
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
Леонід Коврига - львівський художник, літератор, мандрівник
Знайомство з Леонідом Ковригою, географом за освітою, художником, літератором та мандрівником за станом душі, відбулося завдяки Василеві Гутковському, священнику, знаному видавцеві, по-справжньому душевній людині. Змістовний, цікавий діалог, тривав близько 4-х годин, проходив у помешканні пана Леоніда. Велика книгозбірня, чимала кількість картин, колекція СД дисків, промовисто вказують на вподобання та смаки власника житла.
А що кажуть з приводу спілкування, діалогів, філософи? Чарльз Тейлор, канадський філософ, в праці «Етика автентичності» писав і таке: «Головна риса людського життя, про яку я хочу нагадати, це його докорінно діалогічний характер. Ми стаємо повноправними людьми, здатними зрозуміти себе і, отже, визначити свою ідентичність, коли опановуємо мовами людського спілкування. Для завдань цієї дискусії я хочу вживати слово «мова» у широкому сенсі, що охоплює не лише слова, якими спілкуємося, а й інші способи вираження, якими визначаємо себе, зокрема, «мову» мистецтва, жестів, кохання тощо. Але ми прилучаємося до них у процесі спілкування з іншими. Ніхто не засвоює мов, необхідних для самовизначення, наодинці з собою. Ми знайомимось з ними через спілкування з іншими людьми, які багато важать для нас – Джордж Герберт Мід назвав це «значущі інші».
Народжений у селі Острів, яка гарна назва, що на Рівненщині. Батьки вчителі, мама вчителька початкових класів, батько – вчитель географії та директор школи. « В мене було щасливе дитинство, якщо на Світі існує рай, то він у дитинстві. Наше село розташоване на правому березі річки Стир, за селом – красиве озеро, ліс…», - ділиться спогадом митець.
Студіював науки у Львівському державному університеті імені Івана Франка, географічний факультет (1976 – 1981 рр.). Працював в одному з Львівських НДІ, займався картографією, аерофотографуванням. Малювати почав у віці 32 – 33-х років. Подарували книжку А. Віннера «Як працювати над пейзажем олійними фарбами». Знайомство з нею дало сильний поштовх до серйозного зацікавлення малярством. «Мені до вподоби живопис різних часів і митців, зокрема: Веласкес, Рубенс, постімпресіоністи, Д. Бурлюк, М. Бойчук та бойчукісти, велет у царині скульптури - О. Архипенко. В живописі пріоритетним для мене є колір…», - розповідає Леонід.
Створює – міські пейзажі, краєвиди, натюрморти, ню, абстрактні та графічні роботи, ілюструє книжки. Працює у різних техніках.
Мандрівник. Багато подорожував по Україні, окрім того, відвідав такі країни: Швейцарія, Франція, Італія, Австрія, Чехія, Польща, Словаччина… Мандрував одинаком, іноді – велосипедом.
«Читаю все життя. Тепер перечитую книжки. Сам пишу, ілюструю свої книжки та інших авторів», - повідає Леонід Коврига. Літературний доробок автора: «На ратуші годинник б’є» (вірші, 1996 р.); «Небесна Сотня» (поема, 2015 р.); «Викриття Христофора Колумба» (поема, 2019 р.); «Геобіографія часу» (2022 р.). У 2021 році вийшов з друку альбом «Ботанічний сад Львівського університету» (репродукції малярських творів Л. Ковриги, 110 робіт). Переднє слово Володимира Мельника, професор, ректор ЛНУ; переклад англійською – Ірини Одрехівської.
Тримаю в руках ошатну, гарно оформлену книжку Х’ю Лофтінга «Мандри доктора Дуліттла» (2021 р.), ілюстрації Леоніда Ковриги… Він ілюстрував книжку «Історія доктора Дуліттла», цього ж автора. Його малюнки прикрашають такі видання: Ю. Винничука «Місце для дракона», Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», М. Дрюона «Тісту-чудотворець», Д. Грінвуда «Невигадана історія маленького обірванця», чимало інших.
Десь років з десять тому придбав книжку невідомого на той час для мене автора - Хорхе Букай… Це збірка історій-притч аргентинського письменника та психотерапевта. Надзвичайно цікава, змістовна…. Так от, в одній з історій під назвою «Шукач», автор пише про таке: «Шукач – це той, хто щось шукає, не обов’язково той, хто знаходить. Це також не той, хто обов’язково знає, що саме він шукає. Це всього лише той, для кого власне життя – це пошук».
Леонід Коврига – Шукач… В іншій історії – «Три істини» аргентинський автор твердить: «Необхідно зрозуміти, що, якщо я отримую ззовні щось хороше, якщо зі мною відбуваються радісні та хороші події – це тому, що я їх заслужив».
Бажання слід напрацьовувати, вони мають бути наповненими духовними устремліннями. Ким ми є – то є наслідок того, як живемо, що думаємо, як діємо.
