ж автора. Його малюнки прикрашають такі видання: Ю. Винничука «Місце для дракона», Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», М. Дрюона «Тісту-чудотворець», Д. Грінвуда «Невигадана історія маленького обірванця», чимало інших.
Десь років з десять тому придбав книжку невідомого на той час для мене автора - Хорхе Букай… Це збірка історій-притч аргентинського письменника та психотерапевта. Надзвичайно цікава, змістовна…. Так от, в одній з історій під назвою «Шукач», автор пише про таке: «Шукач – це той, хто щось шукає, не обов’язково той, хто знаходить. Це також не той, хто обов’язково знає, що саме він шукає. Це всього лише той, для кого власне життя – це пошук».
Леонід Коврига – Шукач… В іншій історії – «Три істини» аргентинський автор твердить: «Необхідно зрозуміти, що, якщо я отримую ззовні щось хороше, якщо зі мною відбуваються радісні та хороші події – це тому, що я їх заслужив».
Бажання слід напрацьовувати, вони мають бути наповненими духовними устремліннями. Ким ми є – то є наслідок того, як живемо, що думаємо, як діємо.
Творча радість…, буває двоякою. Є люди, які люблять творити, будувати, відчувають радість від того, що роблять. У шляхетних осіб – шляхетні прагнення. Є творці руїн, дух руїни теж творчий. Пан Леонід однозначно належить до першої когорти.
Та повернімось до живопису… Немало посеред створених картин міських пейзажів, найбільше – Львова. Техніка письма пастозна. Пастозні прийоми використовують для посилення експресивності, окрім того, густий, рельєфний мазок підкреслює форму та рельєфність предметів, що зображаються. З допомогою цієї техніки можна створити ефект руху та об’єму.
Львів… В. Кирунчик (езотерик) не випадково наголошував: «…саме Львів сформувався як форпост сакралу волхвів-укрів (П’ємонт культури країни укрів) і є ідейно духовним центром відродження.
Археологічно доведено, що найдревніші поселення людей на території міста датуються близько 2,5 тис. років до Р.Х.! На території Львова розкопано п’ять давньослов’янських святилищ, так, на Знесінні є місцина, яка віддавна називалася Світовидове поле, а біля неї гора Рода…». І, трохи далі: «Відомий галицький вчений Ізидор Шараневич довів, що первісно Львів був збудований на Знесінні, а замок короля Лева стояв на Чортовій скелі, і це мало слугувати свідоцтвом перемоги Духа».
Глибинний пласт історії Львівського краю (ширше – Західної України) – арійський, а ближча за часом історія культурологічно переплетена з європейськими впливами…
Звернімо увагу на картину «Відень. Собор Святого Стефана». Цей храм є одним з головних символів столиці Австрії. З будь-якого куточка міста видніється величний шпиль будови, висота якого сягає 136 метрів. У храмі окрім ікон, можна побачити велику кількість творів Світового мистецтва. Перший камінь в будівництво собору був закладений в 1359 році, зберігся до наших днів майже без змін.
Австрійські будинки старого Львова (збудовані: кінець 18 – початок 19 ст.)… Монументальні, красиво оздоблені, одні з найгарніших будівель Львова.
Леонід Коврига працелюб, тому робіт ним створено багацько: краєвиди довкілля, старовинні дерев’яні церкви, мальовничі натюрморти, графічні твори, загадкові абстракції…
Розмова поволі наближалася до завершення. На моє запитання: «Щоб Ви хотіли сказати насамкінець?...». Пан Леонід відповів так: «Все що я хочу сказати відображено на картинах. А кожен другий українець – філософ…».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Леоніда Ковриги "Волинь. Озеро Олеандра".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ногами людина повинна врости в землю своєї батьківщини, а очі її нехай оглядають увесь світ*"
• Перейти на сторінку •
"Живопис Наталії Курносової: який він?"
• Перейти на сторінку •
"Живопис Наталії Курносової: який він?"
Про публікацію