Творча радість…, буває двоякою. Є люди, які люблять творити, будувати, відчувають радість від того, що роблять. У шляхетних осіб – шляхетні прагнення. Є творці руїн, дух руїни теж творчий. Пан Леонід однозначно належить до першої когорти.
Та повернімось до живопису… Немало посеред створених картин міських пейзажів, найбільше – Львова. Техніка письма пастозна. Пастозні прийоми використовують для посилення експресивності, окрім того, густий, рельєфний мазок підкреслює форму та рельєфність предметів, що зображаються. З допомогою цієї техніки можна створити ефект руху та об’єму.
Львів… В. Кирунчик (езотерик) не випадково наголошував: «…саме Львів сформувався як форпост сакралу волхвів-укрів (П’ємонт культури країни укрів) і є ідейно духовним центром відродження.
Археологічно доведено, що найдревніші поселення людей на території міста датуються близько 2,5 тис. років до Р.Х.! На території Львова розкопано п’ять давньослов’янських святилищ, так, на Знесінні є місцина, яка віддавна називалася Світовидове поле, а біля неї гора Рода…». І, трохи далі: «Відомий галицький вчений Ізидор Шараневич довів, що первісно Львів був збудований на Знесінні, а замок короля Лева стояв на Чортовій скелі, і це мало слугувати свідоцтвом перемоги Духа».
Глибинний пласт історії Львівського краю (ширше – Західної України) – арійський, а ближча за часом історія культурологічно переплетена з європейськими впливами…
Звернімо увагу на картину «Відень. Собор Святого Стефана». Цей храм є одним з головних символів столиці Австрії. З будь-якого куточка міста видніється величний шпиль будови, висота якого сягає 136 метрів. У храмі окрім ікон, можна побачити велику кількість творів Світового мистецтва. Перший камінь в будівництво собору був закладений в 1359 році, зберігся до наших днів майже без змін.
Австрійські будинки старого Львова (збудовані: кінець 18 – початок 19 ст.)… Монументальні, красиво оздоблені, одні з найгарніших будівель Львова.
Леонід Коврига працелюб, тому робіт ним створено багацько: краєвиди довкілля, старовинні дерев’яні церкви, мальовничі натюрморти, графічні твори, загадкові абстракції…
Розмова поволі наближалася до завершення. На моє запитання: «Щоб Ви хотіли сказати насамкінець?...». Пан Леонід відповів так: «Все що я хочу сказати відображено на картинах. А кожен другий українець – філософ…».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Леоніда Ковриги "Волинь. Озеро Олеандра".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леонід Коврига - львівський художник, літератор, мандрівник

А що кажуть з приводу спілкування, діалогів, філософи? Чарльз Тейлор, канадський філософ, в праці «Етика автентичності» писав і таке: «Головна риса людського життя, про яку я хочу нагадати, це його докорінно діалогічний характер. Ми стаємо повноправними людьми, здатними зрозуміти себе і, отже, визначити свою ідентичність, коли опановуємо мовами людського спілкування. Для завдань цієї дискусії я хочу вживати слово «мова» у широкому сенсі, що охоплює не лише слова, якими спілкуємося, а й інші способи вираження, якими визначаємо себе, зокрема, «мову» мистецтва, жестів, кохання тощо. Але ми прилучаємося до них у процесі спілкування з іншими. Ніхто не засвоює мов, необхідних для самовизначення, наодинці з собою. Ми знайомимось з ними через спілкування з іншими людьми, які багато важать для нас – Джордж Герберт Мід назвав це «значущі інші».
Народжений у селі Острів, яка гарна назва, що на Рівненщині. Батьки вчителі, мама вчителька початкових класів, батько – вчитель географії та директор школи. « В мене було щасливе дитинство, якщо на Світі існує рай, то він у дитинстві. Наше село розташоване на правому березі річки Стир, за селом – красиве озеро, ліс…», - ділиться спогадом митець.
Студіював науки у Львівському державному університеті імені Івана Франка, географічний факультет (1976 – 1981 рр.). Працював в одному з Львівських НДІ, займався картографією, аерофотографуванням. Малювати почав у віці 32 – 33-х років. Подарували книжку А. Віннера «Як працювати над пейзажем олійними фарбами». Знайомство з нею дало сильний поштовх до серйозного зацікавлення малярством. «Мені до вподоби живопис різних часів і митців, зокрема: Веласкес, Рубенс, постімпресіоністи, Д. Бурлюк, М. Бойчук та бойчукісти, велет у царині скульптури - О. Архипенко. В живописі пріоритетним для мене є колір…», - розповідає Леонід.
Створює – міські пейзажі, краєвиди, натюрморти, ню, абстрактні та графічні роботи, ілюструє книжки. Працює у різних техніках.
Мандрівник. Багато подорожував по Україні, окрім того, відвідав такі країни: Швейцарія, Франція, Італія, Австрія, Чехія, Польща, Словаччина… Мандрував одинаком, іноді – велосипедом.
«Читаю все життя. Тепер перечитую книжки. Сам пишу, ілюструю свої книжки та інших авторів», - повідає Леонід Коврига. Літературний доробок автора: «На ратуші годинник б’є» (вірші, 1996 р.); «Небесна Сотня» (поема, 2015 р.); «Викриття Христофора Колумба» (поема, 2019 р.); «Геобіографія часу» (2022 р.). У 2021 році вийшов з друку альбом «Ботанічний сад Львівського університету» (репродукції малярських творів Л. Ковриги, 110 робіт). Переднє слово Володимира Мельника, професор, ректор ЛНУ; переклад англійською – Ірини Одрехівської.
Тримаю в руках ошатну, гарно оформлену книжку Х’ю Лофтінга «Мандри доктора Дуліттла» (2021 р.), ілюстрації Леоніда Ковриги… Він ілюстрував книжку «Історія доктора Дуліттла», цього ж автора. Його малюнки прикрашають такі видання: Ю. Винничука «Місце для дракона», Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», М. Дрюона «Тісту-чудотворець», Д. Грінвуда «Невигадана історія маленького обірванця», чимало інших.
Десь років з десять тому придбав книжку невідомого на той час для мене автора - Хорхе Букай… Це збірка історій-притч аргентинського письменника та психотерапевта. Надзвичайно цікава, змістовна…. Так от, в одній з історій під назвою «Шукач», автор пише про таке: «Шукач – це той, хто щось шукає, не обов’язково той, хто знаходить. Це також не той, хто обов’язково знає, що саме він шукає. Це всього лише той, для кого власне життя – це пошук».
Леонід Коврига – Шукач… В іншій історії – «Три істини» аргентинський автор твердить: «Необхідно зрозуміти, що, якщо я отримую ззовні щось хороше, якщо зі мною відбуваються радісні та хороші події – це тому, що я їх заслужив».
Бажання слід напрацьовувати, вони мають бути наповненими духовними устремліннями. Ким ми є – то є наслідок того, як живемо, що думаємо, як діємо.
Творча радість…, буває двоякою. Є люди, які люблять творити, будувати, відчувають радість від того, що роблять. У шляхетних осіб – шляхетні прагнення. Є творці руїн, дух руїни теж творчий. Пан Леонід однозначно належить до першої когорти.
Та повернімось до живопису… Немало посеред створених картин міських пейзажів, найбільше – Львова. Техніка письма пастозна. Пастозні прийоми використовують для посилення експресивності, окрім того, густий, рельєфний мазок підкреслює форму та рельєфність предметів, що зображаються. З допомогою цієї техніки можна створити ефект руху та об’єму.
Львів… В. Кирунчик (езотерик) не випадково наголошував: «…саме Львів сформувався як форпост сакралу волхвів-укрів (П’ємонт культури країни укрів) і є ідейно духовним центром відродження.
Археологічно доведено, що найдревніші поселення людей на території міста датуються близько 2,5 тис. років до Р.Х.! На території Львова розкопано п’ять давньослов’янських святилищ, так, на Знесінні є місцина, яка віддавна називалася Світовидове поле, а біля неї гора Рода…». І, трохи далі: «Відомий галицький вчений Ізидор Шараневич довів, що первісно Львів був збудований на Знесінні, а замок короля Лева стояв на Чортовій скелі, і це мало слугувати свідоцтвом перемоги Духа».
Глибинний пласт історії Львівського краю (ширше – Західної України) – арійський, а ближча за часом історія культурологічно переплетена з європейськими впливами…
Звернімо увагу на картину «Відень. Собор Святого Стефана». Цей храм є одним з головних символів столиці Австрії. З будь-якого куточка міста видніється величний шпиль будови, висота якого сягає 136 метрів. У храмі окрім ікон, можна побачити велику кількість творів Світового мистецтва. Перший камінь в будівництво собору був закладений в 1359 році, зберігся до наших днів майже без змін.
Австрійські будинки старого Львова (збудовані: кінець 18 – початок 19 ст.)… Монументальні, красиво оздоблені, одні з найгарніших будівель Львова.
Леонід Коврига працелюб, тому робіт ним створено багацько: краєвиди довкілля, старовинні дерев’яні церкви, мальовничі натюрморти, графічні твори, загадкові абстракції…
Розмова поволі наближалася до завершення. На моє запитання: «Щоб Ви хотіли сказати насамкінець?...». Пан Леонід відповів так: «Все що я хочу сказати відображено на картинах. А кожен другий українець – філософ…».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Леоніда Ковриги "Волинь. Озеро Олеандра".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ногами людина повинна врости в землю своєї батьківщини, а очі її нехай оглядають увесь світ*"
• Перейти на сторінку •
"Живопис Наталії Курносової: який він?"
• Перейти на сторінку •
"Живопис Наталії Курносової: який він?"
Про публікацію